Скрипка заспівав про Параску й постав у новій іпостасі
Скрипка заспівав про Параску й постав у новій іпостасі

Скрипка заспівав про Параску й постав у новій іпостасі

14:27, 27.03.2010
6 хв.

Український джаз невідомий, бо в Радянському Союзі вся музика була підконтрольна… Мій батько носив штани-трубочки й був конкретним стилягою… Я співатиму все, крім попси…

Український джаз невідомий, тому що в Радянському Союзі вся музика була підконтрольна… Мій батько носив штани-трубочки й був конкретним стилягою… Я співатиму все, крім попси…

Днями в Києві фронтмен ВВ Олег Скрипка постав у ще одній іпостасі – перед поціновувачами елітарного джазу та ліричної пісні Скрипка заспівав у стилі джаз-кабаре.

Концертна програма складалася з двох відділень: перше – з пісень корифея української естрадної пісні 30-40-их років Богдана Веселовського. Друге – світові й українські шлягери «Fever», «Tombe La Neige», «Rien de Rien», «Черемшина» і найвідоміші хіти ВВ «Весна», «Танці», «День Народження» у джазових оранжуваннях.

Відео дня

У першому відділенні Скрипка вийшов у білих штанях, білій сорочці, вишитому метелику й піджаку в смужку. Фронтмен співав старі пісні в музичному супроводі джаз-бенду «Забава», підспівували йому дві грудасті дівиці.

На концерті Скрипки апріорі не може бути нудно, а на цьому тим більше. Він по-різному намагався веселити публіку: то французькою заговорить, то італійською. «Щоб волосся вам стало дибки, щоб вам не було мало», – кричав зі сцени джазмен. Найбільше він витанцьовував під пісню «Там на пляжі на Маямі», мало не вистрибуючи зі своїх білих штанів. Весь час намагався увійти в певний образ. Так співак і танцірист намагався всім свої талантом і харизмою намагався занурити публіку в майже сто років тому.

Мені найбільше сподобалася пісня «Параска». Там були такі слова: «А в Параски синяя запаска, до неї липну, як до квітки джміль».

– Що таке джаз-кабаре? – поцікавилася я в Олега.

– Джаз-кабаре – це європейська традиція. 30-40-ві роки ХХ століття – це якраз був його розквіт. Виконувалося джаз-кабаре в кав’ярнях. Потім це розвинулося в естрадно-цирковий напрямок. Сьогодні таке кабаре відоме українцям, як танок канкан. І взагалі джаз-кабаре – це просто гарна музика, – каже співак.

– Чому в Україні досі фактично не відомий український джаз як такий?

– Тому що була війна, був Радянський Союз і весь джаз був підконтрольний. Наскільки я пам’ятаю, у нас було два чи три оркестри дозволених партією. А все інше –заборонено. Багато платівок узагалі було розмагнічено, тому мало чого збереглося. Те, з чого я зараз випускаю альбом, – це власне реставрація записана в сучасних умовах у аранжуваннях того часу.

Дійшов Скрипка до українського кабаре дуже просто. Йому просто хтось дав послухати платівку, а він собі подумав: «Чому б не заспівати ще й джаз».

– Вважаю, у мене непогано виходить. – Хвалиться співак.

– Якого ще Скрипку ми побачимо? Ви співаєте рок, стрілецькі пісні, тепер ось джаз Може й попсу спробуєте? – запитую я.

– Усе, крім попси! На любу двіжуху, крім попси. Я ще реалізовуюся як діджей. У мене як діджея, крім етнічної дискотеки, буде рок-дискотека. Тобто хочу заснувати рокотеку – це така штука, яка в Україні досі не існувала.

Скрипка поділився також і сьогоднішніми політичними думками. Каже, що ми поки нову владу не відчуваємо, бо вони лише розставляють своїх людей скрізь по постах.

– Єдине, що ми бачимо, вони вичищають усе й розставляють своїх людей. Мене дуже хвилює гуманітарна й культурна політика, бо поки що її не було. Досі було лише руйнування.

Один єдиний джазовий журналіст в Україні Олексій Коган каже, Скрипка, співаючи старих пісень, піднімає само ідентифікацію українців:

– Нам здається, що молодим людям стане цікаво, що танцювали їхні ровесники у 30-40 роки. Бо ж ніхто сьогодні не знає, хто створював міський романс, а це річ, яка завжди присутня в джазовому-кабаре. Джазове-кабаре – це обов’язково живий звук. Те, що Олег співатиме пісень Богдана Веселевського, про якого мало-кому відомо, – це хороший йому пам’ятник. Веселевський був акордеоністом, піаністом, Музикантом й іноді поетом. У Веселевського доля дуже «музична». У п’ятнадцятому році він народився у Відні, закінчив Львівський музичний інститут, вивчав класичну музику. Перед війною він переїхав знову до Відня, де й грав усю війну на акордеоні в ресторанах, маленьких кав’ярнях. Саме в таких закладах і відбувалося те кабаре, яке Скрипка нам відтворить. У 46-му році Веселевський повернувся на Україну. Потім зрозумів, що тут нічого не буде й поїхав до Канади. Але похований в Україні, у Стрию.

Коган каже, що на Буковині й Галичині з більшим задоволенням гоцали під «Параску», ніж під «У самовара я і моя Маша». Найпопулярніший джаз-кабаре був у Львові, бо саме це місто найближче знаходиться до заходу.

– Тому скажу дуже банальну, але правильну фразу: «нація має право на майбутнє, якщо вона пам’ятає, що було в минулому».

Виявляється батько Скрипки був «конкретним стилягою»:

– Мій батько ходив на танці в 50-60-ті. У нього були такі штани-трубочки в клітку. Вони були такі вузькі, що батько одягав їх на милі. Був таким конкретним стилягою. А міліціонери приходили на танці й розрізали ці штани ножицями. Батькові ці штани розрізали від самого низу, до самого верху, але він приходив додому й знову зшивав їх.

– А навіщо розрізали?

– Навіщо?.. Я вчився в КПІ. Ходив на дискотеку «Політехнік». Це була найкраща дискотека. Ми робили собі панківські виски. Тоді так було модно. Міськом комсомолу ходив і нам ці виски зрізав.

Сам Скрипка настільки захопився джазом, що хоче створити фестиваль етноджазу, бо його, виявляється, в Україні так багато, і це дуже тонка музика, яка загубиться на, скажімо,«Країні мрій».

– Чи може бути український самого джазовим напоєм?

– У французьких джаз-кабаре, яких я працював, безумовно, це червоне вино. Не дороге, але якісне. Гадаю, для нашої ситуації притаманне хороше шампанське. Не та газована солодка водичка з додаванням спирту, що називається «Совєцьким шампанським», а справжнє натуральне шампанське.

Щоправда гості концерту пили пиво й Мартіні, але не шампанське.

Скрипка каже, що в сьогоднішніх піснях ми втрачаємо наїв, проникновення, щирість. – Сьогодні ми чомусь так щиро не можемо співати про любов. Ми більше співаємо: «Я тебе не люблю, я тебе не навиджу, я тебе покинув чи збираюся покинути», а в старих піснях усе щиро: любов, троянди. І саме в цьому примітиві є правда. Нам цього дуже не вистачає.

Олег Скрипка найближчим часом дасть ще два джаз-кабареві концерти – 1-го та 8-го квітня.

Ксеня Лесів

Фото Вальдемара Горлушка

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся