З моменту встановлення П'ятої республіки всі французькі президенти мали величезні повноваження і майже жодної відповідальності, але, схоже, тепер все зміниться.
В понеділок кримінальний суд в Парижі виніс вирок у корупційній справі проти Ніколя Саркозі. Колишнього президента Франції засудили до трьох років в'язниці, два з яких, щоправда, будуть умовними. Його визнали в хабарництві й торгівлі впливом.
Це великий переломний момент для судової системи Франції з двох причин. Про це на сторінках The Guardain пише професор французької й європейської політики в Університетському коледжі Лондона Філіп Марльєр.
По-перше, жоден колишній президент не отримував реальний тюремний термін з 1945 року, коли за ґрати відправили нацистського колабораціоніста маршала Філіпа Петена. Екс-президент Жак Ширак був засуджений до двох років позбавлення волі умовно. В 2011 році його визнали винним в розкраданні державних коштів у часи, коли він був мером Парижа.
Читайте такожNewsweek: У США дивляться на вирок Саркозі як на приклад для Трампа
Автор зауважує, що сміливий вирок для колишнього президента Франції не змусив замовчати політичних прихильників Саркозі. Вони кинулися у всі телеефіри, щоб розкритикувати рішення й насварити суддів, поставивши під сумнів чесність й незалежність того, що вони називають "політичним вироком". Ця реакція нагадує те, як екс-прем'єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі атакував своїх суддів, називаючи їх "комуністами".
Більше тривожить реакція міністра внутрішніх справ Франції Жеральда Дарманіна, чия робота - боротися з корупцією. Він хоч і входить в уряд Еммануеля Макрона, раніше він був членом партії Саркозі. Через лічені хвилини після вердикту Дарманін оголосив про свою "дружню підтримку" для екс-президента. Така заява може стати важливим сигналом для французьких правих радикалів, підтримка яких заснована на відчутті, що французькі еліти дбають лише про себе.
Читайте такожForbes: Саркозі відправили у в'язницю, але це тільки початок
Як міг Макрон, якого вважали молодим ліберальним лідером, поводитися так безрозсудно й зблизитися з найбільш сумнівним французьким президентом за весь час після Другої світової війни? Як він міг потоваришувати з кимось, хто став уособленням надмірного "шику" і колись став організатором атаки проти "моральної й інтелектуальної вседозволеності Травневих заворушень 1968 року" й усіх прогресивних, ліберальних підходів, які вони принесли?
Ліві критики можуть заявити, що Макрон і Саркозі - дві сторони однієї "неоліберальної-авторитарної медалі". Однак, єдине, що по-справжньому їх об'єднує, то це те, що вони обоє стали президентами П'ятої республіки, "Голлістської республіки", народженої в 1958 році як реакція на французьку колоніальну війну в Алжирі.
Вона наділила президента Франції надзвичайною конституційною владою, але майже не наклала на нього жодної відповідальності. В результаті французькі виборці обирають собі "гіпер-президента" або "республіканського монарха" з усією помпезністю. І не дивно, що такі президенти, обійнявши свою посаду, дуже швидко в очах виборців втрачають зв'язок з народом.
Читайте такожPolitico: Європа не готова жити без Меркель
Це кримінальне переслідування відбулося в часи, коли розлюченість французів відсутністю відповідальності президента якраз зростала. Наступні вибори пройдуть вже в 2022 році. Праві й ліві політики спробують скористатися цією люттю. Хтозна, якими будуть політичні наслідки.