Російські керовані бомби почали регулярно бити по Краматорську, як це ще нещодавно було з Покровськом.
Краматорськ тривалий час залишався місцем, яке, попри війну, могло пережити бойові дії відносно неушкодженим. Втім, цьогоріч безпекова ситуація в місті різко змінилась.
Кореспондентка The New York Times Ольга Коновалова, яка народилась і виросла у Краматорську, розповіла, як сьогодні живе місто. 4 серпня російські керовані бомби вразили житлові будинки в місті, зокрема будівлю, де вона провела дитинство.
Вибух пошкодив помешкання. Підлога була вкрита уламками скла, на кухні віконну раму відірвало від стіни, у вітальні зникло підвіконня, а плитка у ванній кімнаті потріскалася.
"Ніщо не підготує тебе до того, щоб побачити місце, де ти народився, зруйнованим бомбами", – каже журналістка.
Авторка зазначає, що російські війська поступово наближаються до Краматорська. За її словами, вона давно розуміла, що будинок дитинства зрештою може опинитися в центрі бойових дій.
До повномасштабного вторгнення Краматорськ для неї був містом дитячих спогадів. Жінка згадує прогулянки, літні дні біля фонтану, катання на санчатах узимку, походи з матір’ю на фермерський ринок та сімейні вечори в грузинському ресторані неподалік від будинку.
Усе змінилося 24 лютого 2022 року. Вибухи розбудили її батьків у Краматорську. Вона зателефонували синові, який у той момент перебував у Маріуполі та працював продюсером команди CNN.
Батьків журналістки вдалося евакуювати. Вони забрали документи, одяг і кота, залишивши квартиру прибраною в надії незабаром повернутися. Однак досі перебувають у Норвегії зі статусом біженця.
Через два місяці після початку повномасштабної війни журналістка повернулась до Краматорська, щоб висвітлювати просування російських військ у Донецькій області.
Тоді російські війська наближалися до міста, захоплюючи село за селом, а обстріли ставали майже щоденними.
Повернувшись до квартири, авторка побачила її вкритою пилом. Вона намагалась забрати сімейні фотографії, шахівницю батька та вишите вручну простирадло бабусі.
"Але виявилося, що життя не поміщається у валізу, і мені довелося багато чого залишити позаду", – розповідає вона.
Водночас саме місто тоді продовжувало жити. Працювали служби доставки їжі, готелі були заповнені журналістами, а попри проблеми з пальним та деякими товарами Краматорськ поступово повертався до звичного життя.
Після того як українські війська відтіснили російські підрозділи, мешканці почали повертатися. У місті знову відкривалися підприємства, зокрема улюблений ресторан родини журналістки.
Авторка порівнює ситуацію в Краматорську з Покровськом, який також пережив період відносного повернення до нормального життя після першого російського вторгнення.
Однак із наближенням бойових дій до Покровська дедалі частіше почали долітати керовані бомби. Восени 2024 року вулиці міста спорожніли, мешканці почали евакуюватися, а будинки та підприємства закривалися.
За словами журналістки, останніми місяцями подібну закономірність помітно і в Краматорську. Коли російські війська наближалися, російські дрони почали досягати міста та пролітати над його районами.
Бомби влучали у знайомі авторці місця. Цієї весни авіаудар стався на вулиці, якою вона у дитинстві ходила до художньої школи. Бомба впала за кілька метрів від магазину, де вона купував шоколадку та вишневий сік перед заняттями.
Наприкінці вересня ще один удар стався поблизу будинку журналістки. Масштабна пожежа знищила кілька десятків квартир поруч. Сам будинок авторки вцілів, однак питання про майбутнє залишається відкритим.
"Мій дім вижив, але чи буде мені куди повернутися, коли війна закінчиться? У глибині душі я знаю, чим закінчиться ця історія", – пише авторка.
Днями стало відомо, що Сили оборони України мають успіхи на Куп'янському та Добропільському напрямках. Водночас Росіяни просунулися на Краматорському.
Зокрема, росіяни окупували Маркове, яке належить до Костянтинівської міської громади Краматорського району. Крім того, окупанти просунувся поблизу сусідньої Федорівки.