РЕКТОР КНУ: Я НЕ ЧУВ, ЩО ХОЧ КОГОСЬ ПОКАРАЛИ ЗА ФАЛЬШИВИЙ ДИПЛОМ

Це ганьба, що ми перейшли на пластмасові дипломи... Хтось заробляє на тій пластмасі... Квота пільговикам у нас буде – до 25% на спеціальність...

Це ганьба, що ми перейшли на пластмасові дипломи... Відмовилися від солідних документів – з гербовими печатками, живими підписами, – бо хтось заробляє на тій пластмасі... Квота пільговикам у нас буде – до 25% на спеціальність...

Чи можливо захиститися від фальшивих дипломів? На чому базуються ціни контрактів на навчання? На яких підставах встановлюється прохідний бал? Що дала перевірка цьогорічних пільгових абітурієнтів? На запитання УНІАН відповів ректор Київського національного університету ім. Т. Шевченка Леонід Губерський.

Справа Кислинського з його дипломом набула широкого розголосу в українському суспільстві. Ви підтвердили, що той диплом фальшивий. Та чи можливо запобігти таким ситуаціям надалі й захиститися від підробок?

З боку університету немає жодних порушень щодо захисту диплому. Перевірки показали, що університет усе робив і робить, щоб була чітко організована система видачі дипломів, яка б не допустила ніяких зловживань.

Те, що на кожному стовпі оголошення про виготовлення диплома, – це ж не наша справа. Існують компетентні органи. Як це так, що держава дозволяє продавати й підробляти свої дипломи? 700 доларів – і готовий диплом. Ну що це таке?

Я частенько отримую запити з різних зарубіжних посольств: дайте підтвердження такому-то диплому. На Близькому Сході, скажімо, проявляються ці люди – чи то своїм неуцтвом, чи чимось ще. І справді, виявляється, що в них фальшиві дипломи...

Я не чув про жодне розслідування, що когось піймали на підробленому дипломі. А мабуть же, такі люди попадаються... Але щоб хтось поніс покарання за законом – такого нема.

Безкарність... Ось і процвітають ці підроблені дипломи. А що вузи зроблять? Слава богу, що виявити можна. Але чи всі дипломи перевіряють? Спливають один чи два.

Як зараз виготовляються дипломи? Узяли підпис ректора й передали у спеціальну установу, яка спеціалізується на виготовленні пластикових дипломів, заробляючи на цьому гроші... Що це таке? Що це за диплом? Це ганьба, що ми перейшли на ці дипломи. Начебто так робиться десь на Заході... Раніше були нормальні, солідні дипломи, державні документи на гербовому папері, де стояли підписи живих людей. Людина має пишатися своїм дипломом. А не пластмасою, виготовленою на якомусь верстаті... У нас усе спростили. Тому й не дивно, що гуляють фальшиві дипломи. Ми до цього самі підштовхнули шахраїв.

Київський університет – це провідний вуз країни. Але й вартість навчання тут дуже відрізняється від тієї, що в регіональних вузах. На чому базуються ціни контрактів?

У калькуляцію входить перелік послуг, які університет надає студенту: аудиторії, тепло, комп’ютери, гуртожиток. На підставі цього планово-фінансовий відділ (а не декан факультету) виходять на якусь суму контракту. Складається так, що на гуманітарних факультетах, де більший конкурс, більша оплата. Не тому, що там конкурс високий. Взяти б той самий Інститут міжнародних відносин та Інститут журналістики на вул. Мельникова – прекрасні побутові умови, потужне матеріально-технічне забезпечення. Цей корпус потребує постійного оновлення й утримання. Це все ж гроші.

А ви хотіли б, щоб вартість навчання в Київському національному університеті була на рівні технікуму в моєму рідному Миргороді? Та ви подивіться, хто в нас забезпечує навчальний процес, який викладацький склад. Де ви бачили 500 професорів, 1500 кандидатів і доцентів? А скільки їх у регіональному вузі? А зарплата у професора трішки інша... А бібліотеку утримувати – мільйони книжок. Дуже легко рахувати чужі гроші. Тільки чомусь не рахують, скільки коштів витрачають вузи на навчальний процес – оце погано.

В усьому світі чим вищий клас університету, тим вища оплата. Чим вищої якості товар у магазині, тим вища його ціна. Я не хочу сказати, що освіта стала бізнесом. Це зовсім не так…

Якби держава повністю забезпечила необхідне фінансування, як це було двадцять років тому, то взагалі не йшлося б про контрактників.

Зараз Міносвіти з Мінфіном і Антимонопольним комітетом переглядають порядок здійснення платних послуг за навчання. Ми ще вчора працювали за інструкціями 1997 року. Скажімо, студент-контрактник, який вступив у вуз цього року, відповідно до цього положення впродовж п’яти років не змінює суму оплати. До закінчення навчання інфляція поглинає всі ці гроші, і виходить, що ми ще дотуємо цих студентів. Це ж нонсенс. Тепер новою інструкцією, наскільки мені відомо, буде передбачено, що кожного року вуз має право й повинен збільшувати суму контракту на розмір інфляції за минулий рік. Інакше ми збанкрутуємо.

Цього року вас просто атакували пільговики. В Інститут міжнародних відносин КНУ на 150 бюджетних місць подали заявки 132 пільговики. Жодна політична сила сьогодні не піде на непопулярний крок і не скасує пільги при вступі. Як ви регулюватимете цей процес?

Я б не хотів, щоб у когось склалося враження, що ми в університеті бачимо в пільговиках якесь соціальне зло. Боже борони! Різні є пільговики. Багато з них справді хворі діти, інваліди, сироти, і до них треба ставитися з розумінням. На жаль, частина з них має дуже слабку шкільну підготовку. Скориставшись пільгами, вони мають чимало проблем з навчанням, і багатьох потім доводиться відраховувати.

Цього року до нас подали заяви 839 пільговиків на 2481 бюджетне місце. Ми почали займатися перевірками, і частина одразу позабирали документи, злякалися, частина – повтікали з інших причин, але 362 чоловіки ми зарахували на бюджет на перший курс.

Частина з пільговиків мають псевдодовідки. Нас, як і всі вузи, перевіряли Міністерство освіти й генпрокуратура. З 362 пільговиків 61 мають недостовірні довідки. Це ганьба! Прокуратура навела факти, коли батьки заради навчання у вузі приписують своїй дитині онкологічні захворювання! Що це за батьки? Що це за лікар, у якого не затремтіла рука таке написати? Бога не бояться! І через такі випадки складається загальне враження про всіх пільговиків. У результаті цих “популярних” для декого дій ми створили категорію дітей, до яких формується відповідне ставлення, насамперед з боку їхніх ровесників. Ми породили таку соціальну проблему й напругу, що дитина, яка має 599 балів з 600 не потрапляє на навчання – на “журналістику”, “туризм”, “міжнародні відносини” – через те, що доступ їй перекрила дитина, яка має у сертифікаті на 150 балів менше.

Як розібратися приймальній комісії, коли подається довідка, видана відповідною організацією, з печаткою, підписами? То що, для кожного абітурієнта саджати якогось слідчого, щоб усе переперевіряв?

Цього року прогнозується, що пільговиків буде багато. В умовах прийому записано, що вони матимуть право подавати документи лише в один вуз. У нас є свої прохідні бали на профілюючі дисципліни. Подивимося, хто з них подолає цей бар’єр. І встановлюватимемо квоту – до 25% пільговиків на спеціальність.

Під час вступної кампанії вузи мали право підняти мінімальний прохідний бал. Власне, ваш університет скористався цим правом. Але наскільки мені відомо, на журналістиці прохідний бал був вищий, ніж у Інституті міжнародних відносин. Невже журналісти мають бути розумніші за дипломатів?

Ні, в Інституті міжнародних відносин і на журналістиці був однаковий прохідний бал – 150. Торік ми на багатьох факультетах підняли його, але він був різний. Це залежить і від конкурсу. Цього року всі факультети підвищили прохідний бал, природничі – 150 балів, а на деяких гуманітарних факультетах ми підняли до 170 – це найвищий поріг, але не нижче від 150.

В університет ми повинні набирати найбільш підготовлену молодь. Ми не гонимося, щоб конкурс був 5–10 чоловік на місце. Хай прийде 3, але з гарною базою після школи. Хто має слабшу підготовку, хай іде в інший вуз. 

УНІАН в Google News