Хламідіоз і хламідії - у чому небезпека?

Останнім ча­сом сло­вос­по­лу­чен­ня "лікую хламідіоз" і "діагностика хламідіозу" є неодмінними ат­ри­бу­тами сторінки ого­ло­шень в будь-який газеті...

Останнім ча­сом сло­ва хламідії і хламідіоз трап­ля­ють­ся все частіше, а сло­вос­по­лу­чен­ня "лікую хламідіоз" і "діагностика хламідіозу" є неодмінними ат­ри­бу­та­ми сторінки ого­ло­шень в будь-який газеті.

Тим не менш, поширеність і ши­ро­ке ви­ко­рис­тан­ня за­зна­че­них термінів зовсім не го­во­рить про те, що хоч хто-не­будь з хво­рих тол­ком розуміє, що він хво­рий, хто такі хламідії, де во­ни бу­ли і раніше, звідки взя­ла­ся ця на­пасть.

Для по­чат­ку розповімо про те, що з се­бе хламідії пред­став­ля­ють. От­же, це такі мікроорганізми, які за ду­же ба­гать­ма своїми влас­ти­вос­тя­ми схожі на бактерії (на­прик­лад, ма­ють клітинну обо­лон­ку), але за розмірами вель­ми близькі до вірусів. Ще од­на ду­же важ­ли­ва особливість хламідій в організмі лю­ди­ни або тва­ри­ни во­ни зна­хо­дять­ся всередині клітин - в точності як віруси.

Ко­рот­ше ка­жу­чи, хламідії - унікальні мікроби, це не віруси, бактерії; хламідії - во­ни хламідії і є. Їх найважливіша особливість - унікальний спосіб жит­тя, унікальний цикл роз­вит­ку, який не має в природі аналогів - спо­чат­ку в клітці утво­рю­ють­ся великі незрілі утво­рен­ня, які не володіють ніякими інфекційними влас­ти­вос­тя­ми.

Але в міру сво­го роз­вит­ку во­ни змен­шу­ють­ся при­близ­но в 3-4 ра­зи, на­бу­ва­ють інфекційні влас- тивості, руй­ну­ють пошкоджені клітини і, ви­хо­дя­чи з них, вра­жа­ють здорові клітини - так і виникає кон­крет­на хво­ро­ба.

Хламідії - це не один якийсь мікроб, рід хламідій налічує більше 30 збудників, що вик­ли­ка­ють безліч найрізноманітніших хво­роб. А хворіють ци­ми хво­ро­ба­ми лю­ди з не­за­пам`ят­них часів, прос­то успіхи мікробіології до­зво­ли­ли, нарешті, вста­но­ви­ти їх (хво­роб) справ­ж­ню при­чи­ну.

Ілюструючи ста­ро­ви­ну хламідійної інфекції, слід за­ува­жи­ти, що типові опи­сан­ня хво­роб, вик­ли­ка­них хламідіями, є в давньоєгипетських папірусах ХV століття до нашої ери і до­сте­мен­но відомо - Горацій і Ци­це­рон страж­да­ли хламідіозом.

Які ж хво­ро­би вик­ли­ка­ють хламідії? Різні. На­прик­лад, орнітоз - хво­ро­ба, де­я­ким чи­ном нагадує за­па­лен­ня легенів, але при­чи­ни її - не всім відомі і стафілококи, стреп­то­ко­ки а са­ме особ­ли­вий вид хламідій, ви­яв­ле­ний у 132 видів птахів, - ди­ких і ду­же ди­ких, домашніх і внутрішньоклітинних (які си­дять в клітинах), ду­же час­то - па­пу­ги, го­лу­би, кач­ки, ку­ри.

З інфікованими ек­скре­мен­та­ми, пу­хом, пе­ром хламідії по­трап­ля­ють в людсь­кий організм - че­рез рот (як­що не ми­ли ру­ки після зби­ран­ня кур­ни­ка), або повітряно-пи­ло­вим шля­хом. Так хво­ро­ба виникає.

Ще один по­ши­ре­ний носій хламідій - кішки (ко­ше­ня­та). За­ра­жен­ня відбувається при пря­мо­му контакті лю­ди­ни зі звіром - за до­по­мо­гою укусів і под­ря­пин. Спо­чат­ку, на­прик­лад, прос­то под­ря­пи­на на руці і все. Потім (че­рез па­ру тижнів) збільшуються пахвові лімфовузли, різко підви- щується тем­пе­ра­ту­ра - це і є особ­ли­ва хламідійна хво­ро­ба, яка так і називається - "хво­ро­ба ко­тя­чих под­ря­пин".

І орнітоз, і хво­ро­ба ко­тя­чих под­ря­пин - це так звані зоонозні хламідіози (термін "зоо-", в принципі, зрозумілий - звірі у всьо­му винні). Але є хламідіози антропонозні, тоб­то, чис­то людські. Найвідомішою, найнебезпечнішою і найпошире- нішою хво­ро­бою є тра­хо­ма - хронічна хво­ро­ба очей, при яко­му ура­жа­ють­ся кон`юнк­ти­ва і ро- гівка.

Більшість читачів, мож­ли­во і не чу­ли та­ко­го сло­ва, але тра­хо­ма ду­же ши­ро­ко по­ши­ре­на в ба­гать­ох країнах Південної Аме­ри­ки, Аф­ри­ки, Азії. Кількість хво­рих - не мен­ше 400 мільйонів, а в деякі ро­ки кількість осліплих із-за тра­хо­ми досягає 20 мільйонів чоловік! До речі, в СРСР тра­хо­ми в де­я­ких рай­о­нах бу­ло ба­га­то, але як ма­со­ва хво­ро­ба во­на бу­ла ліквідована до кінця 60-х років і за­раз зустрічаються ли­ше поодинокі ви­пад­ки.

Три перераховані хво­ро­би - хоч і зустрічаються в нашій країні, але ма­со­во­го інтересу широкої читацької аудиторії не вик­ли­ка­ють, то­му що рід- кісні. Хо­ча, як­що зізнатися чес­но, орнітоз зустрічається знач­но частіше, ніж діагностується. І ось чо­му.

На щас­тя, хламідії, на відміну від вірусів, чутливі до дії антибіотиків, але да­ле­ко не всіх. Так, на­прик­лад, найбільш поширені антибіотики гру­пи пеніциліну (ампіцилін, оксацилін) або це­фа­лос­по­ри­ни (цефазолін, це­фа­лек­син) не діють на хламідії взагалі, а тетрациклін і еритроміцин діють і ду­же не­по­га­но.

Захворіла птахівниця тітка Ма­ша за­па­лен­ням легенів, при­зна­чи­ли пеніцилін - ніякого ефек­ту, при­зна­чи­ли тетрациклін - по­глад­ша­ла. Те­пер ро- зуміємо, що, швид­ше за все це був орнітоз, але яка тітці Маші різниця - во­на не вче­ний, їй не діагноз важ­ли­вий, а кінцевий ре­зуль­тат.

Тим не менш, інтерес до хламідіозу стрімко зростає, і при­чи­на то­му - особ­ли­вий варіант хво­ро­би, що от­ри­мав на­зву урогенітальний хламідіоз.

Урогенітальний хламідіоз - хво­ро­ба, яка пере- дається ста­те­вим шля­хом, буває во­на гост­рою і хронічною, а симп­то­ми її найрізноманітніші. Зро- зуміло, що як­що мо­ва йде про за­па­лен­ня органів сечостатевої сфе­ри, то симп­то­ма­ти­ка бу­де від- повідною - і біль при сечовипусканні, і виділення, свербіж і різні за­па­лен­ня, що ви­яв­ля­ють­ся при ульт­ра­зву­ко­во­му дослідженні (про­ста­ти у чоло- віків, ад­нек­си­ти у жінок і т. д.).

Але!!! Симптомів, що до­зво­ля­ють із упевненістю ска­за­ти: це хламідіоз - не існує. Ве­ли­ка кількість інших мікробів - від всім відомого го­но­ко­ка до загадкової уре­а­плаз­ми - мо­жуть вик­ли­ка­ти хво­ро­би і симп­то­ми, які не відрізнити від хламідіозу.

Урогенітального хламідіозу ста­ло ба­га­то, як­що не ска­за­ти ду­же ба­га­то. Але йо­го не ста­ло більше, ніж бу­ло. Йо­го прос­то на­вчи­ли­ся діагностувати. Хламідію взагалі важ­ко ви­я­ви­ти і ви­рос­ти­ти - во­на не рос­те на зви­чай­них мікробіологічних се­ре­до­ви­щах, їй для зрос­тан­ня по­да­вай ви­нят­ко­во живі клітини.

То­му до­во­ди­ти, є хламідія чи ні - ду­же дов­го і ду­же до­ро­го. За­раз з`яви­ли­ся так звані діаг- ностикуми, здатні не ви­ро­щу­ва­ти хламідію, а відповідати на два пи­тан­ня: є в організмі хламідія чи ні і є чи немає антитіла до хламідій (тоб­то особливі клітини, що ви­роб­ля­ють­ся організмом у відповідь на про­ник­нен­ня хламідії).

По­вер­не­мо­ся до пи­тан­ня "ста­ло ба­га­то". У США, на­прик­лад, щорічно діагноз урогенітального хла- мідіозу встановлюється 3 млн. разів, а в Англії - 70 000 разів. Скільки та­ких хво­рих у нас - не знає ніхто. Діагностикуми до­сить дорогі, вітчизняна промисловість не випускає, от­же, діагноз хла- мідіозу мож­на вста­но­ви­ти ли­ше то­му, хто має можливість і ба­жан­ня за­пла­ти­ти за діагностикум.

Деякі принципові мо­мен­ти, які, тим не менш, важ­ли­во зна­ти.

•При­род­но­го (врод­же­но­го) імунітету до хламідій не існує. Будь-хто, ко­му в організм хламідія по­тра­пи­ла, має до­сить ви­со­кий ри­зик захворіти. Пе­ре­не­се­не за­хво­рю­ван­ня не забезпечує іму- нітету - ко­рот­ше ка­жу­чи, хворіти мож­на скільки зав­год­но разів.

•Все, що ви раніше чу­ли про спо­со­би за­ра­жен­ня ве­не­рич­ни­ми хво­ро­ба­ми, має са­ме пря­ме від- ношення до хламідіозу. Найбільш схожі - і симп­то­ми, і шля­хи за­ра­жен­ня, і наслідки при від- сутності пра­виль­но­го лікування - хламідіоз і го­но­рея.

•Більшість провідних фахівців з ве­не­рич­них хво­роб вва­жа­ють: як­що є симп­то­ми гост­ро­го урет­ри­ту (час­те, болісне се­чо­ви­пус­кан­ня) і не ви­яв­ле­но го­но­кок (збуд­ник гонореї) - ймовірність хламідіозу 70% і ви­ще.

•Го­но­кок і хламідія - суцільно і по­руч жи­вуть ра­зом, вик­ли­ка­ю­чи урет­ри­ти та інші хво­ро­би се- чостатевої сфе­ри, навіть за­ра­жен­ня ду­же час­то відбувається од­но­час­но.

•Що ро­би­ти, щоб не захворіти на урогенітальний хламідіоз? Са­мий надійний спосіб - вик­лю­чи­ти ста­те­ве жит­тя, але ба­гать­ма він розглядається як не­прий­нят­ний. Але об­ме­жен­ня кількості ста­те­вих партнерів + пре­зер­ва­тив - до­сить надійні шля­хи профілактики.

•Що ро­би­ти як­що захворіли: звер­та­ти­ся до фахівців, кількість препаратів, яки­ми хламідіоз успішно лікується, до­сить ве­ли­ка.

•Лікуватися од­но­му - мар­на тра­та коштів. Як­що у вас є постійний ста­те­вий парт­нер - друж­но лі- куйтеся ра­зом.

•До­сить час­то діагностикуми вка­зу­ють на наявність хламідій, але жод­них клінічних симптомів при цьо­му немає. Ні в од­но­му з ме­дич­них посібників немає чіткої відповіді на за­пи­тан­ня: що в цьо­му ви­пад­ку ро­би­ти? Дос- лідження в області хламідійної інфекції найактивнішим чи­ном три­ва­ють, а вив­чен­ня хламідіозу вклю­че­но в про­гра­му пріоритетних зав­дань Всесвітньої Організації Охо­ро­ни Здо­ров`я. Швид­ше за все, як­що ви не мо­нах (чер­ни­ця), лікуватися все-та­ки тре­ба - відсутність ознак хво­ро­би у конкретної лю­ди­ни не дає підстав для то­го, щоб піддавати ри­зи­ку за­ра­жен­ня інших.

•Як­що урогенітальний хламідіоз не лікувати, він здат­ний вик­ли­ка­ти до­сить серйозні усклад­нен­ня і у чоловіків, і у жінок; імпотенція при цьо­му виникає рідко, але безпліддя час­то.

•Го­лов­не. Хламідіоз не трагедія, а неприємність. Від хламідіозу не вми­ра­ють. Хламідіоз ліку- ється. Але і до сво­го здо­ров`я, і до реко- мендацій лікаря слід ста­ви­ти­ся з по­ва­гою - і вибір антибіотика, і при­зна­чен­ня препаратів, що сти­му­лю­ють імунітет, і терміни лікування і про- філактика пов­тор­них за­ра­жень - все це не так прос­то, як мо­же зда­ти­ся на пер­ший по­гляд, але й не настільки склад­но, щоб рва­ти на собі во­лос­ся і сум­но про­ща­ти­ся як з жит­тям взагалі, так і з ста­те­вим жит­тям зок­ре­ма.

Євгеній Комаровський

dytyna.info