"Є дуже великі шанси на використання "рою дронів" наступного року. Над цим працюють", - Ігор Береговенко, виробник НРК

РФ ставить на людей, а Україна – на дрони. Але, здається, галузь "у ступорі", і немає вже того "геймченджера", який би змінив все нам на користь. Втім, дронарі з цим не згодні. Ігор Береговенко, СРО компанії Air3F, розповів, на що роблять ставку українські розробники.

Україна веде ефективну асиметричну війну проти потужнішого суперника на рівних, а наш головний "козир", який перекинув "шахівницю" ще 2022 року, це дрони. Дрони все змінили тоді, коли нас майже всі "партнери" списали. Вони давали нам можливість вирівняти спроможності у повітрі, на морі та на суходолі, і вже стали основою для реіндустріалізації України – ВПК вже практично вийшов на показники 1991 року за обсягом "кешу" у галузі.

І ось – новий 2026-й рік все ближче, а ворог заходить все далі на фронті, копіюючи наші розробки і додаючи свої задумки, оплачені нафтогазовими прибутками, а головне – не рахуючись з втратами. Чи є в нас новий "геймченджер", який би знов змінив ситуацію на нашу користь, як це вже 2022-го?

Ігор Береговенко, співзасновник та Chief Product Officer (директор з продуктів) компанії Air3F вважає, що нового виду озброєнь, яке б "розгорнуло" ситуацію на фронті, наразі немає, але головний наш аргумент – стрімкий розвиток галузі ВПК та, зокрема, наземних дронів, які дійсно змінюють правила гри. Але не у той спосіб, який всі очікували.

Розкажіть про себе та вашу компанію.

Я співзасновник та керівник виробництва компанії Air3. Працюємо ми досить давно у різних галузях, а саме як miltech компанія – починаючи з 2022 року, коли ми реорганізувалися під нові умови. Зараз в нас більше 50 людей і, порівняно з 2022 роком, ми сильно зросли. Відносимо себе, скоріше, до середнього бізнесу. Бо кількість робітників у наш час не є показником обсягів виробництва. Всі виробничі процеси відбуваються на обладнанні з числовим програмним керуванням. На 5-6 таких верстаках в нас працює 1-2 людини.

Тобто у наш час важливіше не кількість людей, а кількість верстаків на виробництві?

Так. А також організація їх праці.

Що саме ви виробляєте?

Найбільше – засоби зв’язку. Взагалі все, що до радіозв’язку дотичне, включно з різними дронами – це наземні станції управління, ретранслятори, антени тощо. І вже півтора року працюємо з НРК (наземними роботизованими комплексами, - УНІАН).

Це майже вся галузь дронобудування. І, оскільки вже кінець року, чи можете ви якісь тренди або тенденції по галузі саме для цього етапу виокремити?

Галузь дуже сильно розвивається. Не лише якщо порівнювати з 2022 роком, але і з 2023 і навіть 2024 роком. Це навіть стає проблемою.

Спочатку ми всі, умовно, робили FPV-шки, далі – всі зрозуміли, що FPV-дронам потрібен кращий зв’язок, і тому всі пішли у зв’язок. Потім був "ступор", але з’явилося оптоволокно, яке певні потреби закривало. Паралельно всі почали займатися, так би мовити, "штучним інтелектом", яке ми називаємо "донаведення".

І донаведення, і ШІ, і різного типу стабілізація оптичних засобів далі розвиваються. Сказати, що з цього зараз головний тренд, не можна. Бо все це дозволяє виконати ту ж задачу, але різним шляхом – і оптоволокно, і донаведення, і перемінний зв’язок. Всі ці технології на полі бою не виключають, а доповнюють одна одну.

Тренд цього року безпосередньо для нашої компанії – ми намагаємося замістити деякі імпортні дрони. Мова про вироби китайської DJI. Бо наш замовник хотів їх замінити на вироби вітчизняного виробництва.

Мова, очевидно, про Mavic`и. Чи у вас є вже готовий український аналог?

Він ще у роботі, хоча робота над ним ведеться вже сьомий місяць. Так, виріб готовий. Ним вже можна працювати. Але ми хочемо, щоб воно працювало ще краще. Ми хочемо, щоб виробник дістав його з коробки та одразу почав працювати без питань та заморочок.

Це буде саме повний аналог Mavic’а чи повністю інший виріб, який просто вирішує це ж завдання?

Це і не повне повторювання, але й не повністю інше рішення. Він повторює той функціонал, який закривають на фронті Mavic’ом. Його використовують переважно як ретранслятор, а також для розвідки. Ми вже розробили дрон-ретранслятор, який повністю його замінює. І за своїми властивостями він значно краще за той самий Mavic. Але чи має він стільки ж лідарів та датчиків, щоб гарно знімати весілля? Точно ні. Він закриває саме вузький функціонал, який нам потрібен.

Пошук українських аналогів Mavic’у почався не від гарного життя, а через обмеження Китаю на експорт. Як зараз з постачанням комплектуючих з Китаю?

Головне рішення – виробляти своє. І чим далі – тим більше ми комплектуючих в Україні виготовляємо. Ми як країна вже маємо FPV-шку повністю на українських комплектуючих.

Безпосередньо в нас є власна плата, яку ми самі розробили, але головна проблема це "мозок" плати – мікропроцесор, який ми вимушені імпортувати. Від цього ми поки що відійти не готові. Але процесори це не лише Китай. Їх і Тайвань, зокрема, виробляє. Ми вже не залежимо від Китаю так, як раніше, але певна частка залежності ще є, і вона досі суттєва.

Всі ці китайські обмеження призупинили тоді постачання на місяць, а потім комплектуючі з’явилися на ринку України. Просто стали дорожчими, бо йдуть до нас іншими логістичними маршрутами. Як РФ використовує європейські або американські комплектуючі у своїх ракетах, як би їх не обмежували, так і ми з китайськими комплектуючими. Питання лише у ціні.

Тобто, по коптерах в нас вже максимальна локалізація виробництва. Камера, контролер, регулятор, рама, пропелер – повністю дрон вже може бути вироблений з українських комплектуючих.

З НРК ситуація трошки складніша, але це поки що. Бо НРК реально почали набирати популярність лише цього року. Але критичні вузли – "серце" НРК – вже вироблені в Україні. Все інше – двигуни або якісь стабілізатори – поки не локалізовані, але їх закупівля взагалі не є проблемою.

І по двигунах – вирішення цієї проблеми це питання короткого проміжку часу. Вже є низка виробників, які цим займаються. Єдине, що саме ці конфігурації не підійшли нам. Але вони вже у процесі виготовлення нових моделей.

Повертаючись до питання трендів, якогось такого "геймченджеру" у галузі зараз немає і навіть не проглядається?

Хіба що НРК. Кількість НРК цього року зросла кратно, порівняно навіть з 2024 роком. Ще минулого року можна було на пальцях однієї руки перерахувати виробників НРК, які виготовляють їх серійно, а зараз, коли заходиш на Brave1, бачиш вже сотні серійних рішень.

І "геймченджер" це не лише нова технологія, але й нові підходи до застосування. Якщо НРК може доставити, наприклад, провізію і вберегти життя людини, то це теж свого роду "геймченджер". Якщо НРК може евакуювати людину – це теж "геймченджер".

Ви кажете, що галузь НРК зростає кратно. А скільки це у виробах – хоча б "на око"? Бо про БПЛА, наприклад, кажуть що за 2026 рік зможуть випустити 20 мільйонів. Зрозумілий масштаб. Є якісь хоча б приблизні оцінки по НРК, щоб оцінити динаміку?

Цією інформацією ми не володіємо, бо вона прихована й від нас. За відчуттями, думаю що щомісячно в Україні виробляється близько тисячі НРК по всіх моделях загалом. А минулого року було кратно менше. Зараз з’являються нові компанії, з’являється конкуренція на цьому ринку. У підрозділів, з якими ми співпрацюємо, з’являється досвід їх використання.

А чи є якісь технології саме для НРК та саме у 2025 році, які співставні для цієї галузі за значенням з донаведенням та оптоволокном для БПЛА?

Якщо ще минулого року всі казали, що НРК має дуже поганий радіозв’язок, то наразі це питання вже вирішене. Саме сьогодні перед інтерв’ю ми керували НРК на полігоні прямо з нашого офісу.

Це було за умов дії РЕБу якогось тренувального та інших перешкод, які наближають ситуацію до реальної?

А РЕБ не дуже впливає на роботу НРК. Бо він направлений на те, що знаходиться у повітрі. НРК ж їздить по землі. Тут ключову роль відіграє низький радіогоризонт, а не РЕБ. Тобто, НРК буде працювати за будь-яких умов – навіть під дією РЕБ.

Ось і знайшли тренд саме 2025 року – вирішена давня проблема зв’язку для НРК...

Ми просто не сприймаємо це як інновацію, бо розуміли, що радіокерована машинка далеко не заїде. І з самого початку ми шукали альтернативні варіанти зв’язку. Ми з офісу керували через LTE та Starlink. Причому наш дрон у автоматичному режимі сам підхоплює кращий зв’язок. Це все не ноу-хау, бо по LTE та Starlink давно вже всі працюємо. Є й інші системи зв’язку в наших іноземних партнерів. Чи працюють ці альтернативи краще? В Україні – ні. Але альтернативи є.

Це щодо стабільності зв’язку, а як щодо радіусу дії НРК? Бо раніше повідомляли, що, здається, ефективність більшості НРК обмежувалася щось там біля 2 км...

Подекуди й кілометру не було. Радіус цього року точно збільшився. Бо раніше був кілометр – це якщо ми просто стоїмо з пультом й керуємо сигналом з нього. Але якщо ми піднімаємо у повітря ретранслятор (звичний вже, які для FPV-дронів масово застосовуються), то радіус збільшується до 5-10 кілометрів. А якщо ми застосовуємо гібридні рішення, як ось Starlink, то ми вже взагалі не обмежені по радіусу.

Взагалі, зараз є три сценарії використання НРК на полі бою. Це пульт плюс ретранслятор, це LTE-зв’язок та це Starlink або аналоги. І останній варіант зараз нічим не обмежений.

Це стосується й нашого ворога, вірно?

Так, ворог теж може використовувати Starlink.

То які в нас переваги у порівнянні з виробами супротивника?

Український ринок НРК, ретрансляторів та антен кращий за російський. Те, що ми можемо працювати у конкурентному середовищі, дає нам більше рішень, а самі рішення від приватних компаній якісніші за ті, які мають російські державні виробники.

Російська система ВПК у будь-якій галузі побудована однаково – вона вибудовується довкола однієї компанії, яка називається "Ростех". Яка контролює все – від авіа- та дронобудування до стрілецької зброї та навіть кораблебудування. А наша система більш децентралізована.

Є певні недоліки у підходах і там, і там. Ми більш гнучкі, але менш системні. Вони – дуже системні, але менш гнучкі. В них більше масовість, але в нас більша технологічність виробів. Ті їхні дрони, які до нас долітають і які ми глушимо – вони досі літають на алюмінієвій рамі, а не на карбоновій. Вони як почали у 2022 році, так їх досі і штампують.

Поясніть читачам, чому алюмінієва рама у БПЛА це погано.

Це не краще рішення для БПЛА. Якщо вже шукати якісь альтернативи карбону, то це хіба що текстоліт. Можливо в них просто забагато алюмінію і вони на державному рівні вирішили з нього робити рами для дронів.

Якщо ми говоримо про радіус 10 км, то тут і відро літати зможе. Але якщо мова про радіус 40 км і більше, то тут важливий кожен компонент дрону. Тому наші дроні далі залітають,  і тому в нас кращий зв’язок.

Продовжучи тему НРК – раніше вони використовувалися фактично як такі візки для логістики, але саме як бойові "штурмодрони" були не надто ефективні. Як з цим зараз? Як з розширенням функціоналу НРК загалом, бо на них і РЕБ ставлять, і багато чого ще – це лише експерименти, чи є якесь практичне просування нових функцій?

Просування точно є. Щодо РЕБ на НРК, то це просто продовження логістики – поставили РЕБ на логістичний дрон і від’їхали від себе на безпечну відстань, де його й включили. Тобто це питання доставки РЕБу у потрібну точку. Це не "дрон-РЕБ" як такий.

Щодо кулеметів на НРК – так, вже є приклади безпосереднього їх застосування. Хоча свій борт ми поки що так не використовували. Але це питання чисто налаштувань. Бо його ще потрібно пристріляти, щоб забезпечили демпфер віддачі, щоб підвіска спрацьовувала ідеально на кожний постріл тощо. Для цього потрібно провести спільні навчання з виробником турелі та військовими.

НРК також використовують як платформу для інших дронів. Зокрема й під дрони на оптоволокні. Є зараз таке поняття як "дрон-ждун". НРК такі "ждуни" розвозить і потім стоїть вичікує. І так використовують НРК все частіше, хоча воно поки не є масовим. Масовість це питання часу. І будуть нові рішення, бо люди в нас креативні і обмежені виключно своєю фантазією.

Ось і ще один тренд саме 2025 року – "НРК-матки" для "ждунів". А як щодо захисту самого НРК від ворожого вогню? Це ж легкоброньована або взагалі неброньована машинка.

Ми бачили багато відео, де маленька FPV-шка влітає у великий важкоброньований танк, і танк цієї "зустрічі" вже не переживає. Чи здатен пережити таку зустріч НРК? Ні. Чи варто працювати над бронюванням НРК? На мою думку – ні, не треба. Нам лише потрібно поставляти їх на фронт більш кількісно. Захищати у НРК потрібно лише окремі слабкі місця, передусім від уламків. Чи можлива броня на НРК? Так, але у майбутньому.

Тобто розвиток НРК йде до того, що це теж дешевий масовий розхідник?

Так. Але не варто сприймати наземний дрон як пластикову машинку. Там різні блоки вже мають захист зі сталі різної товщини. Уламок, стрілецька зброя – вона його не знищить. Хоча тут, можливо, більше питання вдачі та калібру кулі, бо куля з великокаліберної снайперської гвинтівки під правильним кутом з конкретної відстані зможе влучити у якийсь важливий блок.

Виходить, НРК складніше зупинити, ніж танк, бо він менший і ще потрібно влучити саме у ключові вузли?

Ні, він менш живучий ніж танк. Але засоби маскування забезпечують меншу помітність, і головне – їм не страшно ризикувати. Принаймні, у НРК немає всередині людини. А це зараз головне. Якщо у НРК влучила FPV-шка, то НРК вже виконав свою роль – відволік вогонь на себе.

НРК стають все більш незамінними для потреб сучасної війни в умовах "кілзони". Вони стали основою логістики (тим самим "геймченджером"), а у перспективі – "рій" наземних та повітряних дронів зможе замінити цілий підрозділ "на землі" / Відео: Air3F.

А як щодо активного захисту? Якщо поставити той же кулемет або дробовик, який міг би збивати FPV-дрони, чи міг би такий НРК захищати і себе, і зону довкола як міні-ППО?

Сенс ставити на НРК такі автоматичні турелі з’явиться тоді, коли відсоток збивання досягне хоча б 60% цілей. Я особисто бачив турель з автоматичним наведенням на повітряну ціль. Але над нею поки що працюють. Як тільки вона буде готова, то інтегрувати її в НРК не буде проблемою.

Часто кажуть, що НРК повинен замінити живого бійця на землі. А як щодо поєднання БПЛА та НРК у єдиний "рій", який би заміщував не окремого бійця, а цілий взвод за ефективністю? Китайці періодично хизуються подібними розробками зі своїх полігонів, хоча їх ефективність у реальних боях недоведена.

Чи можливо зараз повністю автономно замістити підрозділ? Ні. Все одно цим має хтось керувати. І тут основна біда – злагодити операторів, а також РЕБівців-суміжників. Якщо так підійти до питання, то це можливо й зараз.

Це суто питання тактики застосування й поставленої задачі. Це можливо. Але чи маємо ми такі випадки застосування на фронті? Поки що ні. Проте бачимо за межами фронту. Найпоказовіший приклад – операція "Павутина". Це, можливо, не зовсім те, але принцип той самий. Тобто це вже працює. Це питання виключно планування.

Виходить, ми можемо сподіватися, що наступного року такий гібридний дистанційно керований "рій" захопить позиції на фронті й буде утримувати без людей "на землі"? Третя штурмова бригада, здається, про щось таке вже заявляла, але навряд то був саме "рій"…

"Рій дронів" це, передусім, штучний інтелект – є дрон-матка, з якого керують всіма іншими дронами. І в Україні я поки не чув про таке застосування. Шанси на таке використання наступного року дуже великі. Знаю, що над цим працюють. Є там ще певні нюанси, які зараз вирішують. Хотілося б це побачити. Але додам, що ворожа сторона над цим також працює.

"Рій дронів" зараз активніше використовують для дронів ППО. Є такі, наприклад, французькі дрони, які вистроюються у "стіну" в повітрі й зупиняють таким чином "Шахед". Є також американські розробки. Але це вони кажуть, що це працює – про випадки їхнього ефективного використання в Україні я поки не чув.

Раз уже пішли порівняння за іноземними зразками, то логічно спитати про очікуваний експорт озброєнь. Ви до експорту якось готуєтесь?

Експорт нам однозначно цікавий. Відносимось до цього позитивно. Проте є питання чи буде він відкритий та коли саме. Бо на сьогодні ще є низка перепон, які наче вирішуються, але масового експорту досі немає. Якщо вірити дослідженню Технологічних сил України, то недозавантажені потужності галузі у цьому році складають вже 40%.

Ми готуємось продуктово. Поки що в нас немає "дорожньої карти", але кожну дію ми робимо з урахуванням потенційного експорту у майбутньому. До нас доволі часто звертаються іноземні партнери з проханням продати озброєння. Але поки що отримують відмову.

Ці іноземці питали про великі партії чи про штучні вироби "на пробу", щоб ваш виріб, можливо, скопіювати й виробляти потім і самим?

Запитували про великі партії. Але без зрозумілих правил гри у експорті ми про це не можемо домовлятися. Цікавилися передусім країни Балтії і Велика Британія. Щодо копіювання – якщо відкрити будь-який прилад, то електроніка там всюди буде однаковою. Найбільше ж залежить від того, що записано й запрограмовано у мікропроцесор. І це скопіювати неможливо. Головне це софт. А точніше – поєднання софту й електроніки. Одне без іншого не працює.

Які, на вашу думку, будуть експортні переваги саме України?

Те, що наше озброєння точно було апробоване на полі бою. Це найважливіший фактор для ВПК. Теж важливий фактор – ціна. У минулі роки чомусь сформувалася думка, що зброя повинна бути дуже дорогою. Україна ці уявлення трошки змінила.

Є така думка, що українська зброя вже не буде такою дешевою, якщо буде використовувати ті ж західні технології та буде повністю відповідати стандартам НАТО. Що ви про це думаєте?

Якщо будемо використовувати західні комплектуючі, то воно звісно буде дорожче. Але кінцева вартість формується не лише з них. На Заході дуже велике значення у ціні має інтелектуальна власність – вона складає там більшу частину вартості дрону. Тому українські вироби будуть дешевшими за західні аналоги у декілька разів. І вже в Україні багато виробів, які мають атестацію НАТО. Ми над цими стандартами теж працюємо.

Отже з експортом держава поки що "зелене світло" не дає. Що ще впливає безпосередньо на виробництво ВПК – як позитивно так і негативно? Крім очевидних суто військових загроз звісно.

Зараз не можна сказати, що є якась одна біда, яка нам заважає. Немає чогось такого, що нам не дає працювати. Здебільшого це не перепони, а недопрацювання з боку бюрократії. Недопрацювань, на жаль, багато. Але виробничі якісь моменти, податки, постачання – це все не проблеми, а задачі, які потрібно вирішувати. В цілому, якщо посуваємо вбік безпекові питання, то особливої різниці з цивільним бізнесом немає.

Серед недоліків можу згадати ситуацію з ПДВ. Зараз держава каже, що все, що пов’язано з FPV, звільнено від оподаткування. Але якщо ти український виробник комплектуючих, то ти маєш їх продавати з ПДВ. Тобто, іноземного виробника ми від ПДВ звільняємо, а обмеження відносно виробника з України зберігаємо. Такі нюанси впливають на ринок.

Ми як держава взагалі повинні не податки збирати, а дотації виробникам озброєнь робити. Ми як держава повинні створювати конкурентні переваги для вітчизняного виробу, а не для закордонного в Україні.

Ми працювали і у цивільному бізнесі, і у ВПК. І ми сподіваємося, що по завершенні війни будемо виробляти ті ж НРК не для війни, а для мирного орання полів на заміну трактора.

Є скарги, що банки не хочуть кредитувати підприємства ВПК. Ви запускали компанію за власні кошти чи за кредитні? Може гранти залучали?

Ми запускали за власні кошти, але, наскільки нам відомо, проблем з кредитними коштами у ВПК зараз немає. Якщо, звісно, у вас діюче підприємство і воно має постійний обіг. Є гранти – з Brave1. Є також іноземні гранти. Програми на зразок "5-7-9" для ВПК немає (там проходять інші КВЕДи), але є програми, які компенсують банкам частину відсотків по кредитах. Наприклад така програма є у КМДА.

Виходить, якщо бізнес вже працює, то кошти знайти можна. А як щодо стартового капіталу? Куди йти за грошима початківцям?

Зробити хороший виріб. Тоді стартовий капітал знайдеться.

А якщо людина якраз й шукає гроші під прототип?

Якщо ти не маєш грошей, і не розумієш як зробити класний виріб, то, напевно, виробництво це не твоє. Бо ти або класно щось виробляєш, або класно знаходиш гроші, щоб це масштабувати. Якщо є гарна ідея, але немає грошей, то варто йти до Brave1 за грантом або йти в державні гранти – 200 тисяч гривень видають прямо зі старту.   

Насправді, в Україні вже багато ресурсів, які підтримують маленьких виробників та стартапи. Але це якщо в тебе дійсно класний виріб. Бо військові не говорять одразу про гроші. Вони кажуть: "Покажи нам спочатку, як воно працює". Вони також питають: "Чим воно краще, ніж мій гранатомет?". У разі позитивної відповіді вони будуть це купувати.

Чи варто взагалі початківцям взагалі йти у галузь ВПК, з огляду на високу конкуренцію, коли вже 40% потужностей простоює?

Точно варто. Чим більше виробників – тим вища конкуренція. Це напряму впливає на якісь виробів. І новий підприємець-ідейник може "викотити" просто в себе вдома той самий "геймченджер", який потім підхопить весь ринок і якісно вплине на ситуацію на полі бою.

Потрібно обирати нові сегменти. Бо, наприклад, відкривати чергове виробництво FPV-шок я просто не бачу сенсу. Якщо ви крутий програміст і зможете, наприклад, зробити круту прошивку для старого дрону, то з цим варто йти у галузь. І софт взагалі не потребує коштів на виробництво.

Чи все добре з державним замовленням? Бо на початку року були певні скарги і на затримки коштів, і на затримки самих контрактів.

Вважаю, що головна проблема тут – щоб держава не надавала перевагу окремим виробникам, а давала галузі в цілому розвиватися. Розвитку сприяє те, що тепер підрозділи можуть напряму купляти собі озброєння.

В нас проблем з оплатою державних контрактів не було. Ми з цими проблемами не стикалися. Але ми не маємо взагалі контрактів безпосередньо з Міноборони. Працюємо на замовлення від конкретних військових частин.

Деякі виробники скаржаться, що всі військові частини вже мають "свого" виробника і іншим компаніям дуже складно пробитися. Подекуди, кажуть, військові відмовляються від інновацій на користь старого, але звичного обладнання. Який у вас досвід?

Ми маємо таку практику – відправляємо нові вироби безкоштовно у підрозділи на тестування. Якщо військові задоволені, то вони дуже легко переналаштовуються. 

Наостанок, чи є якась фірмова порада або "рецепт успіху" для початківців від Air3F?

Робити, робити, робити, і не повторювати помилок.

УНІАН в Google News