"Військові цілі" - діти

"Мінно-вибухова травма" - словосполучення, яке, на жаль, знають не лише лікарі з лінії бойового зіткнення, а й медики з дитячих лікарень по всій країні. Найскладніші випадки лікують у дитячій лікарні, відомій за межами України - НДСЛ "Охматдит". Рік тому російська ракета не оминула і цей медзаклад.

Травмовані війною

Дівчинка з важкими пораненнями (пошкодження внутрішніх органів та ампутація ніжки) малює як справжня художниця. Інша дівчинка пише листи мамі "на небо" - мама загинула внаслідок російського обстрілу, а донька отримала складне поранення ступні. Хлопчик з протезом руки вчиться ним користуватись. Ще одна дівчинка тільки очікує на схожий протез – дитина втратила руку, коли російська ракета влучила в її будинок… Усі вони – пацієнти унікального відділення пластичної реконструктивної мікрохірургії НДСЛ "Охматдит".

Лікарі саме цього відділення стали першопроходцями в протезуванні дітей через військову травму. Перша пацієнтка - дівчинка з Херсонщини: внаслідок влучання російської ракети в будинок вона отримала важкі травми ніг і в лікарні Кривого Рогу малечі, аби врятувати їй життя, ампутували одну кінцівку вище коліна. Згодом дівчинка потрапила в "Охматдит", де її в прямому сенсі поставили на "ноги". Ба більше, на початку 2025 року вона у супроводі тренера за 46 секунд спустилась з гірськолижної траси (до 50 м), і цей національний рекорд був зафіксований у Книзі світових рекордів!

За словами завідувача відділення пластичної реконструктивної мікрохірургії НДСЛ "Охматдит" Валерія Бовкуна, ніхто б спеціально не хотів мати такого досвіду: "Коли ми спілкуємось з колегами в ЄС, ми розуміємо, що фактично такої кількості маленьких пацієнтів з такими травмами на території Європи не було не те, що в останні роки, а вже десятиліття. І коли ми показуємо кейси наших пацієнтів, колеги, приміром, зі Швеції чи Польщі, в захваті від нашої роботи… Були випадки, коли ми рятували дитині кінцівку, а лікарі з-за кордону казали, що це дорого, що простіше ампутувати".

"Ми дійсно використовуємо дороге високотехнологчне лікування у той час, коли наші колеги кажуть, що це досить дорого. Проте ми вимушені, адже такі сучасні підходи дають набагато кращий результат лікування і дозволяють швидше відновлювати дітей. Крім того, травми, з якими до нас потрапляють наші пацієнти, у більшості випадків, призводять до формування інвалідності. Але, якщо затягувати процес, тобто не використовувати для лікування сучасні технології, то є ризик, що дитина не зможе надалі адаптуватися в суспільстві, або протез не буде підходити, або треба більш складний протез використовувати… Тому, на мій погляд, сучасне лікування на даному етапі зекономить кошти держави в майбутньому. Адже наші пацієнти потребуватимуть менше реабілітаційних заходів і зможуть використовувати для повсякденного життя простіші технології", - зазначив він.

Рік "у приймах"

Відділення пластичної реконструктивної мікрохірургії НДСЛ "Охматдит" почало приймати дітей з важкими травмами, отриманими внаслідок обстрілів, з 2022 року. Кожен пацієнт – унікальний, адже лікується дуже довго, потребує не лише хірургічного втручання, а й реабілітації, фізичної підготовки для користування протезом, психологічної підтримки.

"З 2022 року через наше відділення пройшло 20 дітей з важкими пораненнями. Мова про найтяжчих пацієнтів, у яких погано загоюються рани, які мають дефекти шкірних покривів… Вони довго лікуються. Дехто залишається з нами до сьогодні", - розповів УНІАН завідувач відділення.

Рік тому, коли 8 липня росіяни завдали прицільного удару (відео атаки не залишають у цьому сумнівів) по найбільшій в Україні дитячій лікарні крилатою ракетою Х-101, відділення було заповнене, але, на щастя, в ньому ніхто не постраждав. За останній рік на лікування у відділення пластичної реконструктивної мікрохірургії потрапили шестеро пацієнтів з мінно-вибуховими травмами. За порятунком малечу у надскладних станах транспортували до Охматдиту з різних регіонів України: Сум, Івано-Франківщини, Херсонщини та Миколаївщини.

"Наша будівля зазнала часткового руйнування, перебуває в аварійному стані. Примати там пацієнтів – вкрай ризиковано. Ми перемістились в основний діагностично-лікувальний корпус і перебуваємо там разом з відділенням гнійної хірургії", - розповів Валерій Бовкун.

За його словами, через таке вимушене "ущільнення" лиш зменшилась кількість ліжок для маленьких пацієнтів. Та найбільша втрата від російської атаки річної давнини – знищені операційні мікроскопи.

"Вони сильно постраждали від вибуху і не піддаються відновленню, - розповів він. – Зараз допомагає те, що ми користуємось мікроскопом відділення нейрохірургії. Але це – тимчасове рішення. Адже коли така ніжна апаратура постійно пересувається між операційними, існує ризик того, що вона швидко може вийти з ладу – має дуже ніжну оптику".

Тож відділення пластичної реконструктивної мікрохірургії очікує, що або держава, або благодійники подбають про те, щоб така важлива медтехніка якнайшвидше у них з’явилась. Ціна питання – кілька мільйонів гривень, але водночас – сотні пролікованих дітлахів.

"Ти – можеш!"

Та найбільший біль лікарів відділення пластичної реконструктивної мікрохірургії НДСЛ "Охматдит" – майбутнє їх пацієнтів.

Усі вони отримують інвалідність з дитинства. І, за словами Валерія Бовкуна, усе життя потребуватимуть підтримки й допомоги з експлуатацією протезів, розширення інклюзивного простору – від пішохідних переходів до освітніх закладів і так далі, а також – психологічної допомоги.

За словами дитячого психолога Анастасії Роман, якщо говорити безпосередньо про постраждалі родини, в яких дитина отримала важке травмування внаслідок російських обстрілів, то працювати треба і з дитиною, і з батьками.

"В своїй практиці я мала досвід роботи з дітками, які потрапили під обстріли ворожої артилерії та КАБів, тому можу сказати впевнено: найперше, що потрібно саме дитині - це тактильність і повне прийняття її емоцій. Тобто, її треба вислухати. Запитувати: "Як тобі комфортно? Що тебе дратує? Що робить тобі легше?". І також дотримуватись рекомендацій спеціаліста, який працює з малечею", - розповіла вона УНІАН.

Коли дитина маленька, гарно працює казкотерапія. Через казку можна обговорити ситуацію: чому так сталося, як це сталося?

"Також гарно працює ігротерапія. Коли беремо зламану іграшку – без ручки, лапки чи ніжки. Не викидаємо її, а вдягаємо, граємось з нею, розповідаємо, що так буває", - зазначила психолог.

Підлітки потребують іншого підходу, але надважливо у роботі з ними – чесність.

"З ними потрібно розмовляти і давати можливість виявляти агресію. Щоб дитина не злилася на саму себе, на батьків, чи лікарів. Щоб вона розуміла, що те, що сталося, сталося через російську агресію, через росіян, які обстрілюють цивільні міста ракетами", - ділиться досвідом психолог.

За її словами, іноді, у разі важкої травми з ампутацією у дитини, прийняти ситуацію важко якраз батькам. Тож їм теж не зайвим буде попрацювати з фахівцем. І надважливо – давати поштовх жити далі: прийняти травму, скласти план на майбутнє і вірити в свою дитину. Не забувати говорити їй: "Ти – можеш!".

Інклюзивне суспільство

Адаптації до такого стану речей, коли в закладах освіти, в магазинах, на вулицях, на дитячих майданчиках будуть з’являтись люди (і діти) з протезами, на кріслах колісних, з іншими травмами, завданими внаслідок обстрілів чи під час бойових дій, зараз потребує чи не усе суспільство.

Отже, ті родини, які вже мають досвід таких травм, мусять проінформувати своїх близьких і друзів: що можна робити, а що ні, окреслити свої особисті кордони.

"Якщо ви такий друг і не знаєте, як діяти, запам’ятайте, що жалість - це найгірше, що може бути. Краще промовчати, ніж жаліти, як ми, зазвичай, уміємо. Врешті, можна сказати, що ви у захваті від чогось, від якоїсь речі, яка є у дитини. За потреби, можна запитати, чи потрібна якась допомога. І обов’язково побажати гарного дня з посмішкою", - розповіла психолог.

За її словами, формувати нове ставлення до людей з інвалідністю у суспільстві треба з дитинства, адже діти реагують так, як навчили дорослі.

"Малеча на майданчиках має розуміти, що кожна дитина – різна. Тут в хід також може йти казкотерапія, ігротерапія, мультфільми… Можна придбати іграшку без лапки, ока або вушка. Розказати її історію і так стати емпатичнішими", - каже Анастася Роман.

Водночас дітям, які мають травму, варто розповідати, що хтось народжується з якимись вадами, хтось здобуває інвалідність через війну, нещасні випадки, хвороби, і що усі ці люди, так чи інакше, привертають до себе увагу.

"У дитини має сформуватись розуміння: "Я не один(на) такий(ка)". Можна порівняти дитину з воїном, який зазнав схожих пошкоджень, показати на прикладі: "Як думаєш, на кого швидше звернуть увагу: на того, хто схожий на всіх, чи кого, щось вирізняє?" Наприклад, волосся, плямка на обличчі, гарний протез чи крісло колісне. І важливо пояснити, що увага - це психічний процес, який оточуючі інколи не контролюють", - розповіла фахівець.

***

За даними Офісу Генерального прокурора України, з початку повномасштабного вторгнення Росії (станом на кінець червня 2025 року) від російських атак в Україні постраждали 2678 дітей, із них 637 - загинуло, 2041 – поранено. І найбільший цинізм у тому, що, прицільно обстрілюючи пологові будинки та дитячі лікарні, росіяни виправдовують це влучанням у начебто "військові цілі".

Тетяна Урбанська

УНІАН в Google News