Місце знахідки також може дати підказки щодо того, як саме відкладалися яйця.
Дослідники виявили всередині стародавньої гірської породи щось надзвичайне, що дозволило зазирнути в момент, втрачений 150 мільйонів років тому. Про це пише The Daily Galaxy.
Важливо, що яйця не були хаотично розкидані по породі. Навпаки, вони були зібрані в упорядковане скупчення - деталь, яка відразу ж привернула увагу дослідників, що оглядали скелі на пляжі Санта-Круш, приблизно за 50 кілометрів на північ від Лісабона. Таке розташування вказувало на те, що яйця, ймовірно, залишилися там, де були спочатку відкладені, а не перемістилися після поховання.
Відкриття було зроблено учасниками групи Ci2Paleo з Товариства природної історії Торреш-Ведраш під час палеонтологічної розвідки узбережжя. Оглядаючи оголену породу, дослідники виявили об’єкт, що нагадував невелике гніздо динозавра, яке містило близько 10 яєць. Знахідка викликала особливий інтерес, оскільки чітко організовані місця гніздування динозаврів того періоду зустрічаються досить рідко.
Скам’янілості відносяться до пізнього юрського періоду (приблизно 150 мільйонів років тому). У матеріалах Товариства природної історії Торреш-Ведраш також наводиться попередня інтерпретація знахідки, хоча для остаточних висновків потрібні додаткові лабораторні дослідження.
Цікаво, що однією з найвизначніших особливостей знахідки є положення яєць. Схоже, що вони зберегли своє природне розташування. Дослідники вважають, що таке впорядковане скупчення навряд чи могло виникнути в результаті перенесення водою, яке зазвичай призводить до зміщення або розсіювання яєць. Тому основною версією вчених є те, що це місце було справжнім гніздом.
При цьому незвичайними є й відкладення, що оточують яйця. Вони укладені в зернистий пісковик - породу, яка, за словами дослідників, рідко зустрічається в подібних палеонтологічних похованнях; склад породи може допомогти реконструювати умови, в яких сформувалося гніздо. Вчені припустили, що наявність пісковика може вказувати на прибережну зону річки, хоча ця версія поки що залишається попередньою й не підтверджена остаточно.
Грунтуючись на загальній формі яєць та пористості їхньої шкаралупи, вчені припускають, що їх відклав м’ясоїдний динозавр. Подібні фізичні характеристики іноді допомагають палеонтологам визначити, до якої групи динозаврів могли належати знайдені яйця. Однак однієї лише форми яйця та текстури шкаралупи недостатньо для точного визначення конкретного виду динозавра. У статті зазначено:
"Тому ідентифікація має попередній характер. Скам’янілості ще не пройшли детальний лабораторний аналіз, необхідний для порівняння їхньої мікроструктури з іншими відомими яйцями динозаврів, і дослідники поки що не віднесли їх до якогось конкретного виду. Подальше вивчення шкаралупи та внутрішнього вмісту яєць може дати більше відомостей про тварину, яка їх відклала".
Зазначається, що особливе здивування у дослідників викликала відносно невелика кількість яєць у гнізді та тип відкладень, у яких вони були виявлені. Обидві ці характеристики відрізняються від того, чого можна було б очікувати на основі даних, отриманих під час вивчення раніше знайдених місць гніздування динозаврів. У майбутньому ці відмінності можуть надати цінну інформацію про гніздову поведінку, умови поховання або особливості навколишнього середовища в пізньоюрський період.
Місце знахідки також може дати підказки щодо того, як саме відкладалися яйця. Деякі раніше описані гнізда динозаврів вказують на те, що яйця розміщувалися прямо на поверхні землі, тоді як скам’янілості з Санта-Крус, мабуть, свідчать про те, що ці яйця могли бути принаймні частково закопані. Якщо це припущення підтвердиться, ця деталь допоможе дослідникам краще зрозуміти стратегію гніздування динозавра, який залишив цю кладку.
Цікаво, що Португалія входить до числа небагатьох місць, де були виявлені яйця та гнізда динозаврів пізньоюрського періоду. Скам’янілості такого віку можуть слугувати виключно прямим свідченням процесу розмноження динозаврів, оскільки вони зберігають не лише кістки дорослих особин. Добре збережене гніздо може надати інформацію про відкладення яєць, інкубацію, вилуплення та умови навколишнього середовища, в яких починали своє життя дитинчата динозаврів.
Бруно Каміло, директор Товариства природної історії Торреш-Ведраш і дослідник Вищого технічного інституту (Instituto Superior Técnico), вивчив розташування фрагментів шкаралупи й припустив, що з більшості яєць, ймовірно, успішно вилупилося потомство. Багато уламків шкаралупи, судячи з усього, змістилися всередину, а не розлетілися далеко навколо гнізда. Він розцінив це як ознаку того, що дитинчата пробивали шкаралупу зсередини.
Незначне розкидання уламків убік також підтверджує ймовірність того, що шкаралупа зруйнувалася в процесі вилуплення, а не була рознесена внаслідок подальшого переміщення відкладень. Водночас дослідники не виключають, що всередині блоку скам’янілостей могли зберегтися залишки ембріонів. Осадові породи поки що приховують внутрішню частину яєць, тому вивчити їхній вміст безпосередньо поки що неможливо. У статті зазначено:
"Наступним важливим етапом стане комп’ютерна томографія. Сканування має дозволити дослідникам створити тривимірну модель внутрішньої частини блоку, не пошкоджуючи скам’янілостей, і визначити наявність залишків ембріонів або інших прихованих структур. Також планується провести мікроскопічний аналіз шкаралупи, щоб порівняти її структуру з характеристиками яєць інших відомих динозаврів".
У сукупності ці дослідження можуть допомогти вченим точніше визначити групу динозаврів, які відклали яйця, та краще зрозуміти процес формування гнізда. Крім того, вони можуть прояснити, чи підтверджуються дані про характер вилуплення свідченнями, прихованими всередині блоку. Наразі отримані результати мають попередній характер, проте цей об’єкт надає унікальну можливість вивчити особливості розмноження динозаврів, що жили близько 150 мільйонів років тому.
Раніше восьмирічний хлопчик із новим металошукачем допоміг волонтерам виявити залишки судна - імовірно, корабля "Сент-Ентоні", - поховані в канадському парку.
Це судно було побудовано і зазнало аварії в одному й тому ж, 1856 році. Після завершення огляду знахідку планується знову засипати землею.