На кого ставитиме Кремль на виборах в Україні?

Кремль тотально розчарувався в Януковичі. У Росії хочуть, щоб Україну розвалив Ющенко... Кремль уподібнився мавпі, яка сидить на пагорбі і дивиться на бійку паперових тигрів...  Експертні оцінки

Це питання стало одним з основних під час круглого столу «Російський чинник у виборчій кампанії в Україні», організованого вчора Російсько-українським інформаційним центром. Обговорювалися також теми: чи стане Росія козирною картою у виборчій кампанії України? Хто з українських політиків і як використовуватиме російський чинник у передвиборних цілях? Чи будуть парламентські праві підігрівати антиросійські настрої?

УНІАН публікує найцікавіші думки.

Олег Бондаренко, виконавчий директор Російсько-українського інформаційного центру:

КРЕМЛЬ ТОТАЛЬНО РОЗЧАРУВАВСЯ В ЯНУКОВИЧІ

Безперечно, Україна цікавить Росію як країна. Проте російське суспільство не завжди може мати об`єктивну інформацію про Україну з часто ангажованих Кремлем ЗМІ. Але офіційний Кремль втратив стратегічний інтерес до України вже з 2004 року. Підтримка Януковича 2004 року з боку Російської Федерації не йшла ні в яке порівняння з підтримкою Вітренко в 2006-му. Після відомих слів Путіна про хлопців з України, які не виправдали сподівань, відбувся візит Януковича до Москви. Проте й він не приніс ніяких результатів.

То чому ж все-таки Кремль втратив інтерес до України? З двох причин: політичної та особистої несумісності кремлівської і помаранчевої еліт і тотального розчарування в Януковичі. Янукович не виправдав довіри Москви – як щодо реалізації передвиборних обіцянок, так і в сфері конкретних домовленостей в економіці. Повернути собі колишню прихильність Москви Януковичу буде вкрай складно. Для цього йому знадобитися новий спікер на цьому напрямі, який зможе розмовляти з російськими елітами.

З боку окремих політиків і експертів чути думки, що Ющенко вигідніший співрозмовник Росії.

Політичний фантаст Тарас Чорновіл навіть встиг звинуватити Москву в розв`язуванні політичної кризи. Подібні тези сприйняли в Кремлі з великим гумором. Проблема в тому, що Кремль ставиться до України з великим гумором, а повинні ставитися серйозно. У цьому об`єктивний інтерес обох країн.

Сергій Марков, російський політолог:

У РОСІЇ ХОЧУТЬ, ЩОБ УКРАЇНУ РОЗВАЛИВ САМЕ ЮЩЕНКО

Мені здається, що в Україні спеціально намагаються навіть українську мову прив`язати до галицького діалекту. Символом цього відходу від мови Шевченка є слівце «амбасада». Я навіть попросив своїх колег, щоб вони зробили список таких слів.

Є ще одна дурість: кажуть, що політичну кризу спровокувала Росія. Як би зреагувало суспільство в США, якби Ющенко під час кризи зізнавався в любові до Росії. Його б засудили, як порушника Конституції, який вчинив недемократичний акт. Але офіційний Вашингтон не затаврував ганьбою Ющенка, тому, що той присягається, що він зробить усе, щоб відірвати Україну від Росії. Таким чином, російський чинник є найважливішим, який зумовив розвиток цієї політичної кризи.

Мета кризи – створити штучний конфлікт України з Росією, щоб закріпити цей відрив. І ніколи б це не могло реалізуватися, якби Ющенко не одержав якісь гарантії, що на порушення їм Конституції будуть закриті очі. Більш того, підсумком цієї кампанії є інституціоналізація України від Росії і формування конфліктного поля на нашому просторі. І однією з форм цієї інституціоналізації повинне стати членство України в НАТО.

НАТО – це питання 2008 року, оскільки через різке загострення ситуації в Афганістані знадобиться участь українських солдатів. Ваші колеги по ГУАМ вже воюють і в Іраку, і в Афганістані. Таким чином, буде здійснено безпрецедентний зовнішній тиск. Після виборів формуватиметься така більшість, яка забезпечить максимально швидке прийняття України до НАТО.

Багато політиків у Росії мають точку зору, що Україна вже окупована. Їх логіка така: навряд чи можна розраховувати на формування економічних, політичних, культурних проектів. А якщо спільних проектів немає, міркують вони, то навіщо нам сильна Україна, нехай вона розвалитися. І краще, щоб її розвалив Ющенко, український Єльцин. Ось така точка зору є, я її боюся, але вона не стала точкою зору Путіна. Але вона існує.

Сергій Таран, директор Міжнародного інституту демократії:

УКРАЇНА МОЖЕ СТАТИ ДЛЯ РОСІЇ ЛАБОРАТОРІЄЮ ДЕМОКРАТІЇ

У нас в Україні спостерігається дивний парадокс, пов`язаний з Росією. Вперше незрозуміло на кого ставитиме Кремль у цій виборчих перегонах. Ми не можемо точно сказати, що Кремль взагалі на кого-небудь ставитиме. Кремль, безумовно, не вважає своїм союзником помаранчеву еліту. При цьому не вважає своїм союзником комуністів, і навряд чи вважає своїм союзником Партію регіонів. Вперше українські політики не використовують офіційно делегованих російських політтехнологів. Ми бачимо, що всі партії розповідають про те, що вони користуються послугами західних політтехнологів. І хоч Росія могла втратити інтерес до України, але українські політики як і раніше мають інтерес до Росії. В Україні немає партії, яка б так чи інакше не використала російську карту, тільки по-різному розставляючи акценти. Без Росії в Україні політика була б нудна. А Україна для Кремля була б дуже доброю живою лабораторією демократії. Є країни з однаковими початковими умовами. Тепер, на прикладі України, Кремль зможе подивитися: що буде, якщо в країні впровадити свободу слова, або що буде, якщо в країні сфальсифікувати вибори, або що буде, якщо дозволити плюралізм думок у владі.

Олег Покальчук, політолог, соціальний психолог:

РОСІЯ ЧАСТО КАЖЕ, ЩО УКРАЇНА ЦІКАВИТЬ ЇЇ ДЕДАЛІ МЕНШЕ, ЩО СВІДЧИТЬ ПРО ПІДВИЩЕНИЙ ІНТЕРЕС

Днем російського політтехнолога пропоную вважати 7 серпня 1687 року – тоді вперше була застосована найуспішніша технологія, коли виборчий штаб Мазепи очолив князь Голіцин, який провів блискучу кампанію і одержав за це 10 тисяч золотих червонців. Єдине, що його згубило, це те, що він вважав їх першим траншем, а не остаточним гонораром. Проте, шляхом дуже складних інтриг Мазепа був обраний, і технологія спрацювала.

Але сьогодні ми маємо дві складові цього впливу: це Кремль  і Газпром. Тому доречно говорити про Кремле-Газпромію з особистим військом, оскільки ми знаємо, що відучора Газпром отримав право формувати власні збройні сили. І цілком можемо припустити, що він захищатиме свої газові інтереси на всьому напрямку газового транзиту. (Днями Держдума прийняла в третьому  читанні закон, згідно з яким компанії «Газпром» і «Транснефть» отримають право на формування власних збройних підрозділів. Їхнім завданням стане захист і охорона виробничої і транспортної інфраструктури природних монополій. – Авт.). З чим і вітаємо політтехнологів, які займатимуться цією проблематикою. Тому що це багатий і ефективний напрям.

Росія заявляє, що Україна її цікавить все менше. Але частота цих заяв і їх емоційність свідчить скоріше про підвищений інтерес. Цим пояснюється і частота згадок про Україну в пресі. Ось і сьогоднішня стаття в одній з російських газет: Янукович шукає проросійських спікерів. Росія давно вже створила в Україні стабілізаційний фонд. Цей фонд – тіньова економіка, вплив Росії в якій є величезним. Україна для Росії свого роду – офшор. І якщо говорити професійно, без закликів відокремити політику від бізнесу, то можна припустити, що вплив Росії на українську політику може і проходитиме через бізнес, який тут діє, через спільний капітали. І найяскравішим прикладом цього може бути заява Ющенка. Тільки він заявив, що збирається відмовитися від послуг РосУкрЕнегро, як почулася миттєва реакція Бойка про те, як же так, адже вже чотири мільярди доларів не потраплять в кишеню виборця. Він, очевидно, плутає виборця ближнього круга з виборцями взагалі.

Володимир Фесенко, президент Центру досліджень «Пента»:

КРЕМЛЬ УПОДІБНИВСЯ МАВПІ, ЯКИЙ СИДИТЬ НА ПАГОРБІ І ДИВИТЬСЯ НА СУТИЧКУ ПАПЕРОВИХ ТИГРІВ

Читаю одну із статей в російській пресі. В Україні 40 відсотків російського населення... Де ви узяли сорок відсотків? Офіційна статистика – 17 відсотків етнічних росіян, серед яких половина, – це змішані росіяно-українці. Чистих росіян, які заперечують український початок, лише половина з цих сімнадцяти. Нині  Кремль намагається уподібнитися мудрій мавпі, який сидить на пагорбі і дивиться за сутичкою паперових тигрів. При цьому не обов`язково чекати, хто з них переможе, оскільки і той, і інший тигр бігають до Кремля. Один бігає відкрито, другий таємно. Всі українські гравці намагаються з Кремлем домовлятися, і це якнайкраща ситуація для втручання в українські справи. Кремлю не обов`язково підтримувати одного, можна по черзі то одного, то іншого, а головне – грати на зіткненні інтересів.

Окремі експерти кажуть, що Кремль підтримує Ющенка. Думаю, що на Банковій цього не знають. І знаєте, що сумно, у Кремля міняється ставлення до України, а у українців залишаються старі проблеми й комплекси по відношенню до Росії. Українським політикам потрібно міняти ставлення не до Кремля, а до російського чинника в Україні. А російські політтехнологи – це не тільки Павловський, вони і на минулих працювали, і на цих працюватимуть, і про це ніхто не знатиме.

Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій:

РОСІЯ НЕ МАЄ СТАВОК, АЛЕ Й КОЗИРІВ У НЕЇ НЕМАЄ

Тема російського впливу в`язка і непрозора. Є російське тло, пов`язане з геополітичною, територіальною і сировинною силою Росії на пострадянському просторі. Є інерційна сила, історична інерція. Є ініціація. На відміну від 2004-го, 2006 років ніяких ініціюючих дій від Росії не буде. З цього погляду 2007 рік дуже відрізняється. 

Росія не розуміє, що робиться в Україні. Репліка Путіна про опозицію і владу – не випадкова. Це крик душі: що у вас тут відбувається? Україна Росію дістала. Наші політики пишуть про стримування Росії, а самі катаються до Кремля – про газ поспілкуватися, про вибори. І це причина того, що росіяни розглядають Україну через дух Мазепи. Для них нинішня ситуація – це мазепія. У 2004 році Росія виглядала ретроградною і консервативною на тлі революційно-демократичної України. Сьогодні Росія може пити шампанське, нічого у нас не відбувається, структурна криза. Росія справді втратила інтерес, вона розуміє, що найближчі п`ять років від нас ніяких викликів чекати не слід.

Нам потрібно розуміти, що на виборах 2007 року Росія – гравець без прямих ставок. Є ставки на проросійські громадські рухи, створення фондів, інститутів тиску. У Кремлі розуміють, що у Партії регіонів в кращому разі є сором`язлива проросійськість. Ця партія претендуватиме на членство в елітному західному клубі і ставатиме прагматичною партією. Електорально проросійська - партія орієнтована на захід, і цю проблему Партія регіонів якось вирішуватиме. Але, судячи з картинки, яку ми бачили на зустрічі Путіна і Януковича, помітно, що Путін вважає його слабаком, мовляв, Янукович міг вийти з кризи по-іншому, а на нього натисли і він здався. Росія не має ставок, але і козирів у неї теж немає.

Записала Маша Міщенко

УНІАН в Google News