На тимчасово окупованих територіях України, які Кремль вважає "своїми", загальна мобілізація вже фактично відбувається.
Розширювати загальну мобілізацію на всю територію РФ голова Кремля Володимир Путін боїться, а північнокорейський диктатор Кім Чен Ин не горить бажанням брати участь у "авантюрі", яка стосується масштабування участі Північної Кореї у війні проти Україні. Про це в ефірі "Українського Радіо" заявив керівник безпекових проєктів Центру глобалістики "Стратегія 21" Павло Лакійчук.
За його словами, багато що залежить від ступеня виснаження підрозділів на фронті та рівня втрат. Водночас йдеться не лише про поповнення бойових частин армії противника, а й про формування оперативних і стратегічних резервів для продовження наступальних дій. Він заявив, що це вимагає колосальних ресурсів, і в такій ситуації загальна мобілізація виглядає фактично безальтернативною.
Втім, як зазначає експерт, на тимчасово окупованих територіях України, які Кремль вважає "своїми", загальна мобілізація вже фактично відбувається. Ці регіони не мають для Путіна жодної політичної цінності - вони не формують електоральну базу та не впливають на настрої російського суспільства. Попри гучні заяви російської влади про "нашу землю", самі росіяни сприймають ці території як загарбані й не вважають їх рівними власним регіонам.
"Ці території Путіну не шкода... Попри те, що за їхньою переписаною конституцією Путін, Лавров (голова МЗС РФ Сергій Лавров - УНІАН) та інші говорять, що "це наша земля", росіяни розуміють, що це загарбані території і не розглядають їх як рівня собі. А розширювати мобілізацію на всю територію РФ Путін боїться, очевидно. Але альтернативи теж не дуже багато в нього", - каже експерт.
Він додав, що російські регіони вже не мають фінансових можливостей для продовження масштабних виплат за вербування нових контрактників і найманців.
Як пояснив Лакійчук, регіональні бюджети виснажені – ресурси були "викачані" ще в попередні роки, і тепер їм бракує коштів навіть на власне самозабезпечення. Єдиний вихід – дотації з федерального бюджету, однак держава від цього фактично відхрещується. У результаті процес поповнення армії стає дедалі проблемнішим.
Ще один варіант, на який розраховує Москва, – залучення іноземних найманців, додав експерт. Експеримент із північнокорейськими військовими показав, що такий механізм можливий, однак його масштабування потребує надзвичайно великих витрат. До того ж, як зазначає експерт, лідер КНДР Кім Чен Ин не надто прагне брати участь у цій "авантюрі".
"Другий варіант – закордонні найманці. Експеримент із північно-корейцями показав, що це непоганий варіант, але для того, щоб його масштабувати – це дуже дорого обійдеться і Кім Чен Ин не дуже хоче брати участь у цій авантюрі", - вважає аналітик.
Не демонструє особливого бажання втягуватися у війну й Олександр Лукашенко, зазначив експерт. Водночас для Путіна білоруська армія залишається привабливим ресурсом – це підготовлене, укомплектоване військо з технікою та боєприпасами, яке поки що не задіяне в бойових діях, додає Лакійчук. Найбільша проблема – перехоплення управління. Хоча теоретично це можливо, адже система влади в Білорусі, включно з військовою, значною мірою пронизана російським впливом та агентурою.
Що ж до найманців із Венесуели, Ірану чи Сирії, то реальні результати тут украй скромні, вважає експерт. Ще у 2022 році сирійська сторона обіцяла надати Росії до 200 тисяч бійців, однак ці заяви так і залишилися "на папері".
Водночас це не означає, що російські спецслужби припинили роботу. За словами Лакійчука, вони й надалі намагаються по всьому світу – в Африці, Азії та на Близькому Сході – будь-якими способами заманити людей на війну проти України. Однак ефективність таких зусиль нівелюється масштабами втрат: наразі вони перевищують темпи поповнення російської армії.
Нагадаємо, керівник безпекових проєктів Центру глобалістики "Стратегія 21" Павло Лакійчук вважає, що сил, які РФ виділяє у 2025-2026 роках для війни проти України, недостатньо не лише для стратегічних цілей, а й для виконання тактичних завдань. Наприкінці 2025 року вперше за весь час повномасштабної війни російська армія зазнала більших втрат, ніж отримала поповнення.