Однією публікацією Медведєв зруйнував весь кремлівський наратив про те, що Росія нібито просто хоче миру і безпеки.
Росія не має наміру домовлятися про справедливий і взаємоприйнятний мир з Україною, її мета - у поваленні законної української влади і знищенні всіх незгодних. Про це у своєму телеграмі написав колишній президент РФ Дмитро Медведєв, який сьогодні посідає формально досить високий пост заступника голови Ради безпеки Росії.
Так, він похвалився, що російська армія "активно наступає і продовжить наступ".
"Усе, що має вибухнути, неодмінно буде підірвано, а ті, хто має бути винищений, - зникнуть", - написав він.
Водночас Медведєв заявив, що прямі переговори з Україною, які на рівні делегацій уже двічі відбулися в Стамбулі, "потрібні не для компромісного миру на вигаданих кимось нереальних умовах, а для нашої якнайшвидшої перемоги і повного знищення неонацистської влади".
На публікацію Медведєва відреагував американський сенатор-республіканець Ліндсі Грем, який не тільки є автором законопроєкту про нові руйнівні санкції проти РФ, а й входить до найближчого оточення президента США Дональда Трампа.
"Вітаю пана Медведєва з рідкісним моментом чесності, вираженим російською пропагандистською машиною. Я вдячний вам за те, що ви дали світу зрозуміти, що Путін і Росія зовсім не зацікавлені в мирі", - написав Грем на платформі Х.
Перший заступник міністра закордонних справ України Сергій Кислиця, який брав участь у стамбульських переговорах у складі української делегації, теж прокоментував заяву Медведєва і реакцію Грема на неї.
"Якщо ви смертельно наївні або "корисний ідіот" і все ще вірите, що Москва діє сумлінно, подивіться на сьогоднішню заяву заступника голови Радбезу Росії", - написав Кислиця на платформі Х.
Як писав УНІАН, напередодні в Туреччині відбувся другий раунд прямих переговорів між Україною та РФ, який закінчився фактично нічим. Як і перший раунд, який відбувся у травні. Росія не погодилася навіть на тимчасове припинення вогню.
Одночасно російські ЗМІ опублікували кремлівську версію меморандуму про умови припинення війни, яка фактично зводилася до ультимативної вимоги капітуляції України.