Хліб і глобальне потепління

Парадокс, але, будучи хліборобською державою, Україна лише на 37% використовує генетичний потенціал зернових. Про те, чим може обернутися несвоєчасний посів і обробіток полів, недостатнє піклування про родючість ґрунтів, розповідає харківський науковець…

Україна, звичайно, не батьківщина слонів, але є речі, які можуть стати предметом нашої національної гордості. Скажімо, розробки Харківського інституту рослинництва імені Юр’єва. Серед них – сорти соняшнику, з якого давлять олію, котру не відрізниш від пальмової чи оливкової, або рослини для виробництва мастил, зрідні КАМАЗівським...

Вихід у світ «Посібника українського хлібороба» подія, можливо, менш вражаюча, однак директор інституту, доктор сільськогосподарських наук Віктор Кириченко переконує мене, що це вперше в світовій практиці виконавча влада та наукова установа створили подібне видання. Тут містяться наукові дослідження – прогноз стану сільськогосподарських культур в Україні на близьку та далеку перспективу. «Нині погляди на урожай на Харківщині (та й не тільки) оптимістичні», – стверджує науковець.

Отже, наш Президент, який хоче бачити в українських засіках 50 мільйонів тонн збіжжя, може поки що спати спокійно. Хоча відомо: не той урожай, що в полі, а той, що в коморі.

Клімат змінюється

Хоча сонце ще повністю не злизало антарктичну шапку планети, мов ескімо, але клімат змінюється вочевидь. Колись казали: «Посієш вчасно, вродить рясно». Сьогодні ця приказка перестає бути актуальною. На переконання Віктора Кириченка, той, хто йшов за дідівською традицією, тобто сіяв одразу ж після Спаса, ризикує втратити врожай. Основних причин дві: озимі в умовах осені, що тепер нагадує літо, встигають зайве перерости; інша – хвороби і шкідники, яким в глобально зміненому кліматі добре живеться.

− Більшість сільгоспвиробників навчені попередніми роками, минулої осені дотрималися наших рекомендацій, – говорить Віктор Кириченко. – Той, хто сіяв в термін з 10 по 15 вересня, може сподіватися на добрий урожай. Це стосується 70 відсотків товаровиробників, які переконалися, що раніше наука не помилялася.

Науковець прогнозує урожай пшениці 70-80 центнерів з гектара. Щоправда, додає: за певних умов. Деякі з них залежать від людей, яким належить боротися з хворобами і бур’янами. Якщо зважити, як безбожно нинішньої весни зросли ціни на пальне, мінеральні добрива й засоби захисту рослин, боротьба буде нелегкою. Отож, знову, як у тій приказці: «Весь світ живе, а ми – боремося». Програвши боротьбу, за словами Віктора Кириченка, ми втратимо половину урожаю.

У нього, звичайно, немає прямого зв’язку з «Небесною канцелярією», однак його сорокарічний агрономічний досвід, знання народних прикмет, що стосуються зими, підказують: в останній декаді квітня, першій декаді травня повинні пройти рясні дощі.

– У цьому році Харківська область може претендувати на роль одного з головних учасників виробництва озимих хлібів, – прогнозує він. – Але буде й конкуренція, адже гарні посіви, у достатній кількості, мають інші області – Херсонська, Полтавська, Одеська... Україна має шанс стати лідером виробництва зерна, бо на інших континентах може скластися менш сприятлива ситуація.

Щодо ранніх зернових, то добрий урожай чекає на того, хто без затримки сіяв, обробляв, підживлював...

Сісти «на голку»

І непосвяченій людині зрозуміло: для того, щоб мати добрий урожай, потрібно кинути в землю добірне зерно. Краще – «еліту» чи насіння «першої репродукції». Інші варіанти – це втрата 15-20 відсотків урожаю. Щодо пшениці, то для вирощування насіннєвого матеріалу в області працює близько 20 елітгоспів, п’ять з яких – державні. Це привілейовані господарства, які задіяні в різних державних програмах, мають доступ до страхових фондів. Щоправда, деякі господарники стверджують, що на зерновому ринку часто замість «еліти» можуть «підсунути» сфальшований товар. А це також втрата урожаю. Отож, потрібно бути пильним.

Так чи інакше, насіння «елітних» озимих вистачає. А от з горохом – проблема, тобто дефіцит. Кажуть: невигідно вирощувати.

− Але чомусь усьому світові потрібен горох, – говорить Віктор Кириченко. – Сьогодні відкриті канали його продажу через порти Одеси. Якщо пшениці буде забагато, то вилаштується черга, щоб завантажити кораблі, що відпливають у далекі країни. Окрім того, ціна на зерно може упасти... А горох – це білок, форма існування життя на землі, його завжди бракуватиме.

Тривожна ситуація і з насінням кукурудзи. Науковці інституту рослинництва вивели сорти, які нічим не поступаються іноземним. Проте, щоб зерна кукурудзи стали насінням, її потрібно досушити. Та в області, за словами Віктора Кириченка, немає підприємств, які б займалися цією справою серйозно. На його переконання, справа йде до руйнування системи насінництва.

− Якщо це станеться, то ми сядемо «на голку» компаній, які виробляють насіння й правлять за нього захмарні ціни, – говорить він. – Сьогодні ми продаємо насіння по 2 тисячі доларів, закордонні виробники постачають українцям кукурудзу по 4-5 тисяч. Такого ніколи не було. Сьогодні усі страхові фонди, насіннєві заводи Центральної Європи пусті. Вони заробили шалені гроші і тепер мають кошти, щоб розвивати свої напрями... Який вихід, щоб не «сісти на голку»? На часі будівництво у Харкові заводу, який би постачав насіння кукурудзи... Тут не треба гратися, інакше ми втратимо галузь.

До чого тут кити?

І справді, до чого, якщо зважити, що вони не плавають не те що в наших степах, а навіть у Чорному морі. Проте Віктор Кириченко має на увазі інше – «китів нашого неуспіху». Власне, науковець вважає причиною того, що ми лише на 37 відсотків використовуємо генетичний потенціал зернових, не лише несвоєчасний посів і обробіток полів, нерозумний підхід до насінництва, а й недостатнє піклування про родючість ґрунтів.

− Якщо не слухати науковців, які говорять про відновлення родючості ґрунтів, то ми втратимо все, що є, – говорить учений.

Проблема: не вносимо органічні добрива, тобто гній. Погляньте на руїни ферм, і ви зрозумієте чому. Якщо до 90-го року в області вносили у середньому 10 тонн органіки на гектар, то в нинішньому – усього 100 кілограмів. Є різниця? Без гною порушується режим зволоження грунту, бідніє гумусовий шар, рілля перетворюється на пил.

Вирубавши на півдні лісосмуги, ми відкрили шлях вітрам, які починають віяти аж з Афганістану, Саудівської Аравії... Колись ми були однією з найлісистіших країн Європи, а тепер на передостанньому місці. Минулого року в лісосмугах Херсонської, Миколаївської та Одеської областей, котрі ще зеленіють, нанесло по 1,5 метра землі. Вітри добираються і до степової Слобожанщини.

− Це страшнюча проблема, – вважає вчений. – Без створення лісового ландшафту в умовах глобального потепління ми будемо втрачати неймовірно багато в агропромисловому комплексі. Сухий вітер знесе родючий шар в яри і посадки. Отож потрібно створювати селекцію порід дерев для посушливих районів... Людство повинно розуміти, що без цього не вижити.

З іншого боку, на його думку, якби ми зрошували Південь України, то подвоїли б урожай.

− Чому керівник господарства нашої академії наук в Асканії-Нова – Віра Найдьонова – незважаючи на катаклізми, отримує урожай пшениці 60-70 центнерів з гектара, а поряд збирають 15? – запитує Віктор Кириченко. – Тому що поля зрошувалися. У державі ж у цілому, починаючи з 95-го року, було розграбовано все, що можна. 13 років Україна лише базікає про зрошення. А в цей час Ізраїль на камінні створює умови для високих врожаїв.

Україна, вважає науковець, розвинена держава, але акценти розставлені не там, де треба.

Щоправда, деякі вчені прогнозують в умовах глобального потепління збільшення кількості вуглецю в атмосфері, навіть підвищення врожаїв. Але це триватиме недовго, допоки температура не стане ще вищою, ніж зараз.

Леонід ЛОГВИНЕНКО. «Главное»

УНІАН в Google News