Щоб біженці повертались в Україну, вони мають розуміти, куди повертатися і що буде, коли вони повернуться, - політолог Володимир Фесенко

Тимчасовий захист українських біженців в ЄС може бути продовжений. Як це вплине на демографічну ситуацію в Україні та чи варто очікувати чергової хвилі еміграції українців до країн Євросоюзу, УНІАН розповів голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.

Пане Володимире, президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн анонсувала продовження тимчасового захисту українців у ЄС. Чи може це вплинути на рішення наших громадян повертатися чи не повертатися додому?

На демографічну ситуацію в Україні впливає не рішення ЄС продовжити термін захисту наших біженців, а війна. Ось ключовий чинник, ось це впливає. Тому що, навіть якщо не буде рішення про захист біженців, поки тривають активні бойові дії на нашій території, значна частина (скоріше за все, більша частина) біженців буде залишатися в ЄС.

Є ті, хто готовий повернутися, кому є куди повернутися, наприклад, в Київ. Але повернутися можуть не всі. І річ не в правовому стані, а, повторюсь, в самому факті війни. Поки війна продовжується, поки є обстріли, більшість людей бояться повертатися. Хто хотів та міг, вони вже повернулися.

Я на інше зверну увагу, коли ми говоримо про повернення і про захист. Є спільне рішення ЄС, але в кожній країні формальний правовий режим захисту, тобто рівень соціальної допомоги, можливості перебування, вимоги до біженців є різними. Наприклад, зараз є така тенденція, що наші люди, які були змушені виїхати до Польщі, достатньо масово переїжджають до Німеччини, тому що там - вищий рівень соціальної допомоги.

Якими мають бути передумови, щоб українці поверталися до України?

Політика стимулювання повернення наших громадян з-за кордону має бути продуманою та змістовною. Треба враховувати чимало нюансів.

Наприклад, має бути конкретна програма щодо житла, особливо для тих, кому вже немає куди повертатися. На рівні Уряду потрібно оцінити потреби людей та ухвалити таку програму. Можливо, частину коштів, які нам виділятимуть на відновлення, спрямувати на цю програму. Щоб жителі Херсона, Харкова, окупованих територій знали, куди вони можуть повернутися. Можливо, варто створити спеціальне агентство, яке б займалося цим питанням, або реєстр, щоб люди знали, що є ось такі пропозиції, куди вони можуть приїхати, якщо в них житло, наприклад, зруйноване.

Насправді дуже багато питань, по яких потрібно розробити чітку відповідь для українців: куди вони можуть повернутися і що буде, коли вони будуть повертатися.

На вашу думку, чи може відповідне рішення Єврокомісії, яке анонсувала у своїй заяві Урсула фон дер Ляйєн, спричинити нову хвилю виїзду українців за кордон?

Я думаю, що ні. Нової хвилі біженців, зі зрозумілих причин, боялися минулої зими. Було певне збільшення еміграції з України, але великої хвилі не було. Тобто такого, як було у перші тижні після повномасштабного вторгнення, не відбулося. Тож, якщо не буде суттєвої, масштабної ескалації війни, не буде і великої хвилі еміграції.

Саме по собі рішення Єврокомісії на такі речі не вплине. Чимала частина людей, які вже перебувають за кордоном, знають, що емігрантський хліб не солодкий. І чимало людей хочуть повернутися, тому що їх не все влаштовує в житті за кордоном. Але питання: куди повертатися і наскільки це безпечно. Більшість тих, хто хотів або змушений був виїхати, вони вже виїхали.

Якщо наші країни-партнери ухвалюють відповідне рішення про захист наших громадян за кордоном, чи варто вважати, що вони не бачать перспективи завершення війни до 2025 року?

Вони розуміють. Скажу свою думку: я поки теж не бачу передумов для завершення війни, як мінімум, у наступному році. Вона може завершитись, якщо раптом щось трапиться в Росії, або буде дуже успішний наступ наших військових. Але об’єктивно, оцінюючи різні чинники, я поки не бачу прямих передумов для швидкого звершення війни. Ба більше, очевидно, що Росія свідомо стратегічно затягує цю війну, як мінімум, до завершення президентських виборів в США. Євросоюз також все це враховує. Вони все планують. Вони навіть підтримку України вже запланували на чотири роки наперед.

А чи означатиме усе це проведення нових мобілізаційних заходів в нашій країні?

У нас мобілізація не припиняється з моменту початку війни. Але у нас не так, як в Росії - там хвилі мобілізації. Тобто мобілізація йде, вона продовжується і зараз. Дехто говорить, що мобілізаційні заходи навіть посилюються. Але це неминуче. На жаль, війна – це втрати. Люди на фронті виснажені і потрібно, щоб були резерви.

У нас багато людей є "великими патріотами", які хочуть звільнення окупованих територій, але так, щоб вони самі та їх рідні не брали участі в бойових діях. Тобто, щоб хтось замість них звільняв ці території, а вони будуть аплодувати. Але якщо ми хочемо повернення окупованих територій, якщо хочемо, щоб вистояла наша країна, продовження мобілізації в тих чи інших масштабах є неминучим.

Якою, на вашу думку, буде демографічна ситуація в нашій державі після війни?

Демографічна яма неминуче буде – і внаслідок війни, і внаслідок еміграції. Так само, як вона була після Другої світової війни. На жаль, це вплине і на економічну, і на соціальну сфери, на подальші демографічні процеси. Нам доведеться це долати. Буде диспропорція, тому що більшість тих, хто виїхали, це жінки та діти. Нам, в перспективі, доведеться думати і про залучення додаткової робочої сили з інших країн. По деяких галузях, думаю, це буде просто неминуче.

Леся Лещенко

Леся Лещенко

УНІАН в Google News