Роботи - це вже не фантастика, а просто дорогі та рідкісні речі – як перші авто у ХХ ст. Але, які їх переваги над "шкіряними", який формат кращий (американський чи китайський), та чи допоможуть вони Україні на тлі демографічної кризи, розібрав УНІАН.
Україна відчуває відчайдушний дефіцит робочих рук. І не лише робочих, але й "озброєних рук", бо люди потрібні й фронту. Але нюанс у тому, що всім потрібні буквально "робочі руки", а не люди як такі. І доки демографи хапаються за голову, розповідаючи, що працювати українцям "доведеться, може, до 90 років", інші шукають технічні рішення – роботів та роботизацію.
Виглядає так, що в Україні просто немає вибору і роботизація та, більш широко, автоматизація буквально всіх галузей в нас неминуча. Але вітчизняного ринку саме гуманоїдів поки що не видно, хоча роботизованих платформ на душу населення в нас вже, певно, більше, ніж будь-де у світі завдяки дронам наземним, повітряним та морським.
То яку модель ринку роботів нам прийняти – американську або китайську? Чи, можливо, в нас буде якась власна модель, якщо саме життя нас у цю галузь штовхає? Які взагалі вади та переваги мають сучасні роботи порівняно з живою людиною у виробництві та у тилу?
УНІАН опитав українські компанії, дотичні до роботизації у виробництві або у використанні.
Проблема всіх нових галузей - у тому, що там немає стандарту, і кожен рухається уперед навмання й на власний розсуд. Через це новин про експериментальні функції гуманоїдів в кожного читача повна стрічка – то роботи навчилися танцювати, то грати у теніс, то їх одягнули у штучну шкіру або навіть навчили підморгувати. Ну і, звісно ж, почали випрбовувати у якості "залізних рубак" у війську – причому саме у війську українському, де вже тестують Phantom MK-1.
Тим не менш, певні обриси стандартизації вже є у індустрії, що дозволило продати за минулий рік 14,5 тисячі роботів по світу. Це ще не "залізні руки в кожен дім", але вже й точно не штучні експериментальні екземпляри, як раніше. Це вже ринок, хоча й поки маленький.
То як взагалі фахівці оцінюють стан справ на світовому ринку? Щоб знайти місце України у цій новітній галузі, потрібне розуміння глобальних тенденцій – за що саме ми будемо боротися, і чи варто воно того.
Любомир Демків, керівник відділу робототехніки у SoftServe, вважає, що цифра у 14,5 тисяч одиниць "чітко вказує на ранню фазу ринку".
"Індустрія вже вийшла за межі лабораторій і перейшла до перших комерційних кейсів, але ще далека від масового побутового використання. Гуманоїди це не тільки про "ефект вау", а передусім про сумісність із середовищем, і це є логічною спробою адаптувати роботів до світу, створеного для людей, - каже він. – Але з точки зору ефективності це далеко не завжди оптимальне рішення".
Фахівець зауважує, що гуманоїди складніші, дорожчі та поки менш енергоефективні, ніж спеціалізовані системи (дрони, роборуки, мобільні роботи). Але ринок рухається у цьому напрямку.
"Зараз на ринку набувають ваги рішення, котрі є гнучкими та адаптивними з точки зору задач, котрі вони можуть вирішувати. Парадигма "один робот - одна задача" відходить в минуле. Роботи-гуманоїди гарно лягають в концепцію фізичного ШІ, забезпечуючи багатоцільове застосування, - продовжує пан Демків. – Проте зараз на ринку також активно розглядають варіанти комбінованих платформ, котрі могли б забезпечити подібний функціонал при менших стартових інвестиціях. Наприклад – мобільна платформа та дві роборуки".
Він зазначає, однак, що те, що ми бачимо вже сьогодні, це початок нової хвилі індустріалізації.
"Робототехніка стає частиною ширшої цифрової інфраструктури, де ключову роль відіграють AI, дані і здатність систем навчатися в реальному середовищі. І тут важливе питання не "чи замінять роботи людей", а як зміниться сама модель праці, продуктивності і економіки", - завершує керівник відділу робототехніки у SoftServe свою думку.
Антоніна Єрмейчук, COO та співзасновниця Deus Robots, пропонує розглядати формат гуманоїдних роботів не як заміну живому робітнику, а як нове явище – машин, які здатні користуватися засобами та приміщеннями, придатними для людей.
"Гуманоїдні роботи варто оцінювати не як "кращу заміну людині", а як новий формат автоматизації для середовищ, які спочатку створювались під людей. Їхня ключова перевага – можливість працювати без перебудови інфраструктури – зі сходами, полицями, візками, нестандартними процесами. Саме це відкриває їм доступ до великої кількості задач, які досі залишались ручними, - пояснює вона. – Водночас технологія ще не є зрілою".
Основні обмеження, на її думку - це точність маніпуляцій, стабільність роботи та економіка впровадження. Проте навіть у такому вигляді роботи корисні бізнесу.
"Ці виклики активно вирішуються. Багато компаній, включаючи нас, працюють над тим, щоб зробити гуманоїдів надійним інструментом для реальних операцій. У більшості сценаріїв вони поки що не можуть повністю замінити людину, а працюють як доповнення – закриваючи фізично важкі, небезпечні або рутинні задачі, - додає представниця галузі. – Роботи дійсно можуть частково зменшити дефіцит кадрів, особливо у фізичних ролях. Але паралельно вони створюють попит на нові спеціальності – операторів, інженерів інтеграції, спеціалістів з управління роботизованими системами. Тобто мова йде не про зникнення робочих місць, а про зміну їх структури".
Тобто, попри ранню стадію ринку роботів, вже можна прорахувати його загрози й перспективи. Головна загроза – робітничим спеціальностям, бо роботи цілком можуть взяти на себе некваліфіковану працю. Однак робот сам по собі - це машина, яку потрібно налагоджувати, ремонтувати тощо.
Але які саме роботи це будуть? Бо "стандарти" будь-якого ринку формуються на основі найбільш успішної моделі.
Любомир Демків з SoftServe вважає, що на ринку зараз домінують американські та китайські розробки, а між ними йде не лише конкуренція, власне, розробок, але й певною мірою "ідеологічна" боротьба – за модель розвитку галузі.
"Якщо говорити про глобальну конкуренцію, США і Китай фактично формують дві різні моделі розвитку. Американські компанії Tesla, Boston Dynamics, Figure, Aptronic тощо задають технологічний вектор через розвиток AI та програмного забезпечення, роблячи ставку на універсальність і довгострокову інтеграцію роботів в економіку як нової робочої сили, - пояснює експерт з роботизації. – Китай, своєю чергою, рухається через швидкість масштабування, контроль виробництва і агресивне зниження вартості. У результаті формується двополюсна модель: одні задають технологічні стандарти, інші забезпечують масштаб. І саме баланс між цими двома силами визначатиме, як швидко гуманоїди перейдуть від демонстрацій до реальної економіки".
Цікаво, що США та КНР - це наче конкуренти, але, як ті інь та ян, разом формують стандарти галузі.
"У підсумку, ключове питання для ринку - не в тому, чи будуть гуманоїди, а в тому, де вони економічно виправдані. І відповідь на це питання визначить темп їхнього масштабування у найближче десятиліття", - вважає пан Демків.
А ось Антоніна Єрмейчук з Deus Robots нараховує не два, а цілих три підходи. Третій, звісно ж, український, де ми змогли встромити й свої "5 копійок" між китайцями та Маском.
Український внесок у цей новий ринок важливий, адже мова не лише про українців як споживачів, але й як про виробників.
"Українські розробки наразі займають третю нішу – вони зосереджені не на самих роботах, а на програмному шарі. На управлінні, інтеграції та застосуванні в конкретних бізнес-сценаріях. Це критичний рівень, без якого навіть найкращі роботи не дають ефекту. У результаті, найбільш ефективні рішення майбутнього, ймовірно, будуть поєднанням цих підходів: китайське "залізо", американський AI і системна інтеграція та софт, у яких Україна може відігравати ключову роль", - обнадіює нас пані Єрмейчук.
Вона зазначає, що Україна навряд чи стане масовим виробником роботів у класичному розумінні – через обмеження виробничої бази. Натомість у нас є сильна позиція саме у сегменті програмного забезпечення, штучного інтелекту та системи управління роботами. Саме тут українські компанії вже створюють конкурентні рішення на глобальному рівні.
Любомир Демків з SoftServe дотримується схожої думки. Розробляти софт простіше, ніж "залізо", але попит на нього не менший.
"Я не очікую, що Україна найближчим часом стане масовим виробником роботів-гуманоїдів, як кінцевого продукту. Глобальний ринок у цьому сегменті буде дуже капіталомістким, з жорсткою конкуренцією з боку США та особливо Китаю, який має перевагу в масштабі виробництва, комплектуючих і собівартості, - каже пан Демків. – Для України більш реалістична і водночас сильніша позиція в іншому - у "мозку" роботів. У ШІ, комп’ютерному баченні, навігації, симуляціях, управлінні складними системами та швидкій інтеграції рішень під конкретні сценарії. І саме тут формується найбільша додана вартість".
Ця додана вартість цілком може масштабувати наші "5 копійок" у щось значно більш суттєве та заможне.
"Ми вже бачимо українські команди, які працюють із роботизованими системами, створюють компоненти - від програмного забезпечення до окремих модулів - і поступово інтегруються в глобальні ланцюги. І, що важливо, досвід, який зараз отримується в оборонних технологіях, стане основою для цивільних рішень після війни. Це дуже сильна позиція для країни з потужною інженерною школою і зрілою ІТ-екосистемою", - потужно описує наші перспективи експерт.
Варто акцентувати, що обидві компанії, які надали УНІАН коментарі, вже працюють на закордоні замовлення у цій галузі. Тобто мова не про майбутні перспективи, а про практичний досвід та про масштабування того, що вже є. Це гарний привід подивитися і на власний український ринок роботів та роботизації загалом. А тут вже є, що розказати.
Попри те, що "законодавцями мод" у галузі робототехніки є Штати та "Піднебесна", Україна тут вже теж має свою важливу нішу – полігону інновацій. І якщо, так би мовити, "цивільний полігон" в нас поки не вражає, то ось military tech - чи не попереду усієї планети. Власне, оцю дуальність галузі вітчизняної робототехніки варто розібрати окремо.
Роботизацією виробництва та навіть самих робітників (за рахунок екзоскелетів, наприклад, які вже активно тестують "Епіцентр" та "Нова пошта") українські великі компанії з ритейлу чи доставки вже не здивувати. Звичайні роботи (не гуманоїди), насправді, вже давно стали "новою нормою" у логістиці. І тепер ринок рухається далі.
У тій же "Новій пошті" УНІАН відповіли, що про результати тестування екзоскелетів поки зарано говорити, але до гуманоїдів там вже теж починають потроху приглядатися. Хоча й вважають, що для комерційного застосування представлені на ринку моделі поки не дозріли. Такої думки, зокрема, Євгеній Хоменко, Head of Robotics & Automation групи компаній NOVA.
"Якщо говорити відверто, сьогодні гуманоїдні роботи ще не готові до складних операцій на рівні людини. У них немає готових навичок під бізнес-задачі, їх потрібно окремо навчати кожній дії під конкретний сценарій, - каже один з топ-менеджерів "Нової пошти" УНІАН. – Тобто це не універсальний працівник, а система, яку спочатку навчають, а далі вона стабільно повторює ці дії. Зараз роботи - це лише інструмент, який працює разом із людиною, підсилюючи її в процесі. На практиці це про прості речі: повторювані операції, переміщення об’єктів, роботу за чітким сценарієм. Людина при цьому все одно керує процесом і приймає рішення".
Таким чином, принаймні поки що, "шкіряним" робітникам роботи не конкуренти. "Поки що"…
"Проте роботизація точно має сенс, і бізнес активно її нарощує. Вона допомагає зробити процеси більш стабільними і керованими. Гуманоїди в цій логіці - лише один із напрямів, який буде розвиватися поступово, через конкретні прикладні сценарії та накопичення практичного досвіду", - очікує Євгеній Хоменко.
Антоніна Єрмейчук з Deus Robots звертає увагу, що розвиток роботизації у нас пов’язаний саме з двома ключовими напрями – війною та логістикою, що сприяє розвитку галузі.
"Україна сьогодні має всі передумови для швидкого розвитку роботизації – і значна частина з них пов’язана з війною. Дефіцит кадрів, необхідність підвищення ефективності бізнесу та високі ризики в операціях стимулюють попит на автоматизацію значно швидше, ніж у багатьох інших країнах, - оцінює вона український ринок з позиції виробника, а не користувача. – Найбільш реалістичний сценарій для України в сегменті роботів для виробництва, складів та ритейлу – це не конкуренція у "залізі", а роль інтелектуального центру: розробка систем, які об’єднують різних роботів, оптимізують їх роботу і інтегрують у бізнес-процеси. За наявності інвестицій, доступу до міжнародних ринків і розвитку інженерної освіти Україна може зайняти цю нішу досить швидко".
Любомир Демків, керівник відділу робототехніки у SoftServe, також надає експертизу щодо нашого ринку роботів, починаючи зі згадок про війну.
"Факт, що гуманоїди вже тестуються в Україні, є показовим для всієї індустрії. За відкритими даними, йдеться про обмежені випробування платформ на кшталт Phantom MK-1, які використовуються для розвідки та логістичних задач у реальних умовах [фронту]. Це не масове застосування, а саме етап валідації технології у найскладнішому середовищі, яке сьогодні існує", - звертає увагу фахівець, що війна, від якої українці страждають, є також нашим головним стимулом до пришвидшеного розвитку.
Любомир Демків зазначає, що зазвичай застосування робототехніки дозволяє сконцентрувати людей на задачах, котрі виходять за рамки рутинних, небезпечних, нудних чи кропітких.
"В Україні в умовах браку кадрів застосування роботів може стати "рятувальним містком" котрий дозволить заполонити вакантні посади, наявні зараз на ринку, - зазначає він. – Фактично Україна проходить прискорений цикл розвитку, який в інших країнах займає роки. Технології одразу тестуються в складних умовах, що швидко відокремлює ефективні рішення від концептів. Саме тому українські продукти можуть бути конкурентними глобально, де дедалі більше цінується не красивий прототип, а перевірена в реальності технологія".
Експерт наголошує, що "наша реалістична і сильна стратегія" - це не копіювати Tesla чи китайські фабрики, а "зайняти нішу високотехнологічних рішень і стати ключовим партнером у глобальній робототехнічній екосистемі з високою доданою вартістю".
Якщо вже найбільше наш прогрес штовхає уперед фронт, то варто дати слово тим, хто безпосередньо впроваджує роботизацію у війську. Так, Віктор Кордон, начальник Відділу РЕБ 7 Корпусу швидкого реагування ДШВ, інтерв’ю з яким про інновації у війську УНІАН опублікував нещодавно, звертає увагу, що ЗСУ вже є лідерами щодо роботизації у світі.
Хоча визнає, що особисто він з гуманоїдними роботами поки справи не мав, зате працював з дронами повітряними та наземними, які вже давно є не фантастикою, а рутиною для українських військових. Цей український ринок вже нараховує десятки, якщо не сотні позицій як власного українського, так і іноземного виробництва. Зараз, ось, одночасно з "Новою поштою" та "Епіцентром", військові тестують, наприклад, екзоскелети. Тобто технологічні тренди подібні і для армії, і для тилу.
"Питання тут – наскільки такий робот буде дієвий, та що він зможе робити сам під керуванням ШІ. Бо що таке НРК ми вже знаємо, а що таке робот – поки що ні. Якщо вони будуть здатні до маневрів, якщо зможуть заходити у бліндажі та окопи, то це може стати новою технологічною ланкою у цій війні, - зауважує майор Кордон щодо саме гуманоїдних роботів як недалекого майбутнього у ЗСУ. – Навіть якщо це буде не повністю автономна платформа, а там буде якийсь "пілот", то це знизить залучення піхотинця на полі бою. Але головних питань тут два – ефективність самого роботу та електропостачання на полі бою".
Співзасновники компанії Air3F, начальник виробництвa Ігор Береговенко та головний інженер Святослав Кульбацький, теж досить скептичні щодо сучасних гуманоїдних роботів на фронті.
"Людиноподібні роботи наразі виглядають радше як перспективна, але ще не зріла концепція, ніж практичне рішення для фронту. Їх головна потенційна перевага – універсальність: можливість працювати у середовищі, створеному під людину, виконувати широкий спектр задач і адаптуватися до різних сценаріїв. Втім, на сьогодні їхні недоліки суттєво переважають", - стверджують у Air3F.
У компанії кажуть, що у гуманоїдів складна механіка (зокрема "ноги" з моторами, редукторами), що робить такі системи вразливими, дорогими й енергозатратними.
"Надійність у реальних бойових умовах викликає сумніви, як і здатність ефективно діяти поза контрольованими середовищами. Крім того, питання автономності, навігації та управління (GPS, зв’язок) залишаються критичними. На відміну від них, наземні роботизовані комплекси вже довели свою практичність, - каже УНІАН, власне, виробник НРК. – Вони простіші, дешевші, стійкіші до умов фронту та краще пристосовані до конкретних задач. Саме тому наразі вони виглядають значно більш реалістичним і ефективним інструментом. Найближчими роками людиноподібні роботи точно не витіснять НРК. Можливо, з часом підтягнуться, але поки це більше про експерименти, ніж про реальну заміну".
Дійсно, гуманоїдні роботи - це поки не ті термінатори з легендарних фільмів зі Шварценеггером, які здатні до повністю самостійного виконання складних завдань. І зараз вони програють перевіреним дешевим наземним комплексам, з виробництва яких в Україні вже максимально розвинена інфраструктура та екосистема. Але й про ті ж НРК до "повномасштабки" казали так само. А про FPV-дрони, які створили революцію у військовій справі, казали колись, що це "просто іграшки".
На етапі "іграшок" зараз і гуманоїди в Україні. Але всьому свій час. І та ж розвинена інфраструктура НРК та БПЛА, разом з досвідом комерційного застосування великим бізнесом, цілком може стате тим фундаментом, на якому у недалекому майбутньому зросте зовсім інша українська робототехніка. Бо в нас є все, а передусім – експертиза та досвід, якого не мають навіть ті ж американці та китайці. Немає, щоправда, грошей та ключових комплектуючих.
Але якщо ми змогли локалізувати китайські "мавіки", то зможемо й роботів. Так, це буде завдання "з зірочкою", але, за наявності того, що ми вже маємо та знаємо, цілком реалістичне. Хай американці та китайці подолають "дитячі хвороби", утворять стандарти галузі, а ось тоді ми зможемо проявити свої "козирі".
Любомир Демків, керівник відділу робототехніки у SoftServe, наостанок зауважує, що майбутнє в Україні вже настало.
"Для України роботизація - вже не про майбутнє, а про економічну і безпекову стійкість. В умовах війни і дефіциту кадрів попит на автоматизацію буде тільки зростати, від агро і виробництва до логістики та оборони. Україна має шанс стати одним із найдинамічніших ринків практичного впровадження робототехніки", - підсумовує він.
Так, ми відстаємо від США та Китаю. Але ми й не повинні їх наздоганяти. Ми повинні створити власний "вимір" цього ринку, який зараз вже формується завдяки головному й ексклюзивному нашому надбанню – досвіду. Втім, лише від нас самих – від виробників, бізнесу, армії, уряду та пересічних українців – залежить наскільки ми ефективно та результативно скористаємося своїми перевагами у боротьбі за лідерство в умовах нової індустріальної революції.
Андрій Попов