Українські олігархи "луснуть" терпіння СОТ?

Зловживання українського бізнесу у питанні ініціації антиімпортних розслідувань можуть мати незворотні наслідки. Однак влада побоюється вступати у відкритий конфлікт з олігархами...

Вже більше двох років (з 16 травня 2008 року) Україна є членом Світової організації торгівлі. До цієї мети ми йшли довгих 15 років, як говорив “великий керманич” Мао: наш шлях звивистий, але перспективи ясні. Проте позитивний ефект від вступу до СОТ знівелювалися економічною кризою. Не вдалося збільшити імпорт, натомість одержали негативне сальдо зовнішньої торгівлі. Та якби не встигла Україна вступити в організацію до кризи, її наслідки для нашого зовнішньоторговельного балансу могли би бути значно важчими. Сьогодні про це багато хто забуває, схиляючи державу до запровадження санкцій проти імпортерів на догоду вітчизняним особливо потерпілим від економічних негараздів виробникам. Йдеться про антидемпінгові і спеціальні розслідування, яким і була присвячена недавня зустріч членів Європейської бізнес асоціації (ЄБА) з міністром економіки України, головою Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі Василем Цушко. Сторони, звичайно, продемонстрували високий ступінь взаєморозуміння, на тлі якого особливо різко проступили контури обговорюваної проблеми, – зловживання українського бізнесу в питанні ініціації антиімпортних санкцій.

Публічна конспірологія

З перших хвилин спілкування В.Цушко дав зрозуміти, що обговорювати конкретні розслідування і називати конкретні компанії у присутності журналістів він не має наміру. “Якщо ви чекаєте, що ми під камерами розглядатимемо кожне конкретне питання, то думаю, що це недоцільно. Я уникатиму конкретних відповідей, а ви не досягнете своїх цілей”, - сказав міністр, звертаючись до юристів, які захищають інтереси зарубіжних компаній, відносно яких порушені спеціальні розслідування. У той же час, він запропонував вирішувати питання в режимі робочої групи. Таким чином, захід в ЄБА значною мірою став обміном натяками і недомовками, які були зрозумілі лише посвяченим.

Були, правда, і загальнодоступні вислови, хоча в більшості своїй це були давно відомі факти. “Завдання Мінекономіки – почути обидві сторони спеціального розслідування – як його ініціатора, так і того, проти кого воно порушене. Ухвалювати рішення з того чи іншого питання ми зобов`язані з урахуванням зобов`язань, узятих Україною при вступі до СОТ. Звичайно, спецрозслідування часто ініціюються високопоставленими лобістами, з депутатськими значками. У такому разі, необхідна максимальна відвертість і публічність”, - відзначив В.Цушко.

Здається, глава Мінекономіки суперечить сам собі. З одного боку, ніякої конкретики на камери, з іншого – заклики до публічності. Але що поробиш, міністр – усього лише член уряду, а остаточні рішення щодо запровадження обмежень на той чи інший вид імпорту практично завжди ухвалюються на рівні прем`єр-міністра або Президента. Підтвердженням тому може служити історія з припиненням в Україні антидемпінгового розслідування щодо нітрату амонія і фосфатного добрива російського виробництва в обмін на допуск на ринок РФ української трубної продукції. Це питання обговорювалося навесні 2010 року прем`єрами двох країн Миколою Азаровим і Володимиром Путіним. Ось і доводиться міністрові економіки маневрувати між високою політикою, олігархами, які вимагають захистити їх від іноземних конкурентів, та імпортерами, які натякають, що скаржитимуться у СОТ.

Український бізнес не готовий до чесної конкуренції?

Є три типи розслідувань, які порушуються державою з метою захисту своїх виробників від недобросовісних імпортерів, відзначила в ході свого виступу на круглому столі старший юрист юридичної фірми «Василь Кисіль і Партнери» Наталія Микольська.  “Перший – антидемпінгове розслідування, коли імпортер продає свою продукцію за явно заниженою ціною. Другий – компенсаційне розслідування, коли іноземному виробникові в його власній державі надаються субсидії, що також є нечесною практикою. Третій – спеціальні розслідування, коли мова не йде про якісь антиконкурентні дії імпортера, а виключно про різке велике зростання обсягів імпорту певного товару. Спецрозслідування є заходами надзвичайними. Ми ж стикаємося з тим, що компанія, інтереси якої ми представляємо, збільшила обсяг імпорту товару на 12-15% і то тільки тому, що фінансова криза пішла на спад”, - пояснила юрист.

Вона особливо підкреслила, що в середовищі українських юридичних компаній, які спеціалізуються на питаннях зовнішньої торгівлі, викликає стурбованість той факт, що в Україні дуже часто порушуються спеціальні розслідування, коли зростання імпорту по конкретній категорії товару дуже далеке від екстраординарного. “Можливо, це пов`язано з тим, що в Україні дотепер не усвідомили небезпеку порушення таких розслідувань. У результаті, держава вводить квоти або ж додаткові мита на товар, що потрапив під розслідування, що призводить до ряду негативних наслідків – дорожчає імпортний товар, як наслідок, відбувається обмеження його споживання. При цьому вітчизняний виробник отримує можливість встановлювати невиправдано високі ціни. Якщо Україна ігноруватиме правила СОТ, необґрунтовано порушуючи спеціальні розслідування, вона ризикує одержати у відповідь аналогічні розслідування проти наших товарів”, - підкреслила представник юрфірми, звертаючись до міністра економіки.

На це В.Цушко в черговий раз привів улюблений аргумент українських бізнесменів – підписуючи умови вступу України до СОТ, влада не прислухалася до думки бізнесу. “В результаті, для вітчизняних виробників СОТ стала певним шоком. Не засвоївши до кінця правила і методи цієї організації, наші виробники намагаються захищати себе по-старому. Так, в Україні вельми розвинена практика лобізму, але ми прагнутимемо ухвалювати зважені рішення. Наша головна мета – співвідношення імпорту і експорту в пропорції 50 на 50”, - сказав міністр.

Тим часом, як відзначив УНІАН представник одного з імпортерів, який брав участь в круглому столі, складається враження, що крупні українські компанії категорично не бажають пристосовуватися до життя в умовах чесної конкуренції. “Роками вони існували в тепличних умовах, користуючись заступництвом влади, де-факто монополізуючи внутрішньоукраїнський ринок, а зараз їм пропонують взяти участь в чесному змаганні. Звичайно, для них простіше піти уторованою стежиною – «занести» кому потрібно і попросити запровадити квоти або додаткові мита відносно своїх конкурентів”, - відзначив він.

Українські монополісти плутають слід

Монопольне становище деяких українських ФПГ на внутрішньому ринку, в принципі, ні для кого не секрет. Оскільки довести у багатьох випадках ці факти Антимонопольному комітету не вдається багатьох років, відкрито називати ту чи іншу компанію монополістом наважується мало хто. Але саме монополісти найчастіше і стають ініціаторами спеціальних розслідувань відносно конкуруючого імпорту.

Старший партнер адвокатського об`єднання «Волков, Козьяков і партнери» Сергій Козьяков також висловив стурбованість проблемою порушення антимонопольного законодавства в Україні. «Як Ви ставитеся до того, що підприємство або група компаній, які контролюються одним власником і мають монопольне становище на внутрішньоукраїнському ринку певного товару, починають спеціальне розслідування відносно імпорту цього товару?”, - поставив він пряме питання В.Цушко.

Міністр не менш прямо відповів: “Такі дії я розцінюю як дискримінацію українського споживача. Ми повинні забезпечити споживачеві право вибору – це суть ринкової економіки і, вступаючи до СОТ, ми підписалися під цими правилами. Що стосується монополізму в окремих галузях, то він виник у зв`язку з непрозорою структурою власності, яка в Україні зустрічається вельми часто. У результаті, формально не відомо, які підприємства кому належать, і хто лобіює їх інтереси. Ми маємо прийти до прозорої структури власності”.

Як вже було сказано, учасники круглого столу прийняли правила гри, запропоновані міністром, і, розуміючи один одного, зберігали інтригу для сторонніх спостерігачів. Ми теж не візьмемося здогадуватися, кого мали на увазі міністр і юрист.

Але С.Козьяков явно не мав наміру залишати міністра у спокої. “Дуже важливий момент – це процедура проведення розслідувань. На першому етапі, коли відбувається збір інформації, все зрозуміло, а ось як Міжвідомча комісія з зовнішньої торгівлі ухвалює рішення, залишається абсолютною таємницею. Таке відчуття, що відбувається засідання Колегії СБУ. Потрапити на нараду неможливо, регламент і учасники невідомі, які матеріали одержують члени комісії, так само невідомо. Я направляв два запити щодо своєї участі в засіданні Міжвідомчої комісії в Мінекономіки і в Мінюст. Я хотів дізнатися, чи можу я, як адвокат, що захищає інтереси свого клієнта, проти якого порушено спеціальне розслідування, бути присутнім на засіданні комісії”, - звернувся юрист до В.Цушко.

Потрібно віддати належне міністрові, він тут же запросив С.Козьякова на найближче засідання Міжвідомчої комісії. У цілому, поведінка В.Цушко свідчила про його бажання довести всім присутнім, що «мопед не його». Він давав зрозуміти, що зовсім не горить бажанням вставати на захист наших монополістів і апологетів державного протекціонізму, при цьому не в його повноваженнях вивести їх на чисту воду.

Наслідки спецрозслідувань – гіпотетичні і реальні

Одним з найважливіших аргументів ініціаторів спеціальних і антидемпінгових розслідувань завжди була турбота про рядового українця. Нас намагаються переконати в тому, що засилля імпортних товарів приведе до закриття вітчизняних підприємств, а значить, до зростання безробіття. І це говорять ті, хто замість того, щоб інвестувати в оновлення виробничих потужностей і технологій часів СРСР, справно виплачують дивіденди самим собі. Для них простіше визнати, що імпортний товар дешевший і якісніший за вітчизняний і вимагати допомоги держави, аніж боротися за підвищення конкурентоспроможності своєї продукції.

Як відзначив С.Козьяков, після обмеження імпорту одного з товарів, антидемпінгове розслідування щодо якого було проведене навесні поточного року, ціни на нього піднялися в Україні на 18%. «І це при тому, що товар є соціально важливим для населення з невеликими доходами», - сказав юрист.

“Я хотів би звернути увагу на те, що ініціатор одного з останніх спеціальних розслідувань є одночасно і найбільшим експортером, приблизно 70% його продукції експортується. Ми можемо тільки уявити, які наслідки можливі у разі запровадження Україною квотування або підвищення мит на товар, який постачається цим виробником на експорт. Може, ініціатор спеціального розслідування цього просто не розуміє”, - відзначив юрист.

Невже наші олігархи справді не розуміють, що їх зарубіжні конкуренти цілком можуть порадити своїм урядам застосувати у відповідь обмежувальні заходи проти української продукції. Але якщо це так, то саме час запідозрити рідних бізнесменів в легкій формі недоумства. Швидше за все, вони усе чудово прорахували і прийшли до висновку, що від зустрічних санкцій шкода для них буде меншою, ніж від втрати контролю над внутрішнім ринком. Або наш товар нікому за кордоном і за “дякую” не потрібен, або ситуація на світовому ринку така, що той чи інший український виробник не боїться залишитися без замовлень.

На завершення кілька слів про справедливість української влади щодо зарубіжних компаній, які працюють в Україні не як імпортери, а щодо тих, які розміщують на нашій території виробничі потужності. Здавалося б, все має бути нормально, адже заявляв же уряд, що одне з його основних завдань – залучення інвестицій в економіку. Однак і тут є одна стара, але від того не менш невирішена проблема – повернення ПДВ підприємствам–експортерам. За останні роки представники зарубіжних компаній, які працюють в Україні, безліч разів заявляли про те, що вони в списку претендентів на повернення ПДВ завжди на останніх місцях. Одна з причин у тому, що вітчизняний виробник знає: «безвідкатне» повернення ПДВ - справа майже неможлива, а ось іноземці якось не звикли до таких розкладів. Але це стосується в основному дрібних і середніх виробників, тоді як гіганти світової індустрії все ж таки могли б розраховувати на прозорі умови роботи з державою. Проте і тут справедливістю не пахне.

“У питанні повернення ПДВ украй важливий однаковий підхід до всіх. Сьогодні ж ми бачимо, що одним компаніям ПДВ відшкодовується на 100%, а іншим, які працюють у тій же галузі і в рамках закону, ПДВ не повертається взагалі”, - відзначив головний радник «АрселорМіттал Кривий Ріг» з питань взаємин з урядом Володимир Ткаченко.

Ось що заявив з цього приводу міністр економіки: “Цими питаннями має займатися не та компанія, якій заборгували ПДВ, а то ще наїдуть на вас. Хай за цю проблему візьметься яка-небудь юридична компанія. Юристи підготують інформацію для Кабміну про те, що комусь ПДВ повертають повністю, а комусь ні, хай ця інформація буде опублікована. У нас є побоювання: я краще промовчу, може, мені цього місяця компенсують ПДВ. Я за відкритий підхід до бізнесу – узяв на себе зобов`язання платити податки, платиш, значить, і держава має виконувати свої зобов`язання”.

Таким чином, основний висновок, який можна зробити за результатами круглого столу за участі міністра економіки, зводиться до того, що влада побоюється вступати у відкритий конфлікт з вітчизняними олігархами. Імпортерам і зарубіжним інвесторам радять більше працювати з юристами і публікувати результати їх досліджень у ЗМІ. Мабуть, так у Кабміні сподіваються зняти з себе відповідальність за неприйняття тих рішень, які їм нав`язує крупний капітал. Але це явно програшна позиція, яка ні до чого конструктивного не приведе...

Антон Лосєв (УНІАН)

УНІАН в Google News