Феномен духовного прозріння

Видавництво “Темпора” та автор Володимир Кушпет провели презентацію унікальної книжки – “Старцівство: мандрівні співці-музиканти в Україні (ХІХ – поч. ХХ ст.)”. Присвячено“світлій пам’яті Порфирія Мартиновича”

6 червня ц. р. в Кобзарській світлиці Українського дому в Києві видавництво “Темпора” й автор Володимир Кушпет провели презентацію унікальної книжки – “Старцівство: мандрівні співці-музиканти в Україні (ХІХ – поч. ХХ ст.)” (592 стор. з ілюстр., наклад 2000 прим.).

Професійні одкровення автора цієї праці – знаного дослідника кобзарсько-лірницької виконавської традиції, виконавця на старосвітських музичних інструментах і педагога – супроводжувалися грою його талановитих учнів на кобзі, бандурі, торбані, лірі. Потім були проникливі виступи науковців, музикантів, які високо оцінили презентовану книжку –  перше глибоко синтетичне осмислення кобзарства як реліктового явища української культури. (вставка 1)

Володимир Кушпет присвятив свою працю “світлій пам’яті Порфирія Мартиновича” – визначного художника, етнолога, знавця кобзарської традиції. Саме через індивідуальний досвід П. Мартиновича дійшли до нас відомості про “Устиянські (устинські) книги”, які передавалися з вуст у вуста ще від волхвів з язичницької прадавнини. Цю усну книгу народної пам’яті, мудрості, духовного досвіду й таємних дієвих знань зберігали кобзарі – народні співці.

Співці-кобзарі, мудрі старці належали до духовної верстви традиційного українського суспільства. Кобзарство, як і характерництво, таке глибинне духовне явище в нашій культурі, що його нам важко нині осягнути в усій повноті. Кобзарство – релікт прадавньої системи забезпечення достовірним дієвим знанням українського суспільства, що гарантувало цілісність і продуктивну взаємодію всіх його верств і поколінь. Тому в “Заклинанії” для посвячуваних у таїни одвічних знань устиянських книг заповідається: “Братіє незряча! ...Пам’яттю і розумом не ослабніть. ...Хай уст не розверзнуть ваших. Хай очі блудливі не узрять тайників душ ваших. Хай вуха ізуїта та церкви не учують правдивого гласу книг устинських”. “Бережися ще гірше, чим од змія скусителя, книжників і фарисеїв, ченців і послушників “божих”, ...і всіх прихвостнів пичатних законів, бо всі вони ладні зміняти тайницю на золото й похвали. ...Правди пошукайте в тайниках устинських книг. Любові до людей поучітьця у горя”, – сказано в “Післязаклинальному слові”. Саме силою правди й любові мудрі сліпці-ясновидці виводили зрячих на духовну дорогу – на шлях Ладу. Недарма тоталітарний режим знищив залишки духовної верстви в 30-х роках ХХ століття. “Поки вустинські книги бували, то правда бувала”, – посвідчив лірник Гнат Сливка.

Володимир Кушпет засвоїв мистецтво гри на старосвітських інструментах від Георгія Ткаченка, а через записи Порфирія Мартиновича прилучився до духовних таїн кобзарства. Пам’ять про вчителів і громадянський обов’язок подвигли його на цю працю. У вступі до книжки автор наголошує: (вст. 2)

В. Кушпет своєю працею відкриває очі сучасникам на справжню історію цього феномену української культури: (вст. 3)

Олександер ШОКАЛО

УНІАН в Google News