"Призупинення зовнішньої допомоги США - жест доброї волі, запрошення Путіну до розмови", - політолог Віталій Кулик

Директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик розповів УНІАН про наслідки призупинення зовнішньої фінансової допомоги США, "примус до миру" та внутрішньополітичні кроки Трампа у перші 100 днів на посаді президента.

Президент США Дональд Трамп серед перших своїх рішень підписав указ про призупинення зовнішньої допомоги на дев’яносто днів. Які ризики та наслідки такого рішення для України?

Російсько-українська війна не була головною причиною для указу Дональда Трампа про призупинення зовнішньої допомоги. Тобто, зводити все лише до України я б не став. Наша країна є однією з багатьох отримувачів допомоги. Але те, що ця ситуація підіграє Путіну - очевидно. Адже це може трактуватися як пропозиція Путіну до розмови. Такий собі жест доброї волі перед дзвінком, анонсованим президентом США. 

Але якщо російський диктатор протягом 90 днів не погодиться на перемовини, чи варто очікувати на якийсь примус з боку США? Що це може бути? 

Спочатку має відбутися дзвінок (телефонна розмова між Дональдом Трампом та Володимиром Путіним). Є якісь фактори, які показують готовність до цього і США, і РФ. Причому російська сторона вже перед початком цього діалогу висуває низку надмірних вимог… 

Якщо за 90 днів вдасться досягти якихось домовленостей, то переговорний процес зрушить з мертвої точки. Ми це все побачимо та відчуємо на собі. Зокрема це позначиться на зброї - на динаміці допомоги.

Якщо ж за 90 днів, окрім телефонного дзвінка та домовленості про продовження процесу, нічого не буде очевидно, то за три місяці це може завершитись переглядом щодо надання якихось засобів, чи збільшенням допомоги, або іншими кроками, які б стимулювали Путіна до переговорного процесу в тому вигляді, в якому це хоче бачити Трамп.

Серед указів, підписаних Трампом, є повторний вихід США з ВООЗ. Він це обіцяв ще під час виборчої кампанії. Але серед таких обіцянок був і вихід США з НАТО. Чи варто очікувати втілення у життя такого кроку? Чи такі заяви залишаться таким собі передвиборчим шантажем?

Думаю, що мова саме про шантаж. Оскільки метою цього тиску є збільшення фінансування на оборону партнерами по Альянсу. В першу чергу, ця історія спрямована на підвищення обороноздатності НАТО, намагання вдихнути в нього нове життя. 

Якщо не вдасться, то постане питання: чому США мають на собі "тягнути" оборону Європи? Простими словами, якщо Європа не бажає цим займатися - більше вкладатися, фінансувати свій захист, то навіщо це США? Але і в такому разі це не буде надто швидкий "прогрес" щодо виконання передвиборчих обіцянок Трампа. Він не буде робити різких кроків у бік повноцінного виконання таких погроз. 

Якщо оцінити перші укази Дональда Трампа загалом, на що варто звернути увагу? Які тренди він задає?

Трамп діє радикально. Він не збирається відмовлятися від усього, що обіцяв під час виборчої кампанії. Тому варто очікувати на несподіванки. Наприклад, його проактивніша роль в поверненні контролю над Панамським каналом може передбачати економічні війни з Канадою, Мексикою та Панамою. Також США, очевидно, будуть розгортати активну економічну присутність на західних ринках, намагатися примусити партнерів платити. Однозначно, це має посварити Трампа з європейськими керівниками, адже його дії отримуватимуть протидію, яка виявлятиметься і в політичному діалозі. Я маю на увазі можливий обмін достатньо жорсткими заявами, репліками. І це явно буде шкодити єдності Заходу у протистоянні російській експансії…

Не можна виключати й можливості нової фази протистояння на Близькому Сході. Йдеться не про зіткнення з Хамасом чи Хезболлою, а, скоріше, завдавання ударів по Ірану США разом з Ізраїлем. Також можна припустити, що будуть підійматись питання хуситів, питання, пов’язані з формуванням нових альянсів в Африці… І, до речі, там Трамп теж не буде зважати на європейських партнерів, чим буде дратувати Європу. Та направду, щось протиставити йому Європа зараз не може. 

З огляду на це, чого у перші 100 днів Дональда Трампа на посаді президента США варто очікувати у внутрішній політиці Штатів?

Демократи розгромлені. Тож Трамп зараз прагне закинути якомога далі якісь позиційні речі, які він отримує як кредит довіри після інаугурації. Це теми смертної кари, скасування політики гендерної багатоманітності, це питання трансгендерів, це питання, пов’язане з тією ж допомогою на розвиток демократії, а також інших речей, які фінансувалися через USAID в багатьох країнах світу. Це пов’язано з тарифами, митами та акцизами на іноземні товари. Звісно, це й міграція. 

Я не думаю, що йому вдасться депортувати зі Сполучених Штатів стільки людей, скільки він обіцяє. Однак цей процес, певною мірою, можливий. Він вже зупинив дію застосунку, який дозволяв в’їзд у США громадянам Латинської Америки у пошуках роботи. При цьому, анульовані й усі переходи, ініційовані через цей застосунок. 

Наступний крок - взаємодія з певними штатами (особливо республіканськими). Адже депортація мігрантів чи депортація нелегалів - це питання спільної діяльності федерального уряду та урядів кожного зі штатів. Проте не всі штати це підтримують. А для того, щоб провести депортацію, в кожному штаті, потрібно пройти певну процедуру. Тож Трамп, користуючись підтримкою виборців, буде намагатися примусити демократичні штати та штати, які вагаються, до ухвалення потрібних йому рішень. 

Навіть якщо мова не про депортацію, то принаймні про введення жорстких механізмів, які стосуються роботи та надання притулку для мігрантів. Дональд Трамп хоче швидко розв’язати комплекс питань щодо міграції і в багатьох позиціях йому це вдасться. На це є запит американського суспільства.

При цьому, його опоненти з демократичного табору оговтаються не швидко і лише за кілька місяців зможуть розпочати якісь активності проти Трампа. Тобто у нього є цілий квартал на реалізацію його планів.

Ярослав Конощук

УНІАН в Google News