Пролетарі згадали: справжня колиска російської революції – Мінськ

Комуністи усього світу, які зібралися у Мінську на міжнародний форум комуністичних і робітничих партій, не підтримали Соціальний марш білоруських громадян... За матеріалами білоруських ЗМІ

Минулі вихідні у столиці Білорусі Мінську були позначені сплеском особливої громадянської активності: опозиційні офіційному режимові сили провели Соціальний марш, протестуючи проти прийнятого парламентом закону, згідно з яким скасовується більшість соціальних пільг для населення. Закон набуває чинності 17 грудня ц.р.

За повідомленням місцевих інформагентств, у вуличній акції протесту взяли участь до 1,5 тисячі осіб. Вони тримали транспаранти з написами «Ні платній медицині!», «Ні зростанню цін!», «Ні скасуванню пільг!», національні та державні прапори Білорусі, знамена колишнього СРСР, дехто бив у порожні каструлі.

Під час акції правоохоронні органи затримали, а згодом відпустили на свободу її організаторів.

У ці ж дні в Мінську проходила міжнародна зустріч комуністичних і робітничих партій, організована на честь 90-річчя Жовтневої революції. Як відомо, саме в Мінську 1898 року відбувся Перший, організаційний з’їзд РСДРП, з якого й почався наступ марксистів на доти непорушні основи приватної власності й заодно цілої Російської імперії.

Історична суперечка між капіталом і трудом понині спалахує жаркими іскринами. Не залишається винятком сусідня Білорусь, де президент Олександр Лукашенко ось уже 14-й рік прагне довести можливість існування соціалізму “з людським обличчям”, химерним чином поєднати ринкову економіку з соціалістичним принципом розподілу та монополією на владу, цензуруючи Інтернет та підтримуючи місцевий комсомол.

Незаангажована офіційним агітпропом преса в Білорусі намагається по-своєму, у рамках дозволеного, висвітлювати особливості та нюанси «білоруського дива».

Зокрема, аналітичний тижневик «Белгазета», коментуючи наміри контролюючих органів (Комітету державного контролю) перевірити джерела доходів власників комфортабельних будинків у котеджному поясі Мінська, розміщає інтерв’ю з представником робітничого класу та анонімним власником VIP-нерухомості.

Слюсар заводу «Діапроектор» (м.Рогачов) Віктор Павлов вважає, що задати сакраментальне питання: а гроші звідки, – цілком резонно.

«– Безумовно, оскільки чесною працею такий дім не наживеш. Я знаю, як дістаються гроші. На нашому виробництві середня зарплата не перевищує Br 600 тис (приблизно 200 долл.США). На такі гроші збудувати триповерховий наметик неможливо. Так це середня зарплата, а якщо менше? У нас багато людей білого хліба не їдять.

– У вас промовляє класична ненависть пролетарія до буржуїв: усе відняти і поділити!

– Нічого подібного! У мене багато знайомих серед підприємців, і я реально уявляю, з чим їм доводиться стикатися .

– Але ж якусь частину з них ви фактично назвали крадіями, сказавши про неможливість «нажити такий дім чесною працею»…

– Незначній частині людей вдається заробити гроші законно, решта заробляють за «сірими» схемами. Такі закони нашої економіки: підеш вперед – тебе посадять, підеш направо – посадять, крок ліворуч – посадять, навіть якщо стоятимеш на місці, все одно знайдуть за що посадити. Якщо захочуть.

– Щоб стати заможним, треба працювати за «сірими схемами»?

– Саме так. Але при цьому ти повинен бути угодний владі: якщо ти при владі, вона дозволить тобі стати багатим. Але якщо цей чиновник або бізнесмен виходить з-під контролю або робить щонайменший самостійний порух, то на його шиї негайно затягується зашморг».

А ось що сказав у інтерв’ю анонімний власник VIP-нерухомості.

«– Як ви ставитеся до ініціативи Держконтролю?

– …За великим рахунком усі ці перевірки й так здійснюються – міністерство податків та зборів дуже жорстко контролює доходи. Скажімо, щоб придбати дорогу автомашину, треба подавати декларацію. Робляться запити в турфірми про витрати на поїздки, вивчається, скільки ти витрачаєш на розмови. Якщо ти хочеш купити дім, то теоретично нібито не повинен декларувати доходи, але вже через місяць до тебе приходить папірець з запитом про них. Так що нічого нового, просто комусь хочеться проявити свою значимість. Звичайний популізм.

– Представники контрольних органів так не вважають: «Раніше князі будували палаци століттями, а тут, при середній зарплаті в країні у Br 700 тис., коттеджі постають за один сезон…»

– Я думав над цією фразою. По-моєму, цей чиновник, скажу м’яко, некомпетентний. Є указ президента: якщо ти нічого не збудуєш за три роки, то в тебе просто відберуть ділянку! Тому люди й змушені будувати в короткі терміни. Я взагалі не розумію: чому б їм не зайнятися розумними справами, наприклад контролем витрат бюджетних коштів?

І потім, я взагалі не розумію цієї аргументації: середня зарплата в країні Br 700 тис.! У Мінську та обласних містах будь-яке приміщення для комерційного використання на першому поверсі площею 1 тис. кв. м коштує близько $1 млн. Неважко порахувати, що кількість мільйонерів, які володіють хоча б цією нерухомістю, нараховує декілька десятків тисяч людей. А щодо зарплати у Br 700 тис., яка на загальному тлі цього висловлювання здається маленькою, то, вибачте, це чия проблема? Якщо ви вважаєте, що вона маленька, зробіть так, щоб люди більше заробляли!

– Влада бореться з «сірими» доходами: за офіційною статистикою, 15% ВВП виробляється «в тіні».

– …У будь-якій країні світу – і Білорусь не є винятком – якщо держава захоче відібрати у вас біль як половину того, що ви заробили, ви завжди знайдете сотні схем, завдяки яким їй цього зробити не вдасться. Вас змушують працювати за такими схемами!»

І ще одне цікаве повідомлення з газет.

На телефони довіри в податкові органи за дев’ять місяців 2007 року надійшло 108 повідомлень про ті чи інші порушення законодавства. Внаслідок розслідувань бюджет отримав додатково Br 104 млн. Таким чином, кожен дзвінок доброзичливців приніс бюджету дохід майже у Br 1 млн.»

Олег Віленський

УНІАН в Google News