Андрій Парубій: Янукович — це перепона на шляху до Європи. І цю перепону треба прибрати

Сьогодні всі визнають і розуміють, що Харківські угоди були абсурдними, навіть Азаров визнав, що ніякої знижки на газ не було, що віддали шматок української території просто так…

Слава до народного депутата Андрія Парубія прийшла разом з підписанням Харківських угод. У день ратифікації опозиція намагалася протистояти здачі національних інтересів усіма способами, і нібито саме Парубій кинув димову шашку в Раді, задимлені кадри з якої згодом облетіли весь інформпростір не тільки України, а й Заходу. За цей прояв громадянської позиції йому нині світить 10 років. Проти нього порушили кримінальну справу. ГПУ тільки і чекає, коли нардеп позбудеться мандата, а разом з ним і недоторканості. Втім, сам “винуватець” не тільки продовжує висловлювати свою позицію на підтримку скасування депутатської недоторканності, а й далі вдається до рішучих дій у протистоянні з ідеологічними супротивниками, навіть не гребує розпилюванням “нічийних” огорож під ВР.

Андрій Парубій відповів на запитання УНІАН.

Проти представників опозиції штампують кримінальні справи. І ви - не виключення. Щоправда, одні залишаються в Україні і потрапляють за грати, а інші шукають порятунку за кордоном і отримують політпритулок. Вам який стиль поведінки більше імпонує?

 

Я, здається, перший, хто попав під цей каток владних політичних переслідувань після 27 квітня 2010 року. Тоді були відкриті кримінальні справи за спротив ратифікації Харківських угод . Я усвідомлював наслідки цих подій. І я для себе прийняв рішення — я не буду тікати. Я з такої родини, в якій дядьки воювали в УПА, дід в УГА, і ніхто ніколи не втікав з України.

За Україну треба боротись тут, в Україні. Якщо звідси виїхати — це в певній мірі зрада.

За останні два роки діяльності я багато часу віддав захисту сучасних політв`язнів, зокрема членів “Тризуба”. Я кілька разів їздив у Запоріжжя і, на щастя, вдалося витягнути хлопців з тих нелюдських умов. Одного з хлопців з Податкового майдану арештували за пошкодження бокового скла автомобіля під час багатотисячної демонстрації. Це був абсурд. Адже було відео, яке чітко показувало, що на той момент його там не було. Я, ще 6 депутатів і навіть власник машини (!), яку пошкодили, закликав суд віддати хлопця на поруки, випустити з СІЗО. А наш Печерський суд протримав його 8 місяців за ґратами, а потім в ході слідства таки “виявили”, що то був не він і відпустили. 8 місяців невинна людина сиділа за ґратами.

Суспільна увага прикута до Тимошенко і Луценка — і це дуже правильно. Але йдеться про сотні низових людей, яких кидають за грати тільки за те, що вони виходять на Податковий майдан, що вони виходять з афганцями і чорнобильцями на протест. І цьому має бути покладений край. І тут виїзд з України не є виходом. Вихід один — робити все можливе, щоби політичні репресії в Україні зупинилися, а та команда, яка їх проводить, щоби відійшла в небуття.

Як би ви тоді знали, чого вам коштуватимуть ті шашки, ви б вчинили по-іншому?

У той день я захищав інтереси України і вважаю, робив все можливе, щоби не допустити ратифікації Харківських угод. Я ні на йоту, ні на секунду не шкодую. Я шкодую тільки про одне — що не знайшлося в опозиції достатньо сил, достатньо згуртованості, щоби перешкодити ратифікації.

Сьогодні всі визнають і розуміють, що Харківські угоди були абсурдними. Навіть прем`єр Азаров визнав за два роки, що ніякої знижки на газ не було, що віддали шматок української території іншій державі просто так, на догоду політичним керівникам Росії. Це був акт зради стосовно України і я переконаний, що одним з перших законів, коли опозиція восени візьме більшість в Раді, має бути денонсація Харківських угод. Я на кожній сесії виношу відповідний законопроект, щоби денонсувати Харківські угоди. Влада навіть пішла на те, що заборонила депутатам вносити законопроекти про денонсацію міжнародних угод.

Чому, незважаючи на всі жертви опозиції, угоди все таки були підписані? Розкажіть про деталі того дня. Щось пішло не за планом?

Я не хотів би надто зупинятися на деталях того дня, оскільки слідство триває і ця кримінальна справа є цілком актуальною.

ГПУ давала подання у Верховну Раду на зняття недоторканості з мене. І треба віддати належне, у Регламентному комітеті більшість людей виявилися порядними і відправили назад це подання. Хоча голови фракцій більшості говорили, що вони проголосують, тож я вже мав би бути за ґратами. Але слідчий мені сказав: прокуратура вважає, що вони довели мою вину по статті “організація злочинного угрупування”. Вдуматися — ми з Гримчаком організували злочинне угрупування!

Це на кшталт “змови” Луценка з водієм.

Так. То ми сміялися з Гримчаком, бо до того навіть не були толком знайомі. Так що ми тепер “злочинне угрупування”.

Друга стаття, яку мені висувають — “перешкоджання діяльності органам державної влади”. Більшість до 27 квітня кілька днів блокувала трибуну Верховної Ради і в той день вони нам, опозиції, навіть не дали змоги виступити, вони калічили наших депутатів, порядних інтелігентних людей, нападаючи на них. Карпуку просто розтрощили ніс. Ми не мали змоги навіть виконати свій депутатський обов`язок і проголосувати проти тих зрадницьких угод. Вони ж мали можливість виступати скільки хотіли, голосувати і за себе, і за сусіда, і, виходить, я їм перешкоджав в той день ратифіковувати. Вони ще хотіли статтю “тероризм” мені пришити.

Слідчий мені відверто сказав: поки недоторканість — ми вас чіпати не будемо, хоча ваша вина на думку слідства є доведеною, але в той день, коли у вас не стане недоторканості, я буду змушений вас викликати, пред`явити звинувачення і передати справу до суду. Я запитав, а якою буде міра запобіжного заходу? На що мені відповіли: якщо це екс-депутат, то швидше за все — СІЗО.

Бандити з ПР, які калічили наших депутатів, повинні нести відповідальність за те, що відбувалася 27 квітня 2010 року. Хоча сьогодні проти них, звичайно, не відкрито жодної кримінальної справи, я переконаний, вони ще понесуть за це відповідальність.

Питання про зняття депутатської недоторканості, яке активно педалюється зараз, це чергова передвиборча “фішка”, яка не матиме реальної перспективи?

Це як в цирку - передвиборчій трюк. До виборів лишається мало часу і виноситься питання недоторканості, мовне питання.

Янукович і ПР, які йшли до влади, позиціонуючи, що почують кожного і покращать добробут кожного, за два роки провалили всі реформи, які проводили, вони познущалися над пенсіонерами, збільшивши пенсійний вік і фактично зменшивши пенсію, над чоронобильцями і всіма соціальними групами. Кожна їхня реформа приводила до одного — до величезних суспільних збурень. Тепер, будучи повними банкрутами, вони витягають мічену карту з-під рукава — карту спекулятивних питань.

З пафосом і погрозами представники більшості кажуть до опозиції: ми скасуємо недоторканість. Але хочу наголосити: той закон, який вони вносять, це не скасування, це є обмеження недоторканості. Все одно ВР повинна давати дозвіл, щоби у депутата забирали недоторканість. У мене просте питання: коли ми вносили у 2007, 2008, 2009 році питання про зняття недоторканості, чому ви не давали жодного голосу, якщо ви такі борці за недоторканість?

Багато криміналітету, бізнесу з брудними грошами йдуть у парламент за одним — за недоторканістю. І це викривляє саму суть найвищого законодавчого органу держави. Цьому має бути поставлений край.

Незважаючи на ті ризики, які є для мене, незважаючи на ту небезпеку, я вважаю, що загальне треба ставити вище особистого, тому я буду голосувати за недоторканість, який би законопроект не стояв на порядку денному: чи опозиційний, який передбачає зняття недоторканості і з президента, і з депутатів, і з суддів, або владний, в якому йдеться тільки про депутатів, і то недоторканість не скасовується, а обмежується,

Це передвиборчі ігри влади, самі вони ніколи кінцево не проголосують за зняття недоторканості. Бо в ПР за кожним другим депутатом стоїть економічний злочин.

Зараз нардепи активно роздають продпайки. Чому багато парламентарів так примітивно думають, що шлях до голосу виборця лежить через його шлунок?

 

Очевидно, більше нічого іншого вони запропонувати не можуть. У нинішній Раді багато водіїв і секретарок, які пройшли за закритими списками. Вони не можуть запропонувати людям жодної ідеї, ідеології, законопроекту. Вони не знають, як спілкуватися з людьми. Їх розуму вистачає тільки на те, щоби занести пакунок гречки.

Ця технологія масова в нашій державі. Однаково на Сході і Заході носять пайки. Багато бізнесменів думають у такий спосіб перемогти. Просто якщо на Сході це відверто члени ПР, то на Заході йдуть бізнесмени, які не несуть портрети Януковича і партійний квиток ПР, вони йдуть ніби як самовисуванці, незалежні владовисуванці, як каже мій знайомий. Розрахунок такий: людей довели до повних злиднів, і тепер думають, що тими подачками зможуть їхні голоси купити. Хоча головний розрахунок полягає не в тому, щоби за рахунок гречки виграти вибори. Їхній головний розрахунок - день виборів: отам буде найбільш небезпечне і цинічне купування голосів, купування членів комісії і намагання переписати результати виборів на дільницях.

Перша п`ятірка списку об`єднаної опозиції наразі не оприлюднена. Що Ви чули про її склад?

Я чув, що об`єднана опозиція буде пропонувати першим номером Юлію Тимошенко. Далі є пропозиція по рейтингу ставити людей в список. Але від самого початку в лавах опозиції є домовленість — приділяти мінімальну увагу кадровим питанням. Оскільки кадрові питання в силах опозиції, національних силах свого часу приводили до великих конфліктів.

Зараз більше працюють над узгодженням єдиного кандидата в окрузі, щоби вийти на формулу: один округ — один кандидат від опозиції. Окремо обговорюється “кампанія останнього дня”, коли всі опозиційні сили мають зорганізуватись для того, щоби спільно захистити вибори. Адже по всій соціології влада з тріском програє і їхній розрахунок буде тільки на фальсифікації.

Якщо в опозиції не буде чистих списків, чистих авторитетних кандидатів в депутати, то нелюбов чи навіть ненависть до Януковича не конвертується в підтримку опозиції. Ми зможемо побачити, що величезна частина людей просто не прийде на вибори.

Тому важливим є питання залучення громадських діячів, громадських авторитетів, тих, які виходили без підтримки будь-якої політичної сили і мали здатність самоорганізуватися. Без їхньої участі буде важко переконати суспільство, що опозиція сьогодні користується повною довірою.

Тимошенко і Луценко, які завжди вирізнялися своїми лідерськими якостями, харизмою і ораторським мистецтвом. - за ґратами. Чи відчувається брак цих якостей в лавах сьогоднішньої вільної опозиції?

Я позавчора майже цілий день був на суді у Луценка. Слухав його виступ. Я йому сказав: Юра, тебе треба на площі міст. У нього настільки інтелектуальні і іронічні промови, настільки ефективні і переконливі, що, звичайно, ці лідери на вулиці є просто незамінні. Режим власне і обирав тих, хто може йти на вулиці і може піднімати людей.

Я сподіваюся, що можна дотиснути ту мафію, яка є при владі, щоби і Луценко, і Тимошенко опинилися на волі до виборів. На досягнення цієї мети в першу чергу і має працювати сьогоднішня опозиція.

В нас є сильні молоді політики, які вміють виступати і переконувати. Наш табір завжди відрізнявся від владного великою кількістю яскравих і енергійних людей Це і призводило до протиріч всередині, бо надто багато яскравих людей із великими амбіціями.

Ви кажете, що у вас багато молодих політиків. Водночас бракує нових. Суспільство втомилося від одних тих самих облич. Є запит на справді нові. Ви свого часу були наймолодшим депутатом. Тож чому зараз закритий доступ у велику політику молоді?

Я завжди виступав за відкриті списки. Вони давали ту модель, коли політична сила на певному окрузі виставляє 5-7 кандидатів і люди самі визначають, хто з них має бути в списку і на якому місці. Тоді і з`являлася система внутрішньої конкуренції і нові активні люди могли проходити. Ця система не була прийнята, хоча ПР декларувала, що вони “за” відриті списки. Повернулися до найбільш потворної системи — змішаної. Знову виникає спокуса набивати закриті списки людьми, які не розуміють, що таке політична, законодавча, публічна діяльність.

У 1990 році я став депутатом Львівської облради. 31 січня мені виповнилося 18 років, а вже наступного дня спливав термін реєстрації. Тому я дійсно був наймолодший депутатом. Ми тоді провели виборчу кампанію за копійки. Коли у нас не було клею, ми знімали плакати конкурентів (а проти мене конкурував керівник місцевого райкому партії) і на той клеї клеїли наш плакат. Про те, що я депутат, я дізнався в райвідділі, бо мене за день до виборів затримали за організацію несанкціонованого мітингу. Тому впливу на комісію не було жодного.

Таким був 1990 рік. Зараз все інакше: величезні кошти, різноманітні технології. І молода активна людина, яка збирається йти по мажоритарці, не має елементарного запасу фінансової міцності, щоби протистояти тому величезному грошовому ресурсу. Це є проблема. Вона призводить до того, що соціальні ліфти не те, що не працюють, вони знищені.

Я думаю, ключове питання — це відкриті списки.

Як ви оцінюєте підбір мажоритарників? За яким критерієм розподіляють кандидатів на округи в опозиції?

Цей процес ще йде. Я не бачив кінцевого списку. Він дискутується на різних рівнях: як на рівні місцевих КОДів, так і на рівні всеукраїнського КОДу. Часто я чую прізвища гідні, часто дивні. Дуже багато є людей, які хочуть пройти через списки опозиції, але є підозра, що вони будуть “тушками”. Дуже важливо, наскільки опозиція зможе правильно відсіяти і передбачити, хто з них зможе в майбутньому перейти у владу. Було б найбільш абсурдно взяти більшість і за два дні її втратити через “тушок”.

Я дуже вірю, що це будуть гідні кандидати, які зможуть знайти і підтримку і розуміння людей, що це будуть люди, яких не зламають, яких не куплять.

Я це знаю не з чуток. Коли відкрили справу проти мене, потім проти моєї сестри (ця справа врешті решт виявилася повністю сфабрикованою), це був величезний моральний тиск. І в цей час приходили члени ПР і казали: Андрію, напиши заяву в коаліцію, і всі питання зникнуть.

І фінансову винагороду обіцяли чи тільки закриття кримінальних справ?

Вони говорили натяками, ніби всі проблеми зникнуть. Прямих нагород не обіцяли.

Одна з найважливіших рис, яка потрібна в новому парламенті, особливо напередодні 2015 року, — це люди, яких не можна купити і зламати. Якщо знов в парламенті опиняться “тушки”, відповідальність за це буде лежати на політичних партіях і їхніх лідерах.

Зараз на Заході багато говориться про можливий бойкот української влади. Чи є ви прихильником політичного бойкоту, якщо так, то в якій формі?

Від моєї прихильності чи неприхильності мало що залежить.

Я розумію європейців, які налаштовані на бойкот. Методи впливу вичерпуються. Вони розуміють, що Україна — величезна держава в центрі Європи, яка була фактично плацдармом демократичних перетворень на пострадянському просторі, - поступово скочується до сценарію Росії і Білорусі. Вони усвідомлюють, що то велика проблема. І це не тільки проблема України. Це проблема і для Європи.

Це питання не до європейців, а до Януковича. Україна стояла за півкроку від підписання Асоціації, а такого документу, як нам пропонували, з такими розширеними правами жодна держава в світі ще не мала. Як можна було зірвати цей процес? Це ж фактично злочин проти українців. Більше 10 років вся українська дипломатія працювала над тим, щоби євроінтеграція крок за кроком рухалась вперед. І тут приходить Янукович і повертає вектор української зовнішньої політики. Він нас робить беззахисними перед тиском Росії. Він просто цілковито може здати українські інтереси Кремлю, як це було під час Харківських угод.

Але ми це все можемо зупинити 28 жовтня. Тут українцям важливо відкинути розчарування і зневіру, які, треба відверто казати, є. І треба принаймні на законодавчому рівні усунути ту команду від влади.

Європа наголошує, що Угода про Асоціацію є. Вони готові до ратифікації, якщо Україна відновить демократичну модель управління, якщо припиняться репресії, тиск на ЗМІ, відновиться свобода слова. Бо інтеграція у ЄС - це для України питання цивілізаційного вибору. А Янукович і його команда — це перепона на шляху України до Європи. І цю перепону треба прибрати.

У відгуку на скандальний фільм “Матч” ви написали, що це цілковита пропаганда “Русского мира”, де українці зображені колабораціоністами і антисемітами. Чому такий фільм пропустили в український прокат?

 

Те, що робить Росія, — це однозначно цілеспрямована політика. Проти України йде війна. Не пряма мілітарна, а в економічній, інформаційній, гуманітарній сферах. У гуманітарній її очолює Табачник, у духовній - Кіріл.

Ми пам`ятаємо слова Путіна, який сказав, що найбільшою політичною трагедією XX століття був розпад Радянського Союзу. У нього маніакальна ідея відновити цей простір. Хоча за цим стоїть своя мета - великого збагачення, грабунку. Але ці речі прикриваються месіанськими ідеями відновлення СРСР в форматі чи євразійського чи митного союзу, і йде намагання втягнути в цей процес Україну.

Завдання Росії відоме — повернути Україну в напівколоніальний стан. Важливо, наскільки Україна здатна дати тому відсіч. Це знову питання до суспільства. Ця влада не здатна опиратися, вона швидше нагадує окупаційну адміністрацію.

Колись я читав цікаву статтю колишнього керівника РНБО Володимир Горбуліна, який зазначив, що ще 2-5 років такого впливу, як був (а це було напередодні приходу Януковича), і в Росії не буде шансів вже вплинути на Україну. Бо зростає нове покоління, яке не знає, що таке Радянський Союз, для якого український прапор і українська держава стали атрибутами їхнього життя, незважаючи на те, чи вони україномовні чи російськомовні.

Завдяки Януковичу Росія намагається не допустити тих 3-5 років поступального розвитку. Тому їм так було важливо наше Міносвіти, щоби вкладати в голови дітей неоімперські міфи. Для них важливі ці фільми,серіали. І “Матч” - це лише один з елементів цієї війни проти України.

Розмовляла Анна Ященко

УНІАН в Google News