Першотравень-2006: капітал знущається над ідеями соціалізму

Писати несхвально про комуністів – це так само плоско і застаріло, як сміятися над словом «член», але хто винен, що з кожним роком їх акції дедалі більше нагадують похоронну процесію?

Писати несхвально про комуністів – це так само плоско і застаріло, як сміятися над словом «член», але хто винен, що з кожним роком їх акції дедалі більше нагадують похоронну процесію? Те саме було й цього разу. Слід сказати, прихильники КПУ - люди дисципліновані, і тому на «Арсенальній», звідки стартувала демонстрація, стали збиратися ще задовго до призначеного часу – дев`яти нуль-нуль. З дверей станції виходили немолоді жінки і немолоді чоловіки. Перші переважно поспішали вулицею Січневого повстання - Мазепи у бік Києво-Печерської лаври, більшість других залишалися «біля гармати». Звичайно, на тусовці у комуністів були і немолоді жінки, а до Лаври рухалися і немолоді чоловіки, але головне тут слово, як ви помітили, «немолоді».

Втім, на акції «червоних» була присутня і нечисленна молодь. Це були переважно члени міжнародного руху «Че Гевара». Вони стояли з портретами свого бородатого кумира в береті із зіркою. Взагалі є така прикмета: там, де «світять» зображенням цієї мужньої людини, слід чекати «кидалова», обману. Але обізнані люди повідомили, що київські геваристи самі кимось давно «кинуті».  Це чесні і абсолютно безпечні для навколишніх і світового імперіалізму люди. Молодь тримала  в руках фотографії кубинських розвідників, яких американські нелюди тримають у своїх в`язницях, на спинах у шанувальників Че красувалися наклейки з написами «kommunist.ru». Вашингтонові о цю пору неабияк ікалось: три десятки молодих людей з усією суворістю вимагали від Буша звільнення своїх товаришів. Геваристи вигукували різні гасла – від найбезглуздіших до таких, що гріють душу: «Даєш восьмигодинний робочий день!»  «Ющенко і Янукович, ваші нари будуть поруч!» «Геть НАТО!»

Немолоді комуністи, на жаль, практично не скандували, оскільки, мабуть, у більшості з них вже немає на це сил. Проходячи повз будинок Верховної Ради, один з учасників, побачивши, як міліціонер пише щось у себе в блокноті, суворо звелів йому:

- Сміливо пиши: п`ятнадцять тисяч!

До п`ятнадцяти тисяч було, звісно, далеко, але навіть якби на заході і було стільки людей, навряд чи акцію можна назвати масовою, враховуючи, що реально в Києві живуть не менші трьох мільйонів, а якщо пригадати, що було наприкінці 2004-го... Якщо говорити про атмосферу свята, то її, напевно, відчував той, хто хотів відчути. Але істина моменту полягає в наступному: в результаті останніх виборів комуністи стали найменшою фракцією у Верховній Раді, і хтозна, чи залишаться вони в парламенті після наступних елекцій. 

На Майдані комуністи провели мітинг за участю «червоних» VIP-персон. Тут Петро Симоненко (хотів написати: головний Петя країни, та ба! – це звання вже перейшло до  іншої людини), зокрема, заявив:

- Ми повинні визнати – народ України програв укотре свої інтереси великому капіталу.

Таврували імперіалізм, вимагали возз`єднання з Росією і Білорусією, шпетили НАТО. Після цього значно поріділа колона під керівництвом лідера українських комуністів, попрямувала до пам`ятника Леніна.

Під час шестя комуністів Хрещатиком, на радість місцевим фотографам вибіг якийсь весінній у шортах з червоним прапором і з будьонівкою на голові. Він бадьоро прокрокував перед колоною, а потім кудись сховався. Але ніби цього мало: незабаром з мерседеса, що зупинився на вулиці Прорізній, вибігли чотири Леніни. Енергійні клони з надувними колодами на плечах спритно пройшли в магазин «Самсун», повідомивши, що з ними можуть сфотографуватися всі охочі. Так ниций капітал знущався над ідеями соціалізму.

А комуністи таки дійшли до пам`ятника вождеві світового пролетаріату. Поклали квіти і розійшлися. Через півгодини на Хрещатику вже нічого не нагадувало про недавню ходу.

УНІАН в Google News