Газотранспортні сценарії: реверс і американський газ...

Не все так погано для нашої ГТС, як твердить Росія, – європейський газовий ринок може змінитися до невпізнання вже через 5-6 років і в ньому може знайтися місце для української труби. Є й зовсім несподівана версія про її наповнення американським газом…

Замість того щоб активізувати переговори про ціну російського газу для України, договірні сторони продовжують обмін думками про перспективи ГТС. Росіяни обіцяють нам «нуль» кубометрів газу по транзиту, а ми роздумуємо над тим, куди прилаштувати спорожнілу трубу. Процес сам по собі цікавий, враховуючи, що до останнього часу в Україні частіше звучали заяви, що без нашої газотранспортної системи «Газпром» не обійдеться навіть після введення в експлуатацію «Південного потоку». «Обхідний» проект у нас донедавна вважали страшилкою, придуманою виключно для того, щоб примусити Україну до ухвалення умов Москви щодо створення газотранспортного консорціуму. Але, як мовиться, не варто по собі судити про людей. Це в українському керівництві звикли погрожувати Москві судовими позовами і розірванням контракту, але так нічого й не робити. Росіяни ж вкотре демонструють, що у них слово з ділом не розходиться. Проте не все так однозначно погано для нашої ГТС – європейський газовий ринок може змінитися до невпізнання вже через 5-6 років і в ньому цілком може знайтися місце для української труби. Навіть більше, є зовсім уже несподівана версія про наповнення ГТС американським газом.

«Південний потік» – черговий БАМ

Голова правління ВАТ «Газпром» Олексій Міллер в ході зустрічі з президентом РФ Дмитром Медведєвим 22 лютого ц.р. заявив, що будівництво газопроводу «Південний потік», який пройде по дну Чорного моря від узбережжя Росії до Болгарії, буде розпочато в грудні цього року. Він також відзначив, що під час проектування «Південного потоку» його потужність пов`язували з переговорами з українськими партнерами. Дмитро Медведєв, виходячи з поточної ситуації з транзитом газу через Україну (мається на увазі нібито «втрата» 400 млн. куб. м російського газу), дав доручення «Газпрому» під час проектування і прокладання газопроводу орієнтуватися на максимальний об`єм прокачування 63 млрд. куб. м газу на рік. Того ж дня, 22 лютого, офіційний представник «Газпрому» Сергій Купріянов заявив, що після запуску «Південного потоку» і розширення «Північного потоку» Україна матиме нульове значення для експорту російського газу. На всі ці ескапади український прем`єр Микола Азаров відповів лаконічно: «Бог вам у поміч».

Не поспішають погоджуватися з таким однозначним вироком українській ГТС й експерти. Як нагадав директор енергетичних програм центру «НОМОС» Михайло Гончар, у середині двотисячних років «Газпром» уже реалізував проект «Блакитний потік», прокладений по дну Чорного моря між Росією і Туреччиною. «Будівництво цього газопроводу було завершено у 2005 році, а запрацював він у 2006-му, але як він запрацював? Якщо подивитися статистику «Газпрому», то можна побачити, що в 2006 році до Туреччини було поставлено 19,9 млрд. куб. м газу, з них через «Блакитний потік» – тільки 7 мільярдів, решта 12 мільярдів пройшли, як і раніше, через Україну. Якщо візьмемо свіжіші дані – за 2010 рік, то побачимо, що з 18 мільярдів кубометрів, поставлених до Туреччини, через «Блакитний потік» пройшли тільки 8 млрд. куб. м, решта об`єму знову йшла через ГТС України. Пояснюється це дуже просто – транзит газу через територію України до Туреччини для «Газпрому» економічно вигідний, незважаючи на те, що це окружний шлях, на відміну від постачання через «Блакитний потік», експлуатація якого виявилася дуже витратною. Але «Газпром» і уряд Росії вважають за краще про це не говорити. При цьому експорт газу через «Блакитний потік» звільнено в РФ від експортного мита, тому що інакше він стає взагалі збитковим», – наголошує Гончар.

Він також вважає, що, говорячи про заміщення української ГТС Південним і Північним потоками, слід враховувати часовий фактор. «Нагадаю, що схожий за масштабами газопровід Ямал – Європа будували 12 років, і це був сухопутний газопровід. Отже, не треба бути фахівцем, щоб зрозуміти, що на повну потужність «Південний потік» вийде не раніше ніж у 2024 році», – зауважив експерт.

Спираючись на подані обрахунки, експерт робить висновок, що чим швидше Росія почне будувати «Південний потік», тим скоріше розвалиться економіка «Газпрому». «Микола Азаров правильно сказав – Бог їм у поміч. Усі ми пам`ятаємо, що колись було таке всесоюзне будівництво – Байкало-Амурська магістраль. Магістраль побудували, але вона жодного дня не працювала у наскрізному режимі, а СРСР незабаром припинив своє існування. Тож висновки робіть самі», – додав експерт.

Водночас він визнав, що будівництво «Південного потоку» так чи інакше, але почнеться. «Вся річ у тому, що це ще один проект «відкатопроводу». Однак при цьому варто пам`ятати, що «Газпрому» для продовження успішного бізнесу в Європі потрібні українська і білоруська ГТС. А ось для ведення газових воєн йому потрібні обхідні газопроводи», – вважає Гончар.

На продовження теми «відкатопроводу» варто навести думку президента консалтингової фірми East European Gas Analysis (США) Михайла Корческіна. Як він зауважив, оціночна вартість газопроводу «Південний потік» становить як мінімум 20 млрд. дол. «Таким чином, прибуток підрядників, задіяних у будівництві «Південного потоку», може досягти 15 млрд. дол. – ось ціна питання, і вона робить будівництво цього газопроводу неминучим», – наголошує експерт.

Розворот на 180 градусів

Те, що росіяни готові розтратити десятки мільярдів доларів на сумнівні з економічного погляду проекти, – їхня проблема, а ось що робити з українською трубою після запуску «Південного потоку» – проблема вже наша. На думку Гончара, у відповідь на обіцянку звести до нуля транзит газу через українську ГТС Україна може сміливо пообіцяти «Газпрому» нуль кубометрів за імпортом російського газу.

Експерт також звертає увагу на те, що в Канаді і США вже розпочато реалізацію 13 проектів будівництва заводів зі зрідження газу загальною потужністю близько 170 млрд. куб. м на рік. «Термін введення в експлуатацію цих потужностей – 2015-2016 роки. Цей газ значною мірою піде на європейський ринок. Для порівняння: сумарний об`єм експорту російського газу в 2011 році становив 150 млрд. кубометрів. У Європі тим часом ведеться будівництво терміналів з прийому зрідженого газу. Таким чином, можна припустити, що вже через 5 років ситуація на європейському ринку газу кардинально зміниться», – вважає Гончар.

Тут напрошуються відразу два висновки. По-перше, пропускна спроможність «Південного потоку» вже за кілька років може виявитися надмірною, по-друге, Україна може хоч б теоретично розраховувати на постачання газу з європейського ринку. Але для цього їй потрібно перевести свою газотранспортну систему у реверсний режим. І перший крок на цьому шляху «Нафтогаз» уже зробив, почавши обговорювати з європейськими компаніями питання спільного використання наших підземних сховищ газу (ПСГ).

«Ми готові надати Європі можливість використання українських ПСГ для зберігання власного газу. Зараз триває зустріч з однією з німецьких компаній, яка виявила зацікавлення і запропонувала свої умови», – повідомив 28 лютого заступник голови правління «Нафтогазу» Вадим Чупрун.

Судячи з усього, наразі йдеться про закачування в ПСГ російського газу, придбаного німецькою компанією і транспортованого через ГТС. Проте Корчемкін пропонує «Нафтогазу» піти далі й запропонувати Євросоюзу проект спільної модернізації ГТС з метою переведення її у реверсний режим, а вже тоді використовувати наші ПСГ на користь європейських газотранспортних компаній.

«Найбільші газові сховища в Європі розташовані в Україні і знаходяться лише за 200 кілометрів від її західного кордону. Країни ЄС, безумовно, будуть зацікавлені у їх використанні, але для цього потрібно перевести ГТС у реверсний режим, – зауважує Корчемкін. – Цей варіант сьогодні виглядає реальнішим, ніж залучення інвестицій у модернізацію ГТС як транзитного газопроводу для постачання російського газу в ЄС».

Як неодноразово заявляли представники «Нафтогазу», українські ПСГ могли б допомогти «Газпрому» уникнути проблем з постачанням газу до ЄС у періоди пікового попиту, для цього потрібно лише завчасно закачувати у них достатні обсяги. Але, як відомо, російський монополіст цією можливістю знехтував – у 2011 році українські ПСГ були заповнені тільки на 2/3, а європейці відчули гострий дефіцит блакитного палива після настання морозів на початку цього року.

Таким чином, наявність в Україні підземних сховищ об`ємом 31 млрд. куб. м робить нашу ГТС цікавою навіть після припинення транзиту. Хай у реверсному варіанті використовуватися буде далеко не вся труба, а лише її західний відрізок – від кордону до ПСГ, але без газу ГТС не залишиться. Найсмішніше, що наповнюватися українські сховища у такому разі будуть тим-таки російським газом, щоправда, поставленим до ЄС через обхідні газопроводи.  

Що ж до появи на європейському ринку значних об`ємів північноамериканського газу, то це наразі тільки теорія. Хоча виключати те, що Україна буде колись його купувати, не варто. Врешті-решт титанічні зусилля «Газпрому» для позбавлення України транзитного статусу і небажання надати нам ринково обгрунтовану ціну на газ можуть призвести до реалізації навіть такого фантастичного з погляду логіки сценарію.

Антон Лосєв (УНІАН)