Підпишіться на нас в Google
У системі позначень американських винищувачів на перший погляд простежується логічна послідовність: після F-14 Tomcat з’явився F-15 Eagle, а згодом і F-16 Fighting Falcon. Проте далі нумерація раптово переходить до F-18, а потім до F-22. Через це виникає закономірне питання: що сталося з літаками F-13, F-17, F-19 і так далі?
Як пише видання SlashGear, історія з позначенням F-17 пов’язана з реальним проєктом бойового літака, який мав усі шанси стати серійною машиною. У середині 1970-х років компанія Northrop Aircraft, яка нині відома як Northrop Grumman, створила експериментальний винищувач YF-17 Cobra. Його прототипи здійснили перші польоти у 1976 році за підтримки NASA.
У публікації зазначається, що літак розробляли в межах програми Повітряних сил США Lightweight Fighter Program, яка передбачала створення легкого винищувача нового покоління. Однак у фіналі конкурсу перемогу здобула компанія General Dynamics зі своїм проєктом YF-16. Саме він згодом перетворився на серійний F-16 Fighting Falcon.
Втім, на цьому історія YF-17 не завершилася. Автор матеріалу розповідає, що Військово-морські сили США побачили перспективу в розробці Northrop і вирішили використати її для власних потреб. Після численних випробувань літак суттєво переробили, а згодом він став основою для сімейства палубних винищувачів F/A-18 Hornet та Super Hornet.
Натомість історія з F-13 значно менш визначена. За даними видання, у сучасній історії Повітряних сил США не існувало літака з таким позначенням. Одне з пояснень наводить австралійське військове видання The Runway, яке пов’язує відсутність F-13 із забобонами щодо числа 13.
Автор також звертає увагу, що подібна практика стосувалася й інших номерів. Зокрема, компанія Northrop під час створення наступника винищувача F-5 Tiger пропустила позначення F-19 і перейшла одразу до F-20. Причиною стало те, що радянські літаки традиційно використовували непарні номери, серед яких були МіГ-19 і МіГ-21. Тож американці, вочевидь, вирішили на противагу робити літаки виключно з парними індексами. Але проєкт F-20 не зміг вийти за межі стадії прототипу, а після нього вже зробили F-22.
"Це може звучати менш офіційно, ніж будь-що, що ви очікуєте від військових, але коли ви розробляєте винищувачі наступного покоління, здатні розвивати швидкість понад 1600 кілометрів на годину, можливо, не завадить бути трохи обережним та забобонним. Провідні оборонні підрядники світу, ймовірно, не визнають цього, але це така ж вагома причина, як і будь-яка інша", - резюмує видання.
Інші цікаві публікації на тему озброєнь
Як писав УНІАН, американський пілот Дейв Берке за 23 роки кар’єри літав на чотирьох найсучасніших винищувачах США – F/A‑18 Hornet, F‑16 Fighting Falcon, F‑22 Raptor та F‑35B Lightning II – і налітав близько 3000 годин. Він відзначив, що кожен літак мав свої переваги: Hornet був його "першим коханням", F‑16 відкрив шлях до програми F‑22, а F‑35 показав майбутнє повітряного бою через інформаційну перевагу.
Найбільше його вразив F‑22 Raptor, який він назвав унікальним і таким, що "немає рівних" завдяки швидкості, малопомітності та неймовірній маневреності. Берке згадує, що перший політ на Raptor був настільки особливим, що він одразу зрозумів – це зовсім інша машина, несхожа на будь‑який інший літак.
