"На потужний наступ з боку Придністров’я у росіян немає сил, але вдарити нам у спину можуть", - полковник ЗСУ Владислав Волошин

Речник Сил оборони Півдня України Владислав Волошин в інтерв’ю УНІАН розповів про ноу-хау росіян у протидії Силам оборони на Запоріжжі, ймовірність марш-кидка окупантів на Херсон по замерзлому Дніпру та загрози для Одещини з боку ПМР.

На півдні України, де зосереджено близько 200 тисяч російських окупантів, стає все гарячіше, зокрема, на Гуляйпільському напрямку. Неспокійно також у районі Оріхова, Степногірська та в острівній зоні Дніпра. 

Речник Сил оборони Півдня України, полковник ЗСУ Владислав Волошин поділився з УНІАН інформацією про ситуацію на фронті у Запорізькій та Херсонській областях, та про можливий удар у спину з боку невизнаного Придністров’я. 

Пане Владиславе, розкажіть, будь ласка, що зараз являє собою південний фронт? 

На південному напрямку є чотири піднапрямки: Придніпровський (Херсонський) та три у Запорізькій області – Оріхівський, Гуляйпільський та Олександрівський. Й ситуація на Запоріжжі зараз дуже непроста, найскладніше – на Гуляйпільському напрямку. Щодня там відбувається близько трьох десятків бойових зіткнень – противник намагається остаточно взяти під контроль Гуляйполе, охопити його з півночі та з півдня, та штурмує наші позиції в районі населених пунктів Залізничне, Зелене, Добропілля, Варварівка, Прилуки. 

Росіяни намагаються там просунутись, відтіснити Сили оборони, взяти під контроль наші плацдарми та зайти вглиб української оборони. Для цього вони застосовують, по-перше, тактику інфільтрації – диверсійні групи намагаються приховано проникнути якомога далі у нашому тилу... По-друге, на штурм йдуть малі піхоті групи – ворог атакує "хвилями", щоб не дати нам вчасно підтягнути підкріплення. Адже в умовах, коли йде атака за атакою, налаштувати логістику, проводити ротацію тощо, доволі проблематично.

Можете навести приклади глибокого проникнення ворога повз позиції ЗСУ? 

Нещодавно противник здійснив інфільтрацію доволі глибоко – кілометрів на 15 від лінії бойового зіткнення. Зокрема, російська диверсійна група зайшла у населений пункт Тернувате на Запоріжжі, розгорнула там триколори та зробила відео і фотопідтвердження того, що перебуває у цьому селищі. Через години півтори наші військовослужбовці провели пошуково-ударні, розвідувально-пошукові дії й зачистили цей населений пункт. Певна кількість окупантів була знищена, частина взята у полон… Однак російська пропаганда встигла отримати відеопідтвердження "глибокого проникнення в тил". 

Треба зазначити, що останнім часом такі випадки стаються майже щотижня. Наприклад, у Новояковлівці в Оріхівському районі Запорізької області. Було також декілька таких випадків на Олександрівському напрямку...

Тобто росіяни вдаються до так званої тактики прапоровтиків, які часто вартують їм життя, виключно заради пропаганди?

Вони це роблять й для світової спільноти, для спотворення уявлення про те, що відбувається на фронті. Поясню. Певні відомі міжнародні організації, осінтери вивчають події, які стосуються війни в Україні. Свої висновки вони роблять, у тому числі на основі певних відео та фото з геолокацією, таких, як з селища Тернувате, до якого від російських позицій, повторюсь, кілометрів 15. Як наслідок, подібне спотворення реальної ситуації може вплинути й на переговори Україна-США-Росія щодо потенційного мирного процесу. Уявіть: під час якоїсь важливої зустрічі представники Кремля кажуть: "От, ми взяли Куп’янськ". Українська сторона заперечуватиме та посилатиметься, скажімо, на дані нашої розвідки. А у відповідь прозвучить: "Ваша розвідка бреше, бо захоплення підтверджують навіть поважні організації…". 

Відомо, що росіяни прагнуть захопити Степногірськ. Що відбувається на цій ділянці фронту?

Так, на Оріхівському напрямку вони намагаються захопити плацдарм біля селища Степногірськ, що розташоване приблизно за 25 км від лінії бойового зіткнення. Там є панівні висоти, які дуже потрібні окупантам. Противник прагне туди зайти та розмістити певні види озброєння, щоб здійснювати "хвильовий" вплив на околиці Запоріжжя та тримати під вогневим контролем логістичні шляхи, які ведуть з міста на схід – до Гуляйполя та Оріхова. Російські штурмовики там атакують наші позиції та намагається інфільтруватися – непомітно зайти у наш тил і закріпитися у районі Степногірська, який називається Ромб. Адже там є багатоповерхова забудова, де росіянам буде зручніше закріпитися, а вибити їх звідти стане для нас проблемою… 

Також небезпечно на Оріхівському напрямку у районі населених пунктів Малі Щербаки, Щербаки, Новоданилівка, Новоандріївка, Мала Токмачка. За даними нашої розвідки, зараз ворог підтягує туди штурмові групи, щоб десь за тиждень розпочати активні штурми у напрямку Оріхова. 

Доволі непростий й Олександрівський напрямок, розташований між Покровським та Гуляйпільським. Щодня там відбуваються зіткнення, зокрема, біля населених пунктів Іванівка, Вербове, Вишневе, Олександроград. Цей напрямок на Запоріжжі відрізняється тим, що противник там часто застосовує штурмові групи разом з бронетехнікою. У колоні, яка намагається прорватися у певний населений пункт, – один-два танки, кілька бойових машин піхоти, декілька автомобілів із десантом. Під час спроб знищення такої колони росіяни намагаються швидко розосередитися, сховатись в якихось будівлях, спорудах. А, коли наші групи йдуть на зачистку, їх вкриває ворожа артилерія...

Розкажіть, чи змінилась інтенсивність ворожих обстрілів на південному напрямку?

Щодоби росіяни завдають 1700-2000 ударів дронами-камікадзе, здійснюють 400-450 артилерійських обстрілів з використанням десь 2 тисяч боєприпасів. Це велика кількість, якщо порівняти з іншими ділянками лінії бойового зіткнення та з іншими напрямками... Крім того, противник останнім часом почав дуже часто застосовувати авіацію, завдає ударів, зокрема, керованими авіаційними бомбами (КАБами). За останні півтора-два місяці ця активність зросла приблизно на третину. Щодня ми фіксуємо до 100 КАБів, якими ворог завдає ударів і по наших позиціях, і по населених пунктах, розташованих поблизу лінії бойового зіткнення. 

Мета росіян – зруйнувати якомога більше, щоб залишилось якнайменше вцілілих споруд, які Сили оборони зможуть потенційно використати для оборони. Тобто спочатку противник завдає ударів артилерією, дронами, бомбами, а після знищення всіх споруд, кидає в атаку штурмові групи.  

Наскільки дієва така тактика?

Річ у тому, що вона має й "інший бік медалі". Ми запускаємо ворога на позиції, які він зруйнував, але закріпитися там йому неможливо. Адже позиції стерті – затовпитися противник не може, нема, де сховатися. І ми їх там знищуємо.

Така ж ситуація у Гуляйполі: противник нас звідти відтіснив, але й свою групу закріплення ніяк не заведе. Крім того, вони дистанційно, за допомогою дронів замінували у Гуляйполі дороги, вулиці, подвір’я, щоб наші бійці не могли просунутися вперед і вибивати їх звідти. Й все місто стало фактично "сірою" зоною... Саме тому противник намагається його обійти. 

За вашими даними, чи залишилися у Гуляйполі цивільні?

Сумніваюся, що там є багато місцевих жителів... По суті, все місто – поле бою. Його середмістя – фактично "сіра зона", на околицях є певні позиції – і в нас, і у росіян. Зараз тривають бої не лише за околиці міста, а й за інші населені пункти... Адже мета окупантів – взяти під контроль якнайбільше півдня України, зокрема, остаточно захопити Запорізьку область. Звичайно, вони чудово розуміють, що обласний центр взяти непросто, тому й прагнуть підійти до нього якомога ближче, щоб ще більше кошмарити населення. 

Яка відстань розділяє росіян із Запоріжжям?

Найближче ворог підійшов до нього з боку Степногірська – в районі берега колишнього Каховського водосховища. Це близько 25 км від передмість Запоріжжя, що потерпає від ударів "Шахедів", дронів на оптоволокні, баражуючих боєприпасів типу "Молнія-2", КАБів, балістичних та крилатих ракет – з півдня, зі сходу, з боку Таганрога… Страждають також розташовані поруч населені пункти – Комишуваха, Вільнянськ та Оріхів. Останній – взагалі біля самої лінії бойового зіткнення... 

Також потерпають населені пункти на півдні Дніпропетровщини, наприклад, селище Покровське. Крім того, по інший бік Дніпра, на правому березі – міста Нікополь, Марганець, що за декілька кілометрів від лінії бойового зіткнення. Майже щодня є загиблі, поранені, руйнування критичної інфраструктури, житлових та адміністративних будівель, ліній електропередач, газогонів… Гадаю, окупанти хочуть підійти до міста Дніпро, щоб взяти під контроль увесь лівий берег…  

Деякі аналітики заявляли, що Гуляйпільський напрямок торік став найпровальнішим для ЗСУ. Можете пояснити, що там сталося?

Протягом декількох місяців противник постійно завдавав ударів по наших оборонних спорудах. Внаслідок цього на певній території були зруйновані фактично всі укріплення Сил оборони. Раніше саме таку тактику ворог застосував східніше – на Новопавлівському напрямку, який зараз називається Олександрівським. Іншими словами, окупанти, починаючи від Вугледара, постійно знищували наші інженерні споруди і, таким чином, просувалися… Бо Москва наказала – вийти на адміністративні кордони Запорізької, Дніпропетровської та Донецької областей, що противник фактично й зробив за півтора року.

Зараз росіяни дещо звернули на захід, бо намагаються дійти до Дніпропетровської області у напрямку Покровського. На шляху у них – саме Гуляйполе. Й там протягом кількох місяців сточуються великі сили загарбників – кілька сотень щодня у кількох десятках штурмів. Наразі там воює вже третій склад угруповання ЗС РФ. Тому казати про провал недоречно! Провал, скоріше, – це спроби мобілізації військовозобов’язаних, які могли б змінити хлопців, що кілька місяців поспіль тримають цей напрямок! Тільки за січень 2026 року в операційній зоні Сил оборони Півдня ворог провів 1326 атак, з яких 62% (974 атаки) – саме на Гуляйпільському напрямку. У порівнянні з попереднім місяцем, груднем 2025-го, активність ворога там зросла майже на 20%. 

Як ви можете схарактеризувати обстановку на Херсонщині?

По інтенсивності бойових зіткнень там менш напружено, ніж на Запоріжжі, але штурми не припиняються. Там противник проводить диверсійно-розвідувальні дії, під час яких намагається з’ясувати, де розташовані наші вогневі засоби, деталі про оборону, інженерні загородження... Ворог проявляє активність в районі островів Білогрудий, Круглик тощо. 

Як здійснюється контроль над островами з обох боків?  

Там немає особливого рельєфу, рослинності, капітальних споруд, які можна використовувати, щоб тримати оборону. На островах фактично – один очерет. Копнеш лопатою – й вода підступає. Тобто сховатись там майже неможливо, бо дрон одразу знайде… Наші спостережні пости є у переважній частині острівної зони. Ворог теж має декілька постів, але ближче до лівого берега, та намагається здійснювати ротації, логістичне забезпечення цих своїх "точок". 

Що являє собою такий спостережений пост росіян? 

Одна-дві людини, які накриваються антитепловізійним плащем та сидять у "нірці"… Противник сам часто висвічує ці пости, коли намагається переправити туди провізію чи боєприпаси, наприклад, за допомогою дрону. Коли бачимо, що це відбувається, намагаємось ці "точки" знищити. 

Особливо вразливими вони стали зараз, коли частина Дніпра підмерзла. Наприклад, росіяни товчуть кригу, щоб кинути на воду плавзасіб, але ми, звичайно, це бачимо й завдаємо ударів. А нещодавно вони кригу дроном розбили… Після вибуху крига зламалася, росіяни подивилися, що нібито нікого немає, та почали човни тягнути… А ми ж є! (сміється). 

Також днями група з декількох окупантів відзначилась просто "блискучою" операцією – побігла по кризі у бронежилетах, з бойовим комплектом… Ми навіть дронів не застосовували – лід зламався й вони "пішли раків годувати". 

Де на Херсонщині росіяни поводяться найактивніше?

Біля автомобільного і залізничного Антонівських мостів, де, на відміну від острівної зони, є тверда земля та можна облаштувати позиції. Там постійно точаться бої, адже це – найвужче місце річки Дніпро: ширина – до тисячі метрів. Ворог постійно намагається підійти з боку Олешок й вибити нас з цих позицій… Навіть пробували підійти до нас на плавзасобах – зайти нам за спину, з селища Козачі Лагері, що на лівому березі Дніпра, – у районі Кринків… Але ми їх вчасно побачили та втопили. 

На жаль, росіяни не зменшують інтенсивності обстрілів по правому берегу... Їм все одно, куди бити гарматами та дронами – обрали Херсон та передмістя для сафарі на мирне населення, громадський транспорт, рятувальників… 

Нещодавно з’явилась інформація про те, що ворогу довелось відійти з острова Олексіївський. Чим він важливий для ЗСУ?

Ворог мав позиції на цьому досить великому острові. Після того, як ми на Херсонщині вивели з ладу міст через річку Конку, противник використовував Олексіївський як своєрідну базу підскоку, коли йшли нас штурмувати з Олешок. Іншими словами, росіяни зупинялись на острові, умовно кажучи, на перекури. Так от: місця, де вони тусувалися, ми розбомбили та вигнали їх звідти. Тобто не можна казати, що ми острів звільнили, але значно ускладнили їм життя… Тепер перед кидком на штурм, росіянам немає, де відпочивати, й вони вимушені йти тривалий час у бронежилетах тощо.  

Доводилося чути про побоювання жителів правобережжя про те, що ворог, скориставшись замерзлим Дніпром, спробує пробратися у Херсон… 

Дніпро дуже рідко замерзає повністю. Зокрема, біля Херсона, де є відповідна течія. Ну, припустимо, вони перебігли по льоду…. Ну, прибігли до правобережжя, і що? Скажуть: "Добрий день"? (Сміється). У кращому випадку, вони потраплять до обмінного фонду, у гіршому – загинуть. 

Уявляєте, скільки по річці треба провести людей, щоб здійснити мінімальні тактичні дії, наприклад, захопити якусь будівлю?… Уявляєте, скільки одразу туди прилетить дронів, мін, снарядів?! Прямо бачу, як вони вишикувались з автоматами та йдуть по кризі брати Херсон… Ну, хай спробують… 

А чи відомо щось про перегрупування противника на Херсонщині?

На окупованому лівобережжі Херсонщини була зона відповідальності двох повітряно-десантних полків РФ, які зараз перекидають на Запоріжжя – під Магдалинівку, Оріхів, щоб підтримати там високий темп штурмових дій. А тих, що ми покоцали, відправляють на відновлення, поповнення – туди, де менш напружена обстановка. 

Також нам відомо, що для утримання під контролем лівобережжя Херсонської області ворог запланував перекинути особовий склад добровольчих підрозділів таких, як загін БАРС-33, козача розвідувально-штурмова бригада "Дон", козача бригада "Дніпро", розвідувально-штурмова бригада "Конвой". Вони мають розгорнути пости візуального спостереження для протиповітряної оборони – проти наших дронів. Ну, і тримати там під контролем територію. Крім того, за даними нашої розвідки, підрозділ "Юг-Ахмат", який перебував на Оріхівському напрямку та навіть базувався на Запорізькій АЕС, відправляють назад до Чечні. 

Вже у січні на півдні штурмові підрозділи противника поповнили 1300 осіб спецконтингенту – в’язні та хворі на гепатит С. Яка у них перспектива? Може, помруть, а, може, їм пощастить – потраплять "на оздоровлення" – візьмемо їх у полон та підлікуємо… 

Чи потрапляли у полон іноземці, які воюють на боці РФ?

Так – кубинці, громадяни африканських та азійських країн, сирійці... Росіяни цих найманців часто використовують у штурмах. Зазвичай, потрапивши у полон, вони розповідають одне й теж: типу, "приїхав працювати штукатуром-плиточником, відібрали документи й відправили на фронт". Однак, зазвичай, це неправда. Логічною була б поведінка: потрапив проти волі на війну – тікай. Навіщо чекати, коли опинишся у пеклі?! 

Чи готує супротивник якісь нові підрозділи?

За даними нашої розвідки, на Олександрівському напрямку ворог у навчальних центрах, розташованих на тимчасово окупованих територіях Запорізької і Херсонської областей, готує особовий склад для штурмових груп. Крім того, перекидає кілька десятків одиниць бронетехніки для того, щоб підготувати відповідні бронегрупи, наприклад, у складі двох танків, декількох броньованих машин, мотоциклів. Таких груп у росіян вже десь близько десятка. Можу сказати, що ще до десятка таких груп має бути підготовлено найближчим часом. 

На цьому ж Олександрівському напрямку противник готує окремий підрозділ, який застосовуватиме живих коней. Кілька тижнів тому була "пробна куля" – двоє російських вершників намагалися проникнути до нас… Зараз цей досвід вони хочуть розширити… Що тут скажеш… Мулів вони вже використовували, але для транспортування – з логістичною метою, а коней залучать замість мотоциклів. Тобто мотоцикли, багі – маневрений, швидкий спосіб подолати певну відстань. Плюс мототранспорт відносно легкий та проскакує потенційні місця з протитанковими мінами… Однак є, на думку ворога, "недолік" – двигун мотоцикла ми можемо почути, а от коней – ні… 

Але з великою долею ймовірності тварини загинуть…

Окупантам це "до лампочки" – ну, загинуть, головне, щоб функцію виконали. Як, наприклад, електросамокати, велосипеди, електроскутери, квадроцикли… Вони з автобусів зрізають повністю верх та розміщують у цьому "кабріолеті" купу солдатів, які прориваються у певний населений пункт. Потім цей автобус самі й нищать, але він вже виконав завдання – доставив групу туди, куди потрібно. Так й з кіньми – прискакали у якусь "точку", почався обстріл – сховалися в якомусь укритті й все... 

Чи відомо, що наразі відбувається у невизнаному Придністров’ї? 

На території ПМР ворог основні свої зусилля зосередив на забезпеченні охорони 1411 артилерійського складу у селі Ковбасна. Крім того, там є стратегічний об’єкт – аеродром в Тирасполі, який противник може використати як майданчик для запуску дронів по Україні. Нам відомо, що всі силовики, які там дислокуються, – росіяни та саме придністровський контингент – щодня проводять певні стратегічні ігри. Зокрема, відпрацьовують дії під час умовної тривоги, перевіряють системи зв’язку тощо. Тобто весь час вони перебувають у посиленому режимі несення служби. Також з того боку противник намагається вести розвідувальну діяльність, облаштовує інженерні споруди на кордонах. 

Ми відстежуємо все, що там відбувається, бо це, все ж таки, сили та засоби ворога у нашому тилу. Загалом їх до 7-8 тисяч, включно з так званою придністровською поліцією та з близько двома тисячами росіян. Ми розуміємо, що на потужний наступ у них там немає відповідних сил, але вдарити нам у спину можуть. Наприклад, створити ефект утримання позицій, влаштувати провокацію у російському дусі – їм це цілком до снаги… 

Чи існує загроза для Одещини з того боку?

Повторюсь, постійна загроза провокацій, застосування дронів... Також не варто забувати, що у ПМР на озброєнні є реактивні системи залпового вогню, зокрема, "Гради" тощо, які спроможні завдати ударів по мирних населених пунктах. 

Можете також розказати про ситуацію на Кінбурнській та Тендрівській косах? 

На Кінбурнській косі основні зусилля ворог зосереджує на утриманні займаних позицій, веденні повітряної розвідки, здійсненні систематичного вогневого ураження, у тому числі мінометами… Щодня ми фіксуємо там з десяток дронових ударів. Коли ворог має можливість, лупить звідти по Очакову та інших населених пунктах. Крім того, противник боїться, що ми будемо проводити десантну операцію та посилює засоби берегової охорони, дронову складову. Зі свого боку, ми їх теж регулярно кошмаримо, палимо, знищуємо їх розрахунки.  

На Тендрівській косі росіяни мають певну кількість плавзвсобів так званої Дніпровської флотилії – катери, які свого часу були перекинуті з окупованого Севастополя. Ці катери залучаються для логістичного забезпечення, тренування підрозіділів для форсування зокрема Дніпра, патрулювання.

Які "болючі точки" півдня ви можете ще назвати?

Балістичні ракети, які запускаються по материковій Україні з території тимчасово окупованого Криму… Під час масованих атак через південь йде велика кількість "Шахедів", у Чорному морі використовуються час від часу ракетоносії. 

Також на півдні – ЗАЕС, яка перебуває під контролем ворога. Він використовує територію атомної станції як військову базу – фіксуємо там відповідну техніку РФ, вогневі точки. Знаємо, що окупанти використовують Запорізьку АЕС як центр підготовки операторів дронів, а той же Нікополь Дніпропетровської області для нього – полігон для випробувань… 

Чи відомо, скільки на півдні України зосереджено ворожих сил та озброєння? 

Через південь проходить приблизно третина лінії бойового зіткнення, де зосереджено близько 200 тисяч російських солдатів. Їхнє озброєння – понад тисячу танків, понад три тисячі бойових броньованих машин, близько двох тисяч артсистем та 500 реактивних систем залпового вогню. Крім того, є чимало літальних апаратів – літаків, гелікоптерів тощо. Щодо підрозділів – майже 35 бригад, понад 70 окремих полків, понад 30 окремих загонів, батальйонів. 

Це – загальні сили противника, які тут зосереджені, включно – із Запоріжжям, тимчасово окупованим Кримом, Чорноморським флотом РФ тощо. Тобто всі, кого залучено до бойових дій на півдні Україні – це об’єднане угруповання "Дніпро", що включає декілька армій: 5-ту армію Південного військового округу, 29-ту, 36-ту Східного військового округу, 14-й армійський корпус Північного флоту РФ, який стояв на Тендрівській та Кінбурнській косах…. Виходячи з того, що сухопутна лінія бойового зіткнення на півдні – це переважно Запорізька область, то таке зосередження ворога, м’яко кажучи, немаленьке... 

Лариса Козова

УНІАН в Google News