Дані про пандемію не дають перевагу жодній політичній чи економічній системі над всіма іншими.
Більшість глобальних криз минулого століття були, принаймні, повчальними. Перша світова війна дискредитувала імперії на користь національного самовизначення. Друга світова вказала на потребу стримати весь той націоналізм за допомогою ООН й інших формальних перешкод.
Навіть подальші безкровні катастрофи дали певний повчальний досвід. Так звана "стагфляція" 1970-х вказала на межі Кейнсіанської держави. А потім фінансова криза 2008 року повернула їй цінність, - пише Financial Times. Один шок - один урок.
Читайте такожРік зцілення: генсек ООН заявив, що наступний рік потрібно присвяти боротьбі з наслідками пандемії (відео)
З одного боку, відносний успіх Німеччини, здавалося б, виправдовує європейську соціал-демократію. Але в Італії, де державні витрати на соціальні програми значно вищі, кількість смертей у відношенні до кількості населення була вищою, ніж в будь-якій країні. Про це свідчать дані Університету Джона Хопкінса. Франція незвично для неї витрачає ще більше на добробут. Але їй доводиться мати справу з більшою кількістю заражених, ніж більшість інших країн окрім невеликої групи густо населених держав.
За жодним з показників великі уряди не перевершили менші й навпаки. Правильний баланс між державою і ринком - це одна з загадок організованого людського життя. Він грає центральну роль на виборах більшості демократій. І хоч пандемія й гостро вказала на проблему балансу, насправді цього могло б і не статися.
Читайте такожPolitico: В Італії мафія влаштовує протести проти карантину
Навіть ті чинники, які "повинні" були вплинути на ситуацію, насправді нічого не дали. Багатші країни не стали більш стійкими до коронавірусу, ніж держави з середніми доходами. У Великій Британії більше випадків зараження, ніж в Індонезії. У Іспанії - більше ніж в Колумбії. А в США хворих більше, ніж будь-де.
Читайте такожCNN: Коронавірус приніс голод в Європу