"Коли кажуть: "Віддайте Крим, натомість отримаємо мир", потрібно розуміти, що миру не буде. Росія не залишить нас у спокої", - командир батальйону "Крим" Іса Акаєв

Командир батальйону "Крим" Наріман Білялов, більше відомий як Іса Акаєв, в інтерв'ю УНІАН розповів про ставлення кримськотатарських добровольців до розмов про можливе визнання США півострова Крим російським.

Наріман Білялов змушений був покинути рідну кримську землю ще в березні 2014 року. А вже влітку пішов добровольцем на фронт, де, взявши псевдонім-позивний - Іса Акаєв, заснував і очолив кримськотатарський підрозділ "Крим".

Зараз батальйон "Крим" - спецпідрозділ у складі Головного управління розвідки Міноборони. Від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну його бійці воювали під Києвом, на Запорізькому та Херсонському напрямках, під Бахмутом і Маріуполем...

Командир батальйону, кавалер ордена "За заслуги" ІІІ ступеня Іса Акаєв поділився з УНІАН думками з приводу заяв про можливе визнання США півострова Крим російською територією, які лунають на тлі переговорів про припинення війни.

На тлі просування різноманітних "мирних планів" часто згадується Крим, який нібито пропонують визнати російською територією. Про те, що півострів "залишиться з Росією", зокрема, говорить президент США Дональд Трамп. Як ви ставитеся до таких заяв?

Можу говорити насамперед як кримський татарин, але, думаю, це стосується всіх українців: ми своїми територіями торгувати не станемо. Будемо битися і повернемо їх у будь-якому разі. Жоден Трамп вирішувати замість нас не буде: що ми віддаємо чи не віддаємо, що залишається у складі України, а що ні. Нехай він в Америці господарює, тут ми якось самі розберемося.

Як би ви загалом охарактеризували прагнення окремих політиків "віддати" Крим росіянам?

Це щось схоже з "Мюнхенською змовою" - Мюнхенська угода була підписана 1938 року представниками трьох країн (Великої Британії, Італії та Франції, - УНІАН) з Німеччиною і була спрямована на "умиротворення" Гітлера. Розмінною монетою стала територія Чехословаччини. Але Другій світовій війні це не запобігло, а лише незначно відтермінувало її початок.

Так і зараз з Україною - мовляв, погоджуйтеся, віддайте Крим, а натомість отримаємо мир. Але миру не буде! Для росіян це просто можливість набратися більше сил, щоб накинутися на нас зі ще більшою люттю, з більшими силами... У спокої вони нас не залишать.

Якщо ми спільно їх не здолаємо, якщо РФ не розвалиться, то завтра, післязавтра, через місяць або рік вони повернуться. Це підтверджує історичний досвід, який уже є у кримських татар, в українського народу. Через ці жорна пройшли й інші народи, які зараз під окупацією. Не з першої спроби, так з другої, не з другої - так з третьої, але Росія завжди поверталася.

Не потрібно ходити далеко за прикладами, найближчий - Чечня. Першу війну в Чечні Москва програла, визнала це і було підписано Хасавюртовські угоди (у серпні 1996 року представники РФ і керівництво Чеченської Республіки Ічкерія в місті Хасавюрт підписали угоди, що визначають "основи взаємовідносин" сторін, після чого війська РФ вивели з чужої території. Так завершилася Перша чеченська війна, - УНІАН).

Після цього росіяни повернулися - у 1999-му почалася Друга чеченська війна. І з більшою злістю, більшою люттю і ненавистю вони знищували чеченський народ, його державу.

Чи відомо вам, що відбувається в Криму з 2014 року, коли довелося його покинути? Які процеси там запустила Росія?

Коротко про це не скажеш... Багатьох людей, які реально готові були битися, чинити опір [окупантам], видавили звідти. Хтось виїхав за кордон, хтось уже загинув, когось посадили. У Криму постійно ведеться так звана ідеологічна робота, за 11 років там уже нове покоління виросло. Цьому поколінню насаджувалася і продовжує насаджуватися ідеологія "русского мира"...

Однак люди, з якими спілкуюся, продовжують дотримуватися тих самих поглядів, що і я. Хоч би як їм при цьому не було страшно і важко. Хоча, звісно, з'являються ті, хто втрачає надію, починає сумніватися - "раптом окупація вже назавжди", "раптом не вийде". Ми їм весь час показуємо, даємо посил: "ми тут", "ми повернемося". І люди бачать, що ми робимо для цього все, що в наших силах.

Зі свого боку, на тимчасово окупованих територіях, зокрема в Криму, росіянипроводять тотальну мілітаризацію дітей...

Що є, те є. І це не припиниться, поки там Росія. Їй же потрібно виховувати нове "гарматне м'ясо", яке битиметься за неї, за її ідеологію... Уже стільки років ми з ними [росіянами] "живемо", усьому світу пояснюємо, що таке Російська імперія... За три роки, після початку повномасштабної війни європейці вже побачили це на власні очі, і все одно в чомусь сумніваються. Або не хочуть цього визнавати, або справді так сильно бояться Москви...

Але якщо припустити, суто гіпотетично, що Україна,під примусом, відмовиться від Криму на користь РФ, це може спровокувати ефект доміно для інших регіонів нашої країни?

Чесно кажучи, складно уявити навіть гіпотетично, щоб після того, що ми пережили і втратили, Крим "здадуть". Не думаю, що влада України на це піде. У нас ті, хто при владі, не настільки ризикові люди (сміється).

До того ж, ідеться про глобальне питання, яке стосується не тільки України. У світі досить багато спірних територій, і зараз інші країни спостерігають за нами. Ситуація з Кримом, дійсно, може запустити принцип доміно - це призведе до територіальних війн по всій планеті. Подивіться, що вже відбувається після початку широкомасштабного вторгнення в Україну - скільки локальних бойових дій! Завтра-післязавтра може "зачепити", наприклад, Тайвань із Китаєм...

На вашу думку, чому Володимиру Путіну так важливий зараз Крим?

Думаю, тут кілька чинників. Наприклад, як би там не було, у РФ "підросла" громадська думка, є незадоволені. Якщо Крим визнають російським, вони заспокояться. Знову повірять, що в них усе добре, вони переможуть і можна буде з новими силами взятися за Україну. На нас, українців, таке "визнання Криму" справить зворотний ефект. Думаю, багатьох це зламає, стане сильним моральним ударом.

Також Крим важливий з військової точки зору. Його можна використовувати як плацдарм для просування на Балкани - Росії завжди був цікавий цей напрямок.

Але якщо США визнають російську юрисдикцію над Кримом, у Кремлі це трактуватимуть як...

... перемогу. По-іншому ніяк - тільки перемога.

Який у цьому може бути інтерес США?

Думаю, багато впирається в торгівлю, яку зупинила війна. Росія - один з основних світових постачальників таких ресурсів, як газ і нафта. У цій глобальній грі РФ має статус "бензоколонки", яку відрізали, а нову знайти складно... Як я розумію, Трамп, його уряд, намагаються "зіграти" назад - повернутися до того, що було до 2014 року (до санкцій, які почали вводити проти РФ через анексію АРК, - УНІАН). Трамп же часто повторює: "Якби я був президентом, такого б не сталося, все було нормально, ми б продовжували чудово жити...". Тобто, він вважає, що потрібно повернутися на 11 років назад і все буде чудово. Виходить, заважає цьому Крим - такий собі камінь спотикання.

Можливо, у США думають, що натиснуть на Україну, вона відмовиться від Криму, Путін буде задоволений, війна закінчиться, Росія почне знову ресурсами торгувати... Мовляв, усе у світі "вирівняється", ціни впадуть, економічна нестабільність припиниться, будемо дружно жити і заробляти великі гроші. Інакше кажучи, всім буде добре і нікому не боляче. Але так не буде! Україна вже не та, якою була до 2014 року, і не та, якою була до 2022-го. На неї просто так натиснути не вийде.

А якщо вийде?

Розповім вам випадок зі свого життя. У 2022 році, до великої війни тоді залишалося тижні два, ми були з хлопцями в мечеті. Вони кажуть, мовляв, наближається війна, що будемо робити? Я кажу: "Воювати". Один із них - бізнесмен, який має певні зв'язки, відповів: "Тут усе давним-давно домовлено, гроші занесли, Україну зіллють, росіяни сюди зайдуть парадом - політики все здали... Потрібно звідси виїжджати в Туреччину, Європу. Сім'ї потрібно вивозити". Я заперечив: "Не сперечаюся - може, якісь політики Україну здали, гроші взяли і таке інше. Але є один дуже важливий фактор: якщо українці скажуть "ні", їм байдуже - хто взяв гроші, хто здав, хто злив... Тому я залишаюся, ми будемо боротися...".

Минуло кілька місяців, уже йшла війна, коли мені зателефонував цей чоловік: "Вибач, брате, я помилявся. Я недооцінив українців".

Розкажіть,як реагують ваші побратими на "пропозицію" визнати Крим російським?

Якщо Крим визнають російським, це стане найбільшою зрадою щодо людей, які вже загинули, б'ючись за Україну, найбільшою зрадою щодо їхніх дітей, щодо тих, хто залишився в Криму, і щодо тих, хто ще б'ється за свободу. Це буде дуже складно пережити. Мені навіть думати про це страшно. Ніхто не вірить, що це може трапитися, всі готові битися.

Маєте на увазі, що битися будуть кримські татари?

Я говорю про всіх, з ким воюю пліч-о-пліч - як кримських татар, так і всіх інших. Думаю, зі мною згодні навіть цивільні, які на сьогодні не беруть участі у військових діях. Не сумніваюся, що більшість звичайних українців - чоловіків, жінок - будуть у цьому питанні зі мною солідарні.

Вважаєте, що росіян можна "викурити" з Криму?

Не можна, а потрібно. Це наш обов'язок! Сто відсотків це можна зробити, і ми це здійснимо. Чесно кажучи, не очікував, що такі розмови про Крим взагалі можуть виникнути...

Мене завжди дуже сильно зачіпало, напружувало, коли говорили, мовляв, тему Криму ми поки що залишаємо "за дужками", не будемо обговорювати. Мовляв, зараз говоримо тільки про Донбас, мовляв, про півострів забудьте - "це вже все". Думав, що після вторгнення 2022 року ці посили залишилися в минулому, але тему знову підняли. І це після того, як ми три роки воюємо, проливаємо кров... А скільки загинуло мирних людей?! Скільки міст, сіл російські окупанти стерли з лиця землі?! І після всього цього, нам кажуть жахливі речі: "Крим потрібно визнати російським". Це ображає нашу честь і гідність!

Тобто, ці заяви вас шокували?

Однозначно! Мені дуже важко передати всю гаму почуттів, які я відчуваю. Хочеться просто рвати і метати. Стримати себе дуже важко - лють прямо хвилями накочує. Коли про Крим говорю, серце кров'ю обливається, так хочу додому - сил немає. Хочу провідати могили батьків, побачити ще живих родичів, старих, братів, сестер, які там залишаються... Понад 10 років не бачив рідного порога!

Так вам скажу: до чого б по Криму не домовилися, щоб не зробили, я як воював із ними, так і воюватиму, поки не повернуся додому. Усе зроблю для того, щоб бути похованим у рідній землі.

Що б ви сказали людям, які вважають, що з Москвою можна домовитися і, якщо півострів став "каменем спотикання", варто тимчасово змиритися з його втратою, поки що "забути" про нього ?

Мені подобається вислів прем'єр-міністра Великої Британії Вінстона Черчилля: "Неможливо домовитися з тигром, коли твоя голова у нього в пащі". З Росією неможливо домовитися. І неможливо змиритися, навіть тимчасово, з тим, що Крим - російський.

Для людей у всьому світі заявляю: ми воювали, воюємо і будемо воювати, поки буде хоча б один клаптик землі, який називатиметься "Україна". І, якщо навіть його не стане, ми будемо битися на своїй території - у наших лісах, у наших містах. Ми зробимо так, що ця земля горітиме в росіян під ногами. І вони мільярд разів пошкодують про те, що сунулися сюди. У них не буде спокою, поки живі ми, живі наші діти, наші онуки. І поки вони не заберуться з України на свої болота, ми не забудемо про них!

Лариса Козова

УНІАН в Google News