Ювілей Полтавської битви: хто плаче, а хто скаче...

"Як на мене, указ Президента був досить дивним... Чому ми намагаємося зробити гетьмана Мазепу героєм всіх часів і народів?.." Інтерв`ю з головою Полтавської облради Олександром Удовіченком

300 років з дня Полтавської битви та відповідні урочистості ризикують стати ще однією гранню конфлікту: між Полтавою та Києвом, між Росією та Україною, між Сходом та Заходом.

Уже зараз для голови Полтавської облдержадміністрації Валерія Асадчева ці заходи є лише, як пише у своєму указі Президент, - «ювілеєм україно-шведського Союзу» (нагадаємо, що під час Північної війни український гетьман Мазепа уклав союз із шведським королем Карлом XII).

Для Полтавського міського голови Андрія Матковського - ця дата залишається ювілеєм Полтавської битви, перемогою російської зброї, приводом для урочистостей, які не можна скасувати. Президент зобов’язав у цей день проводити лише жалобні та поминальні заходи, мер Полтави включив у план заходів на ще й театралізовану реконструкцію Полтавської битви. Хто правий у цій ситуації?

УНІАН поставив це запитання голові Полтавської облради, члену Партії регіонів Олександру Удовиченку. 

Олександре Васильовичу, як ви оцінюєте указ Президента щодо відзначання дати лише як 300-річчя українсько-шведського союзу?

Як на мене, указ Президента був досить дивним. Ми нічого не змінимо, бо в світовій історії була Полтавська битва. Передумови, особливості, тобто всі нюанси цієї битви мабуть все ж таки повинні вивчати історики. А громадськість міста Полтави повинна відзначити ці події. Я не знаю, чи потрібно робити особливо помпезні свята, але ті, хто хочуть відсвяткувати перемогу російської зброї, можуть її відсвяткувати.

Якщо ж говорити про жителів міста… Полтавчани сьогодні свідомі того, що битва та перемога під Полтавою стали поштовхом для розвитку нашого міста. Цей поштовх повторився і через 100 років, коли відзначали перший ювілей битви, і через двісті років, коли святкували другий великий ювілей. І давайте не забувати, що Полтава стала губернським містом саме завдяки цій битві. Так, це наша історія - суперечлива та неоднозначна, подобається це комусь чи ні.

Тож нинішня когорта управлінців повинна займатися тим, щоб відзначення чи святкування 300-річчя дало новий туристичний поштовх розвитку міста. Ми намагаємося відбудувати інфраструктуру, зробити так, щоб з туристичної точки зору поле Полтавської битви, музейна композиція та заповідник поряд із полем були би привабливі для туристів, для гостей як українських, так і зарубіжних. З таких позицій і йде підготовка. Місто зробила чимало - реставровані пам’ятники, відкрито кілька нових готелів, сфера торгівлі готує у центрі міста нові майданчики.

Якщо ж говорити про обласну раду, то ми були ініціаторами виділення додаткових коштів для того, щоб ремонтувати дороги, привести в порядок поле Полтавської битви. У радянські часи там були склади паливо-мастильних матеріалів. Врешті-решт, зусиллями міста та області нам вдалося отримати від Міністерства оборони на баланс міста землі, на яких були редути.

Ви могли б сказати, чи існує єдиний перелік урочистих заходів?

Програма святкування затверджена міськрадою. Починаючи з 25 червня, йде цілий ряд заходів. У самий день битви, 27 червня, з 9.00 починаються передзвони в усіх храмах міста та урочисті літургії. Основна літургія пройде на полі Полтавської битви. Там побудована ротонда примирення, яку буде освячено після літургії.

Заплановано відкриття центрального редута, відбудованого у натуральну величину на полі Полтавської битви. О 18.00 на полі Полтавської битви буде театралізоване костюмоване дійство. Заплановані цікаві заходи і на центральній площі міста.

А чи не краще було б зробити наступним чином: погодитися, що триста років тому була славна перемога російської зброї, яку слід було дати росіянам посвяткувати. Але навзаєм попросити їх зняти анафему з гетьмана Мазепи?

Росіяни не зверталися до нас, щоб дати їм посвяткувати. Росіяни брали участь у реставрації могили російських воїнів і зробили великий обсяг робіт, щоб привести все у належний вигляд. Цим усім займалося російське посольство й особисто колишній посол Віктор Степанович Черномирдін. Але я вважаю, що ми не повинні вносити політику у це святкування, тим більше втягувати церкву.

Наскільки я знаю, спочатку збиралися у цей день відкрити пам’ятник гетьману Мазепі, але потім відклали це до серпня?

Є люди, є громадські організації, є офіційна думка виконавчої влади, що слід поставити у Полтаві пам’ятник Мазепі. Але більшість депутатів облради вважає, що такий пам’ятник слід ставити на меценатські гроші, а не на бюджетні. Тому облрада не підтримала виділення бюджетних коштів на цей пам’ятник. Нині збираються кошти благодійників. Я так розумію, що достатньої кількості грошей поки ще немає. Є попереднє рішення міської ради: якщо пам’ятник буде зроблено, то його буде встановлено на День Незалежності. І шанувальники російської зброї та перемоги під Полтавою не чинять ніякого спротиву. Отож люди, які хочуть встановити пам’ятник Мазепі, встановлять, якщо у них стане сил та грошей.

Можливо, Президент прийняв не дуже зважене рішення. Однак, коли міська влада включає у порядок святкувань недозволені заходи, вона фактично чинить всупереч рішенню Президента?

Що означає «недозволені заходи»? Заборона людям радіти, сміятися, веселитися? Хіба Президент має повноваження бути істиною у останній інстанції у таких питаннях?

Для чого меру було відмовлятися від пам’ятника Карлу XII, який Полтаві хотіли подарувати шведи?

Це перекручене трактування ситуації. Є домовленість між полтавським та шведським музеями. Шведський музей має передати нам погруддя Карла XII, висотою 90 сантиметрів. Офіційно пам’ятником цей бюст бути не може. Мер звернувся із листом до шведів, щоб вони дали якісь документи щодо цього погруддя. Тож ідуть процедури, і якщо шведи привезуть це погруддя, то воно займе почесне місце у шведському залі музею. Бо 90-сантиметровий бюст ми не можемо виставляти як окремий пам’ятник. І не треба тут шукати політику. Нещодавно була конференція, сюди приїжджали і шведи, і росіяни. Хай учені далі вивчають ці події.

І давайте не забувати, що 300 років тому Україна та Росія були однією державою. Ви ж не будете це заперечувати? Так, була гетьманщина, яка мала більші автономні права, ніж інші території російської імперії. Але все ж таки єдина держава. То чого ми сьогодні ставимо на перше місце тільки наше, українське? Чому ми намагаємося зробити гетьмана Мазепу героєм всіх часів і народів? Я не історик, але вважаю, що до історичних подій потрібно підходити більш грамотно й виважено.

Просто Полтавська битва стає битвою за свою версію історії...

Ми домовилися, що будемо відзначати свято поза політикою. Сюди приїдуть всі, хто захоче. Ми всім будемо раді. І, як на мене, перелік заходів знімає можливість провокацій. Ми віддаємо шану всім, хто загинув - українцям, росіянам, шведам. Шведська делегація також буде. Чекаємо делегації із сусідніх областей. Можливо, на один день приїдуть делегації з Бєлгорода та Курська.

У цей день у Полтаві будуть молитовно згадувати всіх загиблих, всіх до одного, окрім гетьмана Мазепи. Його не поминатимуть на літургії, бо на ньому анафема… Але всі його прагнення та наміри вже є частиною української Конституції.

Так, його ім’я не будуть згадувати на літургії. Але те, що Мазепа зробив для України, буде в ці дні згадуватися обов’язково.

Для Вас особисто дата 27 червня - це святкування чи відзначення ювілею Полтавської битви?

Це проведення урочистостей, це день, який для полтавців завжди буде знаменним. А те, під яким кутом розглядати битву, хай кожен визначає сам.

Розмовляла Лана Самохвалова