Після феєричної спецоперації Служби безпеки України проти стратегічної авіації країни-агресора – Російської Федерації, світ поринув у напружену мовчанку. У декого навіть склалося враження, що відсутність коментарів від світових лідерів (а також від російського диктатора) – це комунікаційний провал. Проте це не так.
Іноді правильна позиція – вичекати, подивитися, як розвивається ситуація, а потім вже робити відповідні висновки. Приміром, генеральний секретар НАТО Марк Рютте, коментуючи українську операцію "Павутина", зазначив, що існують причини, аби не коментувати одразу усе, що відбувається на полі бою. Тобто, за його словами, якщо відбуваються якісь чисто військові події, то швидкі коментарі іноді не мають сенсу. Зважаючи, що відбулася атака України на чисто військову інфраструктуру Російської Федерації, реагувати, наприклад, з точки зору жахливості таких дій через якісь жертви серед цивільного населення (як це відбувається за кожної атаки РФ на українські міста), просто не було потреби. Адже таких жертв не було.
Таким чином, я би не назвав цю мовчанку якимсь комунікаційним провалом. Його немає. Західним лідерам треба було осягнути те, що відбулося. І, як врешті написали багато західних аналітиків, "світ змінився". Але варто додати, що ці зміни деякою мірою неприємні і для наших партнерів.
Адже, якщо таке вдалося зробити з Росією, точно таке можна буде зробити і з ними.
Дронова атака на російську стратегічну авіацію змінила всі стратегічні розклади, які існували у світі. Цю нову реальність треба було сприйняти. Тому всі думали, як це правильно відкоментувати і правильно прокомункувати.
Для президента США Дональда Трампа взагалі склалась така ситуація, що вийти на публіку й сказати щось "проти" цієї спецоперації не вийшло б. Чому? Тому що Україна діяла у відповідності до Статуту Організації Об’єднаних Націй, який надає нам право на самооборону. Тобто, банально, причепитися тут немає до чого.
Але й похвалити – теж не можна, адже це означало б, що Сполучені Штати випадають і цієї так званої нейтральності – позиції, яку останні місяці США якраз намагалися зайняти.
В цьому контексті варто сприймати реакцію на ці події спецпредставника Трампа з питань України Кіта Келлога, який намагався донести думку, що США воліють уникнути ескалації, а реакцію Кремля передбачити неможливо. І, повторюсь, для США це також сигнал, що аналогічні спецоперації можуть відбуватись на їх території теж. Адже Сполучені Штати, хоча і відрізняються від Росії в сенсі ставлення до безпеки (контролю, перевірок тощо), вони – величезна країна. І схожа історія на їх території теж може мати місце…
Тому, я думаю, спочатку усі просто тягнули час й, можливо, сподівались, що воно якось саме потроху затихне. Але всі наші партери були значною мірою розгублені, оскільки ця ситуація - це зміна правил гри не лише для Росії, а й зміна "правил гри" для них.