Віхи тижня: Коаліція померла, Лозінського подано, Тимошенко прагне реваншу

Литвин вирішив, що «підносити патрони» діючому президентові набагато краще, ніж «кидатися під танк» з ім`ям  Тимошенко на вустах...

Демократична парламентська коаліція наказала довго жити за рішенням лідерів чотирьох парламентських фракцій і спікера, який долучився до них. Юлія Тимошенко готується перейти на націонал-демократичну політичну платформу. Віктор Янукович спробував порозумітися з Брюсселем і Москвою.

Коаліція фракцій БЮТ, НУ-НС і Блоку Литвина померла тихо і  без мук. «Удару милосердя», як багато разів було обіцяно, завдали 2 березня, і коаліцію не врятувало навіть примусове повернення у фракцію БЮТ трьох перебіжчиків, серед яких Герой України Григорій Омельченко, – двигун «справи педофілів», у якій фігурували троє його партайгеноссе. Поки бютівці на публіку демонстрували принциповість і лаялися зі спікером, їх опоненти з Партії регіонів готувалися до рішучого наступу. На боці останніх – симпатії та апаратний досвід Володимира Литвина, який вирішив, що «підносити патрони» діючому президентові набагато краще, ніж «кидатися під танк» з ім`ям Юлії Тимошенко на вустах. Втім, Володимирові Михайловичу явно не хочеться освячувати неконституційний алгоритм створення парламентської коаліції, що припускає індивідуальне членство в ній. Але йти на дострокові парламентські вибори Литвину не хочеться куди більше.

Зате Тимошенко не просто внутрішньо готова до нових виборів – вона прагне реваншу за останню поразку. Невипадково Юлія Володимирівна перетворила свій виступ під час розгляду питання відповідальності уряду на політичний маніфест лідера опозиції. Добре відомо, що в опозиційному сегменті лідер БЮТ почувається набагато впевненіше і діє ефективніше, тому ризикну стверджувати, що 243 парламентарії, які звільнили уряд Тимошенко, зробили для країни добру справу. Україна одержала пильну, сильну й амбітну опозицію, енергійність якої підхльостуватиме перспектива порушення кримінальної справ проти найближчих соратників екс-прем`єра. Передчуваючи небезпеку, Юрій Луценко, наприклад, припустив, що Тимошенко впритул займеться підготовкою імпічменту Януковича. На жаль, Юрієві Віталійовичу, схоже, зрадив політичний нюх. Справа не тільки в заплутаності процедури імпічменту, але й у тому, що сьогодні для дострокового усунення глави держави від влади може не вистачити навіть злочину, скоєного їм у прямому ефірі.

Зате Віктор Янукович сприяє виконанню обіцянок, даних його суперниками після першого туру президентських виборів. Обіцяв Арсеній Яценюк не домовлятися з переможцем головної політичної гонки п`ятирічки – і сьогодні має прекрасний шанс здійснити анонсоване, пішовши в опозицію.  Оприлюднений недільного вечора перед 8 березня відкритий лист головного «фронтовика» президентові країни – не найкращий спосіб нагадати про себе. Сергій Тігіпко, наприклад, в ефірі одного з телеканалів пообіцяв сильну демократичну опозицію главі держави й Партії регіонів, якщо ті продавлять зміни до парламентського регламенту, що кардинально змінюють процедуру формування коаліції.

До речі, Арсенія Петровича і Сергія Леонідовича об`єднує потреба у власних інтересах приручити фракцію НУ-НС, щоб забезпечити собі ефективний парламентський рупор. Правда, «неспокійне господарство», в якому числяться 72 парламентарії, відоме надмірною демократичністю і хронічною багатовекторністю. Проте і його ще можна використовувати для вирішення тактичних політичних завдань. Правда, представникам «третьої сили» доведеться враховувати жіночий чинник: Юлія Тимошенко готується стати лідером націонал-демократичних сил, і її пропозиції виглядають привабливішими. Сама Юлія Володимирівна зараз посилено вивчає творчість Кобзаря, щоб не осоромитися на мітингу націонал-демократів, запланованому на 9 березня. Вже можна прогнозувати, що всім потенційним опонентам лідера БЮТ біля підніжжя пам`ятника Шевченку оголосять анафему і затаврують як колабораціоністів президента Януковича.

Найбільша пляма на прапорі «ідеальної команди» БЮТ, екс-депутат Віктор Лозінський, був затриманий 1 березня в Генеральній прокуратурі. Йому інкримінується участь у вбивстві влітку минулого року жителя Голованівського району Валерія Олійника, провина якого полягала в тому, що він мав необережність зайти в мисливські угіддя Лозінського. Поки представники правоохоронних органів влаштували інформаційну дуель на тему «Хто дістав Лозінського», експерти розмірковують, по кому можуть ударити прямим наведенням свідчення цього любителя полювання, який порушив усі можливі правила.

Віктор Янукович тим часом продемонстрував у Брюсселі і Москві готовність вести діалог і знаходити спільні підходи. Під час зустрічей з лідерами Європейського Союзу український президент підкреслював необхідність створення зони вільної торгівлі і введення безвізового режиму для громадян України. У Москві Янукович пообіцяв різко змінити відносини з Росією на краще, але дав зрозуміти, що вступати в Митний союз Росії, Білорусі й Казахстану Україна готова тільки на умовах СОТ. Не втратив Віктор Федорович можливості наректи на нелегку президентську долю, поскаржившись на вітчизняних політиканів. Ось тільки варто нагадати, що наявність плюралізму думок в українському політичному процесі і дозволяє наповнити реальним сенсом формулу «Україна – не Росія».

Євген Магда