Білоруські протести не антиросійські, але агресивне втручання Москви може зробити їх такими.
Тижні протестів через сфабриковані вибори у Білорусі поставили Володимира Путіна у скрутне становище. Чи варто йому підтримати Олександра Лукашенка - огидного автократа, який втратив довіру більшої частини населення своєї країни, але досі може тримати Мінськ на орбіті Москви? Чи краще підтримати зміну влади й отримати більш легітимного лідера, який, зважаючи на культуру й історію Білорусі, все одно буде лояльним до Росії?
Читайте такожНа навчання в Білорусь приїхали псковські десантники, які воювали проти України - ЗМІ
Протести в Білорусі відрізняються від прозахідної революції в Україні, яка відбулася шість років тому. Після неї Росії окупувала Крим. Українці повстали проти проросійського президента Віктора Януковича, який чесно переміг на виборах, але узурпував владу. Однак, поштовхом для революції стала відмова Януковича підписувати угоду про асоціацію з Євросоюзом, яку багато українців вважали серйозним кроком до зближення із Заходом. Учасники протестів обгорталися прапорами ЄС.
Білоруси ж виходять на вулиці, щоб звільнитися від "останнього диктатора в Європі". Вони носять біло-червоно-білі прапори Білоруської Республіки 1918 року. Лідер опозиції Світлана Тихановська запевняє, що протести не націлені за чи проти Росії або ЄС. Це "демократична революція". Видання пише, що на відміну від України, де "західна частина історично прихильна до Заходу, а східна - до Росії", більшість білорусів розглядають росіян як друзів. Лідери ЄС засудили Лукашенка за фальсифікацію виборів, але не продемонстрували бажання шукати геополітичної вигоди від ситуації.
Читайте такожЛукашенко закриває кордони: яка ситуація на в'їзді в Білорусь
Під час чотиригодинних переговорів Путін, без сумніву, стягнув високу ціну з Лукашенка. Експерти, які стежать за подіями в Білорусі, допускають, що може йтися про створення так званої "союзної держави", побудова якої вже давно загрузла. Або ж про передачу під російський контроль ще більшої частини білоруських державних справ.
Путін також вважає, що його країні потрібна велика буферна зона із Заходом. І Білорусь, як і Україна, нібито до неї належать. Він міг відчути, що зміни в Мінську надто ризиковані. Усунення пристарілого автократа в країні, настільки близькій до Росії, створить неоднозначну картинку.
Читайте такожУ Росії кажуть, що відводять своїх силовиків від кордону з Білоруссю
Навіть м'якші сценарії будуть контрпродуктивними. Вторгнення Москви в Україну в 2014 році посилило відчуття української національної ідентичності й антиросійські настрої, як ніщо інше за попередні 25 років. Білоруси вимагають право робити вибір у внутрішній політиці, а не розриву з Росією. Якщо вони відчують, що Путін заганяє їх в пастку авторитаризму, це все змінить. Протести в Білорусі, які були зовсім не про Західну чи Східну орієнтацію країни, набудуть саме такого характеру.