Віхи тижня: Буш у Києві, ввічлива відмова в Бухаресті і полювання на відьом

Джордж Буш відвідав Україну, але його впливу на НАТО виявилося недостатньо для приєднання України до ПДЧ. Віктор Ющенко зірвав роздратування на послах і чиновниках з прем`єрського оточення...

Буш та Віктор Ющенко під час офіційної церемонії зустрічі лідерів України та США біля Секретаріату Президента. Київ, 1 квітня

Американський президент, який допрацьовує останній рік своєї другої каденції, відвідав Україну. Безпрецедентні заходи безпеки дещо ускладнили життя киянам, а гостинність українського колеги, напевно, запам`яталася Джорджу Бушу. Не встояв той і перед чарами Юлії Тимошенко, і провів з нею не заплановані раніше переговори у форматі тет-а-тет. Втім, візит заокеанського лідера мав стати лише аперитивом перед основною стравою - участю України  в саміті НАТО, на якому, як розраховували в Києві, мало відбутися приєднання нашої країни до Плану дій з набуття членства в Альянсі.

Проте українська делегація залишила Бухарест без приєднання до ПДЧ. Розгляд цього питання перенесено на грудень нинішнього року, але ніхто не дасть гарантії, що події в кінці 2008-го розвиватимуться сприятливо. Віктор Ющенко настільки старанно демонструє почуття глибокого задоволення обіцянкою НАТО прийняти Україну і Грузію до своїх лав, що це навіть не смішно. Сентенція Президента про тотожність суверенітету України і членства  в Альянсі в країні з сильною і послідовною опозицією вже спровокувала б політичну кризу. Але Україні це не загрожує: Віктор Янукович тішиться рішеннями Бухарестського саміту НАТО і чекає прояву подяки з Москви. Втім, у Росії впевнені, що вони самі, без допомоги регіоналів, зупинили Україну, яка «зарвалася» в своєму євроатлантичному пориві.

Винних у «бухарестському тріумфі» вітчизняної зовнішньої політики визначили швидко - звільнено українських послів у Росії і Німеччині. Куратор зовнішньополітичного напряму президентського секретаріату Олександр Чалий старанно переконував, що ротація дипломатів була запланована вже давно. Втім, Олександр Олександрович згідно зі службовим обов`язком має не лише дезавуювати президентську поспішність, але й знати, що в МЗС кадрову ситуацію важко назвати стабільною. Тому розраховувати на швидку і адекватну заміну послів не доводиться. А посада українського представника в Москві, певно, взагалі може стати предметом політичного торгу.

Олександр Турчинов, Юлія Тимошенко і Григорій Немиря під час зустрічі лідерів України та США. Київ, 1 квітня

Якось на диво непомітно провела минулий тиждень Юлія Тимошенко. І справа, швидше за все, не в оприлюдненні зразково-аскетичної декларації про доходи. Лідерові БЮТ довелося відбиватися від нападок Президента, якому інтенсивно не подобається присутність в оточенні прем`єра декількох знакових фігур з обойми Віктора Медведчука. Застосувавши езопівську мову, Банкова зажадала від прем`єра припинити контакти з кризовим менеджером адміністрації Леоніда Кучми, який безумовно не збирається розлучатися з можливістю впливати на події в країні. На це Юлія Володимирівна відповіла закликом не розгортати полювання на відьом. Віктора Володимировича, як відомо, пов`язують хороші відносини з Дмитром Медведєвим, який через місяць стане президентом Росії. Ось  в Україні й поспішають скоріше «засунути» свого часу першого юриста країни, який здатен перешкодити впровадженню президентського варіанту конституційного реформування.

Свій гнів на Медведчука не забув обрушити і лідер «Єдиного Центру» Ігор Кріль, який «вчасно» пригадав, що саме кандидатуру екс-лідера есдеків Юлія Тимошенко проштовхувала на пост секретаря РНБО. Відверто кажучи, «полювання на кучмістів», яке затіяла президентська команда навряд чи закінчиться чимось хорошим. По-перше, у Банкової в цьому питанні пір’ячко на писку, по-друге, якщо вже там серйозно захопилися складанням проскрипційних списків, то повинні подумати про відповідність цього процесу демократичним принципам.

Паралельно усередині пропрезидентської фракції розгортається некероване партійне будівництво. Після створення «Єдиного Центру», що прокльовувався в атмосфері секретності і активно орудував дзьобом направо і наліво, немов справжній яструб, створювати власну партію збираються і «народні самбісти» Юрія Луценка. Якщо тенденція збережеться, то через півроку коаліція нагадуватиме філіал відділу Міністерства юстиції, який відповідає за реєстрацію політичних партій. В той же час ані єдина пропрезидентська, ані монолітно-пропрем’єрська політичні сили народжуватися не поспішають.

Арсеній Яценюк

Тому спікер парламенту Арсеній Яценюк, який давно заявив про готовність обміняти безпартійний статус на членство в ідеологічній партії, залишається політично неприкаяним. За словами молодого депутата, перевибори в нинішній ситуації нічого на краще змінити не в змозі, тому варто зайнятися кадровим зміцненням парламенту в частині обрання віце-спікерів. Якщо побажання Арсенія Петровича втіляться в життя, то місця в президії займуть представники Партії регіонів і БЮТ, що навряд чи його порадує. Втім, бажання Яценюка завести собі заступників напередодні розгляду програми дій уряду цілком зрозуміле: адже дійство обіцяє бути вельми драматичним за своєю природою.

Зате на столичному фронті спостерігається підозріле затишшя, що порушується окремими випадами політиків, які прагнуть привернути до себе увагу. Діючий градоначальник Леонід Черновецький зареєструвався як 50-й кандидат у мери, нагадавши про свою аполітичність. Віталій Кличко не тільки переманив під свої прапори рухівців, але й привернув як радників двох мерів - колишнього нью-йоркського і діючого берлінського. Поки, звичайно ж, як радників. Микола Катеринчук вирішив почати переговори про висунення єдиного кандидата від демократичних сил з власної реєстрації як претендента на мерське крісло. Партія регіонів без зайвих сантиментів примусово зняла зі столичних виборів  лідера своєї київської організації Василя Горбаля. Складається враження, що основні претенденти на владу в Києві чекають якогось таємного сигналу, відмашки, щоб кинутися в бій. “Бессмысленный и беспощадный”, як це останнім часом прийнято на українських виборах різних рівнів.

Євген Магда