Нірвана або Так говорив Подерв’янський
Нірвана або Так говорив Подерв’янський

Нірвана або Так говорив Подерв’янський

16:13, 15.07.2010
3 хв.

На сцені стоїть крісло в стилі ампір. Входить Лесь Подерв’янський... Несамовитий хор оплесків і поодинокі вигуки “Браво”... Репортаж

Ніч іскриться і вспихуєт, як большой фонтан.

І душа моя — іскрящійся фонтан…

“Нірвана”

Відео дня

"Глядіть, тримайте ж моє місце" – наказує дівчина своїй компанії – молоді люди з келихами в руках стоять біля сцени у столичному клубі “Crystal hall”, - "я швиденько". Один із хлопців моментально реагує: "спокійніше, Зоє Жорівно, спокійніше!..". Вибухають сміхом.

Якщо ви впізнали цитату, то пояснювати вам, "на кого" цього вечора зібралося зо три сотні людей – нема потреби. Лише два слова: Лесь Подерв’янський. У народі також ласкаво кликаний Подею.

Зала поступово заповнюється. Публіка - віком від 25 до 50 років. VIPи, які виклали по 500 гривень за квиток, займають місця за столиками, ті, хто заплатив менше, розміщуються півмісяцем у залі.

Початок затримується (цей моветон стає все більш популярним у культурному житті Києва), стає задушливо, гості прямують за напоями до барної стійки. На кожному кроці обривками фраз чути цитати з п’єс Подерв’янського.

На сцені стоїть крісло в стилі ампір. Минає півгодини. “Зірку” починають “виманювати” оплесками. “Звізда, бл..., андеграунду”, - чую за спиною іронічний коментар.

Нарешті з’являється Лесь. Одягнений, як завжди, просто, зручно і зі смаком.

“Доброго вечора, леді та джентльмени”, - вітається з публікою і вмощується в кріслі; в руках у нього власна збірка “Множення в умі або плинність часу”. Без зайвих церемоній і зволікань оголошує назву першої п’єси - “Діана”.

Регіт залу схожий на хвилі морського прибою. Ураганом оплесків зустрічають слова: “А половина депутатів, шо сидить у Верховній Раді, прийшла сюда з тюрми, а ше по другій – тюрма плаче...”. Щодо слуг народу, то їх видно не було, от хіба промайнула в натовпі нунсівка Олеся Оробець.

У фойє торгують “фірмовими” футболками з Лесевими афоризмами і дисками з його п’єсами. Багато хто підходить, розглядає... і йде далі – більшість присутніх уже давно скачала всі твори з Інтернету, а в декого ще й касети напевно збереглися...

У залі – задуха. Якийсь молодик знімає сорочку, пригортає до себе дівчину й починає натхненно цілувати. Підходить охоронець і просить чоловіка одягнутися – тут так не прийнято.

Лесь вчергове вимовляє “завіса” – зал вибухає. Підігріта (спекою і напоями) публіка вже часом випереджає автора, вигукуючи наступне речення - вечірка в розпалі. Паузою користуються, щоб “замовити” наступну п’єсу. Зал буквально скандує “Ка-ца-пи!”..

Позаду - дві години, наближається розв’язка. На виході пожвавішала торгівля. Подерв’янського викликають на біс. Звучить “Гамлет”. Несамовитий хор оплесків і поодинокі вигуки “Браво”. Король Лесь кланяється.

Публіка виходить у задушливу липневу ніч, хто – в “мерседес”, а хто – пішки до метро “Арсенальна”. Вибігає дівчина у яскраво-рожевій футболці, де красується напис “Лєбєдь красівий як лєбєдь, а обізяна як обізяна”. Кокетливо хитаючи головою, хизується обновкою перед друзями. Від’їжджає карета “швидкої”, яка чергувала біля входу. Сьогодні її послуги нікому не знадобились.

Валентина Романенко

Фото Андрія Скакодуба, УНІАН

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся