Навіть у царині високоточної зброї Росія чомусь продовжує покладатися на стратегію грубої маси.
Характерною особливістю російського способу ведення війн є надмірне та нераціональне використання усіх наявних ресурсів і висока толерантність до матеріальних і людських втрат. Про це у своєму Фейсбук пише військовий аналітик Іван Киричевський.
Він підрахував, що за час повномасштабної війни Росія застосувала проти України 13 тисяч ракет різних типів. І хоча це абсолютний рекорд за всі воєнні кампанії Росії, в попередніх конфліктах Москва теж вдавалася до активного застосування ракет.
Так, росіяни обстрілювали Афганістан ракетами у 1988-1991 роках, причому найактивніше – вже після виведення радянських військ з країни. Загалом витратили 4 тисячі ракет.
У 1999-2001 роках Росія витратила 250 ракет для ударів по Чечні; у пятиденній війні проти Грузії у 2008 році росіяни активно обстрілювали цивільну й військову інфраструктуру Грузії ракетами "Точка-У" з касетними бойовими частинами.
У 2015-2017 роках росіяни випустили по території Сирії невідому, але дуже значну кількість ракет різних типів.
Киричевський бачить певні спільні риси, які простежуються у тому, як росіяни використовують ракети у війнах:
Порівнюючи це з війною Росії проти України, Киричевський дійшов висновку, що російська стратегія застосування ракет проти нашої країни містить наступні характерні риси:
"І ось на цьому фоні виникає конкретне дослідницьке запитання: чи є межа втрат і затрат агресора, за якою можна РФ примусити відмовитись від систематичних ракетних ударів по нашій землі, в тому числі завдяки активним діям Сил оборони України", – ставить собі риторичне питання Киричевський.
Як писав УНІАН, за оцінками західних експертів, для перелому у війні Україні потрібно щонайменше 250 тисяч додаткових військових разом із посиленою військовою допомогою. Попри вкрай повільні темпи російського наступу, українські офіцери наголошують на гострій нестачі піхоти та операторів дронів, тоді як Росія зберігає перевагу в авіації та ракетах.
Також ми розповідали, що в 2025 році Росія вперше за час війни почала втрачати більше солдатів на фронті, ніж встигає вербувати нових. На цьому тлі головком ЗСУ Олександр Сирський відкидає тезу про те, що війна зайшла в глухий кут.