Росія, СОТ та Україна - на звичних ринках "похолоднішає"...

Поки Україна не змінить внутрішню структуру енергоспоживання і все, що з цим пов'язано, ані СОТ, ані будь-яка інша організація їй не допоможуть...

Майже 20 років Росія йшла до вступу до Світової організації торгівлі (якщо рахувати СРСР, то і того більше). Навіть Україна умудрилася проскочити у СОТ, обігнавши  на кілька років свого так званого "старшого брата". Але нарешті відбулося: у середині 2012 року РФ стане повноправним членом СОТ. Європейські ЗМІ зазначають, що Росія була останньою великою державою, яка не підкорялася правилам світової торгівлі. Природно, в Європі, Азії і Америці вже почали підраховувати, хто і скільки виграє від появи  у рамках СОТ такого величезного ринку, яким є Російська Федерація. У самій Росії реакція не така однозначна, деякі експерти пророкують кінець епохи державного протекціонізму, ріст безробіття і засилля імпортних товарів. Але для України набагато цікавіше, що для неї означатиме членство Росії в СОТ. Адже ні для кого не секрет, що у формуванні негативного сальдо зовнішньоторговельного балансу нашої країни роль Москви, а точніше "Газпрому", як кажуть, важко переоцінити.

Можна ми вам трішки попогрожуємо?

Росія була, є і буде в осяжному майбутньому основним зовнішньоторговельним партнером України. Як прогнозують в українському Мінекономіки, за підсумками 2011 року товарообіг між нашою країною і РФ складе 50 мільярдів доларів. Основною статтею російського імпорту залишаються вуглеводні як за фізичними об'ємами, так і в грошовому вираженні. Тільки за 9 місяців ми імпортували російський газ на 10 млрд. дол. За ті ж 9 місяців з України в РФ було експортовано товарів (без урахування експорту послуг) на 14,6 млрд. дол. При цьому загальна сума російського товарного імпорту  перевищила в січні-вересні 21,6 млрд. дол. У результаті негативне сальдо торгового балансу з РФ становить 6,9 млрд. дол. Тобто, якщо прибрати газ, то виходить не так вже і погано - ми майже на 3 млрд. дол. у плюсі. Ось тільки "прибрати" не вийде, а значить необхідно спробувати знизити його частку у грошовому еквіваленті. Над цим, власне, і працює Кабмін, сам Президент, а СОТ здавалася одним з важелів тиску на Москву, яка не хоче знижувати ціну на газ для України.

7 листопада перший віце-прем'єр Андрій Клюєв заявив, що Україна може відкликати згоду на вступ РФ до Світової організації торгівлі. "Що стосується СОТ, то у 2008 році прем'єр-міністр Юлія Тимошенко підписала лист про згоду на вступ Росії до СОТ. Але ми цим питанням займаємося. І такий важіль ми використовуємо у переговорному процесі з Росією щодо змін умов контракту на постачання газу в Україну", - заявив А.Клюєв.

Наскільки серйозна ця загроза? Нагадаємо що у вересні Україна погрожувала подати позов до "Газпрому" в Стокгольмський арбітраж і обіцяла ліквідовувати "Нафтогаз". Ні того, ні іншого ми так і не дочекалися. Тут варто зазначити, що основною перешкодою на шляху РФ у СОТ до останнього часу вважалася Грузія і про це відкрито говорили і писали, у тому числі російські ЗМІ. Але 9 листопада Тбілісі "здався". А ось про те, що Україна хоч щось зробила для формалізації своїх претензій до Москви, так нічого і не чутно.

Доктор економічних наук, президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий переконаний, що українська влада навіть не планувала висувати Росії реальні вимоги про зниження або усунення митних бар'єрів. Заяви українського керівництва про те, що Україна може заблокувати вступ Росії до СОТ, на думку В. Ланового, є лише інформаційною хвилею, яку підняли виключно для внутрішньоукраїнського користування. "Для того, щоб говорити про блокування вступу Росії в СОТ, Україна повинна була увійти до числа країн - зовнішньоторговельних партнерів РФ, які, будучи членами СОТ, вимагають від Росії обов'язкового узгодження з ними умов торгівлі після вступу в цю організацію. Але Україна відмовилася входити в список таких країн ще у 2008 році. З усіх великих торгових партнерів Росії Україна чи не єдина країна, яка взагалі не висувала вимог до РФ як до нового члена СОТ",  - сказав експерт.

На його думку, причиною такої позиції української влади як нинішньої, так і попередньої є наявність домовленостей з Москвою на неофіційному рівні. "Можна говорити про те, що між Росією і Україною існує ряд нелегальних домовленостей, які стосуються вступу Росії до СОТ. Наші державні і приватні компанії прагнуть від Росії кредитів і поступок для великої частини бізнесу. У якості прикладу можна навести кредити, надані ВТБ "Нафтогазу" і компанії ДТЕК. Серед поступок також слід зазначити постачання "Газпромом" газу приватним українським компаніям за прямими договорами... З усього цього можна зробити висновок, що, не намагаючись досягти від Росії поступок загального характеру, здатних вплинути на національну економіку в цілому, отримуємо привілеї для окремих компаній", - підсумував В. Лановий.

Отже, доводиться констатувати, що наші керівники вирішили не турбуватися щодо таких дрібниць як наявність всіляких квот і обмежень на ввезення українських товарів в РФ, до прикладу, труб або цукру. Взагалі, за останній рік стало складатися враження, що усі загрози, які озвучує українська влада на адресу Кремля, заздалегідь з ним же і погоджують.

Поганому танцюристові завжди щось заважає

Вступаючи до СОТ у 2008 році, як резонно зазначив В. Лановий, Україна пішла на ряд поступок і відкрила свої ринки для імпорту різних товарів. "Наприклад, ми знизили мита на імпорт сільгосппродукції з Європи. На ряд імпортних товарів ми зобов'язалися знижувати митні ставки поступово. У результаті вступ України до СОТ розширив ринок збуту для виробників з країн, які входять в організацію. Тоді як вступ Росії до СОТ ніяк не позначиться на об'ємах українського експорту в цю країну" - підкреслив В. Лановий.

Справедливості ради варто сказати, що і вітчизняні виробники у рамках СОТ отримали доступ на ряд цікавих ринків. За великим рахунком вступ України в організацію напередодні кризи значною мірою дозволив знизити її негативний вплив на нашу економіку. Важко навіть уявити, які заборонні заходи могли бути введені до українського імпорту на піку падіння світових ринків. Але якщо з використанням чинника СОТ в якості аргументу в газових переговорах з Москвою усе зрозуміло, то роль СОТ у поліпшенні нашого зовнішньоторговельного балансу з РФ не до кінця. Відомо, що росіяни періодично включають до українських товарів загороджувальні митні збори і квотування, іноді використовують і відверто дискримінаційні санітарні норми. У теорії, входження Росії до складу СОТ повинне покласти край цьому, але як було сказано вище, ми нічого не попросили, відповідно, нам нічого і не дадуть. Існує думка, що і сьогодні митні бар'єри між РФ і Україною досить низькі.

Директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський вважає, що вступ Росії до СОТ ніяк не позначиться на торгових потоках двох країн, але тільки тому, що між нами і так існує режим вільної торгівлі. "Так, у нас існують певні обмеження, але вони не носять критичний характер. Є обмеження по цукру, металопрокату, трубам, але по більшості товарів як з російського, так і з українського боку мита сьогодні нульові", - підкреслює експерт.

Водночас, на його думку, для вирівнювання торгового балансу з РФ для України набагато важливіше реформувати енергетичний ринок і підвищити енергоефективність власної економіки. "Поки ми не змінимо внутрішню структуру енергоспоживання і усе, що з цим пов'язане, ні СОТ, ні яка-небудь інша організація нам не допоможуть", - переконаний І.Бураковський.

Він не заперечує, що в ході переговорів про вступ Росії до СОТ Україні слід було б відстоювати свої інтереси. "З якихось причин, швидше за все політичних, цього зроблено не було, і ми упустили свій шанс. Але якщо ми хочемо змінити ситуацію в торговому балансі з РФ, то окрім зміни структури енергоспоживання Україні слід замислитися про підвищення такого параметра, як співвідношення ціни і якості українського імпорту. Якщо ми хочемо бути присутніми на російському ринку, то ми повинні робити не лише товари, які конкуруватимуть з російськими, але і з китайськими, і з продукцією інших країн, присутність яких на російському ринку після входження РФ до СОТ тільки посилиться", - зазначив експерт.

Виходить, що зниження росіянами мит у рамках СОТ тільки створить проблеми для українських імпортерів. Але як не крути, а конкуренція - основа ринкової економіки і стимул для якісного її росту. Отже, тим нашим виробникам, які обзавелися власним лобі у РФ або мають хороші політичні зв'язки, доведеться постаратися, щоб не втратити свою частку російського ринку. Можливо, що в короткостроковій перспективі входження Росії до СОТ і не дуже добре для української  економіки, але це ще один виклик для наших зашкарублих олігархів. Тепер вони втратять чи не останній зовнішній ринок, де пріоритет у бізнесі віддавали не конкурентним перевагам, а політичній доцільності.        

P.S. Членство Росії в СОТ несе ще одну загрозу. До останнього часу  головним аргументом проти приєднання України до Митного союзу був той факт, що нам довелося б заплатити близько 2 мільярдів доларів компенсації країнам СОТ. Ще однією перешкодою на шляху до ТС була Зона вільної торгівлі з Євросоюзом. Але останнім часом ситуація в Україні складається таким чином, що вступ до ТС виглядає останнім шансом вирівняти торговий баланс. Перспектива ЗВТ стає для нас усе більш примарною. Політика нинішньої влади щодо опозиційних лідерів просто не залишає ЄС іншого виходу, окрім згортання усіх інтеграційних процесів з Україною. Але і інтеграція в Митний союз тепер мало що дасть - Росія як член СОТ просто не в змозі буде зберігати економічні преференції для членів союзу, а ось політичний вплив вона безумовно посилить. Так для чого нам потрібен Митний союз?

Антон Лосєв (УНІАН)

УНІАН в Google News