"Ми несемо смерть нашим ворогам, і для мене нормально, що вони намагаються відповісти нам тим самим", - керівник ГУР МО Кирило Буданов

Керівник ГУР МО Кирило Буданов у великому інтерв’ю Наталії Мосейчук розповів, хто і навіщо роз’єднує українське суспільство, чому світ змінився у 2014 році і яке місце в цьому новому світі посідає Україна, сценарії завершення російсько-української війни та філософію роботи ГУР.

Переглянути відео-версію інтерв'ю можна за посиланням.

П’ять років тому, 5 серпня 2020-го, на офіційному сайті президента України з'явилося повідомлення про призначення вас на посаду керівника Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Ви прийшли на цю посаду не у безхмарні часи. Що б ви зробили, знаючи, що у вас залишається півтора року до повномасштабного російського вторгнення?

Це досить філософське питання, що б я зробив. Мабуть, на моєму місці будь-яка людина сказала б, що зробила б щось краще, на щось би більше звертала увагу… А я б нічого не міняв. Ми все зробили так, як зробили.

Я дуже полюбляю вислів пана Оскара Уальда (можливо, це не зовсім відповідь на це питання, але, на мій погляд, пов'язано): ні одна людина не багата настільки, щоб скупити свою провину. Тому все, що ми робили, ми це зробили. Це вже історія. І воно є саме так, як було.

Чи можете ви сказати зараз, до яких пір тривали зусилля України і партнерів для того, щоб зупинити вторгнення? Які канали були для цього задіяні?

Багато країн до кінця намагалися зрозуміти, які межі у можливих майбутніх дій РФ. Було дуже багато дискусій з цього приводу: на що вони здатні, на що можуть піти, а на що піти не можуть… Багато тоді було думок у різних наших партнерів.

І треба досить тверезо дивитись на здатність країн впливати на інші країни. Особливо, коли ми говоримо про можливість впливати на таку велику і могутню (як би це нам було неприємно), як РФ. Багато хто намагався щось зробити, але зрештою це не призвело, вочевидь, до того, щоб відвернути ті події, які ми з вами зараз всі відчуваємо на собі.

Чи стратегічно наші європейські і американські партнери зрозуміли у 22-му році, що ця війна не носитиме локальний характер, що вона буде розповзатися?

Моя особиста думка: ні. На жаль, я не певен, що навіть зараз всі розуміють, які будуть наслідки у цієї війни, навіть після того, як вона завершиться. Наслідки будуть відчувати ще багато років і в багатьох куточках світу.

Поговорімо про сценарії завершення війни. Центр геополітики інвестбанку JP Morgan Chase (його аналітична служба вважається однією з найкращих в світі) наводить чотири основних сценарії – "грузинський", "ізраїльський", "південнокорейський" та "білоруський". В якому сценарії, на вашу думку, перебуває зараз Україна, і що б ви скоригували, якщо вдасться?

Перш за все, треба пам’ятати, що це лише сценарії розвитку подій, це не догма, це - варіанти. Погоджуся, що JP Morgan серйозна структура і неможливо просто ігнорувати їх думку. Але я все ж хотів би перевести вас в іншу парадигму. Адже питання не в тому, що може статись. Питання в тому, що ми хочемо для себе отримати. Якщо ми зможемо знайти цю відповідь, нам стане трошки легше.

Вочевидь, варіанти Білорусі та Грузії навряд чи задовільнять наше суспільство. Варіанти ізраїльзації або Південної Кореї, мабуть, кращі, але питання дискусійне.

Я вважаю, що нам треба думати на тим, як жити далі в тих умовах, в яких ми вже знаходимось. Думати, як зберегти нашу державність, наше суспільство, нашу культуру і нашу націю. І думати над тим, як нам потім повернути те, що ми на певний проміжок часу втратили, - це найважче в цій ситуації. Але це і є головне питання.

Поговорімо про те, як виглядає оцей нинішній етап війни - про зброю і кількість живої сили, яких цей етап потребує, про "позиційний тупик". Війна на даному технологічному етапі "впирається в стінку"?

Війна досить таки сповільнилась через спочатку певний технічний скачок, а зараз технічний прогрес. Можемо це констатувати. Але якщо ми беремо за основу, що технологічні рішення, яких ми зараз досягли, роблять майже неможливим перебування особового складу, тоді ми не зможемо відповісти самим собі на питання: а як же ми десь рухаємося, і як, на жаль, інколи десь рухається ворог?

Вочевидь, технологія, на даному етапі технологічних рішень, не може повністю замінити живу силу на полі бою. Це треба визнати. Коли, можливо, ми дійдемо до технології масованого застосування штучного інтелекту з відповідними технологічними рішеннями, і воювати будуть, умовно кажучи, термінатори, тоді так, люди, ймовірно, будуть не сильно потрібні. Але поки такого нема, на жаль, конвенційний, як то кажуть, солдат буде завжди потрібен. І від нього буде залежати, що зрештою станеться на полі бою.

Нещодавно ви заявляли, що Росія планує витратити близько 1,1 трлн на переозброєння до 2036 року. Така програма озброєння, в такому масштабному варіанті означає, що є цілепокладання, є якийсь вектор руху. Який це вектор? Це Фінляндія, Норвегія, країни Балтії, Європа загалом?

Завдання №1, яке прописано в цьому системному документі, це підготувати РФ до війни з НАТО на 2030 рік. Саме на це направлені всі ці дії і всі ці бюджети. Основна частина суми має бути витрачена приблизно до 2030 року. Далі вже піде все на спад.

Навесні в одному з відомих французьких видань вийшла стаття Юрія Суркова – колишнього помічника російського диктатора Володимира Путіна, в якій він, серед іншого, прогнозує розпад ЄС та НАТО за результатами проведеної США політики перебудови. На вашу думку, чи є такі загрози для Північноатлантичного альянсу та Євросоюзу? І які нові альянси можуть дати Україні шанс вижити в сучасній геополітиці?

Можу висловити суто особисту думку. Я взагалі в широкі альянси не до кінця вірю. Я вірю в те, що вони можуть існувати не номінально, а реально, і функціонувати ефективно досить обмежений проміжок часу.

Я вірю в двосторонні відносини. Я вірю в ті альянси, які побудовані на спільній економіці, спільному захисту своїх інтересів, спільному представленні чи нав'язуванні своїх інтересів.

Коментуючи думку пана Суркова (при тому, що я його відверто ненавиджу за все те, що він приніс в нашу країну), боюсь, що це - один з ймовірних варіантів розвитку подій у тому разі, якщо все буде залишатися так, як воно є зараз. Я не кажу, що це 100% варіант, але це один із ймовірних варіантів.

Можна просто заплющувати весь час очі, кажучи, що ми всі співчуваємо, Росія робить погано, Україна молодець. Але коли ніхто не спромігся зробити різкі кроки, щоб змінити це все, це штовхає всіх в питання невпевненості в майбутньому розвитку існуючих зараз геополітичних утворень.

Питання не тільки в гонці озброєнь?

Ні, гонка озброєнь – це похідне. Всі питання - стратегічні, а це вже - механізми їх вирішення.

Згадуючи програму переозброєння РФ до 2036 року з акцентом на 30-й рік, питання ж не в тому, щоб зробити більше танків чи краще ракети. Питання в тому, щоб бути готовим на 2030 рік до цієї війни. А все інше – це вже похідне.

Я б хотіла ще поговорити з вами про міцність влади в Російській Федерації. Я переконана, що ви звернули увагу на вбивство колишнього міністра транспорту РФ Романа Старовойта… Людина пускає собі кулю в скроню, або хтось їй пускає кулю в скроню, а потім на її похорон приходять люди, яким владу і місця дав Путін...

Російська Федерація за своїм устроєм дуже сильно відрізняється від України. Не можна порівнювати це. Тому у них нормальна ситуація, при якій всі навіть точно знають, хто віддав наказ і хто що зробив, можливо, навіть були свідками. Вони будуть з кам'яним обличчям виходити і виконувати свою роль. Просто так, як написано по протоколу.

Це не говорить про роз'єднання, тріщини у владі Російської Федерації?

Мені неприємно це казати, а всім, мабуть, буде неприємно чути. Але їх система досить таки міцна і стресовитривала. З відходом самого лідера російської держави там нічого не зміниться. Вони вибудовували систему так, що наступник буде знаходитись в тій самій парадигмі.

У 2022-му році було модно обговорювати операцію "Преемник". Чи це все ще актуально?

У них все підготовлено. Те, що вони змінюють ці кандидатури через певний час, то все ж таки відбуваються різні події. Але концептуально все прораховано.

Наступник, який через збіг будь-яких обставин, до прикладу, зараз приходить, він нічого не змінить. Все буде рухатись саме так, як і було. З невеличкими корегуваннями, але не великими.

Це - система. Яскравий приклад - Північна Корея. Там як прийшов тоталітарний режим 50-х роках, так він і тримається. І вони системно підходять до підготовки наступників – Кім Ір Сен, Кім Чен Ир, Кім Чен Ин… Ну, буде у нього наступник. Там буде те саме. Нічого не зміниться.

Ще одну річ вам скажу. Я багато побачив в живу у спілкуваннях з полоненими. В Росії виріс вже цілий клас людей, які народилися при президенті Путіні, які живуть при президенті Путіні, які багато хто вже загинув при ньому. І вони не уявляють іншого життя. Тому що система там, на жаль, для нас, досить таки стала.

Нещодавно я почула від російських блогерів, що Росії, мовляв, потрібно прориватися на Придністров’я…

Це їх давня, зараз нереалістична, мрія.

А вибори в Молдові?

Ніяк на питання Придністров'я і бажання Росії пробити туди коридор не відобразиться. Те, що Російська Федерація хоче мати свій вплив у Молдові більший, ніж має зараз, це очевидно для всіх. І вона буде і вже намагається робити. Що з цього вийде, побачимо. Ми ж теж не сидимо в одному місці. Скоро побачимо. До виборів лишилося кілька місяців.

З нами також межує Білорусь. Були заяви про те, що в Білорусі росіяни начебто розмістили "Орєшнік". Скажіть, будь ласка, в якому випадку Лукашенко може дати коридор росіянам?

Важке питання. Зараз він категорично на це не погоджується і не погодиться. Зараз.

Зрештою, ми всі пам'ятаємо 22-й рік, коли сталося те, що всі бачили. І ми просто маємо бути сильними і готовими до будь-чого. Тоді з нами не буде несподіванок. Це від нас залежить все.

Чи ви вірите в те, що за результатом нинішніх подій може виникнути новий Хельсінкський договір? Або нова Ялта?

В прямому сенсі, думаю, саме зараз це поки що неможливо. В переносному, на жаль, думаю, що це може статися. Питання, хто будуть ці люди, які будуть сидіти [за столом цих переговорів]. Це - відкрите питання.

Мені здалося, чи ви говорите про це з жалем?

Ні, вам здалося.

З жалем я кажу про те, що до цього дійшло. Бо насправді краще було б утримувати навіть хиткий світопорядок, не ідеальний, не такий вже і потужний, як багатьом здавалося, але який був, існував до 2014 року. Все почалося тоді. Всі проблеми пішли звідти. Коли всі мовчки дивилися на порушення світопорядку і нічого не зробили.

Поговорімо про внутрішні сценарії. Якщо говорити про грузинський сценарій 2008 року, як на мене, Держдеп просто подарував Російській Федерації Грузію. Нагадаю, тоді з Саакашвілі домовились чи спонукали його провести позачергові вибори, замість нього прийшов олігарх Іванішвілі, людина бізнесу, на якого були сподівання. Але він став провідником російського вектору впливу на Грузію, що проявилось в протестах на грузинських вулицях… Чи проглядається такий сценарій для України?

Станом на зараз - точно ні. Це неможливо. Навіть якщо хтось би захотів зараз повернути Україну в бік Росії, то просто не вдасться. І події, які ми зараз бачимо в нашому суспільстві, ще раз це підтверджують.

Але, як я казав, питання в тому, що буде далі. Якщо всі ми не змінимось, всерйоз не почнемо сприймати те, що є, можуть бути різні, далеко не найприємніші речі.

Чому я не зовсім погодився з вашим твердженням щодо подій 2008 року? Ви кажете, що було два актори в цій постанові, скажімо так. Я не згоден з вами. Тому що, перш за все, була ще Грузія. Як не крути, вона була. І події відбувались на її території, з її населенням. Ну і, скажімо так, всі події стосувались її стану на той час і вибором майбутнього. Хто і як скористався цим? Питання, знову ж таки, до країни, де це відбулось.

От, я колекціоную марки, я філателіст. Це хобі, яке виникло не так давно – максимум, 150 років. І, зрозуміло, що більшість марок 1900 років. Передивляючись колекцію, доповнюючи її, я зрозумів, що дуже багато країн, чиї марки я роздивляюсь, вже не існують. Тому всі ці розмови про те, що не може якась країна просто взяти й зникнути через ті чи інші події - це брехня. Адже за такий короткий період вже не існують країн 20 (які я можу по марках показати). І це не якісь країни Африки, це навіть серед країн Європи.

Тому треба всерйоз замислюватись на тим, що ми робимо і куди ми маємо рухатись. Ми маємо чітко визначити самі для себе: якщо ми цього не зробимо, нам це нав'яжуть. Тож краще зробити самим свою стратегічну мету - хто ми, куди йдемо, своє місце і роль в цьому світі. І тоді вже обирати інструменти, які нам потрібні для досягнення цього. Бо інакше можна просто залишитись сюжетом чергової марки. Така от алегорія.

Нещодавно ми стали свідками вуличних протестів. Я підтримую бажання молоді, я сама двічі виходила на протести і двічі ці протести ставали революціями. Чому мені стало страшно нині? Тому що війна. Моя алегорія – історичний факт - свого часу у схожій ситуації вороги скористалися юною УНР… Чи ви бачите хороше рішення з "картонної" реальності?

Дякую вам за таке глибинне питання. Вихід я бачу. Але почну здалеку. В нашій Конституції сказано, що єдиним джерелом влади в Україні є народ. І це правильно. Щоб не відбулось (ми можемо з вами мати абсолютно різні думки з цього приводу), але найголовніше, як на це реагують і як виходять ситуації. Суспільство, як то кажуть, проявило свій заклик до тих чи інших вимог. І я вдячний  президенту, що він почув народ і не зробив помилки, які я теж в своєму житті бачив, які робилися в нашій державі. Найстрашніші – взимку 2013-2014 років. Коли влада вирішила, що воля народу не так багато значить. До чого це призвело, ми всі пам’ятаємо. Тож я певен, що ми не повторимо таку трагічну помилку зараз.

Стосовно подій давніших часів, сторічної давнини, то вони ближче до того, що відбулося у 2013-2014 роках. Влада не змогла об'єднатися з народом і впоратися цією ситуацією. І почалося банальне розділення. На різні сторони почали впливати різні закордонні, у більшості – якраз західні країни. З іншого боку – залишки Російської імперії. Але ми не змогли з'єднатися і утримати свою єдність.

Якби зараз народ не почули, це цілком могло зіграти катастрофічну роль у питанні нашої війни через, якщо хочете, бінарність думок, яка могла виникнути в нашому суспільстві. А саме з суспільства складається армія.

Це те, чим дуже намагалися і намагаються зараз, та й будуть намагатись далі правильно для себе скористатися наші вороги. У них були всі ці плани розроблені до того. Вони кілька разів за 2024-й рік намагались це зробити - не пішло. Зараз знову намагались… Поки що не вдається, сподіваюсь, і не вийде.

Всі ці плани базуються на одному – як роз’єднати суспільство. Розділяй і володарюй. Тут нічого не змінилося і не може змінитись ніколи.

Я своїм гостям за останні дні дискусій про те, що відбулося, ставила питання: якщо "картонні" протести у нас викликали таку полярність думок, то що буде, коли Україна почне виходити з війни? Очевидно, що суспільна дискусія не буде легкою. І теж будуть полярні думки щодо того, на який компроміс Україна може погодитися. На це накладеться втома суспільства від війни, думка армії і тих людей, які втратили побратимів… А бенефіціари нашого виходу з війни можуть проживати будь-де…

Ви називаєте всіх довкола нас, окрім нас самих. Зрозуміло, що багато хто, можливо, захоче повпливати, щоб розділяти і володарювати. Але я повторюсь: все залежить від нас. Якщо ми зможемо отримати хоча б формальну єдність суспільства, трошки більше, ніж формальну єдність суспільства, ми це подолаємо.

Те, що будуть проблеми, це нормально. А в яких країнах після завершення війни не було проблем? Таких країн не існує. І марно вірити, що Україна стане першою з таких, це - повна маячня.

Тобто ви продовжуєте вірити в те, що Україна буде мати суб'єктний голос на виході з війни?

Україна точно буде мати суб'єктний голос під час виходу з війни. Як би це не не хотілося бачити різним світовим гравцям.

І ви погоджуєтеся зі мною, що питання єдності, воно є достатньо тригерним і болючим?

Воно ключеве. Згадайте, вибачте, 2022-й рік, коли була максимальна, мабуть, єдність суспільства. Коли ТЦК не потрібно було мобілізовувати людей, вони самі штурмували військкомати та просто приходили до бійців, входили в військові частини, просто шли на поля бою навіть без офіційної оформленої. Це такий яскравий приклад прояву єдності суспільства. І подумайте інакше, подивіться на цю ситуацію. Якщо б ця єдність в той момент не сталася, чи змогли б ми в стоїти? Я як військовий керівник можу вам сказати: ні, не змогли б.

Це не наш військовий якийсь там, чи військовополітичний геній це все зупинив, ні. Це наше суспільство зробило. Всі ми разом. Коли ми єдині, ми можемо робити дива.

А зараз що може бути таким інструментом єдності? Як впливати на єдність?

Це багатошарове явище. Тут немає якогось лекала - роби так і так, а так не роби. Що я можу сказати? Головне - це чути і реагувати на заклики суспільства. Тоді єдність буде утримуватись.

Держава має стояти на певних таких стовпах. Армія, силові органи - це для будь-якої держави дуже важливо. Але зараз дискредитувати можна будь-кого. Моральних авторитетів можна теж дискредитувати… Приміром, вже лунають звинувачення і на адресу ГУР: в жовтні 2024 року "Українська правда" публікує розслідування Михайла Ткача під назвою "Купує ГУР: як Україна переплачує компанії десятки мільйонів євро на зброєння, яке невчасно отримує". Висновок цієї статті: "…ГУР налагодило бізнес на купівлі озброєння, там є корупційна складова, а батальйони просять вогню"…

…Я пам'ятаю цю дискредитаційну кампанію дуже гарно…

Ви вважаєте, що це дискредитація?

Я можу прямо це пояснити фактами. Зрештою, а знайшли все те про що він написав? Якщо знайшли, то де воно, і кого притягли до відповідальності? Чи, можливо, це все ж таки було зроблено з якоюсь іншою метою?

З якою метою?

Дискредитація. Дуже проста відповідь.

Знову ж таки, ми у війні. Коли ви закуповуєте озброєння, а я розумію, що на ринку озброєння немає сталої ціни…

Воно взагалі не має ціни, ви будете здивовані. Якщо ви поставите питання, скільки коштує (не для нас, а взагалі) бмп-1 чи танк "леопард", то для кожної країни ціна різна. І одній країні продають, а другій не продають, і ніколи не дозволять це зробити якось в обхід. А для більшості - продадуть за скільки домовимося, але через треті країни. Не існує ціни.

Це правда, що за результатом цієї кампанії ми втратили кілька контрактів?

Не кілька, а трошки більше, ніж кілька. Причому із проблемних, скажімо так, країн.

Вони не повернулися до нас?

Ні, це неможливо. Для них розголос - це найстрашніше.

Ми останніми днями дуже багато говорили про те, що проблемні ситуації, які виникають, виникають через брак комунікації. Журналісти і так себе достатньо цензурують, іноді спеціально оминають теми, які можуть бути вигідні ворогу, який може використати ці теми...

Я вам дуже вдячний за це. Бо ми з вами пам'ятаємо про єдність суспільства. І головне - не розділяти суспільство, і не допомагати іншим розділяти…

…Але в даному конкретному випадку, в темі "Укрспецтехноекспорту" я все-таки поставлю питання: а як це відобразилося на фронті?

А як може відобразитися зрив контрактів? Ну, як? Нехай це залишиться питанням з трьома крапками.

Ви рахуєте кількість замахів на себе?

Точно кількість не знаю. Більше десяти. Відверто кажучи, думаю, біля двадцяти.

Цікаво, як влаштована психологія людини з погонами, яка живе таким життям?

Нормально, абсолютно. Це мій свідомий вибір. Давайте так, ми несемо смерть нашим ворогам, і для мене нормально, що вони намагаються відповісти нам тим самим. Я навіть не засуджую їх, коли йде мова про мене чи офіцерів, які займаються такими речами.

Ви думали, коли-небудь про життя, коли можна буде, умовно кажучи, пройти з дружиною по місту без охорони, або мати дітей, які в школу б їздили теж без бодігардів?

Слухайте, я повний сил та енергії. Я справлюсь з усім. І зупинятись ми не збираємось. Моє завдання - зробити для цієї країни максимум, щоб ця країна стала величною і великою. Дрібні результати мені не цікаві.

В час від часу ми чуємо розмови про вашу можливу відставку, про ваші тертя і суперечності з керівництвом держави. Як ви цього ставитеся?

Я нормально ставлюсь до всього. Єдине, я все ж таки вважаю, що інформаційний фон у нашій державі не найкращий. В цьому винні ми всі, когось одного тут немає. У нас просто популярно все, що думають, все казати на загал.

Демократія.

Це не демократія. В дитинстві у мене була книжка "Зроби себе сам". Там був невеличкий розділ про демократію. Я не кажу, що це аксіома, але мені дуже запам'яталось. Там було так: демократія - це не коли робиш те, що хочеш, а демократія - це коли робиш те, що потрібно, в той спосіб, який ти вважаєш за потрібне. Причому свідомо це робиш, а не тебе змушують. Ось це і є відповідь.

Чи вам пропонували посаду головкома?

Коли?

За ці роки?

Зараз - точно ні. А навіщо?

Комусь ви розкажете про вашу роль в поверненні міністра єдності Чернишова?

Та яка наша роль?

Про це вже пишуть на парканах.

У нас багато що пишуть… Все, що добре для держави, ми будемо робити. Все, що несе зло для держави, - ні.

За останній час ГУР, або невідомі дрони, або невідомі ракети, невідомі кіберфахівці здійснили достатньо багато операцій на території Російської Федерації… Скажіть, коли такі підрозділи як ваші служби планують щось, чи ви узгоджуєте свої дії з американськими партнерами, з європейськими партнерами, з Мі-6?

Дуже рідко. Якби ми робили дії, які можуть стратегічно відобразитися на геополітичних інтересах тих чи інших сторін, тоді б ми, мабуть, входили б у певні діалоги з іншими сторонами. Якщо це суто наше питання, а це суто наше питання. Ми працюємо самі.

Чи стало легше ГУР планувати свої операції, коли відбулася зміна президента США Байдена на президента США Трампа?

Ви досить так цікаво сформулювали питання. Ми все ж таки Управління розвідки України, а не Сполучених Штатів. У нас свої спроможності. Ми користуємось спроможностями наших партнерів з різних країн, але у нас основа своя.

Можете згадати той рік, коли ГУР масштабувався в своїх операціях, вийшов далеко за рамки?

Нехай історики дають відповідь на таке питання. Моя особиста думка - десь у 2021 році.

Я уважно дивлюся за тим, що відбувається в середній Азії, південому Кавказі, а там відбувається розростання Турана.

Це давня мрія багатьох людей.

Український інтерес в ньому може бути?

Якщо там не буде українського інтересу, то ми втратимо зв'язки з цим всім регіоном. І ми маємо всюди мати інтерес, де хочемо надалі мати хоч якусь співпрацю. Маю на увазі політичну, економічну, фінансову, наукову, військову, тут багато може бути варіантів. Якщо нас нема десь, то ці ринки для нас закриті. Це - проста правда.

А Глобальний південь, близький Схід… Що змінилося після семиденної війни Ізраїлю?

Це широке питання...

США повернули собі беззаперечне військове лідерство в світі. Іран бомбили з території США. Це було зроблено умисно, щоб показати всьому світу, що вони так можуть. Вони зробили максимально потужний демонстраційний крок. Вони цим показали, що насправді, якщо потрібно, дістануть будь-кого у будь-якій точці.

На Путіна це вплинуло?

Це дуже вразило його. Дуже сильно. Такі речі ніхто до цього не робив. Та ніхто і не може.

Причому все це пройшло максимально приховано і максимально професійно.

У той час, коли Америка бомбить іранські ядерні об'єкти, РФ заключає угоду з Талібами, вона їх визнає офіційно, вона співпрацює з Північною Кореєю, вона наймає по всьому світу інших найманців… Чи треба нам турбуватися, що на полях російсько-українського фронту з’являться таліби, які вміють воювати перебіжками, вміють воювати польову війну? Ви такого очікуєте?

Масово не очікую. Це питання не нове. РФ і до цього визнання намагалась залучити талібів до себе. Але вони на це не йдуть. У них дуже багато, як то кажуть, питань накопилося до РФ. Тому в цьому загрози зараз нема.

Ви користуєтесь штучним інтелектом для роботи? Якимось чат-ботом?

Для роботи в безпілотних системах використовуємо, експериментуємо. Для роботи з базами, а вони у нас масштабні і максимально різного спрямування, максимально різних форматів. Те, що люди робили годинами, штучний інтелект зараз робить швидше. Це просто факт. Це треба визнати.

Звичайно, в освітньому плані це - квантовий стрибок. Але чому це загроза? Історія з Ілоном Маском, коли сталося відключення Старлінка…

Монополія - це завжди страшно. У будь-якій країні є антимонопольний комітет, це інституція, яка має існувати.

Разом з тим, ми чудово з вами розуміємо, що існують такі світі сили, які мають монополію в тому чи іншому напряму, і ті, які мріють її мати. А для чого мріяти мати монополію? Відповідь тільки одна: для того, щоб отримувати надприбутки і мати вплив на всіх інших. І ті, хто отримали монополію, роблять все, щоб ніколи в житті її не втратити.

Наскільки глибоко аналітичні служби ГУР аналізують політичні і наукові еліти США? Маю на увазі Кьортіса, Ярвіна, Ціля, Сакса, Венса…

В принципі, ми в цьому орієнтуємось. Це - коректна відповідь на ваше питання.

Нещодавно Ілон Маск заговорив про Третю партію. Тому питання серйозності вашого ставлення до цієї течії мене турбує. Чи проглядається за цим зміна формату американської держави і західного світу?

Знаєте, на відміну від багатьох інших політичних систем, в США є таке поняття як "золота акція", "золотий голос" можна ще назвати. Оскільки система, по суті, двопалатна у них, поява цієї Третьої сили може насправді створити цей ефект "золотої акції". Коли приблизно порівно діляться між двома партіями місця в Сенаті та Конгресі, саме наявність невеликої кількості людей буде мати вирішальне значення, бо за них будуть всі боротись.

Я думаю, що як гарний бізнесмен, він це розуміє і розуміє, які надприбутки (я не кажу про гроші, я кажу про вплив, про визнання) він може отримати таким шляхом. Добре це чи погано - це, перш за все, внутрішня справа Сполучених Штатів, а ми спостерігаємо за цим.

Ви оффрек сказали, що світ змінився.

Світ змінився. І ті, хто мріє, що світ знову буде таким, яким був, в моєму розумінні, до 14-го року, мрії марні. Світ інший. Треба підлаштовуватись, знаходити своє місце і роль в цьому новому світі. І виборювати це місце.

Чи означає це, що, наприклад, і політичний ландшафт український, він так само потребує змін і може змінитися?

Так якщо весь світ змінився. Розумієте? Я не кажу суто про політику, я взагалі кажу про світ. Все змінилося. Те, що було нормально до 14-го року, вже не працює. Це світ пішов в напрямку сили. Світ - сильний, якщо хочете. Слабкому в цьому світі місця стає все менше. Зрештою, якщо вас цікавить моя особиста думка, такого місця слабким не буде. Тому ми або будемо сильними, або нас просто не буде.

А ви наскільки займаєтеся політикою?

Я аполітична людина. Я насправді апелітична людина. Я не ходжу в будь-які партії. Ви мене не побачите на зборах якоїсь сили. Немає цього.

Але про політичні інтриги ви в курсі?

Так це ж інтриги. Інтриги - це невід'ємна частина будь-якої системи управління. Від офісу якоїсь приватної фірми до державного керівництва.

Мені завжди кортить поставити вам звичайні людські питання, які звучать дуже просто: як ви тримаєтеся в цьому? Як ви тримаєтеся, коли ви знаєте, що у вас будні складаються в тому числі із похорон або зі звісток про те, що ви когось втратили? Як це можна витримати?

Відповідь максимально проста: мені допомагає всьому моя дружина. Моя дружина - це найбільша моя цінність. Вона завжди зі мною і разом з нею ми подолаємо будь-що в цьому світі. Нема такого, що ми не справимося. Оскільки ми разом.

Знову ж таки питання єдності. Ми разом, у нас є єдність. Ми подолаємо будь-що в цьому світі. Нема такого, що нас зламає.

Ви натякаєте на те, що вона ваш енергетичне джерело?

Вона для мене все.

Ви не боїтеся це говорити під час війни?

А чого я маю боятися? Я маю дякувати, а не боятись це визнавати.

Вона вже потрапляла під удар?

Так, чого вже боятись? Зрозуміло, що певні сили розуміють це і так.

Це сильно вас дисбалансує?

Оскільки ми разом, ми це все долаємо. Я не можу спрогнозувати, як би я реагував при негативному розвитку подій.

У вас немає почуття провини за те, що ви так вплинули на життя молодої жінки?

Абсолютно ні. Це наш з нею свідомий вибір. Вона, як то кажуть, "бачила очі, що брали". І я те саме можу казати. Це наш свідомий вибір. І шляху назад нема.

А коли йдеться про загибель побратимів, чи не виникало у вас за всі ці роки питання: чому він, чому не я?

Зможу заглибитись в подібні питання, коли все закінчиться. Тоді я собі дозволю над цим довго думати. Якщо я зараз пірну в ці думки, це кінець.

Що ви скажете своєму сумлінню по завершенню всієї цієї історії?

Своєму сумлінню? Нічого не скажу. З моїм сумлінням все добре. Я не роблю речі, які не вкладаються в моєму світобаченні того, що таке є добро, що таке є зло. Я роблю все, що можу і буду робити, все що можу для держави. Якщо державі потрібно, щоб ми пролили чиюсь кров, ми це зробимо. Якщо потрібно, щоб щось побудували, теж зробимо. Причому будувати набагато краще, ніж щось руйнувати.

Ви фаталіст?

Ні, я не фаталіст. Я дуже позитивно мислячий людина. Який тут фатум? Я вірю в правду стародавніх законів, завітів, заповітів. Взагалі, в принципі, релігійна людина. Якщо ти робиш все те, про що написано "отак не роби", що ти очікуєш отримати?

А коли говорять, що Буданов позбирав навколо себе всяких зрадників і бандитів?

Зрадників тут точно ніхто не знайшов. Розумію, приблизно, про що ви кажете, але все заради держави. Якщо той чи інший елемент, структуру, особистість, організацію можна використати для здобуття того, що нам потрібно, ми її будемо використовувати.

А зрештою скажу вам таку річ, це така професійна філософія. В принципі, всі спецслужби, це треба усвідомити просто, мають працювати з поганими і дуже поганими людьми. Бо хороші - нецікаві, хорошою людиною не назвеш ту, яка продає свою державу. А ті, з ким ми працюємо в інших державах, ну, вони ж зрадники для них…

Ми працюємо з криміналітетом. Коли потрібно когось ліквідувати, знищити, ви думаєте, ви знайдете праведника з гарвардською освітою? Ну, ні. Абсолютно ні. Треба використовувати все, що у нас є, ефективно. І ми ніколи не чуралися будь-яких кліше на людях, організаціях, фірмах там і так далі. Якщо це дасть результат, ми це зробимо.

Наталія Мосейчук

УНІАН в Google News