Екс-євродепутат: В Європарламенті з’явилося більше сил, які будуть ставити під питання, чи підтримувати Україну в конфлікті з Москвою

Новий склад Європарламенту не втратив інтересу до України. Однак ера, коли євродепутати сперечалися тільки про те, як швидко допомагати Україні, закінчилася.

Цього тижня починається повноцінна пленарна сесія нового складу Європейського парламенту. Другим питанням порядку денного, після голосування кандидатури Жана-Клода Юнкера на посаду президента Європейської комісії, стоїть ситуація в Україні. Цей факт свідчить, що увага до України, попри те, що склад ЄП значно змінився, залишається. Не зважаючи на те, що знову були переобрані депутати, які відомі активним лобіюванням українського питання і за минулого складу – Ребекка Хармс, Елмар Брок, Яцек Саріуш-Вольський – група друзів України зазнала значних втрат. Відомий польський політик, депутат Європарламенту минулого скликання, який очолював у ньому комітет з питань співробітництва з Україною Павло Коваль розповів в інтерв’ю агентству УНІАН про можливі зміни в ЄП по відношенню до України, проаналізував помилки минулого політичного сезону і розмірковував над майбутнім.

Чого треба очікувати від нового Європейського парламенту в плані співпраці з Україною, чи існує загроза того, що Україна більше не отримає такої підтримки, яка була раніше?

Я не виключаю, що ситуація буде набагато складніша, тому що в парламенті навіть від Польщі з’явилися сили, які відверто підтримали Росію навколо анексії Криму. В таких умовах важлива тісна співпраця соціалістів з народниками та консерваторами у формуванні більшості навколо українського питання. 

Останні п’ять років (а для України ці роки були важкими) в Європейському парламенті сферою відносин Україна - ЄС займалися висококваліфіковані люди, яких зараз вже не буде. Не буде Протасевича, не буде Сівця, не буде Мігальського, Залевського. Вони відомі тим, що були адвокатами України в ЄС. Звичайно, залишилися такі люди, як Гжиб, Саріуш-Вольський, Чернецький, але більшості, яка розуміє, що відбувається в Україні, в складі нового парламенту не буде. 

Відійшла ера, коли ми сперечалися тільки про те, як швидко і як саме допомагати Україні. Але ніхто не сперечався про те, чи потрібно це робити взагалі. Я думаю, що зараз буде по-іншому. В ЄП з’явилося більше сил, які будуть ставити під питання, чи підтримувати Україну в її європейському виборі, чи підтримувати східні країни в конфлікті з Москвою. До цього часу такі питання не з’являлися. 

Якою повинна бути позиція ЄС щодо надання Україні перспективи членства?

Це треба зробити. Якщо ми пропонуємо Україні провести серйозні та глибокі реформи, то люди повинні знати, що ми сприймаємо їх, як громадян повноцінної європейської держави. Це значить, що ми повинні надіслати однозначний політичний сигнал. А це тільки одне – ваша країна може набути членства в ЄС. 

В той же час, не треба обіцяти неймовірні речі, не давати сподівань, що це може статися через 2-3 роки. Люди повинні розуміти, що це – довготривалий процес. Вони повинні зрозуміти, що, не зважаючи на те, що сталося з країною за останні 15-20 років, можна ще раз спробувати провести серйозні реформи і чимось пожертвувати. Якщо не буде перспективи членства, президенту Порошенку та уряду України буде набагато складніше проводити реформи. 

Які були помилки минулого політичного сезону в ЄП, що можна було зробити краще? 

REUTERS

За останні п’ять років Україна для Європейського парламенту була найважливішим партнером – ви не знайдете іншої країни, якій би ЄС присвятив стільки уваги та часу. 

Головна помилка полягає в тому, що Угоду про асоціацію треба було підписувати раніше, ще в серпні минулого року, коли Росія почала торгівельну війну.

Однак чи втримало б це Росію від агресивних дій по відношенню до України?

У цьому випадку ініціатива була б в руках ЄС.

І не було б Майдану, анексії Криму, ситуації на Сході України?

Не було б.

Тобто, вся вина у тому, що відбувається, та відповідальність – на ЄС?

І на українцях також. Євромайдан став завершенням процесів, які почалися у 2004 році. Може, хтось сприйме це погано, але іноді думаю, що тоді не вистачило жертв. Для зміни ситуації в Україні повинні були бути жертви. Якщо ви подивитеся на революційні процеси у Західній Європі, то ви побачите, що нації у цій частині світу пройшли становлення через кров та розуміння, хто є друг, а хто – ворог.

У цих умовах, якими в Європі є очікування від президентства Порошенка?

Він дуже добре знає, що робити. Всередині країни це реформи, які дадуть людям можливість розвитку. Чому вони голосували за Порошенка? Вони не хотіли революціонера, радикала чи отамана, ні, вони хотіли людину, яка знає, що робити, яка зможе, коли потрібно, бути твердим і зможе об’єднати країну. 

Важливе питання – це питання часу. Все треба робити швидко. Проводити реформи, боротися з корупцією, зупинити олігархічну систему, створити середовище для розвитку середнього класу, - все треба робити швидко. В іншому випадку, коли через рік громадяни не побачать перших результатів, ситуація може ускладнитися. Недостатність реформ може стати поштовхом для радикалізації суспільства. 

Чи варто Україні, у такому випадку, піти шляхом шокової терапії, як це зробила свого часу Польща?

Павел Коваль:за декілька років вплив олігархії зменшиться / Фото УНІАН

Дуже складно говорити про досвід Польщі в ситуації з Україною, тому що люди в Україні вже майже 25 років постійно чують від влади про проведення реформ, що вони повинні чимось пожертвувати для зміни країни. Питання полягає в тому, наскільки люди, після такого тривалого невдалого процесу, готові до шокової терапії.

Однією з причин того, що відбулося в Україні (Євромайдан) була корупція і те, що люди перестали довіряти владі, державі та її інституціям. Це те, що зараз відбувається і на сході України - люди відчувають себе українцями, вони не хочуть в Росію, але не довіряють владі, державі. Тому важливе завдання для Порошенка – швидко відновити довіру до держави, щоб люди знали, що в судах є справедливість, що у всіх є рівні можливості, не тільки для олігархів, а для простих громадян, розвивати свій бізнес.

Як президент Порошенко може побороти олігархів? 

Я не вірю в те, що Україну можна звільнити від олігархії, але її можна зупинити в розвитку, якщо покласти край корупції. За декілька років вплив олігархії зменшиться. 

Україні не потрібна нова революція. Важливо створити такі умови для розвитку економіки, щоб люди, які, за часів Януковича, що був дуже близький до тиранії, думали, що їм не має місця в Україні, почали розбудовувати свою справу. Економіку треба побудувати таким чином, щоб створити простір для розвитку малого та середнього бізнесу, який є не тільки двигуном економіки держави, але й основною демократії. Без цього Україна не зміниться. 

Ірина Сомер

УНІАН в Google News