ВР торкнулася недоторканності: ніж мати справу з міліцією, краще вже “політична кастрація”?

Депутати злякалися власної сміливості? Виявляється наші обранці дуже добре знають, які небезпеки чатують на українців на вулицях...

Україні нарешті розкрили велику таємницю: вітчизняні нардепи бояться будь-якого з правоохоронців – від  міліціонерів на вулицях до прокуратури та судів. Вал одкровень виник вчора під час розгляду законопроектів про зняття депутатської недоторканності...

Одразу слід зауважити, що з точки зору пересічного українця, проект, який здобув-таки прихильність сесійної зали, зовсім не ставить наших обранців та Президента на один рівень з іншими громадянами. Так, документ пропонує викреслити з Конституції пряму норму, яка гарантує імунітет депутатам Верховної Ради та голові держави. Натомість запроваджується “прихована гарантія”, згідно якої нардеп чи Президент “не може бути без згоди ВР затриманий чи заарештований до набуття чинності обвинувачувальним вироком суду щодо нього”.

Цікаво, чи багатьом громадянам України здається, що вітчизняні нардепи недостатньо впливові, аби перешкодити слідству у справах, до яких вони можуть бути причетні? Чи то не надто заможні, аби збритися за кордон ще до “набуття чинності обвинувачувальним вироком суду”?

Тим більше, що до фактичного скасування недоторканності – як до небес, та ще й лісом. Законопроект ще має схвалити Конституційний суд, потім (аж ніяк не на цій сесії ВР) його мають  ухвалити в другому й третьому читаннях. Останнього разу – не менше, ніж трьома сотнями голосів.

Адам Мартинюк

Та вже вчора власна сміливість у зазіханні на власні ж гарантії настільки шокувала нардепів, що під час обговорення багато хто виголосив свої страхи на всю країну. 

Скажімо, комуніст Адам Мартинюк вважає, що “при таких правоохоронних органах, які є у нашій державі, завтра недоторканий депутат стане посміховиськом в очах будь-якого  сержанта міліції. Бо він (напевно, сержант міліції. – Ред. ), що хоче, те й зробить за вказівкою тих, кого ви покритикували”. 

Регіонал Ярослав Сухий озброївся рішенням Конституційного суду №12-рп від 26.06.2003 року, та категорично наполягав, що “депутатська недоторканність як елемент статусу  народного депутата України є конституційною гарантією безперешкодного та ефективного здійснення народним депутатом України своїх повноважень”.

Олександр Лавринович

Його колега Олександр Лавринович звернув увагу присутніх на “велику кількість прикладів, коли людина перебуває за ґратами, потім кажуть: „Ну, вибачте, ми помилилися”, - а можуть і не вибачитись. І ясна річ, що те, що стосується політичної діяльності, в нашому суспільстві, можна так навіть не сумніватись, що такі методи б застосовувались”. Окресливши загальноукраїнську картину, нардеп запропонував дуже цікаву ідею: якщо й “позбавляти волі без рішення суду і без доведення вини – тільки за згодою Верховної Ради”.

Нунсівець В’ячеслав Кириленко намалював апокаліптичний післявиборчий прогноз безперешкодного розгулу судової системи, де навіть суддя районного суду стане ледь не царем і Богом. “З точки зору державного будівництва (Партія регіонів. – Ред. ) пропонує такий підхід. Після президентських виборів будь-який районний суд, наприклад, районний суд міста Єнакієве приймає рішення про злочин нового глави держави і приймає рішення про те, що він звинувачується. І ніякої згоди Верховної Ради і, тим більше, суспільства на притягнення і арешт не потрібно. Або навпаки, після президентських виборів будь-який районний суд міста Дніпропетровська ухвалює рішення щодо іншого кандидата про його затримання і арешт. Теж жодної згоди не потрібно і у суспільства питати не будуть.

Таким чином, підходом, який передбачає арешт Президента – Глави української держави в будь-який момент за будь-яким рішенням суду, ми закладаємо підвалини нищення української держави як такої”, - переконаний нардеп.

Анатолій Матвієнко

Колега Кириленка по НУ-НСу - Анатолій Матвієнко розвинув тему див, які сьогодні чинять “корумповані суди”, та звинуватив екс-лідера фракції в тому, що власним законопроектом про скасування депутатської недоторканності (Кириленко наполягав на необхідності позбавити імунітету виключно нардепів, але аж ніяк не Президента) той штовхає депутатів у вир вкрай небезпечного життя. “Коли не просто суд, а будь-який міліціонер вас буде затримувати і ви жодного свого депутатського повноваження... (напевно Матвієнко проковтнув щось на кшталт “виконати не зможете”, чи то “не застосуєте”?) Тому що ви будете абсолютно безправні. Ви не дійдете навіть до того району, вас по дорозі затримають...”

Микола Катеринчук вже не намагався достукатися до розуму присутніх у залі, а апелював напряму до українців, лякаючи наслідками необережного поводження з особливо цінними представниками владної верхівки: “я сьогодні буду звертатися у своєму виступі до народу України. Подивіться, що вам пропонують. Ладно, депутати – це останні негідники, вони дармоїди, нічого не роблять. Але якщо не буде парламентсько-президентської республіки, то буде прокурорська республіка, де кожному знайдуть його місце, це прямий шлях до диктатури”.

Олег Зарубінський

Олег Зарубінський з блоку Литвина чи то обурювався, чи то заспокоював знервований парламент, нагадуючи, що недоторканість на практиці гарантується не тільки Конституцією та не тільки депутатам. “В нас нерівними перед законом і насправді недоторканними є грошові мішки. І ви бачите, як в Одесі, в Криму, в інших регіонах України, якщо злочин скоює син депутата, який не є недоторканним, місцевої ради, син мільйонера чи в Одесі, чи в Криму, де ці злочини, де ці  діточки? За кордоном?”

Більше того, на думку литвинівця, “в умовах політизованої, продажної правоохоронної системи” ніхто з нардепів, втративши імунітет вже не буде й захищати людей. “Це перетворення Верховної  Ради в глухонімих, коли депутати, як сьогодні це для багатьох, бояться до когось звернутися, бояться звинуватити когось, бо вони стануть самі мішенями для продажних і правоохоронців, і прокурорів, і суддів...”

Втім “мантра від Зарубінського” не допомогла. Чи може сам нардеп підклав собі свиню, не до часу згадавши про можливі проблеми важких депутатських буднів... Комуніст Мартинюк, як виявилося, суддям, навіть тим, яких призначають самі нардепи, не довіряє взагалі. “Давайте будемо чесні і відверті,  - різав правду-матінку нардеп, - 4 чи 5 тисяч суддів ніколи свого колегу не віддадуть, а щодо депутата із задоволенням кожен раз десять разів на день будуть приймати рішення суду на замовлення. Невже ми цього не розуміємо? Розуміємо, але  далі продовжуємо гратися...”

Ганна Герман

Цікаво, що жінки у парламенті виявилися найбільш стійкими до депутатських страхів. Регіоналка Ганна Герман повідала присутнім, що “люди, котрі знають що таке українська правоохоронна система, сказали мені: „От, пані Ганно, ви проголосуєте  сьогодні, а завтра вас посадять за наркотики”. Я кажу: „А хто ж повірить, що я наркоманка”. - „А це ви потім будете розповідати на слідстві і в судах”. Проте депутатка звела не на те, як важко буде нашим обранцям у нових умовах виконувати свій конституційний обов’язок, а на існування системи, “яка нищить людину, навіть якщо людина невинна”.

Ксенія Ляпіна з НУ-НСу  ледь не зловтішалася, мовляв “шановні колеги нарешті помітили, що наші громадяни не захищені, що можуть бути в будь-який момент затримані з невідомих причин”.

Втім перший приз за найоригінальнішу ідею (і вже не вперше), виборов пан Мартинюк, який запропонував провести очищення Верховної Ради через „політичну кастрацію: Якщо політична партія в своїх лавах буде мати таких негідників, які є в нашій сесійній залі, то цю партію каструвати років на 5, на 10 у виборчих правах, щоб вона не мала права засідати не в парламенті, не в місцевих органах влади”. Чи має це бути доповненням до позбавлення депутатів недоторканності, чи навпаки – альтернативою, комуніст уточнювати не став.

За матеріалами стенограми засідання Верховної Ради 20 жовтня 2009 року

Олена Перегуда