Російський соціолог Ігор Ейдман: До весни "пригожинська різанина" стане неминучою, найманці вбиватимуть зеків

Російський соціолог і блогер Ігор Ейдман в інтерв'ю УНІАН розповів, навіщо Ердоган намагається врятувати Путіна, чому Захід "душить" кремлівського диктатора повільно, як "пригожинці" збираються "утилізувати" зеків, а також оцінив, наскільки реальною сьогодні є загроза ядерної війни.

Почнемо з Ердогана та його ініціативи про так зване різдвяне "перемир'я". Ми знаємо, що перемир'я тривало 48 хвилин. Чому Ердоган в це раптом вписався?

Я уважно слухав і читав різні ЗМІ, в тому числі західні, і у мене склалося враження, що Ердоган пропонував зовсім інше. Різдвяне "перемир'я" - це вже путінська ідея. А Ердоган, наскільки я зрозумів з німецьких ЗМІ, носиться з ідеєю переконати Путіна оголосити одностороннє безстрокове перемир'я, не тільки на Різдво. Думаю, що таким чином Ердоган намагається врятувати свого колегу у вже не дуже численному клубі диктаторів. Запровадження такого перемир'я було б останнім і, можна сказати, єдиним шансом Путіна призупинити українську реконкісту, тобто звільнення Україною своєї території від російських загарбників.

Ми бачимо, що цю війну Росія програє. Починаючи з вересня, вона не має ніяких реальних перемог, а має суцільні поразки – у Харківській, Херсонській областях і так далі. І ми бачимо, що ситуація навряд чи переломиться. Хоч і набрали так званих "мобиків", вони нічого змінити на фронті не можуть, тому що у Росії немає ресурсів, щоб їх елементарно озброїти, навчити, укомплектувати ними боєздатні частини і якось реально використовувати їх для війни. Їх хаотично кидають на сиру землю, в окопи, і їх періодично накриває українська арта. Цим Росія не зможе переломити хід війни.

Таким чином, як завжди було в історії, якщо наступаюча сторона не змогла перемогти досить швидко, якщо її наступ застопорився, якщо вона починає відступати, то наступний крок – це програш, втрата всього завойованого, а далі – тотальний крах режиму. Таке було багато разів, у тому числі в Росії під час Першої світової війни, коли невдачі на фронті призвели до краху спочатку імперії, а потім короткочасної Російської республіки.

Що у цій ситуації можна зробити? Путін абсолютно неадекватний, він не бачить і не оцінює реальну ситуацію. Судячи з усього, його клеврети і холуї весь час приносять йому тільки хороші новини, а якщо їх немає, то їх просто вигадують, і він живе у своєму світі. А Ердоган, як до нього не стався, досить жорстка, хитра і раціональна людина. Він розуміє, що Путін програє цю війну, але зацікавлений, щоб цього не сталося, тому що не хоче залишатися один в ролі останнього диктатора в євразійському просторі. Тому що тоді його будуть пресувати за порушення прав людини, за свавілля проти курдів і за втручання в сирійські справи. Ердоган зацікавлений в тому, щоб для всього західного світу головним алергеном і викликом було путінське правління. Тоді він зможе виторговувати у Заходу якісь преференції, як, наприклад, від прийому в НАТО Швеції та Фінляндії. А з Путіним робити свої гешефти, використовуючи те, що той загнаний в кут, і більше ніхто з членів НАТО з ним не хоче мати справу. Наприклад, Ердоган зможе допомагати Путіну уникати санкцій, використовуючи для цього свої можливості, і натомість отримувати дешеву нафту і дешевий газ.

Ердоган бачить, що Путін впевнено мчить до краху. І для того, щоб йому допомогти, він хоче зупинити війну. І якби росіяни реально дотримувалися перемир'я безстроково, тоді Україна стала б порушником, і Ердоган просував би цю тему, щоб Захід натиснув на Україну. Це було б для Ердогана і для Путіна ідеальним варіантом. Путін, досягнувши б такого перемир'я, зміг би де-факто на якусь незрозумілу кількість часу законсервувати, забрати собі те, що захоплено, і повільно його перетравлювати.

Але, на щастя для нас усіх, на відміну від Ердогана Путін абсолютно неадекватний, він живе у своєму світі і намагається якимись нальотами будьонівської кінноти – пригожинськими зеками – чогось досягти в Україні. Повністю відмовляти Ердогану він не хотів, тому з безстрокового одностороннього перемир'я народив якогось виродка у вигляді півторадобового різдвяного "перемир'я", якого ж сам і не дотримувався.

Ні до яких наслідків ця вся історія не призведе. Хіба що Ердоган покрутить пальцем біля скроні і подумає, що Путін все-таки абсолютний неадекват, і що кашу з ним не звариш. Якщо людина не хоче, щоб йому допомогли, то йому допомогти неможливо.

Генеральний секретар ООН Гутерріш єдиний, хто вітав фейкове "перемир'я" Путіна на Різдво. І він же розпустив комісію по трагедії в Оленівці. З чим це пов'язано? Чому Гутерріш підіграє?

Зрозуміло, чому він так робить. Він Керівник ООН. Йому потрібно вітати будь-які мирні ініціативи. Фейкові вони чи реальні – неважливо. Він же миротворець, у нього робота така. Але те, що він підтримує або говорить, нікого взагалі не хвилює. Це чистий політес, грубо кажучи, балаканина. Ніяких реальних важелів у нього немає. Не він допомагає Україні. Україні допомагають США і Євросоюз, і деякі інші країни. І важелі якогось впливу на ситуацію є у них. І саме до них намагався апелювати Ердоган. Але, як ми бачимо, путінське "перемир'я" не надихнуло і не зацікавило ті країни, які реально допомагають Україні. Вони всі дуже скептично прокоментували це. Отже, результат, як я вже сказав, буде нульовим.

ЗАХІДНІ КРАЇНИ ДУШАТЬ ПУТІНА ПОВІЛЬНО

Як думаєте, який переломний момент настав, що Захід дає нам допомогу в 3 мільярди доларів, можливо, далекобійні ракети, на 20 січня призначений Рамштайн-8?

Я думаю, що це загальна стратегія західних країн. Вони не хочуть робити різких рухів. Я вже наводив цю метафору: коли ви заходите у кімнату, а там кобра, потрібно не робити різких рухів, тому що вона може накинутися і вкусити, вкусити ядерною зброєю. Потрібно її акуратно, непомітно придавити і придушити так, щоб вона і рипнутися не встигла, як твій чобіт у неї вже на горлі.

Західні країни душать Путіна повільно. Вони не роблять різких рухів, як ми всі сподівалися спочатку, вони це роблять повільно, але систематично, не відступаючи. І тиск наростає. Допомога зростає, нові види зброї передають не тільки США. Німеччина нарешті почала постачати бронетанкову зброю, і Франція.

Ідея у тому, щоб Путін до самого останнього моменту ще на щось сподівався. А потім, коли він зрозуміє, що його партія програна, у нього вже не буде ресурсів для якихось екстремальних дій типу розв'язання ядерної війни. Тобто довести його до такої ситуації, коли він потягнеться до кнопки, якщо потягнеться, виявиться, що і кнопки вже немає, і сидить він вже не в кремлівській палаті, а якісь люди його зв'язали і везуть в психлікарню.

Думаю, що саме на це все і розраховано, причому досить вдало, тому що Путін – неадекватна людина, яка досі сподівається на щось. Що вони, значить, ще трошки напружаться, і Україна капітулює. Це повна маячня, і цього ніколи не станеться, але він на це розраховує, і божевільний Медведєв теж.

Зараз російські чиновники поділилися на дві категорії: на тих, хто остаточно збожеволів – типу Путіна і Медведєва, і тих, хто сидять тихо як миші, але страшно незадоволені, і в будь-який момент готові увіткнути ніж у спину свого "благодійника". Просто для цього у них не вистачає сміливості, ресурсів і головне – організації колективної дії, тому що вони всі один одному не довіряють. Але рано чи пізно я думаю, це, можливо, і відбудеться, коли вони вже зрозуміють, що їх тягнуть у прірву. Тоді вони постараються від нього позбутися, як це було з Хрущовим або з Павлом I, якщо згадувати історію Росії.

Що ж має статися, щоб ці люди, які хочуть встромити ніж в спину, спробували це зробити?

Думаю, достатньо було б відступу російських військ, бажано панічного, до лінії поділу 24 лютого. Для Путіна це була б очевидна поразка. Очевидна для всіх – і для еліти, і для суспільства. Він же створив свій імідж і взагалі легітимність його грунтується на релігії "побєдобєсія". Тобто він – головний жрець перемоги. Людям вже десятиліттями вкладається в мозок це біснування 9 травня, що "ми – народ-переможець", "діди воювали", "перемогли", "ми повторимо", "ми крутіше за всіх". Всі ці ідеї пов'язані з перемогою – "зараз європейці злякаються, прибіжать каятися". Нічого не вийшло.

Можна водити за ніс людей довго, але не нескінченно. Якщо вони побіжать, наприклад, навіть до лінії поділу 24 лютого, вся "побєдобєсна" легітимність Путіна як лідера цієї банди, цього злочинного луб'янсько-кремлівського угруповання буде зруйнована в очах суспільства.

ДУЖЕ СКОРО "ПРИГОЖИНЦІ" ПОЧНУТЬ УТИЛІЗОВУВАТИ ЗЕКІВ 

Ви раніше говорили, що мобілізовані зеки теж можуть стати загрозою для режиму. Як ви це бачите?

Я писав, що ці зеки заангажовані на півроку. Вони в основному завербовані у серпні-вересні-жовтні, тобто до весни їх треба буде випускати, а їх десятки тисяч. Чи зможе Пригожин або російська держава випустити десятки тисяч запеклих кримінальників-рецидивістів, та ще й таких, які скуштували кров, і володіють знаннями, як поводитися зі зброєю і вибухівкою? Очевидно, що ні.

Ніхто в Росії не хоче нової холодної весни 53-го, яка, як відомо, була після смерті Сталіна при Беріївській амністії. Тоді з таборів вийшов натовп зеків і влаштував моторошні масові вбивства і згвалтування в російських містах. Ніхто цього не хоче і не допустить. Тим більше, що навіть ніякого юридичного механізму звільнення цих зеків немає. Всі вони зараз "сидять" формально, і при цьому воюють. Хто кожного з цих 40 з гаком тисяч, крім Путіна, буде помилувати? Це теж абсолютно неможливо. Я думаю, що "пригожинці" їх будуть просто утилізовувати – посилати на вірну смерть. Вже зараз це частково відбувається, але пізніше це буде очевидно.

Усіх зеків спишуть у "вантаж 200", щоб не стикатися з якимись повстаннями, невдоволеннями, протестами. Адже спробуй застав людину, яка дивом вижила за ці півроку, знову воювати або йти у табір. Звичайно, це практично неможливо, тим більше озброєну людини. Її треба або відпускати, або вбивати. Її не відпустять, я думаю, будуть вбивати. І буде просто різанина. Найманці вбиватимуть зеків.

Я про це сказав, і буквально через два дні Пригожин вирішив продемонструвати всім, перш за все, самим зекам, що він їх буде відпускати. І демонстративно видав путівку "в життя" кільком десяткам людей, мабуть, з числа своїх якихось відданих собак, а, може бути, це люди, які взагалі не воювали, а просто відкупилися. Я думаю, що він це зробив для того, щоб зруйнувати чутки, які ходять між зеками, що ніхто їх ні на яку свободу не відпустить, а будуть змушувати воювати і вб'ють. Не знаю, чи читав він мій допис, але на цю тему він вирішив завдати превентивного інформаційного удару. Він же навіть заявив, що вимагатиме, щоб зеків у МДІМВ приймали, таких студентів, які по 15 років відсиділи. Відповідно, Я думаю, що кілька десятків людей він випустити може, але кілька десятків тисяч йому ніхто випустити не дасть, він і не буде цього робити. Тому до весни різанина "пригожинських" зеків буде абсолютно неминучою.

ЛУКАШЕНКО НЕ ХОЧЕ І НЕ БУДЕ ВОЮВАТИ

У Білорусі заговорили про створення і нарощування так званої союзної армії, навіть десь проскакувала інформація, що це буде перша в країні приватна військова компанія. Як думаєте, Лукашенко таким чином просто знову пудрить мізки Путіну і намагається якось вислизнути від прямої участі у війні проти України?

Сподіваюся, що він намагається вислизнути від прямої участі. Його вже давно намагаються змусити. Лукашенко не хоче і не буде воювати. Він продавав себе населенню саме так: тупий колгоспник, але при якому тихо все і спокійно, не так, як в Україні. Влазити у війну – це значить повністю вбити останні залишки його впливу в суспільстві. Більш того, якщо він пошле строковиків воювати, ймовірність того, що вони будуть переходити на бік України, дуже велика, і цього він теж боїться. Звичайно, він може набрати якихось найманців, але, по-перше, Білорусь – не велика країна, по-друге, народ там – спокійний і не такий вже й жебраки, як у деяких російських регіонах. Я думаю, що багато Лукашенко не завербує. Може бути, там хтось і піддасться, якісь теж кримінальники, але цього йому не вистачить для повномасштабної участі у війні.

У Лукашенка є до 5 тисяч карателів, але ці карателі йому самому потрібні, Він їх в Україну на забій не пошле. Хто ж тоді його трон буде захищати і підпирати? Тому якими силами він збирається воювати, абсолютно не зрозуміло. Вірніше, зрозуміло, що воювати він не збирається.

ЙДЕ БОРОТЬБА, КОЖЕН З ОТОЧЕННЯ ПУТІНА ХОЧЕ НАЖРАТИСЯ ВІЙСЬКОВИМИ НАДПРИБУТКАМИ

Приватні військові компанії в Росії ростуть, як гриби. ПВК Шойгу, як Міноборони, наближений до Путіна олігарх Тимченко теж створив свою ПВК "Редут", Рогозін теж намагався створити. Це Пригожин показав приклад, як можна вислужитися перед господарем, або, таким чином російські еліти готуються до громадянської війни? Як ви думаєте?

Я думаю, що все простіше. Є два моменти. Перше – вони дійсно всі хочуть вислужитися і, враховуючи низький рівень ефективності російської армії, є, мабуть, така ідея у путінського оточення, що ПВК будуть більш ефективними. І навіть нібито Пригожин так себе продає – що він більш ефективний, ніж армія. По-друге, що не менш важливо, це ще й бізнес. Всі хочуть якось прилаштуватися до цього величезного бюджетного пирога, який йде на війну. Зараз Пригожин там головні шматки відгризає, але Інші, який-небудь Рогозін думає "чому б мені туди не прилаштуватися?".

Я, до речі, впевнений, що координати Рогозіна злив Пригожин, тому що до цього у них була найжорстокіша публічна перепалка. Мабуть, Пригожин був страшно незадоволений, що Рогозін почав тягнути свої пустотливі ручки до його шматка військового пирога, і погрожував йому відверто в пабліку.

Пригожин, природно, намагається конкурувати з іншими олігархами, перш за все з Міністерством оборони, за те, щоб більше зжерти, більше цих військових витрат на себе перетягнути. Тому йде боротьба, і кожен серед путінського оточення хоче нажратися цими військовими надприбутками. Туди всі зараз полізли, але Пригожин намагається відстоювати свій шматок найжорстокішими методами. Ми бачимо, що з Рогозіним сталося. Я думаю, Пригожин так просто не здасться, він дуже агресивний діяч, йому вдалося продати себе Путіну в якості мало не єдиної ефективної людини на війні.

До речі, а чи може він сам обернутися проти Путіна, коли зрозуміє, що Путін йому не потрібен, що Путін вже злитий?

Я думаю, що проти Путіна він навряд чи виступить. Навпаки – вся його влада, всі гроші і фінансові потоки тримаються за рахунок підтримки Путіна, за рахунок того, що Путін особисто його кришує, всю його ПВК. Якби не Путін, то інші путінські клеврети, інші чиновники, олігархи, генерали і так далі давно б його зжерли, тому що Пригожин дуже борзо поводиться, таких не люблять. Більш того, він несистемна людина, що прийшов в систему ззовні. Ці всі чиновники, генерали, фсбшники висиджували свої посади десятиліттями, захоплювали фінансові потоки роками. А потім прийшов з боку такий ресторатор, колишній кримінальник і починає їх крити мало не матом. Тому якби не Путін, то Пригожина вже давно зжерли б. Конкурувати з такими потужними структурами, як ФСБ, він навіть своєю приватною армією не може.

Інше питання, якщо все піде в рознос – розкол Еліт, всяких елементів насильства і боротьба за контроль над ними, то в цій новій російській смуті Пригожин може взяти якусь участь, у нього вже є приватна армія. Це цілком ймовірно. Як один з удільних князьків поряд з Кадировим яким-небудь.

Є Ілля Пономарьов, він створив з'їзд народних депутатів Росії, опозиційний рух, який знаходиться в Європі. Вони прихильники силового повалення влади в Росії. Як думаєте, у них може щось вийти?

Думаю, ні. На жаль. Легко себе оголосити прихильником силового вирішення цього питання, силової зміни влади, але не маючи для цього сил. Є загони росіян, які воюють в Україні за українців проти російського путінського рейху. Це, до речі, пов'язано не тільки з Іллею Пономарьовим. Ці починання мають право на життя, але повалити путінський режим такими ресурсами абсолютно неможливо. Наша еміграція невпливова в Росії. Як свого часу Сталін питав у Папи Римського, скільки у нього дивізій. Так ось, у нас ні в кого немає ніяких дивізій в Росії, немає великої підтримки, реально нічого не відбувається, у нас немає ресурсів.

У російської еміграції немає ні популярності всередині Росії, ні сил, ні силових структур. Все це абсолютно на рівні розмов. Отже, з цього боку я нічого не чекаю.

Інше питання, коли цей режим в силу власного ідіотизму, в силу власної самогубної тактики, в силу власної неефективності нарветься на остаточну поразку в Україні або, не дай Бог, ще кудись полізе і вже просто впаде, силові структури розколються і не будуть контролювати ситуацію, і всі еліти будуть воювати один з одним, можливо, тоді щось можна буде зробити. І то, я думаю, це не з-за кордону піде, а, скоріше, зможуть вийти з в'язниць і зіграти свою роль російські опозиціонери – Навальний, Яшин, Володимир Кара-Мурза та інші. У них буде набагато більше для цього всередині країни можливостей.

ВІД ПУТІНА МОЖНА ЧЕКАТИ ЧОГО ЗАВГОДНО

На вашу думку, є ймовірність різкої ескалації, можливо, ядерної, з прямим залученням НАТО?

На жаль, так. Тому що в історії багато що визначає випадковість. Фактор історичної випадковості – це малодосліджена тема, але часто саме історична випадковість визначає події. Як я вже сказав, Путіна хочуть повільно душити, щоб він не встиг набедокурити перед тим, як остаточно повисне в петлі, яку дбайливо приготував для нього Захід. Але чорт його знає. Ця тактика, хоча і продумана, може і не спрацювати. У якийсь момент цей божевільний може щось наробити і вдатися до тієї ж ядерної зброї.

Я вважаю, що ця ймовірність невелика, але вона все-таки існує. Чому? Тому що передбачати можна раціональних акторів. Путін – людина ірраціональна.

Я завжди говорив і писав, що Зеленському доведеться воювати з Путіним ще до того, як почалися ці події, і що Путін ніколи від України не відступиться, але я не очікував, що це буде так масштабно, що він спробує захопити Україну одним масовим ударом протягом декількох днів. Ну це ж маячня. Хоч я і не якийсь військовий стратег, але навіть мені, дилетанту, було зрозуміло, що це маячня, приречена на провал. Однак він пішов на це. Тому від Путіна можна чекати чого завгодно, але ймовірність якихось зовсім катастрофічних подій досить низька.

Катерина Шварц, Тала Калатай

УНІАН в Google News