Обмеження у використанні Starlink боляче вдарить по українському фронту та тилу. Авіаційний експерт Богдан Долінце пояснив УНІАН, як Білий дім "вручну" керує зв’язком у ЗСУ та розповів про ефективність європейських й російських альтернатив.
14 жовтня компанія SpaceX запровадила обмеження на швидкість руху для українських терміналів Starlink, але вже наступного дня Міноборони України повідомило про вирішення цієї проблеми. Втім президент Зеленський анонсував відновлення українських ударів по російських нафтопереробних заводах, що може стати приводом для актуалізації цього питання.
Авіаційний експерт, фахівець з питань розвитку озброєння та новітніх технологій Богдан Долінце пояснив УНІАН, наскільки критичною є залежність України від сервісів Starshield та Starlink, чи є вже реальні альтернативи у ЄС та коли вийде на повну потужність "російський Starlink" - мережа "Рассвет".
Що таке Starshield, який нам днями обмежили і чим він відрізняється від стандартного Starlink’у?
Starshield є версією цивільного Starlink, але для подвійного призначення. Система Starlink налічує 10 000 супутників і працює фактично над територією всієї планети. Але Starlink від SpaceX працює як цивільна технологія лише над тими країнами, де є відповідні ліцензії та договори. Над іншими країнами Starlink не працює, хоча технічно і технологічно немає нічого, що забороняло б йому це.
Для використання цієї технології військовими Сполучених Штатів або дружніх країн існує технологія Starshield. Вона технічно нічим не відрізняється від Starlink, але ці термінали мають спеціальну верифікацію, схожу на "білі списки" в цивільних Starlink-терміналах в Україні. Тобто, щоб такий термінал запрацював в Україні, користувачі мають реєструвати свої термінали.
Starshield дозволяє американським спеціальним підрозділам, спецслужбам, чи, наприклад, американським посольствам на території будь-якої країни у світі (навіть у Москві) мати доступ до мережі супутникового інтернету. Дозволи надає Міністерство оборони США в ручному режимі. Воно визначає які термінали, в яких країнах, для яких користувачів можуть бути доступні, встановлювати за потребою певні обмеження - наприклад, обмеження, пов'язані з швидкістю переміщення самого терміналу в просторі.
Тобто, Starshield це той самий Starlink, але для військових потреб і з ручним керуванням з Пентагону. Вірно?
Абсолютно вірно. Starshield - це така субмережа, яка дозволяє американським військовим декларувати лише кількість користувачів, платити окремий тариф, але при цьому не розкривати навіть компанії SpaceX, яким чином використовується їхня технологія. Навіть самі співробітники Starlink не мають доступ до того, хто, де і яким чином використовує цю технологію для військових або подвійних цілей.
У разі прийняття політичного рішення, Пентагон може швидко надати Україні можливість використовувати Starlink для глибоких ударів по всій території РФ за потребою. Або навпаки обмежити. Всі параметри там керуються - територія, зони покриття, швидкість терміналів тощо.
Швидкість руху терміналу - це зараз одне з найболючіших питань, бо, виходить, саме це відділяє цивільні та військові сервіси. Називають ліміти у 80 км/год, до 160 км/год та понад 160 км/год. Це так?
Так, термінали регулярно відслідковують супутники, перепідключаються до них в залежності від розміщення самого терміналу або швидкості руху терміналу. Це означає, що супутники можуть реально розуміти швидкість переміщення в просторі окремо взятих терміналів. Як наслідок, це дозволяє використовувати обмеження.
Якщо ми говоримо про цивільний Starlink, то він працює і на пасажирських літаках, які здійснюють політ на швидкостях 700-1000 км/год, і, відповідно, ці обмеження не застосовуються. Обмеження по швидкості можуть вводитися за погодженням з державними органами Сполучених Штатів.
Якщо ми говоримо про обмеження для військового застосування, то чому саме 160 км/год - це питання безпосередньо до військового керівництва США. Вони могли обрати будь-яке значення, або взагалі зняти обмеження на швидкість.
Якщо не помиляюсь, 160 кілометрів - це у перерахунку 100 миль. Можливо, воно просто виглядає як гарна рівна цифра?
Можливо. Але 160 кілометрів на годину з точки зору тих засобів, які використовує Україна, означає, що це обмеження практично не зачепить наземні роботизовані комплекси, опорні штабні центри, не зачепить використання їх на рухомому транспорті, військовій техніці тощо. Але це робить практично неможливим використання системи типу Starlink на будь-яких повітряних суднах, адже їх швидкість переважно складає 200 і більше кілометрів на годину.
Тобто такі обмеження призводять до неможливості використання Starlink'у на будь-яких літаках великого, середнього чи малого радіусу ураження. Для великого радіусу ураження, так званих діпстрайків, це, в принципі, нерелевантно. Адже на території РФ для українських користувачів Starlink або підмережі Starshield зв'язок і був недоступний.
А як щодо застосування дронів всередині країни - на окупованих територіях зокрема?
Це (обмеження на швидкість, - УНІАН), найперше, торкнулося передусім мідлстрайків, які завдають ударів на глибину 50-70 кілометрів, де ще за певних умов може працювати покриття мережі Starlink. Це дійсно частково зачіпає спроможність України по впливу на російську логістику - морську, наземну, залізничну тощо.
По-друге, це, звісно, використання платформ всередині країни, таких як безпілотники-розвідники.
Найболючіше ж ці обмеження вдарили саме по спроможності України використовувати безпілотники-перехоплювачі для знищення ворожих реактивних систем та інших ударних платформ. Сучасні засоби перехоплення часто використовують саме технологію Starlink - у зв'язку з тим, що має бути велика швидкість, має бути якісний надійний зв'язок і має бути велика пропускна здатність самого каналу зв'язку.
То чи є дієві альтернативи Starshield? Зокрема чи можна перейти на Mesh-мережі для передачі інформації від дрона до дрона для мідлстрайків, як це вже працює для діпстрайків?
Технологія Starlink з її вартістю і швидкостями, вагою та розміром термінала є найбільш оптимальною, доцільною та ефективною. Всі інші альтернативи є або менш надійними і ефективними, або значно дорожчими.
Ключовим обмеженням Mesh-модемів є радіус їх роботи та вага. Якщо ми говоримо про мідлстрайки, то вони мають значно суворіші обмеження по вазі корисного навантаження. По-друге, ці модеми, як правило, є достатньо недешевими, що суттєво ламає економіку роботи мідлстрайків. Адже мережа з Mesh-модемами є значно дорожчою, ніж використання терміналів Starlink.
Якщо говорити про діпстрайки, то якраз Mesh-модеми тут не є раціональними. Так само, як і Starlink до речі. Особливо, якщо мова про удари на глибину більше 1000 кілометрів. Бо, як правило, дальність роботи Mesh-модемів не перевищує 200-300 кілометрів. Це вимагає, щоб у повітряному просторі ворога знаходилося щонайменше з десяток безпілотників, які працюють. І у разі знищення двох-трьох безпілотників в цьому ланцюжку всі інші повністю втратять зв'язок.
Тобто для діпстрайків в нас вже є якась інша технологія, альтернативна і Starlink'у, який нам заборонено використовувати над територією РФ, і Mesh-мережам?
Абсолютно вірно. Діпстрайки використовуються без онлайн-керування і більше орієнтовані на повну автономність та незалежність від будь-яких каналів зв'язку.
Щодо інших альтернатив саме по зв’язку… OneWeb - що це таке? Чи цей сервіс підходить виключно для стаціонарної мережі (для умовних штабів), чи його можна вставити також на мідлстрайк або діпстрайк-дрон?
OneWeb - це система, побудована на базі Eutelsat. Це європейська мережа, яка налічує близько 650 супутників проти майже 10 000 супутників у мережі Starlink. Тобто ми розуміємо, що вона має фактично в 20 разів меншу щільність покриття, меншу швидкість, надійність та ефективність роботи.
По-друге, термінали OneWeb значно дорожчі, важчі, мають гірші показники по пропускній здатності. Через навантаження у декілька десятків кілограмів ця система виглядає менш релевантною для використання на дронах.
Переважно вона використовується саме в стаціонарних об'єктах різними державними та урядовими інстанціями Європейського Союзу. В принципі, OneWeb дає певну незалежність від технології Starlink, але при цьому не здатна в повній мірі її компенсувати або замінити. Вага, ціна і інші характеристики роблять це недоцільним, зокрема й економічно.
Пишуть, що європейці нам планують надати доступ до системи GOVSATCOM та супутниковій мережі IRIS2 вже у 2027 році. Що це таке і наскільки воно буде нам корисним?
GOVSATCOM - це пул урядових геостаціонарних супутників країн ЄС, які забезпечують зв'язок із затримкою в сотні мілісекунд. Тобто це така не дуже швидка, але нова мережа, яка, в принципі, планує вийти на комерційний рівень застосування у 2027 році. Може застосовуватися у тому числі для потреб України. Будується на мережі супутників IRIS, завершення розбудови якої планується до 2029-го року.
Загалом ключова задача цієї системи - це якраз створення певних альтернативних Starlink каналів комунікації. Але при цьому на сьогодні залишається відкритим питання, наскільки вона буде здатна забезпечити можливість керування дронами в русі у реальному часі.
Це певна європейська альтернатива для незалежності саме від США. Але вона не має поки підтвердження ефективності - питання її параметрів залишається відкритим. Хоча потенційно, якщо вона зможе отримати необхідну здатність та швидкість, яка буде хоча б співмірна з параметрами цивільної мережі Starlink, то зможе стати достойною альтернативою.
По своїм параметрам і поширенню вона буде дуже близька до російської мережі "Рассвет". А задачі GOVSATCOM на першому етапі, напевно, будуть аналогічні до тієї ж OneWeb - урядові системи зв’язку, якісь штабні центри тощо. Можливо, зможе використовуватися як морський зв’язок.
Якщо у Starlink'у 10 000 супутників, а у OneWeb - 650, то яке покриття буде у IRIS2?
На сьогодні точної інформації щодо кількості супутників по мережі IRIS немає, але я думаю, що поки мова йде про сотні. Кінцева мета для всієї системи може складати від одної до кількох тисяч супутників.
На тлі розширення мережі IRIS2, ЄС начебто хоче поділити ключові частоти без американців. Зокрема, мова про 2 ГГц, на яких працює й Starlink. Повідомлялося, що створюється пул європейських компаній - Deutsche Telekom, Orange, Vodafone, Telefonica, які нібито й отримають ліцензії на ці частоти замість SpaceX. Це початок "частотних війн", як наслідок обмежень з боку США? І чи гарна це для нас новина, бо з’явиться ще одна комерційна альтернатива, або, навпаки, новий ризик, бо це "анонс" нової кризи відносин між США та ЄС?
На Україну ці рішення поки не впливатимуть жодним чином. Якщо ми говоримо саме про територію України, то тут більше буде питання власних регуляторних рішень щодо використання тих чи інших частот.
Але, так, Україні доведеться в якийсь момент приймати рішення, чи дозволяти компанії SpaceX використовувати український частотний діапазон, чи надавати такі переваги європейському провайдеру. Тоді конфлікт дійсно може мати місце.
Враховуючи, що Україна рухається в напрямку інтеграції з Європейським Союзом, то рано чи пізно ті рішення, які приймає ЄС щодо частотного регулювання на своїй території, вплинуть і на відповідні рішення в Україні, бо необхідно буде це все гармонізувати. Але це в перспективі декількох років.
Наразі відкрите питання - чи готова сама SpaceX перейти на інші частотні діапазони. Адже це здорожчуватиме вартість мережі, знижуватиме її привабливість. Тому це питання складне.
Уточню - питання про користування діапазоном у 2 ГГц - це така "закладка" на конфлікт у майбутньому, де ми повинні будемо обирати, або Європа, або Америка?
Так, питання доступу до цих частот носить політизований характер. Але Starlink працює в Європі не напряму, а через місцевих телекомунікаційних посередників. Як, до речі, і в Україні працює через компанію "Київстар". Тобто частоти може отримати не сама Starlink, а європейські компанії-посередники, які будуть виконувати функцію локального провайдера.
Це все мова суто про цивільні послуги, правильно?
Так, ми говоримо виключно про цивільні послуги. На Starshield це не впливатиме.
Ви згадували про російський "Рассвет", які там справи?
З однієї сторони, вже на сьогодні декілька десятків супутників було росіянами запущено, але частина з них вже втрачена. З іншої, ці супутники перебували на різних орбітах, що може бути пов'язано з тестуванням різних висот і того обладнання, яке використовує РФ на цих супутниках.
Ці супутники є першими тестовими прототипами, а тому їх втрата жодним чином прямо не вплине на втрату Росією спроможності побудови мережі "Рассвет" або на зміну часу розгортання. Більше мова про спробу оцінити технології, напрацювати найкращі рішення.
Ми бачимо, що плани РФ не змінюються - в наступні роки ворог планує активно масштабувати, розбудовувати цю мережу, виводити нові супутники. Власні ракети-носії для їх виведення на орбіту у РФ є. Але вартість їх виведення значно дорожча, ніж у SpaceX.
І коли "Рассвет" повноцінно запрацює?
Мова про два роки. Стільки знадобиться РФ для запуску системи в якомусь мінімальному режимі виключно для військових цілей. Можливо, воно носитиме певні обмеження. І від 3 до 5 років для того, щоб повноцінно запустити власний російський аналог Starlink, який може поступатися по швидкості та ефективності, але при цьому зможе працювати на рівні ГЛОНАСС - російського аналогу GPS.
Два роки - це від поточного моменту чи загалом - від початку програми? Тобто мова про 2028-й рік для повноцінного військового використання?
Так, ще два роки від поточного моменту.
Щоб підсумувати всю тему, повернемося трохи до початку: президент Зеленський заявив, що після паузи удари по російських НПЗ продовжаться. Отже, і США продовжать тиснути на нас, будуть обмежувати супутниковий зв’язок і розвідку. Повне відключення нас від Starshield, якщо станеться, це для нас буде катастрофа чи лише тимчасова незручність?
Повноцінною альтернативою Starshield на сьогодні жодна країна в світі не володіє. Широка мережа супутників, технологій та параметрів їх роботи є вирішальною. Інші системи і супутники дозволяють отримати частково схожий результат, але в повній мірі неможливо замінити цю технологію.
Повне відключення доступу до Starshield матиме дуже важкі і серйозні наслідки для України. Співмірні з тими, які ми бачили у РФ після відключення там доступу до Starlink. На відміну від Росії, Україна має набагато менше альтернатив.
Це буде дуже болюче для нас обмеження доступу, яке може вплинути не тільки на координацію і зв'язок підрозділів та виконання військових завдань, а в тому числі і на розвиток багатьох технологій, які в Україні на сьогоднішні день розвиваються. Мова, в тому числі, про повітряні і морські дрони, про наземні роботизовані комплекси тощо.