"Росія перетворила Мелітополь на велику логістичну базу військових та спецслужб", – начальник Приазовської СВА Андрій Орлов

Начальник Приазовської селищної військової адміністрації Андрій Орлов в інтерв’ю УНІАН розповів про життя Мелітопольщини під окупантами протягом чотирьох років, та чи чекають там на повернення України.

Росія, окупувавши частину Запорізької області, вже п’ятий рік чинить тиск на місцеве населення: відбирає майно, проводить мобілізацію, перетворює регіон на військову базу. Інформацією, що надходить звідти, поділився начальник Приазовської селищної військової адміністрації Мелітопольського району Андрій Орлов, який нині перебуває на підконтрольній Україні території.

Пане Андрію, розкажіть, будь ласка, як змінилася Мелітопольщина за чотири роки окупації?

Мелітополь, Мелітопольщина сьогодні – це трагедія, яка, на жаль, триває, але це і боротьба, яка теж триває. Вона пов’язана не просто з окупацією територій, а з тим, що відбувається з людьми, що з ними роблять окупанти. А ще, як перетворюють наш південь, який ми завжди знали як аграрний і розвинений, як рекреаційний і курортний, черешневий, на військову базу.

Мелітополь – це ворота до Криму, які колись асоціювалися з дитинством, відпусткою, морем і красою. Сьогодні ж ці "ворота" перетворилися на ворота до "військової бази". Російські війська продовжують використовувати місто як плацдарм для подальшого тиску на південних напрямках – Запорізькому, Херсонському, Донецькому.

Чи багато зараз залишається людей у Мелітополі? Чи помітно, що жителі повертаються на окуповану територію?

За чотири роки окупації більша частина населення виїхала з цих територій. Масовий виїзд відбувся у 2022-2023 роках, але потім темпи знизилися. Але виїзд не припинився і триває досі.

За певними підрахунками, сьогодні в Мелітополі залишилося менше половини жителів – близько 60-70 тисяч осіб. Решта виїхали. Частина – за кордон, частина – на підконтрольну Україні територію. Певна кількість людей переїхала до Росії, але це дуже невеликий відсоток.

У Мелітопольському районі до повномасштабного вторгнення проживало близько 280 тисяч людей. Після окупації також більша частина населення виїхала. Невелика кількість жителів залишилася з різних причин: через проблеми зі здоров’ям, батьків похилого віку, які не можуть виїхати, нерухомість. Відверто, до 10% становлять ті, хто дійсно чекав "русского мира" і зараз здійснює колабораційну діяльність, підтримує окупаційну владу та все, що там відбувається.

Але чи повертаються люди на тимчасово окуповані території?

Є випадки, коли люди повертаються. Та це незначний відсоток – до 1-2%, тобто не носить масового характеру.

Колабораційна влада заявляє про наміри перетворити Мелітополь на потужний центр з 500 тисячами осіб. За їхніми планами, він буде центром не тільки Запорізького регіону, а й значної частини окупованих територій. Я так розумію – від Дніпра до Маріуполя. Але вони не кажуть, як це зроблять. Скоріш за все це буде повне демографічне заміщення, завезення населення з глибинок РФ.

Росіяни наростили військову присутність на цій лінії фронту. Нині Мелітополь – велика логістична база, де зосереджені військові підрозділи, представники спецслужб тощо. Про це свідчать безліч ознак: безпекові заходи, заходи контролю за населенням, зміни в міській інфраструктурі. Вони встановили велику кількість камер спостереження, які подаються як елемент "розумного міста", але насправді використовуються для тотального контролю. Містяни вже не можуть проводити масові зібрання і протести, щоб продемонструвати непокору, як це відбувалося у 2022 році.

За рахунок військових окупаційна влада також підвищує демографічну складову. Ці цифри подає у звітах, аби показати, що тут нібито відбувається приріст населення.

Чи продовжують російські військові тиснути на місцеве населення, проводити затримання тощо?

За даними з різних джерел, тиск на місцеве населення останнім часом посилився, однак він не завжди має відкриті форми, як це було раніше. Вже не хапають людей на вулицях, не затягують, не "бусифікують".

Зараз триває перерозподіл сфер впливу та боротьба за владу. З’являються нові люди, конфлікти у верхівці колабораційної влади, де кожен доносить один на одного, аби вижити іншого з керівних посад. Був випадок, коли призначеного окупантами вже колишнього очільника Приазовського муніципального округу засудили за їхніми статтями, зараз він відбуває покарання. Це свідчить про те, що ті, хто пішов на співпрацю з російською владою, не потрібні їй. Вони виконали певний функціонал і будуть прибрані з цих територій.

Російська влада працює над заміною місцевих колаборантів, які працюють з 2022 року, на своїх управлінців з РФ – Москви, Санкт-Петербургу та інших регіонів. Показовим прикладом цієї боротьби є публічні конфлікти між Балицьким (призначений Росією так званий губернатор окупованої території Запорізької області Євген Балицький, – УНІАН) та Роговим (співголова Координаційної ради при ГП РФ з питань інтеграції нових регіонів Володимир Рогов, – УНІАН), які постійно один на одного виливають бруд.

Дивлячись на те, що відбувається з колаборантами, можливо, проросійськи налаштовані люди змінили свою думку? Чи зменшилась їхня кількість?

Люди переосмислюють власні уявлення про так званий "русский мир" та повернення в Радянський Союз. Багато хто змінив свою позицію, усвідомивши, що російська окупація не відповідає тим очікуванням і мріям, які вони мали.

По-перше, велика кількість пропаганди викликає відторгнення, і люди починають замислюватися, що це ненормально. По-друге, умови життя на цих територіях значно погіршилися через невдалу роботу колабораційної влади. Це стосується інфраструктури, охорони здоров'я, освіти, безпеки, економічної складової. Люди бачать, що "русский мир" не приніс щастя, а навпаки: заганяє їх в більшу невідомість у майбутньому.

Тобто окупаційна влада ніяк не вкладається в розвиток цих територій?

Офіційно вкладається і дуже багато. Ці регіони є дотаційними. Наприкінці 2025 року у звітах для Путіна озвучувались перспективи їхнього розвитку, зокрема, заявлялося, що вони можуть бути максимально конкурентоздатними.

Тимчасово окуповані території Запорізької та Херсонської областей закріплені за певними регіонами Росії, які забезпечують їхню фінансову підтримку. Йдеться про системне дотаційне утримання: на ці території завозять кошти, різних фахівців, будівельні матеріали тощо. Інфраструктурні зміни зроблені задля пропаганди або для військових. Наприклад, коли кажуть про відкриття нової лікарні, то це насамперед пов’язано із забезпеченням військових.

Чи можуть в цих лікарнях отримати медичну допомогу місцеві цивільні? Чи їм треба їхати в інші великі міста?

Я читав в одному з останніх коментарів, що люди можуть там проходити безкоштовно МРТ. Але, щоб туди потрапити, потрібно вистояти дуже довгу чергу. Фахівців, які могли б розшифрувати результати МРТ, практично немає.

В Росії триває набір будь-якого медперсоналу для роботи на тимчасово окупованих територіях. Медсестри чи медбрати, приїхавши сюди, можуть стати лікарями. Вони проходять певну сертифікацію, їм видають ліцензію лікаря. До речі, ця можливість є певною ланкою для багатьох російських кар’єристів. Вони їдуть на окуповані території, побувши тут півроку чи рік, повертаються додому і мають певні пільги та можливості для кар'єрного зростання як учасники "СВО".

Пане Андрію, що вам відомо про освіту на окупованих територіях?

Культуру та освіту окупанти максимально використовують задля пропаганди. Мета – виростити покоління, яке вже не буде пам'ятати українську владу. Наприклад, якщо в 2022 році дитина пішла в перший клас, то початкову школу вона закінчила за російськими програмами. Їй нав'язали вже певну думку та позицію, які суперечать інтересам України. Наприклад, у своїх наративах російська влада наголошує, що Україна – це зло, там бандерівці тощо.

В освітні заклади певною мірою повернули радянщину – той час, коли були жовтенята, піонери тощо. Ці дитячі молодіжні організації були максимально ідеологізованими і спрямованими на підтримку режиму. Зараз так само є "Юнармія", у яку долучають дітей і підлітків. У школах постійно проводяться заняття із "забезпечення безпеки" та "захисту батьківщини".

А яка ситуація з вищою освітою?

Ми знаємо, що Мелітополь та Мелітопольщину представляє створений об’єднаний вищий навчальний заклад МЄЛГУ (Мелитопольский государственный университет, – УНІАН.). Там залишилася частина викладачів-колаборантів, які і складають основу цього закладу. Велика кількість викладачів Мелітопольського державного педагогічного університету, Таврійської агротехнологічної академії виїхали звідти. Вони розуміли, що їх залучать у пропагандистські та колабораційні процеси.

Фахівці з Росії не дуже прагнуть їхати у Мелітополь викладати. Проте навчальний заклад працює. Він має велику кількість безкоштовних програм для навчання, щоб максимально залучити абітурієнтів та студентів. Програми розповсюджуються і на території Росії, аби з низьким балом затягувати майбутніх студентів саме в МЄЛГУ.

Робота навчального закладу присвячена вихованню та пропаганді. Ми бачимо багато блогерів, молодих людей, студентів, які останнім часом з'явилися на тих територіях. На жаль, вони підтримують окупаційну владу та російські наративи, розповідають, яким квітучим став Мелітополь за часи Росії.

Що відомо про долю черешневих садів? У соцмережах публікували відео, на яких можна побачити, що частину саду зрубали і начебто там почали щось будувати.

Черешневі сади були візитівкою, ними мелітопольці пишалися. На жаль, сьогодні велику кількість дерев викорчували. На їхньому місці заплановано будівництво житлового масиву. Я так розумію, що це рішення Балицького.

Компанія "Мелітопольська черешня" мріє повернутися до своїх садів, які охоплювали майже всю територію Мелітопольського району. На жаль, на окупованій території це підприємство віджато. Аграрії на окупованій частині мріють повернутися до радянських сортів черешні. Однак вони не враховують ні кліматичні зміни, ні можливості зрошення, з яким на сьогодні великі проблеми. Взагалі не враховують природну технологічну ситуацію, яка склалася за останні чотири роки.

Проблеми зі зрошенням з’явилися після підриву Каховської ГЕС?

Однозначно. До повномасштабного вторгнення були проблеми з водопостачанням на територіях всього Мелітопольського району. Влада знала про це та займалася розробкою проєктів і планів.

Після підриву Каховської ГЕС для самих окупантів ці плани були зруйновані. Тепер вони намагаються певним чином оснащувати десь якісь зрошувальні системи, бурити свердловини, які не працюють, щоб повернути водопостачання, яке було за часів української влади.

У Мелітополі теж спостерігаються проблеми з водою. Є Новопилипівський водогін, водосховище, які забезпечують місто питною водою, але на сьогодні дуже велика кількість скарг щодо її якості. Українська влада до війни планувала оновити водогін та встановити нове обладнання. Зараз Балицький ці плани озвучує своїм куратором з Кремля. Вони завезли якесь обладнання, але якість води ліпшою не стала. Додаткове джерело для міста з Каховської ГЕС на сьогодні відсутнє.

Пане Андрію, чи відомо вам щось про мобілізаційні заходи на окупованих територіях? Чи пропонують жителям укладати контракти зі збройними силами Росії?

На жаль, сьогодні це відбувається постійно. Раніше були лише осінній та весняний призови, а зараз мобілізація стала цілорічною – про це прямо заявив Путін. Вона стосується й окупованих територій, на яких залишилося багато чоловіків, зокрема, хлопців, яким виповнилось 18 років. Саме їх і агітують вступати до лав ЗС РФ.

Окупаційна влада спеціально занижує рівень життя та економічне становище цивільного населення. Через це немає можливості десь заробити грошей. Пропонуючи службу в армії, обіцяють великі заробітки. У людей немає іншого виходу, як йти воювати, щоб прогодувати родину.

Бувають випадки, коли за будь-яке дрібне правопорушення можуть затягнути людину до російської армії. Через кілька тижнів вона вже опиниться у зоні бойових дій. Така практика часто відпрацьовується поліцією, службами безпеки. А ще, коли сусіди здають один одного, людей хапають і дають їм вибір: або сідати за грати, або йти воювати.

На лінії зіткнення вже неодноразово брали в полон військовослужбовців РФ, які виявлялися вихідцями з тимчасово окупованих територій. Є ті, хто добровільно здавалися, щоб врятувати своє життя, не беручи прямої участі у бойових діях.

Ви зазначили, що окупанти створюють фінансові проблеми, щоб люди йшли воювати за гроші. А яка ситуація з виплатами працівникам бюджетних сфер та пенсій?

Певною мірою виплати є, але наприкінці 2025 року Балицький в інтерв’ю на запитання про соціальну сферу, посміхнувся і сказав: "Давайте без соціальної сфери". Це показово про те, що відбувається. Вони звітують, що все нормально, але, на жаль, населення на окупованих територіях опинилося в дуже складному становищі, особливо бюджетна сфера.

Окупаційна влада підтримує освіту, оскільки для них це важливо, щоб "перепрошити" молодь. А ось пенсіонери їм не потрібні, тому що вони не є тим ядром, яке буде захищати ці території від українського контрнаступу. До того ж російська влада зробила все, щоб люди не могли отримувати наші пенсії. Україна підтримує пенсіонерів, і через верифікацію люди на ТОТ отримували мінімальне пенсійне забезпечення. Окупанти ж створюють умови, щоб пенсіонери залишилися без засобів для існування.

Пане Андрію, чи продовжується "націоналізація" житла, бізнесу? Що окупанти роблять з цим майном?

Процеси відбуваються. По-перше, їм необхідно заміщувати населення. По-друге, для них дуже важливо розмістити в нормальних умовах безпековий сектор – військових, спецслужби, поліціантів, своїх посадовців та навіть фахівців, яких заманюють на ці території.

Відбувається процес націоналізації так званого "безхазяйного" майна. Під час одного з останніх інтерв’ю Рогов сказав, що на цих територіях настали "дуже погані 90-ті". Він розкритикував процеси, Балицького, систему влади, яку він сам і налаштував… Постійно йде боротьба за сфери впливу, різні підприємства, організаційні товариства тощо. Особливо це стосується виробництва та аграрного сектору.

Щодо житла: до 1 червня 2026 року окупаційна влада виставила ультиматум, що всі документи, видані за часів України щодо права власності, будуть анульовані або визнаються недійсними. Насправді це такий хід, щоб змусити людей повернутися, аби вони розв’язали питання з нерухомістю.

За певною інформацією, є випадки, коли навіть в судовому порядку не приймалися документи, які були зроблені після псевдореферендуму. Це показник того, що навіть російські закони там не діють. У житло місцевих жителів можуть заселяти будь-кого.

Чи чекають жителі Мелітополя, Приазовської громади повернення України?

Однозначно чекають. Дуже багато прикладів, коли хтось обережно, непомітно, а хтось більш відкрито підтримує, тримає віру, надію в серці про Україну. Є рухи спротиву, які сьогодні діють на всіх окупованих територіях: "Жовта стрічка", "АТЕШ" тощо. Велика вдячність і шана цим організаціям за їхню роботу. Вони є доказом того, що багато людей пам'ятають і роблять зусилля для повернення України.

Люди почали частіше виходити на контакт з підконтрольною Україні територією. Зв’язуються зі своїми рідними, обережно вітають зі святами, намагаються налагодити контакт.

І ще дуже важливий момент – ситуація на окупованих територіях "розвертає" в бік України тих людей, яким було все одно, яка влада, аби їх не чіпали. Вони починають згадувати і розуміти, що таке свобода, як спокійно ходили містом, вільно спілкуватися телефоном з друзями тощо. А зараз цього немає. Тому люди стають більшими прихильниками повернення України, щоб ці території набули свого законного статусу. Мелітополь, Бердянськ, Приазовська громада та інші населені пункти – це Україна.

Валерія Константинова

УНІАН в Google News