Газова декларація України і ЄС: приборкання «старшого брата»
Росія щосили тисне на Україну, вимагаючи перегляду брюссельської декларації. Що ж не подобається Росії в документі?
«Росія як постачальник газу, безумовно буде учасником модернізації та реконструкції української ГТС», -- заявила сьогодні Юлія Тимошенко. Щоб зберегти принципові положення декларації, українській владі знадобляться не тільки неабиякі дипломатичні здібності й політична воля, а й послідовна підтримка Заходу. Інакше реалізація важливого документу, який свідчить про наміри обмежити вплив РФ на енергетичний ринок України, а в перспективі – і Євросоюзу, просуватиметься з великими перепонами.
Володимир Путін |
В той же час, експерти в сфері ПЕК називають загрозу «газового» дефолту «залякуванням», сумніваючись в його ймовірності. «Україна не має ніяких газових боргів перед РФ», -- заявив в коментарі УНІАН Іван Діяк, радник голови правління НАК «Нафтогаз України», член Київського міжнародного енергетичного клубу «Q-club”. За його словами, «хоч Україна, згідно газових угод, і має платити стягнення за те, що в 1 кварталі вибрала замість 5 -- 2,5 млрд кубометрів газу, однак керівники «Газпрому» та «Нафтогазу» домовились не застосовувати санкції». Якщо «Росія порушить цю домовленість, Україна змушена буде пред’явити їй претензії в зв’язку зі зменшенням обсягів транзиту в ЄС на 11 млрд кубометрів газу за перший квартал», -- заявив Діяк. Що стосується стягнення з України 3 млрд. за 11 млрд кубометрів газу «РосУкрЕнерго», то «Україна авансом проплатила 1,7 млрд доларів», нагадав експерт. «Якщо російська сторона піде шляхом конфлікту, а не подальших домовленостей з Україною, то міжнародна спільнота розцінить це як політичний тиск, оскільки співвласником 50% акцій «РосУкрЕнерго» є «Газпром», заявив Діяк. На його думку, «це не сприятиме покращенню міжнародного авторитету РФ».
Сергій ШМАТКО |
Міністерство енергетики РФ загрожує, що брюссельська декларація призведе до «необхідності масового перегляду» «довгострокових контрактів з постачання газу» в Україну. Приміром, декларація пропонує узгоджувати підходи України та ЄС до зміни принципів транзиту газу, а «це вже напряму торкається інтересів Росії та «Газпрому». Росія вважає також порушенням «газових» російсько-українських угод допущення до українських підземних сховищ нових посередників, а також зміну операторів, які займатимуться транзитом газу. Замість НАК «Нафтогаз України», з яким підписав газову угоду «Газпром», з`явиться «Укртрансгаз», а може й інші незалежні оператори ГТС. Росію також обурює, що брюссельська декларація передбачає розширення пропускної спроможності ГТС України на 60 млрд кубометрів газу на рік, що ставить під сумнів доцільність будівництва обхідних російських газопроводів, -- «Південного» та «Північного потоків».
Олександр Тодійчук |
В той же час, «без згоди Росії некоректно було вносити в декларацію пункт про збільшення потужності ГТС України на 60 млрд кубометрів, оскільки без підтримки російської сторони це будівництво не має сенсу», -- вважає Тодійчук. «Росії нема чого ображатися, -- ЄС після цьогорічної газової кризи не підтримуватиме будівництво обхідних газопроводів, оскільки росіяни використовують свій енергетичний ресурс як політичну зброю», -- констатував Діяк. Він також нагадав, що «під час фінансової кризи ЄС ні за яких умов не дасть на газопроводи більше $30 млрд доларів». В той же час, експерти вважають, що Росія має бути долучена до реконструкції ГТС України, щоб зняти зайву політичну напругу навколо декларації. Російська участь може мати форму вкладення коштів в будівництво додаткових трубопроводів на території України з подальшим збільшенням обсягів прокачування газу. Не виключено також вкладення російських інвестицій в реконструювання магістральної ГТС, однак при умові, що Росія не зможе претендувати на право власності або контроль в будь якій формі над цією системою. В брюссельській декларації зафіксована відмова від таких прав з боку ЄС.
Сьогодні очевидно, що брюссельська декларація – удар по російській енергетичній стратегії до 2020 року, у відповідності з якою політичний вплив Росії мав підживлюватися її енергетичними ресурсами. Добитися відміни декларації Росія навряд чи зможе, -- її підписали такі авторитети як Європейський банк, ЄБРР, Світовий банк, Європейська комісія. Оскільки політика залякування – на кшталт газової кризи початку 2009 року, -- довела свою неефективність, то російським політикам прийдеться шукати інші шляхи побудови своїх стосунків з Україною та ЄС. Хоча, не виключено, що «старший брат» ще раз спробує скористатися старим звичним сценарієм.
Світлана Степаненко