Be2gether: музика без кордонів

На сцені симпатяга-гітарист Люпус Тандер продемонстрував не лише свої біцепси, а й дупу, протягнувши через неї мокру від поту майку... Фоторепортаж з рок-фестивалю на литовсько-білоруському кордоні

Міжнародний рок-фестиваль, що уперше проводився 24-26 серпня у містечку Норвілішкес, за 80 кілометрів від Вільнюса, на литовсько-білоруському кордоні, ставив за мету об’єднати культури сусідніх і не тільки країн, аби всі відчули, як-то воно бути у Європі без будь-яких топографічних умовностей.

Прагматичний «вірус культури»

Зі слів організаторів, фестиваль, що проводиться уперше, це своєрідна репетиція перед грандіозним комплексом заходів, які чекають на Вільнюс через два роки. Адже у 2009 році, коли Литва відзначатиме своє тисячоліття, місто перетвориться на столицю європейської культури. Такий статус Вільнюс отримав у 2005 році від Євросоюзу.

Загальний план сцени

Аби довести відповідність цьому високому званню, місто готове розстратися на 23 млн. євро. Культурні проекти повністю фінансуватиме держава: 60% - уряд, 40% - місцева влада і лише один - Євросоюз.

Загалом гроші підуть на створення різноманітних проектів, яких зараз поки що 150, а згодом їх буде близько 400. Творці проектів сподіваються, що створення музеїв, центру візуального мистецтва, проведення конференцій, артшкіл та музичних фестивалів різних стилів і напрямків збільшать кількість туристів до країни на 15%.

Надії також покладаються і на розвиток інфраструктури за допомогою значної кількості залучених інвестицій.

У відрив

Біля старовинного замку, де зараз приватний ресторан з апартаментами, “музика відкривала кордони” для близько тридцяти виконавців і восьми тисяч людей з різних країн.

Розважатися на кордоні – в цьому є додатковий драйв, відчувається якийсь наліт таємничості від території, позначеної на карті червоним пунктиром, тим більше, що звідси рукою подати до Білорусі.

«Хрещений батько» фестивалю, колишній мер Вільнюса Артур Зуокас каже, що таке місце  для проведення фестивалю обрано за аналогією виступу гурту Pink Floyd на кордоні між двома частинами Німеччини. Стіна, що заважає країнам порозумітися, має бути зруйнована. Творча думка пішла ще далі: він сподівається домовитися з білоруською владою про дозвіл на проведення фестивалю-2009 не біля, а над кордоном.

З його слів, Be2gether, проведення якого коштувало 2 млн. літів (близько 80 тис. дол.), підтримує держава і місто, а до того ж – власник Норвілішського замку Гедріус Клімкевічюс віддав на поталу меломанам свої 20 гектарів землі.

Bloodhound Gang наливають українській журналістці

На автобусі від Вільнюса до Норвілішкеса їхати близько двох годин. Нарешті пожвавлення на дорозі: автівки, що прямують на фестиваль,  здіймають страшенну куряву, бо асфальтована дорога закінчилася. По обидва боки дороги розташувалися наметові містечка й стоянки для автомобілів. Ось і так звана «активна зона», огороджена парканом та оточена охоронцями.

Запуск повітряної кулі

До речі, охороні приділили досить уваги у зв’язку із застереженнями білоруського МЗС: крім поліцейських машин два вертольоти стежили за порядком на території Литви і один – у Білорусі.

Біля невеликого будиночку вишикувалися черги за квитками: вхід на три дні фестивалю коштував 30 євро. На вході до “активної зони” всіх ретельно обшукували і відбирали пляшки з напоями, оскільки правила фестивалю забороняли приносити з собою власну їжу і навіть воду.

”Ляпіси” на прес-конференції

Слід віддати належне добрій організації свята: простір поділили на квадрати, головний з яких – територія з двома сценами, наметами з їжею та безліччю інших розваг, аби кожен зміг знайти собі заняття до вподоби.

Концерти на обох сценах, які тривали всю ніч, відбувалися так, аби люди змогли нічого не пропустити. Натовп організовано переходив з однієї сцени до іншої. Ті, кому набрид рок, розслаблялися під транс: інсталяція з плескотом моря і танці на лежаках створювали відчуття курортної безтурботності. Хто хотів веселощів – стрибали на батуті, творчі натури змогли намалювати власну картину або розписати скло чи тканину. Імпровізовані вияви народної творчості обійти було неможливо: картини розміщалися на височенних дерев’яних драбинах.

Bloodhound Gang - дає жару

За периметром фестивального табору готували на вогні наїдки – традиційні ковбаски з капустою, рагу зі свининою, пиво лилося рікою. Не обійшлося без кришнаїтів і традиційної вегетаріанської їжі, ароматичних паличок, розписів обличчя, медитацій і навіть масажу прямо на лоні природи. Порадував також павільйончик з безкоштовним інтернетом і чіл-аутом, де можна було на зручних мішках простягнути ноги після гоцанок.

Open air

Музики тут було скільки завгодно і на будь-який смак: рок, метал, джаз, електронна, альтернатива. Правда, Україну, так само як і Росію на фестивалі ніхто не представляв. Наші гурти були зайняті виступами на святкуванні Дня незалежності. Ходили чутки, що запрошували “ВВ” і російський “Ленінград”,  але вони не зійшлися з організаторами на гонорарах за свій виступ.

Datarock - гутаперчиві хлопчики на концерті

Особисто мені сподобався New York Ska Jazz – запальна суміш рок-н-ролу, ска та свінгу в джазовому аранжуванні та британсько-німецький Zion Train, що грає реггей, дивовижно поєднуючи “чорний” голос, вибухову електронну музику і “живі” труби.

Найбільше білоруських прапорів зібрав біля сцени “Ляпіс Трубецкой”. Сергій Міхалок добре схуд, але драйву від його виступу не поменшало. Не зважаючи на його заяви, що гурт “не помічає” білоруська влада й на офіційній сцені Білорусі вони не з’являться, є плани зробити кліп на пісню “Золота антилопа” і сольний концерт у мінському палаці спорту. Адже, “якщо ти справжній індіанець, з тобою неможливо боротися”. До того ж, як відомо, “настоящему индейцу завсегда везде ништяк”.

zion_train  на сцені

Американські панк-хіп-хоп-рокери Bloodhound Gang беруть епатажем. Ще на прес-конференції вони дали зрозуміти, що не ликом шиті, ставлячи на стіл пляшку з литовською настоянкою: “one question – one drink” – то була їхня умова журналістам . Їхні плани на вечір не відрізнялися різноманітністю: “ми вже добряче набралися і збираємося ще”.

На сцені симпатяга-гітарист Люпус Тандер продемонстрував не лише свої біцепси, а й дупу, протягнувши через неї мокру від поту майку. Через мить та майка летіла через натовп назустріч своєму щасливому володарю або ж володарці.

Норвезька команда Datarock, вбрана у червоні спортивні костюми з капюшонами, нагадувала гутаперчевих хлопчиків. Ритмічно підстрибуючи в такт барабанам, вони методично розтанцьовували публіку.

Розрекламована британсько-литовська Joana & the Wolf виявилась дещо схожою на російських “Маша і Медвеєді”: високий жіночий вокал і такий собі танцювальний легкий рок.

Тих, хто приїхав спеціально послухати альтернативників усіх часів і народів Therapy? не розчарували ні неякісний звук, що подекуди нагадував скрегіт, ні “нерівний” голос вокаліста. Ірландці з теплотою згадали недавній концерт у Києві. А про фестиваль на кордоні сказали: “все, що приносить мир і гармонію, - гарна справа”.

Якщо когось цікавить чому в назві гурту стоїть знак питання, пояснюю: коли музиканти їхали в автомобілі, вздовж дороги постійно натикалися на неонові вивіски в кафе “голодний?”, “хочеш пити?”. Терапію? – вдалися до рекламного прийому музиканти.

Хедлайнери фестивалю гурт Morcheeba завершив другий день музичного дійства. Впізнаванні хіти сприймалися на ура. Сильний жіночий вокал, гра лазерних промінчиків, синхронні рухи натовпу... Тут мене й спіткала атмосфера гармонії, затишку і любові до своїх братів-європейців. Не заважали ані завали пластикової тари під ногами, ані оббризкані редбулом штани, ані перспектива тригодинного сну. Для цього, власне, я сюди і їхала.

Тетяна Акімова, фото Анни Соболь та організаторів фестивалю

УНІАН в Google News