Говерла, Петрос, Піп Іван: що варто знати, щоб безпечно зійти на вершини Карпат

Карпатські вершини привертають увагу все більшої кількості українців. У гори йдуть наодинці, компаніями, з немовлятами, на протезах, а часом навіть групами на кілька сотень людей. Як збиратися в гори і чому не варто нехтувати порадами гірських рятувальників – дізнавався УНІАН.

Українські Карпати – дуже різноманітні та неймовірно красиві. Втім, їх точно не варто недооцінювати.

• Піднятися на Говерлу – поставити "галочку"
• Немає нічого недосяжного
• Коли краще підніматися на вершини Карпат
• Маршрути на Говерлу: який обрати
• Важливо зареєструватись у рятувальників
• Що брати з собою в гори

Піднятися на Говерлу – поставити "галочку"

Сходження на Говерлу для багатьох українців, та й не тільки, – "маст хев" останніх років. Це й зрозуміло, адже відпочинок за кордоном дорогий, виїхати можуть не всі, тож перше, що спадає на думку, – Карпати. З верхівки Говерли, яка є найвищою точкою України (2061 метр над рівнем моря), відкриваються неймовірні краєвиди. Приваблює туристів загалом весь Чорногірський хребет, по якому пролягає кордон між Івано-Франківською та Закарпатською областями. Власне з цих двох областей шукачі пригод і вирушають найчастіше в гори.

Гірські рятувальники кажуть, що українців, котрі йдуть в гори, можна умовно поділити на дві категорії – тих, хто полюбляє гірський туризм, періодично піднімається на різні вершини, й тих, хто хоче поставити для себе галочку – "Я там був". 

Останніх особливо багато було в перший рік повномасштабного вторгнення Росії в Україну, коли західні області прийняли чималу кількість внутрішньо переміщених осіб.

"Люди, котрі ніколи не бачили гір, йшли туди, щоб бодай трохи відволіктись, і нерідко губилися, потрапляли в халепу, травмувалися", – розповідає начальниця сектору зав’язків зі ЗМІ та роботи з громадськістю ГУ ДСНС в Івано-Франківській області Христина Перцович.

Загалом, за її словами, Івано-Франківська область – надзвичайно навантажений в туристичному сенсі регіон, і якщо раніше це особливо відчувалось улітку, то зараз вистачає підкорювачів гір і в будь-яку іншу пору року. 

Туристи обирають для сходжень не тільки Говерлу, а й інші вершини на Чорногорському хребті – Піп Іван, Петрос. Піднімаються як з боку Франківщини, так і з боку Закарпаття.

Читайте також:

Коли немає квитків на поїзд: цікаві локації в Україні без залізниці, які варто відвідати влітку

Татарів: тихий рай між галасливими Яремче та Буковелем

Літній релакс в Карпатах: небанальні місця для відпустки серед гір для усієї родини

Буковиця влітку: в пошуках мальовничих краєвидів на Львівщині

Немає нічого недосяжного

У будь-якому разі підйом на гору – випробовування, і до цього слід готуватися з огляду на власні сили та ціль. Наприклад, спортсменом з інвалідністю (висока ампутація ноги внаслідок захворювання) Максимом Магулою рухала мета зійти на Говерлу разом із родиною. Молодий чоловік в активному спорті понад десять років, він є тренером і майстром спорту міжнародного класу з фехтування на візках.

"Вирішила вся сім'я йти, то і я пішов з ними. Добре розумів ризик, можливі складнощі, але так само усвідомлював і те, що й до мене багато людей з інвалідністю підкорювали Говерлу, навіть на інвалідних візках піднімалися, хай і з допомогою волонтерів. То чому я цього не зроблю? Немає нічого недосяжного, головне, щоб була відповідна мотивація", – ділиться чоловік.

Максим зазначає, що не боявся тривалого походу, хоча він і виявився складнішим, ніж очікувалося, бо на зворотному шляху за порадою місцевих жителів спускалися найскладнішим маршрутом, на якому було багато слизького каміння та різких спусків. Для людини з милицями, яка пересувається на одній нозі (на гору Максим йшов з протезом, униз – без нього), це було неймовірно важко. За словам чоловіка, мозолі на руках від милиць були такі, що уявити страшно. Але мети було досягнуто.

"Я йшов уперед заради коханої, заради дитини, вони для мне найбільша мотивація не зупинятися!", – каже Максим. 

Ще одна родина – Ірина та Юрій Гал із Ужгорода – вирішили підніматися на Говерлу теж усі разом, із синами, молодшому з яких на ту мить майже виповнилося 9 місяців.

"Ми вирішили взяти синів із собою, бо хотіли зійти на Говерлу всією родиною, з нами йшов і старший син Олександр, якому було 6 років, та Крістіан, який ще навіть не ходив самостійно. Ми несли молодшого в спеціальному заплічнику, пристосованому для маленьких діток", – розповідає його батько Юрій.  

Періодично вони чергувались із дружиною – на самісінький вершечок піднімалась із малюком матуся, бо він на ту мить вже втомився і капризував.

"Важко було, бо весь час боявся, щоб не підковзнутися, – пригадує ту подорож Юрій. – Але це так вражає, коли піднявся на гору, разом з родиною – відчуття колосальні! Сів на камінь, вітер обвіває тебе, дивишся на безкрайні гори і дивуєшся тій неймовірній красі навколо" .

До речі, Юрій піднімався на Говерлу вже кілька разів, постійно випробовує інші вершини – зараз, поки ще тепло та хороша погода, готується з родиною зійти на Петрос.

Коли краще підніматися на вершини Карпат

Рятувальники кажуть, що оптимальний час для підйому на Говерлу чи інші вершини Карпат – літо. У травні на вершинах ще може лежати сніг, а у вересні вже починаються дощі й тумани. Щоправда, є поціновувачі підйомів у гори і взимку, але це переважно досвідчені туристи.

Загалом варто пам'ятати, що в горах погода може мінятися щодві години: приміром, світить сонце і температура під 30 вище нуля, а вже за кілька годин може знятися шалений холодний вітер, піти дощ чи опуститися туман. До всього цього треба готуватися заздалегідь.

"Підніматися на найвищу вершину України краще у будні дні, коли людей не так багато, бо у вихідні зазвичай на ту ж таки Говерлу сходить просто потік туристів, буває жива черга до вершини", – каже начальник частини спеціальних гірських пошуково-рятувальних робіт ГУ ДСНС в Івано-Франківській області Роман Братчук.

Туристи йдуть на Говерлу чи інші вершини зазвичай самостійно, у складі маленьких чи великих груп, а також із гідами.

"Тим, хто йде наодинці й особливо вперше, ми дуже рекомендуємо вивчити маршрут, розпитати знайомих чи бодай поцікавитись у мережі (тепер такої інформації достатньо), як і куди йти, звідки краще підніматися, де які небезпеки чатують на туриста, а де, навпаки, можуть бути допоміжні речі на кшталт будиночків лісників тощо, – розповідає УНІАН гід Василь Ловга. – Таким туристам варто знати, що популярні маршрути зазвичай протоптані, вздовж них встановлені вказівники тощо. Та й загалом на таких стежках загубитися важко, бо останнім часом на моїй пам'яті немає такого, щоб не зустріти на маршруті десяток-другий людей. А у вихідні це просто нескінченна вервичка туристів угору та вниз".

Якщо піднімається велика компанія, то слід пам'ятати, що йти синхронно всім разом не вдасться, кажуть рятувальники. У такому разі краще розділити групу на кілька частин, у кожній визначити відповідальну особу і тримати комунікацію між "командирами".

"Ще краще у великій групі подумати про знаки, які б вирізняли цілу команду – хустки, кепки, бафи, повязки одного кольору, за допомогою яких можна буде легко ідентифікувати "своїх" та не загубитися. Зазвичай ми так і практикуємо. Ще дуже виручають такі невеликі прапорці – їх можна почепити на заплічник і його добре видно. Одне, що прошу зазвичай свою групу – не кидати такі прапорці чи інші знаки аби-де, бо сміття на горі вистачає", – додає пан Василь.  

Ціна за послуги гіда на Говерлу може стартувати в межах тисячі гривень за одноденний тур без додаткових послуг. Якщо в групі є діти, то за них можуть просити суму вдвічі меншу. Якщо ж вам потрібен трансфер до бази підйому чи навіть з певної точки з гори – то вартість послуги може сягнути й більше десятка тисяч гривень.   

Маршрути на Говерлу: який обрати

Піднімаються на Говерлу зазвичай або з боку Закарпаття, або – Івано-Франківської області.

Найпопулярніші та найлегші маршрути – щоб за день зійти та повернутися – із Франківщини, від спортбази "Заросляк", що на висоті 1330 метрів над рівнем моря під Говерлою. Дістатися сюди трішки складно логістично: спершу слід доїхати з Івано-Франківська до Ворохти, а звідти на власному авто чи на замовному трансфері – до спортбази, адже рейсові автобуси туди не ходять. 

Від спортбази до верхівки Говерли ведуть три маршрути – "зелений", "синій" та "жовтий".

Як кажуть рятувальники, "зелений" маршрут – довший (4,3 км), але більш пологий; "синій" (3,5 км) – буде найкоротшим, хоча й веде доволі стрімкою стежкою на вершину.

Щоб було цікавіше й побачити більше гарних краєвидів, досвідчені туристи рекомендують підніматися одним маршрутом, а спускатися іншим, приміром, іти наверх "синім", а вниз – "зеленим". Зазвичай з боку "Заросляка" підйом займає близько 2,5-3,5 години, спуск – 2-2,5 години.

"На "синьому" маршруті з боку "Заросляка" всюди є маркування, широка стежка, як дорога в селі, тож загубитись буде складно, особливо у вихідні, коли туристів на маршруті чимало", – каже рятувальник Роман.

"Жовтий" маршрут протяжністю близько 14 км веде до гірського озера Несамовите (близько 7 км), звідки можна вийти на Говерлу, пройшовши через інші вершини Чорногірського хребта. Він розрахований на 1-2 дні, частково немаркований, тому важливо мати при собі засоби орієнтування.

Рятувальник наголошує, якщо в групі є літні люди чи діти, то краще сходити і спускатися "зеленим" маршрутом. 

"Якщо вас зненацька застала погана погода, задощило чи почав підніматися туман, краще спускайтеся донизу "синім" маршрутом, так буде швидше, але не забувайте, що тут місцями кам'яниста та дуже слизька після дощу стежка", – додає Братчук.

Водночас, за його словами, мобільний зв'язок є всюди вздовж маршруту, а це важливо.

Тим часом, маршрут на Говерлу із села Лазещина (Закарпаття) через урочище "Козьмещик" єнайкрасивішим, але одним із найдовших (протяжність близько 16-18 км в обидва боки). До населеного пункту легко доїхати рейсовим автобусом чи власним авто, потім потрібно підніматись до "Козьмещика", де є дерев'яні будиночки ("перемичка"), спеціально побудовані для порятунку в горах. До слова, місцеві жителі в Лазещині часто пропонують за окрему (й чималу!) плату піднятися до цієї місцевості на вантажівці чи джипах, але рятувальники застерігають від цього: джипінг в горах суворо заборонений.

Порівняно з маршрутами з боку "Заросляка", пішки його за день здолати практично нереально – треба доби дві щонайменше, каже речниця ГУ ДСНС у Закарпатській області Наталія Батир. Під час підйому можна помилуватись гарними краєвидами, в тому числі, мальовничим Петросом – ще однією популярною вершиною Карпат. 

Стежка згаданим маршрутом із Лазещини практично весь час широка, промаркована жовтим кольором. Якщо підніматись нею, буквально біля підніжжя верхівки Говерли можна зайти до маленького дерев'яного будиночку, у якому зручно підкріпитися, випити чаю чи перечекати негоду. Далі на туристів чекаєс найскладніший етап – підйом на верхівку зі стрімким набором висоти. Останні ж метрів 800-900 – це практично видирання на гору по камінню та валунах, де слід бути особливо обачним, аби не послизнутись і не підвернути ногу. 

Ще довший маршрут всіма вершинами з села Кваси (Закарпаття) – він веде через Петрос та весь гірський хребет на Говерлу і може тривати навіть 4-5 днів. Туристи піднімаються у високогір'я довгим, але надзвичайно гарним серпантином.

Є ще два маршрути, які останнім часом стають популярними, але водночас не є офіційними та поки не промарковані покажчиками.

"Мова про маршрут від гори Кукул та з села Говерла, – розповідає Наталія Батир. – Протяжність першого – 9 км, другого – 14 км, тож варто розуміти, що сходження займе щонайменше два дні".

Стежки тут ще незвідані, тож засоби навігації та спорядження – обов'язкові, наголошують у ДСНС. За словами Наталії Батир, обирають ці маршрути ті туристи, котрі вже неодноразово піднімалися на Говерлу та інші вершини, і їм набридли протоптані й добре знайомі дороги. Тож вони вирішують обрати інші, менш відомі, але більш цікаві.

"Стежки тут не промарковані, не мають точок порятунку чи орієнтирів, тож якщо хочете підніматись ними – обов’язково зареєструйтеся в рятувальників та візьміть із собою усе необхідне. Останнім часом випадки надання допомоги на цих стежках фахівцями ДСНС почастішали", – каже речниця закарпатського УДСНС.

Важливо зареєструватись у рятувальників

Як одиноким туристам, так і групам перед сходженням у гори рятувальники рекомендують реєструватися, але не в туристичних пунктах, а на офіційному сайті ГУ ДСНС Закарпаття чи Франківщини.

Також усім туристам, котрі планують підніматись на Говерлу чи інші вершини Карпат, рятувальники радять встановити на своїх мобільних телефонах застосунок "Порятунок в горах", який розробили фахівці з Франківщини ще в 2021 році

"Застосунок надзвичайно зручний, через нього можна реєструватись, а відтак у разі потреби надсилати сигнал про допомогу. Це скорочує час прибуття рятувальників. Навіть закордонні туристи встановлюють цей застосунок та користуються ним", – каже Христина Перцович.

На жаль, реєструються в рятувальників та в додатку заледве відсотків 10 з тих, хто йде в гори, і це дуже ускладнює в разі потреби пошуково-рятувальні роботи.

Але є й відповідальні громадяни, каже пані Батир. До прикладу, на Закарпатті за пів року зареєструвались понад 19 тисяч людей (1857 туристичних груп загальною чисельністю 19464 особи отримали консультації, зареєстровані або супроводжені туристичними маршрутами).

"Ми просимо реєструватися всіх, хто йде в гори, це особиста відповідальність кожного, – додає Роман Братчук. – Якщо до нас звертаються організовані групи, то ми просимо зареєструватися, а відтак інформуємо про особливості обраного для групи маршруту, застерігаємо від можливих ризиків, навіть моделюємо прогноз погоди. Реєстрація важлива вже навіть тим, що людям потрібно розказати, що і як відбувається, як діяти в тій чи іншій ситуації, де розташовані туристичні притулки та чому важливо завантажити офлайн-мапи та що робити в разі грози".

А ще трапляються такі ситуації, коли раптово на гори спускається такий густий туман, наче молоко, коли сусіднє дерево не видно, тож чи знатимете ви, що робити в такому разі, якщо не отримаєте інформацію? Саме тому завжди слід звертатися до рятувальників.

Втім, такі застереження, на жаль, туристи не завжди чують. Так, уже від початку року тільки франківськими рятувальниками було здійснено 120 пошуково-рятувальних операцій, більше сотні людей врятовано, серед них багато травмованих. Закарпатські рятувальники виїжджали цьогоріч у гори за викликами вже 142 рази, врятували 156 людей, 56 випадків із цього припало на травмування та надання допомоги.

Загалом, за словами спеціалістів ДСНС, з-поміж звернень до рятувальників слід виокремити такі основні причини: коли туристи губляться, втрачають орієнтир через погодні умови, бо не йшли маркованим шляхом, або ж коли травмуються.

Щоправда, Наталія Батир додає, що вистачає й таких випадків, коли люди піднімаються й скаржаться, що не можуть спуститися, адже їм стало зле: "Ми довіряємо людям, не можемо ж по телефону перевірити стан, піднімаємось, і нерідко виявляється, що... пані просто натерла ноги в незручних кросівках чи їй важко нести наплічник! Викликають порятунок, бо хочуть таким чином спуститися донизу на автівці... Такі ситуації обурюють, бо рятувальники – не таксі! Ми – державна служба, ми реагуємо тоді, коли реально потрібна допомога! Якщо ви невпевнені в тому, що витримаєте маршрут, то, можливо, варто підніматися легшим чи не робити цього взагалі. А ще слід реально оцінювати стан свого здоров'я, щоб розуміти, чи можливий підйом, а якщо можливий, то яким маршрутом".

До закарпатських рятувальників найчастіше звертаються за допомогою звичних номерів 101 чи 112, або ж телефонують напряму до гірських рятувальників на мобільний, але це може робити лише той, хто зареєструвався.

Що брати з собою в гори

Рятувальники рекомендують готуватись до підйомів на вершини вкрай серйозно, не нехтуючи їхніми порадами.

1. Рюкзак повинен бути місткістю 10-20 л, щоб умістив усе необхідне. Турист повинен іти з порожніми руками чи з туристичними палицями, але нічого не нести.  
2. З одягу слід взяти головний убір (бейсболка, баф або панама), вдягти термофутболку (довгий або короткий рукав – залежно від погоди), флісову куртку, куртку з капюшоном (адже погода міняється часто!).
3. Взуття: краще віддати перевагу кросівкам із протектором та товстою підошвою. Варто обрати кросівки навіть на розмір більші, ніж носите зазвичай. У жодному разі не беріть взуття з гладкою підошвою, воно може ковзатись на камінні, вологій траві, не врятує ногу на скелястих ділянках. А ще... як би незручно про це говорити, робіть педикюр перед підйомом в гори!
4. Бахіли туристичні за можливості теж варто кинути в рюкзак, як і поліетиленовий дощовик (він багато місця не займає, але оскільки в горах погода може змінюватись дуже різко, то не переобтяжить).
5. Трекінгові палиці та каремат-сідачку можна взяти за бажанням –
6. з ними буде зручніше, але це необов'язкові речі.
7. З перекусів варто взяти бутерброди, шоколад, батончики, а ось до води слід поставитись серйозно. Розраховувати на поповнення пляшок водою під час підйому не варто, поодинокі джерела вздовж маршрутів зазвичай забруднені чи сухі, тож краще розраховувати щонайменше на літр (а краще й більше) води на людину.
8. Обов'язково візьміть із собою індивідуальні ліки, які ви приймаєте щодня.
9. Сонцезахисні окуляри та крем для захисту від сонця, якщо піднімаєтесь влітку, теж не завадять.
10. Ще один важливий пункт – павербанк із зарядним кабелем для телефону.

Часом прості й продумані речі насправді рятують життя, кажуть рятувальники і закликають кілька разів перевірити наплічники перед тим, як іти в гори.

Читайте свіжі новини туризму, шукайте ідеї для подорожей і дивіться мальовничі фото з усього світу на Телеграм-канал УНІАН.Туризм.

УНІАН в Google News