Старший ядерний спеціаліст "Грінпіс Україна" Шон Берні розповів УНІАН про ризики, які створюють росіяни на Запорізькій АЕС, небезпеку поточної політики США, а також чому МАГАТЕ та західна спільнота не спроможні дати відсіч агресору.
Росія використовує українські атомні електростанції як засіб шантажу України та усього західного світу – наче мавпа з гранатою, загрожучи новими ядерними катастрофами, що здатні сколихнути увесь континент. Особливу загрозу наразі становить Запорізька АЕС, що вже понад 4 роки окупована росіянами.
Буквально 14 квітня, у день публікації цього інтерв’ю, росіяни вже 13-й раз від початку повномасштабної війни на кілька годин залишили ЗАЕС без зовнішнього живлення. При цьому МАГАТЕ, яке повідомило про інцидент, в черговий раз проігнорувало той факт, що винні у цій ситуації – виключно окупанти, повідомивши, ніби інцидент стався сам по собі.
"Ядерна галузь не хоче прямо вказувати пальцем на Росію", - зазначив старший ядерний спеціаліст "Гранпіс Україна" Шон Берні у першій частині нашого великого ексклюзивного інтерв’ю.
У другій половині розмови фахівець розповів УНІАН про те, які головні ризики та загрози Росія створює для безпеки Запорізької атомної електростанції. В інтерв’ю він пояснює, як окупанти готувалися до можливого перезапуску реакторів, навіщо будують нові лінії електропередач на окупованих територіях та чому кожна втрата зовнішнього живлення станції наближає Європу до потенційної катастрофи. Інша велика тема – чому МАГАТЕ та Європа продовжують в’яло реагувати на російські злочини, чи вдасться світу покарати "Росатом", і як цьому може посприяти зміна влади в Угорщині.
Досвід Шона Берні у галузі ядерної енергетики налічує вже понад 40 років. З 2022 року він пильно досліджує стан Запорізької АЕС та регулярно відвідує Чорнобильську АЕС у складі міжнародних місій.
Перша частина інтерв’ю з експертом про приховані небезпеки на ЧАЕС внаслідок підступного російського удару доступна за посиланням.
У першій частині нашого інтерв’ю ми поговорили про стан Нового безпечного конфайнменту на Чорнобильській атомній електростанції після влучання російського дрона. Інша, не менш проблемна станція в Україні – ЗАЕС. Які основні ризики на ЗАЕС існують на сьогодні?
Це, звісно, абсолютно унікальна ситуація в історії війни та атомної енергетики, коли дві атомні станції опинилися у зоні бойових дій. Це Чорнобиль, але особливо зараз – Запорізька АЕС, шість ядерних реакторів.
На ЗАЕС є щонайменше 12 джерел високоактивного радіоактивного матеріалу. Кожен реактор має корпус під тиском, приблизно зі 100 тоннами ядерного палива. І всередині реактора також є басейн витримки відпрацьованого палива. У кожному з цих басейнів також сотні тонн ядерного палива.
Їм потрібне постійне охолодження. Вони перебувають під водою. Вода має охолоджуватися і циркулювати. Для цього використовуються великі насоси, які перекачують цю воду. І тут є щонайменше дві проблеми. Головна – це постачання електроенергії для роботи насосів і системи охолодження. Ми бачили минулого року, що понад 30 днів станція не живилася ззовні. І тоді злочинні російські оператори з "Росатому" змушені були покладатися на дизельні генератори для живлення насосів.
Це проблема, тому що дизельні генератори розраховані на роботу приблизно на 7-10 днів. У них закінчується дизельне пальне, насоси зупиняються, вода починає нагріватися. Про ЗАЕС майже немає жодних позитивних новин.
Але важливо, що реактори були зупинені операторами у вересні 2022 року. Це означає, що ядерне паливо, особливо в активних зонах реакторів, суттєво охололо. Тобто, якщо ви втрачаєте електроенергію, вода починає нагріватися. Але якщо паливо не таке гаряче, потрібно більше часу, щоб воно нагрілося, щоб вода закипіла.
Коли рівень води опускається нижче рівня ядерного палива, тоді радіоактивність починає вивільнятися всередині реактора. Це були б величезні обсяги радіації, які потенційно можуть потрапити в довкілля. Для палива в активних зонах реакторів є, ймовірно, кілька тижнів до того, як вода нагріється. Для палива в басейнах витримки – можливо, не так довго. І це дуже серйозний ризик, надзвичайно небезпечна загроза.
Було б значно гірше, якби ці реактори фактично виробляли електроенергію, бо паливо в активній зоні було б значно гарячішим. Якщо втрачається зовнішнє електроживлення – у вас є секунди на реакцію, хвилини, щоб запустити насоси. Якщо ви не встигаєте, то за кілька годин може статися катастрофічна аварія. Тож це серйозна проблема – втрата електроенергії.
А чому на Запорізькій станції багато разів відбувається втрата електропостачання? Основна причина, звісно, в тому, що Росія атакує українську енергетику. Вона цілить в лінії електропередач. Їх було десять до війни, зараз залишилося лише дві.
Іноді - лише одна…
Так, а іноді жодної. І важливо також розуміти, що відбувається при втраті цих ліній електропередач.
Знову ж таки, повертаємось до російських маніпуляцій та брехні. Минулого року у вересні росіяни повідомили, що через атаку українських Збройних сил остання лінія була втрачена. Це була лінія 750 кВ, яка йде від Запорізької АЕС на північ через Дніпро в район Нікополя.
Ми не вірили і не віримо – немає жодних доказів того, що Україна коли-небудь атакувала ці лінії. Ми працювали з військовими аналітиками в McKenzie Intelligence, отримали супутникові знімки високої роздільної здатності.
Жодних доказів української атаки не було. Це була операція під фальшивим прапором. Ми про це повідомили, передали інформацію до МАГАТЕ, надіслали її генеральному директору Гроссі й сказали: припиніть поширювати російську дезінформацію. Чому ви подаєте це так, ніби це не росіяни? На жаль, МАГАТЕ все ще відмовляється прямо називати винну сторону. І це надзвичайно фруструє.
Ми постійно чуємо, що Росія, попри всі ці удари, попри те, що ми знаємо про ймовірну деградацію ключового обладнання, хоче під’єднати Запорізьку атомну електростанцію до власної енергомережі. Які ризики це створює?
Ми вперше зрозуміли, що Росія має план перезапуску станції у грудні 2023 року. Ми аналізували документи "Росатому", я читав заяви людей, які, на мою думку, є ключовими злочинцями в Росії. Ліхачов, як керівник "Росатому", несе особливу відповідальність. Кирієнко, один із головних радників Путіна, неодноразово відвідував Запорізьку АЕС. І під час одного з візитів вони говорили про "повернення Запоріжжя до його колишньої слави", включно з відновленням роботи станції.
Протягом наступних тижнів і на початку 2024 року ми дедалі краще розуміли, що насправді існує план перезапуску одного або кількох реакторів Запорізької АЕС. Упродовж наступних місяців ми комунікували з генеральним директором МАГАТЕ Гроссі, тиснули на уряди, щоб вони фактично поставили перед ним вимогу звернутися до Москви, до Путіна і Ліхачова з чітким меседжем: "Цього не буде. Це заборонено. У вас немає жодної юридичної підстави для будь-якої діяльності на ЗАЕС. Це українська атомна станція. Ви маєте піти. Жодних планів перезапуску".
Зрештою, Гроссі та Ліхачов з Путіним нібито досягли певного розуміння, і вони фактично дали сигнал, що перезапуск не відбудеться "за поточних умов" – саме так вони це сформулювали.
Це був травень-червень 2024 року, але ми, звісно, не дуже віримо тому, що кажуть росіяни. Від свого плану вони не відмовилися. І наприкінці 2025 року – а фактично ще наприкінці 2024-го – було видно, що в Москві й на станції тривають нові обговорення щодо перезапуску реакторів.
Ми зрозуміли, наприклад, що планується встановлення насосної системи для подачі води на охолодження. Тому що росіяни зруйнували Каховське водосховище в червні 2023 року. Це означало, що подача води з Каховського водосховища зникла. На той момент у ставку-охолоджувачі ще було достатньо води, але її рівень усе одно стрімко падав. Тож потрібно було знайти рішення: збудувати насосну станцію, яка перекачуватиме воду з річки Конка в систему охолодження Запорізької АЕС. Отже, це демонструє їхній намір.
Так само важливо розуміти питання підключення до енергомережі. Через російські атаки на українську енергосистему залишилося, як ви знаєте, лише дві лінії на південь – у тимчасово окуповані частини Запорізької області, а також у напрямку Херсонщини, Криму, Донецька, Маріуполя. Інші лінії є, але їх недостатньо. І те, що ми відстежували з весни 2025 року, – це будівництво нових ліній електропередач.
З космосу ми бачили, як лінія з’являлася – спочатку 10 км, потім 50 км, потім понад 100 км. Їм потрібно більше ліній, але очевидно, що вони рухаються в цьому напрямку.
Минулого року, коли залишалося дві лінії, 330-кіловольтну лінію "Феросплавна-1" було перерізано російськими військовими під час атак на Нікопольський район, залишилася лише 750-кіловольтна лінія. І у вересні вона була навмисно виведена з ладу, ймовірно, російськими злочинцями з ФСБ.
Щоб під’єднати Запорізьку АЕС до російської тимчасово окупованої енергомережі, їм потрібно від’єднати її від українських ліній. Тож, перерізавши 750-кіловольтну лінію – а вона була під їхнім контролем, бо це окупована територія поруч зі станцією – вони могли б потім під’єднати її до мереж на півдні від Запоріжжя.
Ми чули, що це навіть мало стати "подарунком на день народження Путіна". Але українські Збройні сили забезпечили, щоб це не спрацювало. Тобто він не отримав свій "подарунок".
Яку стратегію має Росія, яка їхня кінцева мета?
Запорізька атомна електростанція – це не просто унікальний випадок в історії війни. Вона використовується як інструмент тиску на Україну і на міжнародну спільноту, щоб зменшити підтримку України.
Це центральний елемент російської воєнної стратегії. Вони вважають, що можуть виграти війну, погрожуючи ядерною катастрофою на Запорізькій АЕС, і таким чином налякати європейських союзників України та перекласти провину на Україну. І це велика проблема, тому що міжнародні медіа, які тут працюють, не є ядерними експертами. Вони бачать: Росія каже, що винна Україна, Україна каже, що винна Росія – і виникає питання, кому вірити. Тобто це дезінформаційна кампанія з дуже чіткою метою – заплутати медіа.
Росія докладає багато зусиль, щоб її наративи потрапляли в німецькі, французькі ЗМІ, особливо поза Європою, у країни Глобального Півдня. І там часто в підсумку відтворюється саме московська версія подій. Це справді серйозна системна проблема.
Наразі обговорюються різні сценарії подальшої долі ЗАЕС, один з яких спільне управління станцією. Обговорювались варіанти спільного управління з росіянами, американцями. Як ви вважаєте, чи існує в цьому випадку взагалі безпечний сценарій?
Перші згадки про це були в Китаї минулого року – з боку Путіна і Ліхачова. Наприкінці серпня вони говорили про можливе "розподілення" електроенергії з Запорізької АЕС у рамках певної угоди зі США та Трампом. Можливо, навіть про постачання електроенергії в Україну.
Але це потенційна катастрофа. Це українська атомна станція. Вона перебуває у власності України і має виключно українську ліцензію. На ній можуть працювати лише українські працівники.
Ідея, що атомна станція у зоні війни – або навіть у майбутній зоні припинення вогню на лінії розмежування – може бути спільно керованою, є абсолютно неприйнятною. Єдиний прийнятний майбутній сценарій для Запорізької АЕС – це виведення всіх російських військ і "Росатому" та повернення станції під український контроль.
На жаль, це знову стане частиною російської воєнної гри – тиснути на США, щоб досягти певної "угоди". Абсолютно неприйнятно, щоб Запорізька АЕС залишалася під будь-яким спільним управлінням Росії із західними компаніями, наприклад американською Westinghouse. Це повне божевілля. Я думаю, що Росія й надалі просуватиме цю ідею. Не виключено, що США її підтримають.
Саме тому так важливо, щоб союзники України в Європі чітко це артикулювали, і особливо – щоб це було донесено до МАГАТЕ: це не варіант. Не може бути так, що Росія через свою злочинну, незаконну агресію проти України і окупацію Запорізької АЕС, безпрецедентну в історії, досягає успіху у своїх воєнних злочинах.
Чи вважаєте ви, що роль "Росатому" в окупації українських АЕС достатньо задокументована для міжнародного трибуналу?
Частина нашої роботи полягає в документуванні того, що робить Росія та "Росатом" на атомних станціях. Тобто розслідування екологічних воєнних злочинів. Також ми працюємо з документацією, яку мали честь робити разом із Truth Hounds – це правозахисні слідчі. Вони опитували працівників і їхні родини з Енергодара, Запоріжжя, Чорнобиля.
Критично важливо продовжувати збирати цю інформацію і робити її доступною для українських прокурорів і міжнародних слідчих органів. Наразі немає міжнародного переслідування "Росатому" або окремих осіб. Деякі з них є у санкційних списках. Але що це означає? Вони все ще можуть подорожувати, вони все ще зустрічаються з генеральним директором МАГАТЕ Гроссі, як це було в Угорщині лише в лютому – менш ніж два місяці тому. Тому так – потрібно продовжувати розслідувати і викривати злочини "Росатому".
У певний момент має відбутися притягнення до відповідальності керівництва "Росатому" та тих, хто це уможливлює.
Що потрібно зробити, щоб санкції проти "Росатому" стали справді болісними? І чому міжнародна спільнота досі не може змусити їх відповісти за свої злочини?
"Росатом" – це наче павутина хворого павука, який прагне впливу і контролю. Це стратегічний інструмент російської держави для реалізації її зовнішньої політики у різних частинах світу.
Історична роль торгівлі з Росією, з Радянським Союзом – наприклад, у Франції, – сягає понад 50 років. Це глибокі комерційні зв’язки, які зберігалися десятиліттями, навіть у розпал Холодної війни, а також особисті відносини між французькою та російською ядерними галузями. Тому розірвати це – коли йдеться про французьку державу або, наприклад, Угорщину – надзвичайно складно.
Чому? Тому що це мільярди і мільярди євро. І ядерна галузь – наприклад, у Європейському Союзі – хоче співпрацювати з "Росатомом", бо це одна з найбільших ядерних корпорацій у світі. У світі не будують сотні нових реакторів. Але багато реакторів, які будуються зараз, є російськими.
Чому? Тому що МАГАТЕ це підтримувало і заохочувало, а також тому, що російська держава фінансує будівництво цих реакторів – це мільярди євро. Були санкції адміністрації Байдена, які блокували перекази фінансування з Москви до Угорщини. Але коли прийшов Трамп – ці санкції були зняті.
Тож так, нам потрібно, щоб ядерна галузь у Європейському Союзі припинила бізнес із Москвою. І це означає політичне рішення Франції та всіх урядів ЄС – зайняти жорстку позицію. Є кілька урядів, які фактично кидають виклик і блокують санкції. Прихід Петера Мадяра на посаду прем'єр-міністра Угорщини може змінити ситуацію.
Але очевидно, що потрібно подолати залежність Європи від російської ядерної індустрії. "Росатом" потрібно обкладати санкціями і карати.
При цьому ми чуємо, наприклад, що Франція не зупиняє співпрацю з Росією у галузі ядерної енергетики, активно закуповуючи російський уран, та навіть в Угорщині "Росатом" будує атомну станцію "Пакш ІІ"…
Я робив дослідження з приладобудування та систем контролю. Це про те, як Siemens із Німеччини та Framatome із Франції постачають дуже критичні системи контролю та вимірювання – фактично комп’ютерне обладнання та програмне забезпечення – для російських атомних станцій. І ця програма тягнеться ще з 1990-х років.
Коли ми опублікували цей звіт у 2023 році, одним із питань, яке в нас виникло, було: у них є сервісні контракти, за якими техніки та інженери з Франції щороку їздять до Росії та працюють усередині російських атомних станцій, щоб підтримувати й підвищувати їхню ефективність.
Ми запитали Framatome: "Як це можливо? Ви досі їздите в Росію?". Ми так і не отримали відповіді. Siemens заперечував, що німецькі інженери туди їздять, але заявляв, що не може розірвати контракт із "Росатомом", і що технології Siemens продовжують надходити до "Росатому".
А потім, у червні 2025 року, було оголошено – і ми частково працювали з німецьким урядом над тим, щоб заблокувати передачу цієї технології, – що Міністерство економіки Німеччини не видало експортну ліцензію. Це технології подвійного призначення: їх можна використовувати як у цивільних, так і у військових цілях. І Siemens тоді заявив: "Нам важливо виконувати наші контракти, інакше ми опинимося в суді й будемо змушені сплатити сотні мільйонів компенсацій".
Пізніше Siemens навіть оголосив, що, щоб обійти ці експортні обмеження, вони планують побудувати завод в Угорщині. Тобто перенести виробництво з Німеччини до Угорщини – і таким чином більше не підпадати під ці правила. Зрештою, виявилося, що Siemens не зміг побудувати цей завод, і в грудні їх фактично виключили з цього бізнесу. Тобто Siemens більше не матиме технологій на "Пакші", і це залишає французьку сторону. Я відчуваю, що в найближчі тижні й місяці – в результаті виборів в Угорщині – є шанс витіснити також французів.
Побачимо, що буде з новим урядом Угорщини. Я думаю, що є реальна можливість витіснити росіян із нового проєкту "Пакш". Я вважаю, це цілком досяжно.
Ви часто спілкуєтесь з міжнародними медіа. Які факти щодо військових злочинів Росії у ядерній галузі, на вашу думку, західна спільнота не розуміє?
Починаючи з 2022 року, ми окремо наголошували на тому, що однією з цілей Росії було захоплення Південноукраїнської АЕС. Про це не так широко говорять.
"Росатом" уже був у Чорнобилі 3-4 березня. Вони атакували й окупували Запорізьку АЕС. А 15 березня, здається, вже було видно, як російські сили рухалися прямою лінією на Миколаїв. Їх зупинило місцеве ополчення, здається, українські морські піхотинці. На той момент вони були за 31 чи 32 кілометри від Південноукраїнської атомної електростанції. У російських сил була чітка мета.
Тобто це були б уже три атомні станції, якби не українські військові. Я був у Южноукраїнську, ми зустрічалися з місцевими родинами, з людьми, з якими спілкувалися, і вони воювали проти росіян. І коли по-справжньому усвідомлюєш це, просто неймовірно, що таке взагалі стало можливим. І огидно, по-справжньому обурливо, що в Європі досі ведуть бізнес із цими злочинцями.
Чому мовчить МАГАТЕ? І як змусити їх говорити?
"Грінпіс" веде боротьбу з Міжнародним агентством з атомної енергії ще з 1970-х років. Треба розуміти, що походження МАГАТЕ – ще давніше.
Ще до мого народження, а я вже досить старий, МАГАТЕ має завдання просувати атомну енергетику. І водночас – запобігати або виявляти використання ядерних матеріалів у військових цілях, тобто для ядерної зброї. Росія, як одна з найбільших у світі країн, що просувають і будують атомну енергетику, має величезний вплив. Тому це історія, яка триває понад 60 років.
МАГАТЕ фактично складається з держав-членів. Саме вони повинні визначати його позицію. І, звісно, Україна має велику підтримку європейських країн усередині МАГАТЕ. Важливо також сказати, що працівники МАГАТЕ, які перебувають на Запорізькій АЕС і на Чорнобилі, виконують важливу і дуже складну роботу, і ми поважаємо їхню працю.
Проблема – на рівні керівництва секретаріату МАГАТЕ. Рафаель Гроссі – кар’єрний дипломат. Він надзвичайно амбітний. Він хоче стати наступним генеральним секретарем ООН. Його перше, як я бачив, публічне схвалення минулого року – було від Володимира Путіна. За звичайних умов це виглядало б як політична "смерть", але для Гроссі це знак пошани. Він отримав підтримку Путіна. Ймовірно, надалі він намагатиметься отримати таку ж підтримку Трампа.
Я не довіряю розумінню ядерних загроз Рафаелем Гроссі. Очевидно, він не готовий жорстко протистояти Росії. Але це його робота – запобігати ядерним аваріям і робити атомну енергетику безпечнішою. Я не думаю, що він виконує її добре.
Ми засуджуємо неспроможність МАГАТЕ прямо кинути виклик злочинам Росії. Вони повинні це робити. Держави-члени МАГАТЕ мають активніше впливати на Гроссі.
На жаль, він дійшов до точки, коли я майже не маю впевненості, що він змінить свою позицію. Він, можливо, незабаром приїде в Україну. Я думаю, йому слід задавати незручні питання.
Ви кажете, що держави-члени МАГАТЕ, наші західні партнери мають чіткіше засуджувати дії Росії та виступати на стороні України. Але ми розуміємо, що це легше сказати, ніж зробити. Ви самі сказали, що бізнес-зв’язки Росії з Францією, Угорщиною дуже складно розірвати. Тож, на жаль, виглядає так, що зараз немає простого виходу з цієї ситуації…
Україна, українці, українські військові - ви не здаєтесь, доки не досягнете перемоги. Це великий виклик, але потрібно продовжувати боротьбу. І ми будемо. Ми переможемо. Я особисто не думаю, що пан Гроссі вміє добре боротися.
Тож так, я насправді впевнений, що ми це зупинимо. Ми завдамо шкоди і зрештою зруйнуємо "Росатом".
На заключення. Після Фукусіми, Чорнобиля і тепер війни в Україні - чи став світ ближчим до безпечної ядерної ери, чи далі від неї?
Я оптиміст. Але не наївний оптиміст. Майбутнє світової енергетики – не за атомом, а за відновлюваними джерелами. Відновлювана енергетика переможе атомну фінансово та економічно.
Один із найважливіших напрямів роботи Greenpeace, звісно, – це катастрофічні зміни клімату. Нам потрібно декарбонізувати планету.
І як зробити це швидко? Насамперед – через економіку. Саме тому відновлювані джерела встановлюються у світі такими високими темпами порівняно з атомною енергетикою. Якщо говорити про зростання атомної генерації та ВДЕ [відновлювальних джерел енергії], то це вже навіть не перегони. Для атомної енергетики, як життєздатного довгострокового джерела енергії для світу, ці перегони вже завершені. Хоча, звісно, ви не прочитаєте цього в багатьох матеріалах. Те, що ми бачимо, – це пропаганда. Російська дезінформаційна кампанія фактично дзеркалиться кампанією з боку самої ядерної індустрії.
Тому прикро, що медіа й далі пишуть, ніби з’являться сотні малих модульних реакторів. Вони навіть використовують неправильні граматичні формулювання: мовляв, їх уже "будують". Насправді ні. Є два в Росії, один або два в Китаї. І ті, що в Росії, м’яко кажучи, - не найкращі реактори.
Тож так, якщо говорити про майбутню енергетику, це будуть відновлювані джерела.
Але це відбувається недостатньо швидко, і саме тому настільки тривожно та небезпечно, коли ядерна галузь намагається позиціонувати себе як рішення. Люди думають, що атомна енергетика забезпечить світ електрикою. Але це менш ніж 10% світового виробництва електроенергії і менш ніж 4% світового енергоспоживання. Це маргінальна частка. Наразі вона може відігравати лише незначну роль у глобальній енергетиці, і в майбутньому її роль у постачанні електроенергії майже зникне.
Зараз ми не ведемо кампанію за зупинку української атомної програми. Реактори нині критично важливі для електропостачання в Україні. Пріоритет Greenpeace – вивести росіян із Запорізької АЕС, притягнути їх до відповідальності й максимально покарати. У нас ще буде час у майбутньому говорити про модель енергопостачання.
Очевидно, що один із головних уроків – і не лише для України, а й для всього світу – полягає в тому, що енергетичну систему потрібно децентралізувати. Наявність атомної станції, яку можна взяти в заручники й використовувати як загрозу ядерної катастрофи, а також вразливість АЕС до прямих атак – це колосальний ризик. Але ще серйозніша проблема – атаки на саму енергомережу: централізована система з великою кількістю атомних станцій є величезною вразливістю. І, так, у Європі досі ледь почали усвідомлювати всі наслідки цього.