"Готуй сани влітку": у зруйнованому передмісті Чернігова підготовка до зими об’єднала містян, волонтерів та владу
18:21, 30.08.2022
12 хв.
Власними силами, за допомогою волонтерів та влади постраждалі від війни жителі передмістя Чернігова відновлюють зруйноване життя та готуються до зими. УНІАН поспілкувався з мешканцями мікрорайонів на околиці обласного центру.
На початку весни, під час наступу російських військ на північному напрямку, у Чернігові найбільших руйнувань зазнали передмістя - мікрорайони на околиці. Внаслідок численних обстрілів у багатьох будинках приміського села Новоселівка та вже міського мікрорайону Бобровиця були пошкоджені дахи і вікна, чимало осель зруйновані вщент - жодної повністю вцілілої будівлі. Все виглядало так ніби це декорації якогось фільму, проте такою жахливою стала реальність багатьох чернігівців, до яких упритул наблизився "рускій мір".
За відсутності умов, багато місцевих жителів виїхали, хтось перебрався до родичів чи винайняв квартиру в іншому районі міста. Деяким літнім людям довелося мешкати в пристосованих приміщеннях - гаражах, літніх кухнях, господарчих будівлях і навіть теплиці. УНІАН з’ясовував, як живуть чернігівці через чотири місяці після звільнення території, як готуються до зими, та яку допомогу отримують.
Готуються до зими власними силами
Відео дня
Журналістка Ірина Ломонос – жителька Бобровиці. Під час наступу на Чернігів залишалася в місті майже місяць.
"Наш мікрорайон щодня кілька разів артилерія накривала кількагодинними обстрілами. Двічі вночі авіація гула так низько над будинком, що менший син відмовлявся виходити з погреба, й говорив, що ночуватиме тільки там (температура всередині була до мінус 5). А коли просто поруч – в 50 метрах від нас - від бомб згоріли два будинки, ми перемістилися в інший мікрорайон", - писала Ірина Ломонос на своїй сторінці в мережі Facebook у березні.
Але війна не оминула й нове місце перебування. Того дня, коли колега Ірини запропонувала пожити в неї, її будинок розбомбили.
"Але у нас вибору не було. Ми однаково переїхали в інше місце зі свого мікрорайону, який рашисти безжально нищили. Психологічний стан дитини був вже критичним", - згадує журналістка.
Потім Ірина з родиною (жінка з чоловіком виховують двох синів) виїжджали в Черкаси. Після деокупації Чернігівщини повернулися. Зараз поступово відновили свій побут, готуються до осінньо-зимового періоду.
"На щастя, будинок не сильно постраждав. Город ми садили щороку, тому теж немає різниці (вирощений урожай буде основою продовольчої безпеки родини на майбутній осінньо-зимовий період, - УНІАН). Допомогу батьки отримували раніше продуктовими наборами. На грошову не захотіли подаватися. Єдина зміна – встановили твердопаливний котел", - розповідає Ірина.
Раніше свій будинок родина чернігівки опалювала газом, планують так робити і надалі, а твердопаливний котел встановили у якості додаткового. Для цього прибудували котельню.
Ірина зазначає, що загалом в мікрорайоні Бобровиця майже всі комунікації зараз відновлені. Адже внаслідок бойових дій люди залишилися без електрики, тепла, газо- та водопостачання. До встановлених нових будиночків (модульних – на Лижній базі) з 15 серпня запустили транспорт. У напрямку кладовища Яцево транспорт ходить із середини червня. Світло та вода повернулися в оселі ще навесні. Кілька вулиць відновили в липні. Газ – із червня. Є невеликі проблеми з хлібом у тих, хто живе після вулиці Малиновського. Бо розташований там маркет був повністю розбитий.
"Хліб раз на день підвозять у кіоск навпроти магазину. Біля нас є магазинчик – нам простіше. До того ж ми купили хлібопічку, щоб не залежати від підвезення хліба. Також тепер, на випадок проблем з газом, маємо електроплитку, хоч раніше не було, та електрочайник", - поділилася особливостями свого нового побуту жінка.
Волонтери підтримують до 300 родин, які втратили житло
Чернігівка Оксана Дегтярьова народилася у сусідній Новоселівці, яку від міста відділяє всього одна вулиця, але вже понад 25 років теж живе на Бобровиці. У свій будинок її родина вклала чимало зусиль, оскільки зводили його понад десятиліття. Пані Оксана – дизайнерка одягу й аксесуарів, але під час війни її знають, як волонтерку й організаторку волонтерського центру, який опікується майже трьома сотнями родин, що втратили житло.
Село Новоселівка на початку літа. Фото - Ірина Синельник
Оксана зауважує, що допомагати іншим почала ще до війни: разом із подругами відвідували психоневрологічні диспансери, підтримували людей, які там перебувають. Та війна кардинально змінила її життя.
"Про те, що буде війна, ми з чоловіком знали напевно, але вирішили до останнього жити повноцінним життям", - говорить Оксана Дегтярьова.
Проте, коли вранці 24 лютого чоловік повідомив, що війна почалася, а за вікном уже було чути вибухи, для жінки це був шок. Спочатку вирішили їхати, потім залишилися. 25 лютого почали ховатися в підвалі.
Оксана зазначає, що завжди чула наближення літаків і писала про це в групах у соцмережах. Багато чернігівців реагували на її повідомлення, ховаючись в укриття ще до включення сирен.
Коли в підвалі стало небезпечно - зникли газ, світло, вода - перебралися до родичів у центр Чернігова. Потім виїхали з міста на західну Україну.
"Майже місяць у родичів ми жили з усвідомленням, що наш будинок зруйнований. Ми – безхатьки, і в нас нічого немає. Коли одного дня знайома попросила код від хвіртки, то закралася надія. Побувавши на нашому подвір’ї, вона зателефонувала й сказала, що будинок пошкоджений, але вцілів", - розповідає Оксана Дегтярьова.
За її словами, це було як диво, бо на вулиці перед ними і на вулиці за ними – все зруйновано.
"Ми так довго і тяжко будувалися, що коли повернулися, я стала перед будинком на коліна і пообіцяла собі, що скільки зможу і чим зможу буду допомагати людям, які опинилися у більш скрутній ситуації", - поділилася чернігівка.
Знайомі допомогли придбати, а вона відвезла жителям сусідніх вулиць, які втратили все, випічку. З цього все й почалося.
Оксана допомагає жителям Бобровиці і Новоселівки й активно розповідає про потреби людей у соцмережах. Жінка особисто знає багатьох постраждалих по сусідству, це значно полегшило комунікацію. Тож до неї почали звертатися різні громадські та благодійні організації, надаючи місцевим, які залишились без нічого, харчі, речі, одяг, взуття, засоби гігієни, побутову хімію.
"Я організувала роздачу гуманітарної допомоги й спостерігала кілька днів, що часто приходять одні й ті самі люди, інші соромляться, чи не мають змоги. З часом ми запровадили облік: в комп’ютері на кожну родину створили теку, де записуємо, хто і що отримав", - ділиться волонтерка.
Також виділили дні для різних категорій: понеділок – допомога дітям до 3 років, літнім та людям з інвалідністю, малозабезпеченим; вівторок – дитяче свято або розбір та фасування гуманітарної допомоги; середа – прийом погорільців (людей, у яких повністю зруйновані будинки або не придатні для проживання).
Зараз її будинок нагадує гуманітарний склад. Для таких цілей задіяно все – і гараж, і майстерня.
Чоловік пані Оксани просить нічого не зберігати в спальні, та жінка зауважує, що "в спальні в неї найцінніше – речі для ЗСУ".
Оксана Дегтярьова підкреслює, що у волонтерській діяльності важливо дотримуватися прозорості – "що отримали – те роздали" - та принципу справедливості – це викликає довіру у благодійників.
Розповіді про її підопічних знаходять відгук у користувачів соцмереж і охочих допомогти. Зокрема, за допомогою постів Оксани Дегтярьової, встановлено вже чотири модульні будинки.
"Перший будинок отримав "дідусь номер 1", я так жартома називаю 78-річного Анатолія Михайловича. Я звернула увагу, коли ми роздавали куртки, він узяв одну, а в нього з рук вихопили. Чоловік знітився й відійшов. Мені стало страшенно шкода, тому я знайшла вдома чоловікову куртку й віддала дідусеві", - згадує Оксана.
Після цієї історії з літнім чоловіком познайомилися ближче. Він має онкологічне захворювання, доглядає за лежачою дружиною, але зараз теж допомагає у волонтерському центрі. Говорить, що чекає понеділка, вівторка і середи, щоб прийти й працювати, бо "це дає йому сенс життя".
Пост Оксани про літніх жінок, одна з яких мешкала в теплиці, а інша – в гаражі, розчулив суспільство. Після посту про одну з них понад 300 чуйних людей запропонували забрати стареньку до себе. Та бабуся відмовилася – мовляв, зі свого двору не піду нікуди.
Війна забрала у людей все: дах над головою, побут, який вони створювали роками, і навіть спогади.
"Зі мною одна жінка поділилася, що ніколи вже не повернеться до звичайного життя, бо ніхто на світі не відновить усі фото, альбоми, які були в будинку, вироби й подарунки онуків. Насправді це так, і від цього боляче", - зауважує Оксана й додає, що у цієї жінки 50 років життя залишилося на попелищі.
Фото - Оксана Дегтярьова
Пані Оксана збирала й доставляла допомогу в лікарні Чернігова та області, геріатричний пансіонат. А зараз своїм землякам допомагає не лише їжею та речами, а й організовує роботу психологів, безкоштовні послуги перукаря, свята для дітей. Адже їм потрібні хоча б маленькі радощі, щоб відволіктися від буднів війни. На одне з таких свят, які у волонтерському центрі проводять раз на три тижні, прийшли 178 дітей.
За час роботи волонтерська команда Оксани Дегтярьової змінилася вже кілька разів. Великі обсяги роботи призводять до вигорання. Але жінка сповнена сил та рішучості, хоча сама не знає, звідки береться енергія працювати так інтенсивно, не встигаючи навіть поїсти.
"Зустрічаю людей, спілкуюся, навіть не знаю, звідки сили беруться", - зазначає волонтерка.
Зараз на Бобровиці працюють й волонтери, які розбирають завали зруйнованих будинків. Організація "Бо можемо" починалася з ініціативи чернігівця Андрія Галюги, який разом з колегами та друзями приходив на завали після своєї основної роботи. Зараз розгрібати зруйноване російськими військовими та ракетами допомагають понад 200 осіб, які навіть приїздять з інших областей. Майже ввесь мікрорайон розчищено.
Перше модульне містечко
Свій внесок у покращення життя чернігівців, які втратили житло, робить і влада. У серпні на Чернігівщині, в Новоселівці, відкрили перше модульне містечко. Це - 4 блоки модульних будинків на 88 житлових кімнат (для 352 осіб). У кожному блоці є окремі чоловічі та жіночі душові, туалети, їдальня, ігрова для дітей.
Як повідомили в департаменті інформаційної діяльності та зв’язків з громадськістю Чернігівської ОВА, в містечку житимуть люди, які втратили житло внаслідок бойових дій. Конструкції для нього, за домовленостями з Мінрегіоном, безкоштовно надав уряд Польщі.
Перелік осіб, які заселятимуться, формує Киселівська громада. Нині ордери вже отримали 280 новоселівців (забезпечити людей меблями і хоча б якоюсь побутовою технікою допомагає волонтерка Оксана Дегтярьова).
Очікується, що в будинках можна буде жити і взимку.
Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Польща в Україні Бартош Ціхоцкі під час відкриття зазначив, що таких містечок в Україні вже десять. Співпраця з Україною, за його словами, триватиме й надалі.
Міністр розвитку громад та територій України Олексій Чернишов наголосив, що це житло – для тимчасового проживання. За рік місцева влада та уряд мають розв’язати питання постійного житла для постраждалих. Крім того, місцева влада бере на себе утримання містечка: його жителі не платитимуть ані за проживання, ані за комунальні послуги.
Не будуть брати оплату з місцевих жителів і за проведення експертизи своїх зруйнованих будинків: наразі триває обстеження об’єктів, які потребують капітального ремонту.
Також у чернігівському мікрорайоні Бобровиця триває відновлення житлових будинків, які мають середній та легкий рівень пошкоджень.
"Питання, що належать до компетенції ОВА, намагаємося розв’язати як найоперативніше. Адже розуміємо, що часу до холодів уже зовсім мало. Рухаємося у наміченому напрямі та у співпраці 24/7", – зазначив заступник начальника ОВА Дмитро Іванов.
Також тут працюють різні волонтерські організації, зокрема БО БФ "Бо можемо" та волонтерська ініціатива "Залізний Кулак Чернігів". Під час зустрічі з їх представниками Дмитро Іванов поцікавився, як триває процес відновлення потребу у матеріалах (плюс механізм їх передачі) й додатковій робочій силі. Та пообіцяв, що там, де ОВА може допомогти, обов’язково допоможе.
Ірина Синельник
Новини партнерів
