Що потрібно змінити у Вінниці і у державі?

Міський голова Володимир Гройсман про те, що збирається робити далі, навіщо йому це потрібно, з ким і про що сперечається, про подальші реформи і не тільки...

Міський голова Володимир Гройсман про те, що збирається робити далі, навіщо йому це потрібно, з ким і про що сперечається, про подальші реформи і не тільки...
Якось зловила себе на думці, що знайомлячись з людьми з інших міст України мені, вінничанці, більше не потрібно розповідати, що то за місто - Вінниця, так би мовити презентувати його. Вінницю знають, і вже не тільки за ставкою Вервольф та склепом Пирогова.
Причиною такої відомості є перетворення, зміни, які відбуваються у місті. Рік тому, на виборах, вінничани проголосували за те, щоб мером Вінниці залишався Володимир Гройсман. Майже 80% голосів "за" (у загальноукраїнських новинах це пройшло як рекордний показник по Україні на жовтневих виборах-2010) стало оцінкою і започаткованих Гройсманом реформ, і кредитом довіри меру на подальші зміни. А пам’ятаєте, як все починалось? Сьогодні ж впорядкування стихійної торгівлі проводиться у багатьох містах України, в тому числі у Луцьку, Сімферополі, Києві.

- Володимире Борисовичу, не усім віриться, що реформи можна робити заради реформ. Деякі люди шукають Вашу особисту вигоду у цьому. Тож... а навіщо воно Вам треба?

- На жаль або на щастя, люди завжди шукають якусь причину. І якщо ця причина лежить на поверхні, вони можуть у неї не вірити, а шукати якісь приховані мотиви. Просто ми за 20 років української політики зневірились, і у речі, які повинні бути нормою, нам буває важко вірити. Я хочу виправдати довіру, яку маю, хочу вільно дивитись людям в очі, хочу, щоб Вінниця змінювалась і щоб життя у Вінниці змінювалось на краще. Це абсолютно нормально. А те, що все непросто - то непросто. Інколи доводиться ухвалювати непопулярні рішення, і це правда. Що ти переживаєш за людей - це правда. Але скажіть: якщо ми не будемо робити, то хто буде робити? Невже хтось прийде і зробить це замість нас? Ні. Це можемо робити тільки ми. Чи робимо помилки? Можливо, так. Чи можемо ми їх виправити? Думаю, так. От і вся моя "вигода", хоча, може, дехто в це і не хоче вірити...

КОЛИ МЕДИЦИНІ САМІЙ ПОТРІБНА НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА

- Минулого вівторка Ви були у Києві, відстоювали права Вінниці на вінницькі ж лікарні. З ким говорили і які аргументи застосовували?

- Я постійно намагаюсь тримати діалог з робочою групою Адміністрації Президента, міністерства щодо тих принципів, на яких ґрунтується реформа медичної галузі, пілотний проект якої впроваджується на Вінниччині. Реформа передбачає, що заклади первинного рівня (це амбулаторії, поліклініки) залишаться в управлінні міста, а от вторинна ланка (це лікарні, пологові будинки) має перейти в управління області. Причому, цей закон урівнює райони і міста. Наша позиція полягає у тому, що у районах, можливо, це і доцільно - створювати єдині міцні високоякісні на декілька районів заклади охорони здоров’я. А от у містах, особливо наголошую на обласних центрах, де вже створена вся необхідна інфраструктура, такого робити не слід. Якщо обласний центр має і поліклініки, і лікарні, і швидку допомогу, зв’язок між ними розривати не потрібно, бо від цього якість обслуговування погіршиться. Окреме питання, що закон ухвалювався без обговорення: ні в рамках Асоціації міст України, ні в рамках територіальних громад. Фактично його затвердили і спустили до виконання без врахування думки тих, хто впроваджуватиме цей закон і на кого він розрахований. Тому наша пропозиція: внести зміни у законодавство про реформування медичної галузі і врахувати особливості міст-обласних центрів або міст обласного значення.

- Вас вже підтримали мери інших обласних центрів?

- Сьогодні вони цього ще не відчувають, адже проект з реформування медицини пілотний - Київ, Вінниця, Донецьк, Дніпропетровськ. Якраз минулого вівторка у рамках Асоціації міст збиралась секція охорони здоров'я. Були представники багатьох міст України. Коли вони почули про ці новації, в них були дуже великі застереження, схожі з нашими. Думаю, що такі застереження є у Харкова, у Донецька, у Мелітополя, у Житомира - у багатьох міст.

- Зініційована Вами медична реформа у Вінниці - як вона наразі просувається і чи взагалі є сенс її продовжувати, якщо зміни до закону не будуть внесені?

- Це нас і загальмувало. Якби закон не вийшов, нам би на рівні міста вже вдалось зробити набагато більше. Ми повністю підготували реформування первинної ланки, і наше рішення по центрах первинної медико-санітарної допомоги співпадає із законом про пілот. Це перша позиція - розмежувати первинний і вторинний рівень, простіше кажучи, відокремити поліклініки від лікарень. Далі ми хочемо зробити профілізацію лікарень, щоб кожна лікарня мала свій профіль: хірургічний, терапевтичний, відновлювального лікування. І у такій профільованій лікарні має бути сконцентроване все найкраще: спеціалісти, обладнання, умови. Наприклад, хірургія. Беремо другу лікарню - лікарню швидкої медичної допомоги. Там сьогодні є найсучасніші операційні, кафедра, наркозна дихальна апаратура, операційні столи... Тобто все підготовлено так, що там можна робити дуже якісно операції. А хірург тоді високопрофесійний, коли він постійно робить операції. Якщо ж говорити про те, що у Вінниці буде п'ять хірургічних лікарень, толку буде мало. Страждатимуть, звісно, люди. Загалом, людині не важливо, в якій лікарні лікуватись. Їй головне, щоб її пролікували, зробили це швидко і надійно. Але оскільки ведуться розмови про те, кому взагалі будуть підпорядковуватись лікарні, ми призупинились, бо незрозуміло, як рухатись далі. Понад те, хочуть змінити і підпорядкування швидкої допомоги - створити екстрену допомогу і об'єднати її у державну структуру. Тобто "швидка" Вінниці й області буде управлятись з Києва. Така централізація не може привести до підвищення якості. Тому ми пропонуємо переглянути також і цю позицію. Поки дискусія триває. Чим закінчиться, подивимось. На рівні області ми домовились з губернатором, що лікарні залишаються на наступний рік в управлінні міста. Але як буде надалі, сказати не можу.
Хочу зазначити, що більшість людей на місцевому рівні готові брати на себе відповідальність за медицину. А деякі міські голови відкритим текстом кажуть: баба з воза - коням легше. Це - не вінницький підхід. Треба братись за медицину і робити її належної якості, а не так, що забирають лікарні, і слава Богу.

ДИВУВАТИ НІКОГО НЕ ЗБИРАЮСЬ

- "Прозорий офіс" Вінницької міської ради, який свого часу був пробною реформою, вже встиг здивувати усіх: від мерів інших міст до Президента. Чим ще збираєтесь дивувати вінничан і Україну?

- Нічим. Взагалі не збираюсь когось чимось дивувати. Щось робити - так. Прозорий офіс - це стандарт, так має бути. Аномалія - це коли закриті кабінети, коли не зрозуміло, хто, кого і де приймає. Ось це потрібно ламати. Якщо мова про центри адміністративних послуг, то у Вінниці будемо відкривати ще три таких центри, але там будуть працювати соціальні служби, куди люди звертаються за пенсіями, субсидіями, державною допомогою. За результатом візиту Президента ми отримали державну підтримку і сподіваємось реалізувати три таких проекти вже наступного року. Також ми наразі розробляємо оновлення наших електронних можливостей і максимально відкриємо інформацію (там де це не суперечить закону), випустимо її у публічний простір. Багато що вже зараз доступне, але ми систематизуємо і розширимо можливості доступу. До квітня 2012 року Вінниця стане одним з найбільш відкритих міст.

- А Ви особисто задоволені роботою "Прозорого офісу" на усі 100%?

- Та ні. Офіс працює достатньо позитивно, це правда. Те, що вдалось досягти зміни мислення чиновників, це теж правда. "Прозорий офіс" зразка 2008 року відрізняється від "Прозорого офісу" зразка 2011 року. Ми його постійно вдосконалюємо, постійно вираховуємо, що може бути негативним, намагаємось це прибрати. Але ще на законодавчому рівні потрібно багато зробити, щоб усі процедури були більш спрощені, а їх кількість зменшена. Зараз їх, цих процедур, 186, а повинно бути 20-30!

- Крім медиків, працівникам яких ще галузей слід чекати на реформи...

- Ми реформуємо загалом місто. Медицина, ЖКГ, громадський транспорт, освіта, яка має бути однаково високоякісною в усіх школах... Концепція розвитку "Вінниця-2020" формулює 10 пріоритетів і по кожному з них є цілі, до яких прагнемо. Загалом, коли ми говоримо про реформи, то це реформи секторальні. На часі реформа №1 - це система управління держа-вою, де фундаментом є місцеве самоврядування. Наведу приклад, вінницька програма "Безпечне місто", яка передбачає зовсім іншу якість безпеки і відчуття людей на вулицях. Програма сформована і на її реалізацію потрібно 25-30 млн. грн. Для нас на сьогодні це непосильний вантаж. Звісно, ми будемо шукати гранти, міжнародну допомогу. Але якби нам трішки ресурсів... Я не кажу про гроші, я кажу про можливості.

- Назвіть ці ресурси.

- Я пропоную конкретно. 20-25% податку на прибуток підприємств, які вони платять у державний бюджет, зараховувати у бюджет розвитку територій. 20-25% податку на доходи фізичних осіб, який повністю зараховується до місцевого бюджету, але витрачається фактично державою - на делеговані повноваження, зараховувати у бюджет розвитку територій. Це стимулюватиме: міста активніше включаться у процес підвищення економічного благополуччя країни. Тобто ми всі будемо зацікавлені у тому, щоб у нас було більше підприємств, більше робочих місць, більша зарплата. Ось це і є конкретний ресурс.

- Коли ви ухвалюєте рішення, якими критеріями керуєтесь? Це сума конкретних заходів, це гроші чи щось інше?

- Ми визначаємо пріоритети. "Вінниця-2020" - це документ, який об'єднав ці пріоритети. Далі вибудовуємо позицію короткотермінових цілей, середньотермінових і довготермінових. Потім виходячи з наших можливостей і актуальності тих чи інших питань ми і формуємо плани. Дуже шкода, що не можна планувати на середньотермінову перспективу. У нас же бюджет ухвалюється раз на рік, тоді як деякі європейські міста затверджують бюджети на 3-5 років.

- Пройшов уже певний період часу, коли почав працювати новий Бюджетний кодекс і відбувся перерозподіл фінансових потоків. Сьогодні у фінансовому плані Вінниця як почувається, чи вистачає грошей?

- Дуже складно. Якісь податки зарахували у бюджет розвитку, але це дуже мінімально, в десятки разів не співпадає з нашими потребами. Хоча певні позитивні моменти були. А складно тому, що є певний економічний стан життя країни, і, звісно, це все віддзеркалюється на містах. Але перший крок зроблено і потрібно робити наступний - готувати базу для місцевого самоврядування, залучати його до економічного розвитку країни. Тоді країна почне розвиватись динамічно.

- Місто бере кредити, у нас є облігації займу. У світлі тієї ж економічної кризи не страшно керувати у борг?

- Не страшно. У нас кредитів залишилось 10 млн. грн. Але ми перекредитовуємось тільки для того, щоб поповнювати ресурси, які потрібно витрати сьогодні і яких немає. Так, вони будуть завтра чи через півроку. Однак робити потрібно сьогодні. Візьмемо дорожнє господарство. Сьогодні усі основні магістралі - у нормальному стані. Коли починали, метр квадратний коштував до 30 грн., а сьогодні у 5-7 разів дорожче. Що це на сьогодні 30 грн.? За ці гроші нічого не зробиш. Ціни виросли у 4-5 разів, а відсотків ми платили аж 10-12% в рік. Тобто економічна доцільність у цьому шляху є. Окрім того варто зазначити, що такі рішення неможливі без затвердження Мінфіному.

- Які стосунки з губернатором Джигою?

- З Миколою Васильовичем стосунки хороші, конструктивні. Ті ініціативи, з якими ми виходимо, отримують розуміння у губернатора. Знову ж таки, ми піднімаємо питання, які стосуються розвитку міста, і розуміння - це добре. І так складалось із самого початку і сподіваюсь, що так буде і далі.

- До Дня міста вінничани отримали прекрасний подарунок - оновлений майдан Незалежності. А коли дійдуть руки до приміщення міськвиконкому, який явно псує зовнішній вигляд?

- Це у планах. Але секретів відкривати поки не буду. Ми хочемо зробити так, щоб ця будівля після певних заходів заощаджувала кошти для міського бюджету.

- Як Ви домовились з Порошенком не тільки на реконструкцію набережної, а й на фонтан?

- У будь-якого проекту, який реалізується, є інвестиційна складова для міста. Ми домовились про реконструкцію набережної, підписали угоду. А ідея саме такого фонтана вже пішла у розвиток наших попередніх домовленостей. Домовились, що ми це робимо, а далі вже пішов творчий пошук рішень і вийшло дуже класно. Тепер Петро Олексійович вже готує апгрейд фонтана. Я дуже вдячний Петру Олексійовичу, він дуже по-доброму ставиться до Вінниці.
- Закінчіть, будь ласка, фразу: я пишаюсь Вінницею тому що...
-...я її люблю.
- Як назвали сина?
- Давидом.

ПРО ПОЗИЦІЮ І ОПОЗИЦІЮ

- Ваша політсила і Ви йшли на вибори під гаслом "Нам потрібна більшість". І цю більшість отримали. Тобто зараз маєте усвідомлювати, що міський голова, який отримав більшість, у своєму словнику не може мати фрази "Ми хотіли, а нам не дозволили"...

- А колись від мене таке чули? Я забув такі фрази, як "улучшить", "углубіть", "поширити", "вдосконалити", "будемо старатися"... А якщо серйозно, я дуже вдячний вінничанам, що вони зрозуміли, у чому суть цього звернення. Адже якщо мер не має підтримки депутатського корпусу, всі його починання приречені на провал. Коли мер стає заручником політичних ігрищ, політичного цинізму, політичної доцільності - такий мер неефективний. Такий мер має або йти на повідку депутатського корпусу, який формує більшість, а ті приходять і просять - хто земельку, а хто котельню, а хто ще щось... Або якщо мер себе поважає, він має подати у відставку.

- Але Ви знайшли третій шлях.

- Я знайшов правильний шлях. Я сказав людям: якщо підтримуєте мене, то підтримайте і моїх колег, на чию підтримку я буду опиратись і з якими у нас однакові погляди. Ви ж подивіться, який балаган влаштовують у різних радах. І цей балаган не має нічого спільного з інтересами людей. У кого є хоч маленький відсоток довіри до мене, прошу вважати ці слова абсолютною правдою. Гасла звучать одні, а реальні цілі - зовсім інші. Два місяці тому вони приходять до представників влади і просять взяти їх на роботу, а зараз кричать про соціальні стандарти. Ось у чому цинізм! Один каже: невдовзі вибори, я буду розкручуватись на болі чорнобильців, афганців, дітей війни і пенсіонерів, а якщо не пройду у Раду, то хоч поторгуюсь з лідером виборчої гонки. Якщо ми цього не змінимо, не станемо справжніми, і городяни не тільки Вінниці, будь-якого міста, не дадуть цьому оцінку, нічого не зміниться.

- Про афганців, чорнобильців, дітей війни і пенсіонерів зараз у Вінниці говорять конкретні люди. Це Л.Щербаківська ("Батьківщина"), А.Бойдаченко ("Свобода"), В.Маліновський ("Голос народу"), В.Козак (ПРП), В.Палій (…), С.Гайструк (Громадянська позиція), В.Гусар (Конгрес українських націоналістів). На одній із сесій міської ради Ви доволі гостро відповіли на заяву від "Батьківщини", та й взагалі достатньо жорстко ведете себе з опозицією. Вам не здається, що перегинаєте палицю або просто не зважаєте на цих людей?

- Чому? Зважаю. Я готовий дослухатись до усіх і зважати на усіх, хто є щирим. А хто на трибуні каже одне, в кулуарах - друге, а у влади просить третє - з такими людьми я ніколи рахуватися не буду. Тому що такі люди дозволяють собі використовувати інших заради того, щоб добитись якогось свого особистого інтересу. Крапка. І моя людська свідомість, моя мораль не дозволяє мені з цим погодитись.
- У відповідь на Ваші ж закиди та ж Людмила Щербаківська спитає: а що особисто я у вас просила?
- Нічого. Хоча ні, просила. Просила деяких людей поставити на ті чи інші посади. Я відмовив. Тому що політичний принцип призначень, на мою думку, неприйнятний. Є вакансії, є посади, є конкурс. Беремо участь - й інтелектом перемагаємо. А в цілому, у мене більше нічого не просила. А у кого просила, хай сама скаже... Опозиція - це взагалі класно, але у нас немає її правильного розуміння... Якби вона була справжня, класична опозиція, така як в Америці чи Англії, то це - партнери влади. Коли влада і опозиція сідають за стіл і обговорюють чіткі й зрозумілі теми, щось поліпшують, дають пропозиції. Опозиція - це люди, які хочуть змінити свою країну на краще, відстояти щось конкретно. А у нас все це зводиться в основному до власних меркантильних інтересів. І кожен намагається заскочити на цю опозиційну хвилю.

- Тяжко сперечатися з людиною, за плечима якої 37 штиків депутатів і ціла міська рада. У вашому розумінні, яким має бути опозиціонер?

- Дискусія - це супер! І зі мною потрібно сперечатись. У міській раді має право говорити будь-хто і говорити те, що думає. Не тільки керівники і заступники, а й спеціалісти. І будь-хто може внести пропозиції щодо змін тієї чи іншої системи. Це - супер, коли є ініціатива. З приводу того, хто може бути мені опозиціонером? От я чітко за європейський вектор розвитку України і нашого міста. Ідеологічно для мене може бути опозиціонером той, хто каже, що нам потрібно іти не в Європу, а в Азію чи Африку. Це речі глобальні, але вони, що найголовніше, нам не заважають. Загалом, я готовий сприймати і підтримувати будь-які пропозиції: щирі, відкриті, професійні. Але я не готовий заохочувати дурість.

- Читаю Вашу декларацію: 450 тис. грн. від оренди майна. 11,2 тис. грн. - дивіденди, відсотки, роялті. Що такого здаєте оренду за 35,5 тис. грн. на місяць і від якої інтелектуальної власності маєте прибуток?

- Дивіденди, відсотки, роялті... Це все іде в одній стрічці. Власної торгової марки у мене немає. Колись я доволі успішно займався бізнесом. Зараз я ним не займаюсь, я передав в управління свої корпоративні права і комерційну нерухомість і сьогодні за це отримую дохід.

- Магігранд...

- Ні, особисто я частки в цьому проекті не мав і не маю. Я ніколи не прагнув до великих статків, лише - до матеріальної незалежності.

УНІАН в Google News