Союз Кличко + Черновецький проти Омельченка?

Не виключено, що менш як за тиждень до виборів мера кияни стануть свідками коаліції, яку можна буде назвати союзом суперників.

Не виключено, що менш як за тиждень до виборів мера кияни стануть свідками коаліції, яку можна буде назвати союзом суперників. Хоч як це парадоксально, але сьогоднішня ситуація на політичній арені столиці, може підштовхнути Віталія Кличка і Леоніда Черновецького в обійми одне одному.

Відомо, що рейтинги обох претендентів на крісло міського голови значно відстають від показників Олександра Омельченка. На те є свої причини. Протягом виборчої кампанії господар головного кабінету на Хрещатику напрочуд легко парирував усі атаки опонентів. Його оминули хвилі чорного піару, не зачепив навіть скандал з «Елітою-Центром». І взагалі він глибоко ввійшов в образ „батька міста” і навряд чи захоче добровільно позбуватися цього звання найближчим часом.

Саме ця обставина, напевне, нагадала Кличкові та Черновецькому народну приказку про іншого батька – того самого, якого краще бити гуртом. Не треба бути глибоким аналітиком, щоб дійти геніального за простотою висновку: арифметичне додавання голосів обох претендентів дає шанс на перемогу одного з них. За деякими даними, переговори щодо створення такого союзу вже ведуться, причому в надзвичайно конфіденційній обстановці.

Які плюси й мінуси цієї коаліції для кожного з її учасників? Кличко робить лише перші кроки на політичному ринзі. Тому будь-який союз сприйматиме насамперед як важливий елемент самоствердження в цьому поки що незвичному для нього змаганні. Додаткові бали екс-чемпіону потрібні ще й тому, що останнім часом він зазнав дошкульних ударів не тільки від своїх опонентів, а й від засобів масової інформації. Нічого не вдієш, спортивна харизма сама по собі не трансформується в політичну.

Союз, у якому Кличко скоріш за все гратиме головну роль, вигідний для нього і з „службового”, так би мовити, боку. У разі перемоги Черновецький навряд чи претендуватиме на які-небудь посади в структурах міської влади: не той інтерес. Відомого банкіра і підприємця скоріш за все цікавитимуть бізнесові сфери впливу. А з цим «товаром» у столиці поки що дефіциту не спостерігається. Щоправда, важко спрогнозувати, який вплив об’єднання Кличка з Черновецьким справить на виборців блоку ПОРА-ПРП. Це – люди молоді, „просунуті”, і багатьом з них може не дуже імпонувати образ ревного баптиста, друга Сандея Аделаджі, людини ірраціональної та не завжди передбачуваної.

Щодо самого Черновецького, то для нього перспектива альянсу не виглядає такою вже безхмарною. По-перше, його перехід, навіть тимчасовий, під чужий прапор може значно послабити і без того хисткі позиції однойменного блоку депутата-банкіра на виборах до Київради. Який же полководець напередодні вирішальної битви деморалізує своє військо?

По-друге, навіть «скинувши» голоси Віталію, він може не забезпечити його перемогу через специфіку власного електорату. Якщо паства церкви Сандея, якою опікується Леонід Михайлович, беззастережно виконає настанову, то з іншими симпатиками Черновецького можуть виникнути проблеми. Далеко не всі мешканці спальних районів столиці, зокрема пенсіонери, які звикли до продуктових подарунків від Черновецького, а також завсідники його «фірмових» їдалень для безпритульних, воліють бачити міським головою «прозахідного» Кличка. Тут імовірне часткове «перетікання» голосів до Омельченка.

Нарешті, по-третє, Леонід Михайлович ризикує наразитися на гнів «Нашої України», яка вже заявила про підтримку нинішнього мера. Ніде правди діти, Черновецький і раніше почувався у парламентській фракції НУ не надто вже своєю людиною. А тут може статися так, що від нього відвернуться “нашоукраїнці” - представники великого бізнесу, які лобіюють свої інтереси в столиці. Опинитися в ролі чужого серед «наших» для Черновецького, який уже значною мірою побив горшки з новітньою опозицією, означало б початок ускладнень як політичного, так і бізнесового характеру.

Тому можна припустити, що, прорахувавши всі ризики ймовірної коаліції, Черновецький як політик і фінансист таки не піде на цей крок. Хоча як людина запальна, схильна до екстраординарних вчинків, яка до того ж перебуває з Омельченком у затяжному конфлікті, він, звичайно, мріє відплатити Сан Саничу за багаторічні образи. Останньою краплею в чаші терпіння Леоніда Михайловича може стати недавній виклик до міліції його сина у справі з квартирною пірамідою «Еліта-Центру», що було зроблено, як вважає сам Черновецький, за особистою вказівкою Омельченка. Власне, що з цього вийде ми дізнаємося дуже скоро. Залишилося всього кілька днів, щоб оформити рішення відповідним чином у міській виборчій комісії і переорієнтувати своїх симпатиків на спортивного кумира.

Тоді мерська кампанія набула б хоч якоїсь інтриги. А поки що перевага чинного міського голови є беззаперечною.

Стаття знаходиться http://www7.unian.net/ukr/press/

УНІАН в Google News