Ольга Айвазовська: наші партії, за винятком однієї, йдуть на вибори, наче в останній раз

Європеєць не йде на вибори, тому що розуміє, що гірше все одно не буде. А наш виборець не йде на вибори, бо розуміє, що краще не буде... Інтерв`ю 

Вибори будь-якого рангу - це лакмусовий папір для політологів, соціологів і спостерігачів. 

Перед дилемою "репутація або гроші" рано чи пізно опиняється кожен експерт з ім`ям. Сучасні політики винаймають армії "спеціалістів", завдання яких гнути лінію свого роботодавця і формувати громадську думку на його користь (чи користь того, кому той політик у свою чергу служить). Подвійні стандарти, коли протягом короткого часу змінюють одну думку на іншу та заперечують очевидні речі, на жаль, стають нормою в експертному середовищі. Але є приємні винятки. На погляд УНІАН, цього разу місцеві вибори в Україні найбільш об’єктивно моніторила громадянська мережа “Опора”. 

УНІАН поставив запитання голові правління ГО “Опора” Ользі Айвазовській. 

ЗІПСОВАНІ БЮЛЕТЕНІ ДАЮТЬ ПЕРЕВАГУ КАНДИДАТУ, ЯКИЙ “ПОВИНЕН” ПЕРЕМОГТИ

Пані Ольго, заступник голови Центрвиборчкому Андрій Магера назвав ці вибори одними з найгірших, а причину цього він вбачає у недосконалому законі про місцеві вибори. Ви теж вважаєте, що всі фальсифікації і численні порушення – це виключно наслідок недосконалого законодавства?

Недосконалий закон писався, щоб були можливості створити такі умови в організації і проведенні виборів. Закон – це не є причина, це вже наслідок певних дій. Але цей закон не на скрижалях зверху передали, його писали люди з певною метою.

До законопроекту було запропоновано більше 1000 поправок, але зала ВР пустувала, голосувати за поправки не було кому.

Вибори за 50 днів організувати дуже важко, у кандидатів є фактично три тижні на ведення агітації. Звичайно, хтось порушував, починав раніше. Потім на день реєстрації знімав з біг-бордів своє зображення і ховав намети, а через день все відновлювалося.

Такий короткий термін агітації вигідний політичним силам, які тривалий час працюють у політичному полі. А нові обличчя і кандидати-мажоритарники залишаються у програші.

Одними з найрезонансніших були вибори у Харкові. Суд відмовив Авакову у перерахунку голосів, Кернес майже святкує перемогу. Яка ваша оцінка виборів у цьому місті?

Якщо робити перерахунок голосів, то його треба робити глобально. Коли у вас відрив 21 голос, то тут має вагу кожен бюлетень, який можуть зіпсувати ще на етапі первинного підрахунку. Ставиться додаткова позначка – і цей бюлетень вже не враховується. Якщо на кожній дільниці зіпсувати 5 бюлетенів "непотрібного" кандидата за рахунок додаткових позначок, то можна змінити результат виборів.

Перерахунок можна здійснити. Але немає впевненості, що у мішках все настільки нечесно. Тут питання підготовки. Там може бути зіпсована належна кількість бюлетенів, що дає перевагу кандидату, який повинен перемогти.

У Харкові вибори були дуже брудні і неприємні. Тут виникає питання про легітимність кандидата, який таким чином перемагає. Але історія з додатковими тиражами говорить про те, що маніпуляції з результатами волевиявлення могли бути на рівні дільниць. І перерахунок на всіх дільницях міг би дати більше переваг Кернесу, якщо він настільки впевнений у своєму результаті, у сенсі легітимності.

Окрім згаданого Харкова, а ще Одеси і Луганська, які теж у всіх на слуху, в яких ще містах чи селах були зафіксовані найбільш зухвалі порушення?

Найбільш зухвалі – це викривлення волевиявлення і внесення змін до протоколів. Це було зафіксовано на 14% ТВК, на яких перебували наші спостерігачі.

З’являється купа зіпсованих бюлетенів, але чомусь з прізвищем тільки одного кандидата, вносяться зміни у протоколи, міняються цифри.

Васильків, Фастів, Біла Церква, Черкаси – це приклад використання адмінресурсу, приклад конфлікту між губернатором і мерією, одночасно реєстрація клонів, підкуп членів комісій.

У Василькові після перерахунку голосів змінився переможець виборів на посаду міського голови. А перерахунок був здійснений у ніч з 2 на 3 листопада, коли не було вже представників кандидатів, наш спостерігач о 21-й поїхав, тому що фізично не міг третю добу сидіти на ТВК. І раптом кардинально змінюється результат, тому що хтось по телефону сказав членам комісій, що запаковувати мішки з бюлетенями не потрібно. І зробили перерахунок за формальною причиною – розпаковані мішки з бюлетенями.

Як можна пояснити феномен Полтавщини, де нікому невідома “Совість України”, одержала суттєву перемогу на всіх виборчих фронтах?

Це феномен не тільки Полтавщини. Гройсман – вінницький мер – теж від цієї політичної сили. Є політична сила “Рідне місто”, яку мало хто знає і яка отримала депутатські мандати та посади мерів у деяких регіонах.

Тут грали роль особистості, а не політичні сили, які за ними стояли.

З одного боку, закон не дає можливості самовисування, навіть кандидатам у мери, що в принципі було б логічно. Адже робота мера – це не політика, а господарювання. Мера Львова Садового провів Республіканський християнський союз. Ну який рейтинг підтримки на національному рівні цієї політичної сил? А для Садового це був хороший хід не брати відому політсилу, яка чітко позиціонується з владою чи опозицією, а йти від маловідомої, яка не додасть, і не відніме.

А те, що у нас немає самовисування – це порушення міжнародних стандартів. Участь у виборах індивіда, а не представника організації чи політичної партії, допускається і вітається.

Ви стверджуєте, що членів ДВК "купляли". Вам відомо, які суми, як правило, пропонуються? 

Якщо члену комісії одного з кандидатів кандидат платить 300 гривень, а його купили за 300 доларів, то цей член комісії зробить на дільниці все, що необхідно, якщо єдиним мотивом роботи в ДВК був заробіток.

Днями голова Хмельницької ТВК заявив про своє звільнення через стан здоров’я, в той же час зазначивши, що “на жаль, більшість членів ТВК грають свою гру. Тобто, відстоюють інтереси тих політичних сил, за квотами яких потрапили до виборчої комісії”. Чи можна на майбутнє закласти механізм, щоб політики не могли формувати ТВК на свій розсуд, розставляючи потрібних людей?

Неможливо, щоб представники політичних сил не були присутні у виборчих комісіях будь-якого рівня. Це вже суперечить стандартам демократичних виборів, які чітко передбачають, що комісія формується за професійною ознакою і принципом політичної збалансованості. Якщо формування ТВК віддати на відкуп органам місцевого самоврядування чи адміністраціям на місцях, я думаю, ситуація буде набагато гірша.

Але проблема в тому, що представництво політичних партій у ТВК є незбалансованим. Подекуди це призводить до тиску на представників кандидатів партій парламентської меншості, позапарламентських політичних сил. Але є винятки, коли на членів ТВК тиснуть власні політичні сили і вони йдуть під приводом “стану здоров’я”.

КВІТОЧКИ У БЮЛЕТЕНЯХ

Наскільки масштабним був підкуп громадян? Черновецькому свого часу продавалися за гречку, а знавець виборчого права нардеп Іван Заєць розповідав, що на Західній Україні на цих виборах переважно купували голоси будматеріалами – завозили щебінь, пісок... 

Підкуп виборців можна контролювати. І це не тільки фотографування бюлетенів. Гречка, щебінь – це все зрозуміло. Надання безоплатних товарів і послуг виборцям із закликом голосувати чи не голосувати – це використовувалося по всій Україні.

Поширеним явищем був і прямий підкуп – грошима.

Унікальну схему розробили в Тернопільській області. Відомо, що на цій дільниці будуть голосувати 20 виборців, які продали свій голос. Але як їх проконтролювати? На дільницю ставлять людину (або у якості спостерігача, або журналіста, або члена комісії), яка знає точно, скільки таких бюлетенів продано. У цих бюлетенях ставляться нетипові позначки навпроти прізвища кандидата. Не хрестик чи галочку, як зазвичай, а наприклад, кружечок чи квіточка. До таких символів виборець сам ніколи не додумається. До речі, кошти віддають тільки тоді, коли кількість виборців, які погодилися продати свій голос, збігається з цифрою бюлетенів з відомими позначками. По 10-15 таких голосів на кожній дільниці – це багато.

У Тернополі навіть ходили по квартирах, пропонуючи за гроші віддати голос. У нас було там 5 довготермінових спостерігачів і на двох з них натрапили з такою пропозицією, коли вони були вдома.

І скільки пропонували?

150 гривень.

А багато таких “квіточок” по інших регіонах?

Це особливість Тернопільщини.

На Сумщині, наприклад, було створено “клуб виборців”. Всі ці люди називалися агітаторами, але основне їхнє зобов’язання було привести ще 5 таких агітаторів, щоб вони проголосували за потрібного кандидата. За кожний “голос” агітатору платили відсотки. Це також підкуп.

Але найтиповіше – це винос бюлетеня і запуск “каруселі”. Був навіть випадок, коли нашому спостерігачу за 400 гривень запропонували винести бюлетень. Коли на нас потрапляють з такою пропозицією, то уявіть масштаби таких механізмів.

Як фальсифікації вплинули на результат виборів? Чи можна говорити, що в принципі було спотворено волевиявлення?

По мажоритарниках – так. Підрахунок виборів мажоритарників вівся у ручному режимі.

Це такі вибори, де кожний голос – золотий, і, зіпсувавши десяток бюлетенів, можна змінити результат.

А чи можуть закінчитися такі історії з порушеннями і фальсифікаціями кримінальними справами?

Повинні. Але це питання. Я думаю, пару показових процесів приготують. Може, і для “своїх”. “Своїх” теж багато…

18-РІЧНА ЧЛЕН КОМІСІЇ ВИДАЛА ДВОМ ГРОМАДЯНАМ ПО 10 БЮЛЕТЕНІВ, “ЯКЩО РАПТОМ ЗІПСУЮТЬ”

Той же Іван Заєць скаржився на некомпетентність членів виборчих комісій, розповідав, що на багатьох дільницях головами стають юнаки 18-19 років. Чи навмисно підбираються люди, які не розуміються на виборчому праві і якими легко маніпулювати, чи насправді немає з кого обирати?

Це навіть не питання вікової групи. Дійсно, 30% членів комісій взагалі не мали жодного попереднього досвіду роботи на виборах. Відповідно, ними маніпулювати легко, коли вони не знають закону, їм можна сказати, що так правильно і вони так і робитимуть. Я думаю, тут 50 на 50 – і проблема кадрових резервів політсил, і злий умисел.

Наші політичні партії, за винятком однієї, йдуть на вибори наче в останній раз. І так само ставляться до своїх членів комісій, людей, які на них працюють. Я була свідком виборчих кампаній у 2006, 2007, 2010 роках, коли представникам партії у виборчих комісій просто не було заплачено те, що обіцяно. Звичайно, це накладає певний відбиток на перспективу роботи цієї досвідченої людини.

А от ПР дуже стратегічно працює у цьому плані: вона добре платить, вона не обдурює своїх членів комісії. Тому вони знають, що прийдуть наступні вибори і їх знову запросять на роботу.

Відповідальні люди з досвідом іноді не хочуть брати на себе вагу двотижневої роботи в ДВК, а держава їй заплатить 120 гривень за це. Така сума не є мотивацією.

Підставити голову комісії 18 років, у разі чого зробити її відповідальною за порушення, які відбувалися, – дуже просто і можливе навмисне використання таких осіб

У Києві на президентських виборах була дівчина у комісії, якій виповнилося 18 напередодні дня голосування. Вона видала двом громадянам по 10 бюлетенів, вважаючи, що це нормально, щоб вони мали запасний, “якщо раптом зіпсують”.

ПР ДІЄ ЗА ПРИНЦИПОМ: “ВИЖУ ЦЕЛЬ – НЕ ВИЖУ ПРЕПЯТСТВИЙ”

Прем’єр-міністр Микола Азаров сказав, що місцеві вибори довели довіру людей до нинішньої влади. А чим ви пояснюєте доволі високий рейтинг ПР?

Рейтинг ПР – це рейтинг їхньої роботи з виборами. У них є одна стратегічна риса, вони діють за принципом: “вижу цель – не вижу препятствий”. Потрібна законодавча база, робота з членами комісій, серйозне фінансування... Це не політичний аспект, а організаційний.

Також Партія регіонів залучала у свої лави “перебіжчиків” – представників інших політсил, які до цієї кампанії користувалися довірою виборців на місцях.

На цих виборах знову була низька явка. Провладні депутати кажуть, що це нормально для місцевих виборів і наводять приклад сусідньої Польщі, де явка ще гірша. Проте опозиційні сили зауважують, що низька явка вигідна саме владі, але вона не забезпечує прозоре волевиявлення громадян.

Скоріше, вона не забезпечує репрезентативне волевиявлення.

Порівнювати нас з Польщею і сусідніми європейським країнами – не варто. Європеєць не йде на вибори, тому що розуміє, що гірше все одно не буде. А наш виборець не йде на вибори, бо розуміє, що краще не буде.

Явка, порівняно з попередніми місцевими виборами, нормальна. Але тут треба врахувати такий нюанс як електоральна група. Наприклад, комуністи у будь-якому віці йдуть на дільниці, це виховання. Електорат ПР теж більш організований. А “Батьківщини” – більш емоційний... розчарувавшись у лідері чи політсилі, вони можуть не піти через емоційний супротив. Тож прийшла більша кількість виборців, які саме підтримують провладні сили.

Як вашим спостерігачам працювалося з іноземними колегами, наскільки міжнародні спостерігачі видалися їм об’єктивними і незалежними? 

Ми здійснюємо моніторинг вже не першої виборчої кампанії в Україні. Були парламентські вибори 2007 року, президентські 2010 року. Я можу сказати, контакт українських організацій зазвичай нормальний, і є ініціатива з боку міжнародних місій ОБСЄ, ПАРЄ, Рада Європи, представників європейських кран і США. Але коли ми під час президентських  виборів намагалися зустрітися з місіями російських спостерігачів або спостерігачів країн СНД в Україні, навіть у їх штаб-квартирах нам не могли надати актуальні контакти.

Треба зважати, що міжнародні спостерігачі не мали довготермінових місій в Україні, а це є дуже важливо. Вибори – це не голосування. Голосування було у Радянському Союзі. Але ніхто не визнавав ті вибори демократичними.

Якщо спостерігач за день до виборів зустрівся з 1-2 політичними силами, чи побував на десяти дільницях, то навряд чи він зміг глибоко зрозуміти українські вибори. Вибори – це не день голосування, а процес від дня оголошення виборчої кампанії і до офіційного оголошення результатів. Але спостерігачі, які ще в неділю почали заявляти, що вибори у нас чудово відбулися, не залишились на підрахунок голосів, не почекали, чим закінчаться оскарження результатів на деяких дільницях, окремих округах, де будуть перевибори, вони зробили висновки на основі побаченого за день-два. Цього роботи не можна. Всі серйозні організації з ЄС і США аналізують загалом кампанію: від законодавства до офіційних результатів підрахунку.

До речі, відповідно до міжнародних стандартів, день голосування становить лише 15% від загальної оцінки процесу.

А за вашими даними, найбільше порушень було під час підготовки до виборів, у день голосування чи все ж таки у процесі підрахунку? 

У нас стояв спостерігач на кожній 30-й дільниці країни. 1003 спостерігачі. Крім того, було 425 спостерігачів на ТВК, які бачили, як приносять протоколи, як їх переписують у приміщенні ТВК, як приходять члени комісії з печатками (а таких було 14% на тих ТВК, де ми працювали). А винос печатки з дільниці заборонений. 

Найбільш проблемні етапи – до дня голосування і підрахунок голосів.

День голосування як день голосування – стандартний: з “каруселями”, виносом бюлетенів, конфліктами на дільницях, відсутністю виборців у списках. Особливістю цих виборів були хіба що значні черги. Люди, прийшовши на дільницю і простоявши хвилин 40, розверталися і йшли.

Говорити про порушення законодавства досить важко, коли закон про місцеві вибори прописаний політично заангажовано, юридично неграмотно, не конкретизовано. Це призводить до того, що вже зі старту партії більшості мають значні переваги.

Були серйозні проблеми на етапі реєстрації. Міжнародні норми проведення good elections передбачають, що відмовити у реєстрації можна кандидатам від партій, які порушують Конституцію і належать до профашистських політичних сил, або програма кандидатів цих політичних сил закликає до вчинення певних дій, які можуть призвести до насилля. А у нас відмовляли за досить абстрактних причин. Часто ТВК, отримавши документи у перший день, повідомляла кандидату тільки в останній, що в нього є якісь технічні проблеми (не повністю вказано дані кандидата щодо освіти) - і кандидат не мав можливості виправити. Або навіть ті, хто скаржився до суду і вигравав, приходили до ТВК і наші ТВК приймали унікальні рішення про “неврахування рішення суду”.   

Увага суспільства була сконцентрована на мерах, на партіях, і дуже мало уваги приділялося мажоритарникам. А там було найбільше проблем – і зняття з реєстрації, і винесення необґрунтованих попереджень. А квота депутатів, обраних на мажоритарних одномандатних виборчих округах, - це 50% у кожному органі самоврядування.

Підрахунок дуже часто проводився з порушенням важливих процедур та послідовності дій. Наприклад, бюлетені звалили в одну купу. Їх ніхто не розібрав за рівнем виборів, ніхто не перерахував, не перевірив кількість відривних корінців, а потім виявляється, що бюлетенів до обласної ради і мера – різна кількість. Також, проблемою для мажоритарників стало псування бюлетенів конкурентами. Мали місце і фальсифікації – вкидання або винос бюлетенів. Для того, щоб запустити “карусель”, треба винести лише один бюлетень.

Резонансні справи про друк додаткових тиражів. Звідки це виникло? Цей закон про місцеві вибори не вимагає присутності членів ТВК під час друку. А кожна ТВК замовляла бюлетені на свій рівень виборів. І коли там присутній тільки один міліціонер і 20 працівників типографії, то немає складнощів винести бюлетень. А зважаючи на короткий термін виборчої кампанії, деякі бюлетені друкувалися в останні дні, з помилками. І помилок було багато, починаючи від шрифтів, коли одна політична сила надрукована Caps Lock, а прізвище кандидата від іншої політсили – іншим шрифтом, який навіть не можливо прочитати. Друк бюлетенів був безконтрольним.

Закон вимагає, щоб бюлетені видавалися членам дільничних комісій з приміщень ТВК, але більшість видавали з приміщень типографії, в яких не забезпечено належної охорони, не завжди складалися акти прийому-передачі бюлетенів. Це свідчить про довільний обіг бюлетенів в Україні. Не важливо, який саме бюлетень винесли. Сам факт того, що його можна винести – це вже свідчення, що вибори організовані не на належному рівні і фальсифікації можливі.

Крім того, бюлетені були недорогі, з невисоким рівнем захисту. Раніше вимагалося, щоб бюлетені друкувалися у державних чи комунальних типографіях. Зараз ми фіксували величезну кількість випадків, коли визначено було субпідрядників – приватні структури, які іноді були близькі до окремих кандидатів.

Повторюється історія про незаповнені підписані протоколи. Внесення змін у протоколи ТВК за згоди або умовчання представників ТВК – це карний злочин.

З одного боку – незнання людей, з іншого – злий умисел третіх осіб призвели до того, що 14% голів комісій, які прийшли до ТВК, могли просто “сісти”.

Розмовляла Анна Ященко

УНІАН в Google News