Як правильно – реформи чи репресії?

Малі підприємці масово закривають свій бізнес... Працедавці отримують право запроваджувати 12-годинний робочий день... «Судова реформа» вилилася в покарання невгодного Верховного Суду...

Влада щодня розповідає народові, які необхідні та корисні реформи в усіх галузях вона проводить. І яке щастя (у перспективі, звісно) від тих реформ буде людям. Особливо багато розводяться на цю тему прем’єр-міністр Азаров та його заступник з питань «соціалки» Тігіпко. Але чи є реформами ті новації, що їх запроваджує сьогодні уряд?

Як визначають словники, слово «реформа» (фр. reforme, від лат. reformo - перетворюю) позначає перетворення, зміну якоїсь сторони суспільного життя (порядків, інститутів, установ), причому зазвичай реформою називають більш чи менш прогресивне перетворення.

Тобто якщо скасовується кріпосне право – це реформа. А якщо Пол Пот у Камбоджі скасовує національний банк, валюту, установлює диктатуру й починає планомірно винищувати власний народ, - то це навряд чи визначиш таким терміном.

А чи є реформами ті дії, до яких сьогодні вдається влада? Скоріше її діяльність підпадає під інший термін латинського походження з префіксом «ре» - «репресії» (repressio – придушення, пригноблення) – покарання, яке застосовує держава ru.wikipedia.org/wiki/Репрессии .

Візьмімо податкову реформу, формалізовану в Податковому кодексі. Навіть після того, як малі підприємці масовими акціями протесту «відбили» найбільш драконівські його норми, ПК все одно залишається засобом покарання малого бізнесу, особливо «спрощенців».

Недарма сьогодні малі підприємці масово закривають свій бізнес. За прогнозами голови парламентського комітету з питань промислової та регуляторної політики Наталі Королевської, якщо норма про заборону для юросіб відносити на валові затрати кошти, витрачені на закупівлю товарів та послуг у спрощенців, не буде виключена з ПК, а нова спрощена система в найближчій перспективі не запрацює, то з 1 квітня можуть закритися понад 200 тис. суб`єктів господарської діяльності. «В основному це виробничі підприємства малого бізнесу, які працювали в кластерному ланцюжку з великими підприємствами».

Так звана пенсійна реформа – однозначно засіб покарання як нинішніх, так і майбутніх пенсіонерів. І йдеться не лише про підняття пенсійного віку, а й про такі одіозні норми, як збільшення на 10 років мінімального стажу для призначення пенсії за віком та припинення виплат надбавок до пенсій працюючим пенсіонерам за понаднормовий стаж.

Або взяти милий заклик уряду нести свої кревні в якісь сумнівні недержавні пенсійні фонди, де кошти не будуть захищені ні від краху цих новітніх трастів, ні від інфляції. Чим не кара в не надто віддаленому майбутньому?

Зараз президент та уряд самі злякалися творіння Кабміну й відклали розгляд т. зв. «пенсійної реформи». Обіцяють новий проект, але чи буде він кращий?

Ще не прийнятий Трудовий кодекс також має всі ознаки не реформи трудових відносин, а створення умов для покарання робітників працедавцями. Працедавці (вони ж у переважній більшості видні члени правлячої партії) отримують право запроваджувати 12-годинний робочий день та 48-годинний робочий тиждень; звільняти найманих робітників без узгодження з профспілками; установлювати в односторонньому порядку факти завдання робітником роботодавцеві матеріальної шкоди й розмір цієї шкоди; здійснювати відеоспостереження за працівниками.

Залишилося лише надати цим самим працедавцям (нині на чолі з паном Фірташем) право призначати робітникам по 10 або 20 батогів на конюшні. Оце вже буде реформа так реформа!

Але потрібно сказати, що за принципом якоїсь звихнутої соціальної справедливості уряд пропонує і засіб покарання державою самих працедавців. Віце-прем’єр Тігіпко пропонує запровадити стосовно роботодавців дуже жорсткі санкції за тіньові зарплати. Зокрема штраф у 34 тис. грн. за кожного неоформленого робітника, а за зарплату «в конверті» – до двох років ув’язнення.

За оцінками експертів, приблизно в 30-40% компаній, які працюють сьогодні частково в тіні, додаткових фінансових резервів і джерел для переходу на виплату співробітникам стовідсоткової легальної зарплати просто немає. А тому в умовах кризи, коли фірми виживають завдяки максимальній економії, менеджери оптимізуватимуть штатні розписи і скорочуватимуть чисельність персоналу.

Отже, матимемо внаслідок «реформ» легалізації зарплат сплеск рівня офіційного безробіття. І це закономірний наслідок «каральних» адміністративних репресій.

«Судова реформа» вилилася в покарання невгодного владі Верховного Суду і його «неправильного» голови шляхом радикального скорочення повноважень. А також у можливість швидкого покарання інших «неправильних» суддів аж до звільнення через Вищу раду юстиції, повністю підконтрольну владі.

Це далеко не повний перелік «реформ-репресій», які готує і здійснює нинішні влада. Є ще проект Житлового кодексу, який хитро перекладає витрати на капремонти на плечі громадян під маркою так званих ОСББ. А також надає можливість виселяти громадян з квартир за несплату комунальних послуг.

Репресії замість реформ можуть закінчитися або повним придушенням усіх верств суспільства і їх упокоренням волі та примхам державних «карателів», або соціальним вибухом.

Влада може «докаратися». Про це свідчать дані соціологічних опитувань. Телефонне опитування Інституту Горшеніна свідчить: майже половина громадян (45,3%) готові нині взяти участь у акціях протесту. А дані Київського міжнародного інституту соціології дають ще вищий показник: 53% українців підтримують протестні дії проти влади. Хоча й не вдаються до них.

Поки що…

Микола Писарчук

УНІАН в Google News