Що змінилося в Європі після дій Росії на Кавказі

Країни ШОС залишили Росію на самоті. Про партнерство з Росією вже ніхто в Європі не говорить... Косово не може служити прикладом, тому що там не було іншого виходу ...

Як зміниться модель безпеки в Європі після визнання Росією Південної Осетії і Абхазії? Це питання ми поставили європейським експертам.

Аркадій Мошес, керівник програми «Росія - ЄС» Фінського інституту міжнародних відносин:

КРАЇНИ ШОС ЗАЛИШИЛИ РОСІЮ НА САМОТІ

Поки що рано прогнозувати те, як зміниться модель безпеки, тому що відносини між Заходом і Росією за останні двадцять п`ять років кілька разів переживали свого роду цикли: заморожування відносин, різка словесна реакція, а потім все так чи інакше нормалізувалося і поверталося на круги своя. Не виключено, що це відбудеться і цього разу.

Більш того, на сьогодні економічна взаємозалежність між Росією і Європою висока, і економічний інтерес Європи до бізнесу в Росії не дозволяє прогнозувати якусь повну перебудову відносин безпеки в Європі.

ШОС не виступить на підтримку Росії, оскільки позиції більшості країн СНД, які входять до ШОС вже відомі, ці країни зовсім не поквапилися вишикуватися в кільватер Росії - навпаки, вони залишили Росію в досить показовій самоті в період конфлікту і в дні визнання нею незалежності Абхазії і Південної Осетії. А у Китаю ситуація ще складніша, тому що для Китаю відмовитися від визнання принципу пріоритетності територіальної цілісності держави, означає поставити під питання всю свою багаторічну політику відносно Тайваню і ускладнити власну ситуацію, що стосується районів, населених мусульманами, і Тибету.

Вже під час Косово відбулася відмова від всіх принципів міжнародного права, які вважалися непорушними. Якщо право неуніверсальне, і з нього можна зробити виключення один раз, то таке виключення можна зробити і вдруге. Таким чином, право перестає бути правом. Захід при рішенні з Косово повністю проігнорував російську точку зору і прийняв рішення не обов`язково правильне і розумне, а те, яке можна було реалізувати в конкретних історичних умовах. Росія так само приймає не обов`язково правильне рішення, а те, яке на її думку, можна реалізувати в нинішніх умовах.

Ялтинські післявоєнні принципи можна вважати остаточно зруйнованими. І це погано. Ми вступаємо в епоху, коли ніяких принципів немає, і питання вирішуватимуться залежно від конкретної історичної ситуації. Світ основну частину своєї історії жив у такій ситуації, і це закінчувалося нестабільністю і війнами. Про це потрібно гарно задуматися.

Не виключено, що Захід почне серйозно переосмислювати свої енергетичні відносини з Росією. Вся дискусія щодо диверсифікації енергетичних відносин йшла і раніше, але звучало це не дуже серйозно.

Александр Рар, німецький політолог-міжнародник:

ПРО ПАРТНЕРСТВО З РОСІЄЮ ВЖЕ НІХТО В ЄВРОПІ НЕ ГОВОРИТЬ

Європейський світовий порядок вже змінився, тому що про партнерство з Росією (таким, яким воно бачилося до війни з Грузією) вже ніхто не говорить - ні Росія, ні Захід. На Кавказі змінився не лише порядок денний, а й стратегічний порядок. Туди увійде з часом Євросоюз з миротворчими військами, Росія помножила свою присутність через визнання Абхазії і Південної Осетії, а Америка зараз захищатиметься і відбудовуватиме свою військову потужність у Грузії. У цьому плані вже багато що змінилося. І ніхто не знає, як розвиватимуться події далі. Росія залишилася сама-самісінька, тому що навіть в рамках СНД ніхто не визнає Південну Осетію і Абхазію. Але можна пригадати, як Туреччина окупувала частину Кіпру і проголосила там незалежну державу... Хтось її визнає, хтось - не визнає, але світу від цього ні холодно, ні жарко.

Які варіанти розвитку? Перший: Грузія входить до НАТО разом з Україною і, можливо, Азербайджаном, а Захід хай не прямо, визнаватиме Південну Осетію і Абхазію як частину Росії. Всім зрозуміло, що ці два народи загнати до Грузії неможливо, з іншого боку, можна ще двадцять років чекати, поки туди повернуться грузинські біженці. Мирним шляхом цей конфлікт не вирішити. Тому політики десь йтимуть на такі неординарні кроки в одному і іншому напрямку. Можуть бути й інші варіанти, на кшталт конфедерації Грузії. Можливий варіант, коли виграє і Грузія, і Росія.

Я вважаю, що ялтинські угоди були зруйновані ще в 1991 році подіями в Югославії. Знаєте, кожна держав має своїх юристів. І я ось читаю статтю однієї сторони і погоджуюся з нею, читаю статтю іншої - і теж з нею погоджуюся. Тому що у кожного свої аргументи, і це настільки тонка справа... У кожного своя правда.

Я вважаю, що кордони держав почав міняти Захід (маю на увазі Балкани). Просто Захід зробив це красивіше. Ось була така республіка Югославія... Її визнавали, у неї була футбольна команда, вони виступали на Олімпійських Іграх. Вона була абсолютно визнана. І раптом після падіння всіх режимів у країнах Варшавського договору народи Югославії стали вимагати незалежності. І хтось почав швидко визнавати одну республіку, потім - другу, потім - третю, і теж було порушення принципів територіальної цілісності. Але йшла мова про те, що це треба робити з моральних міркувань. Потім з моральних міркувань визнали Косово, а Росія, користуючись тією ж аргументацією, каже, що потрібно дати незалежність Південній Осетії і Абхазії.

Думаю, що ситуація з Росією - це як нарив. Він болів-болів і лопнув, і йде загоєння рани. Але не можна ж валити все на Росію... Ну скільки можна було її принижувати? Критика звучала з усіх боків. Але спочатку були маленькі конфлікти, зараз великий конфлікт.

Сподіваюся, що величезного конфлікту не буде. Росії потрібні ринки Європи - для продажу газу і нафти і купівлі всього. Бізнес-зв’якиі Росії з Європою настільки міцні, що не дозволять повного руйнування крихкого, але попри все існуючого партнерства. Росія потрібна Заходу, щоб стримувати  Іран і Північну Корею. В Афганістані стоять німецькі війська, які одержують спорядження через російську територію. Список проблем, які слід вирішувати з Москвою, дуже солідний. Це і тут і там розуміють, тому потрібно бути трохи оптимістичнішими.

Сергій Конопльов, директор гарвардської програми Чорноморської безпеки:

КОСОВО НЕ МОЖЕ СЛУЖИТИ ПРИКЛАДОМ, ТОМУ ЩО ТАМ ІНШОГО ВИХОДУ НЕ БУЛО

Російська держава робить усе, щоб підсилити вплив на сусідні країни. Її логіка така: що менше у сусідів безпеки, то більше Росія на них може впливати. США керуються міркуванням: що безпечніші держави, то безпечніше нам. Але зовнішня політика США була не зовсім грамотною в останні роки. Адміністрація Буша зробила пріоритетом своєї політики підтримку молодих демократій. І тут є одне невелике «але».

У розумінні США демократична країна обов`язково повинна бути проамериканською. Яскравий приклад - Грузія і Албанія. Після того, як Туреччина відмовилася допомогти США в Іраку, ставлення до неї змінилося. Саакашвілі прагне отримати міжнародну допомогу і американську присутність. Але тепер і Штатам і Росії потрібно зробити дії, щоб не втратити обличчя.

Піти на розрив з Росією Захід не зможе. Позиції США і Західної Європи по відношенню до Росії і до конфлікту далеко не однозначні. І навіть той факт, що екстрена Рада НАТО зібралася через десять днів після початку конфлікту, говорить про те, що ці країни навряд чи хотіли збиратися і висловлювати свою негативну позицію. Вони розраховували, що обійдеться без висловлювання своїх «за» або «проти».

Зараз адміністрація Буша відходить, і ніхто з європейських країн не робитиме рішучих кроків проти Росії, поки в січні не з`явиться новий президент у Білому домі. Так, багато країн залежать від постачань газу, диверсифікувати їх наразі не так просто.

Що буде далі в архітектурі безпеки Європи? Звичайно ж, Заходу невигідно, щоб республіки визнавалися. У складі різних суверенних держав існує багато народностей, що мріють про відокремлення, і нікому не потрібно, щоб це ставало прецедентом. Косово не може служити прикладом, тому що іншого виходу не було.

Південна Осетія і Абхазія - це інша ситуація, і я чекаю, чи визнає хтось ще ці республіки і що тоді відбудеться в Молдові.

Що стосується заявок Медведєва щодо НАТО, мовляв, нам співпраці не дуже то й треба... Серйозної співпраці між НАТО і Росією ніколи не було. Росія завжди відкидала саму ідею існування Альянсу і вважала, що блок треба розпустити, як Варшавський договір. Мотивуючи це тим, що це два рівноцінні військово-політичні блоки. НАТО залишилося, змінивши свої цілі і завдання, і для них важливішою є операція в Афганістані, ніж співпраця з Росією. Я неодноразово возив делегації російських військовослужбовців для переговорів з НАТО і завжди розмова не виходила.

Можливий вступ Ірану в ШОС і підтримка з його боку Росії могли б серйозно змінити баланс на Євразійському континенті. Росія вже давно хоче зробити так, щоб ШОС став військовою організацією, яка має свої збройні сили. Я думаю, що зараз питання про створення спільних збройних сил буде піднято знову.

Що стосується України, то їй треба зайнятися собою. Зараз керівництву України треба робити трохи менше заяв про Росію і Грузію і зайнятися внутрішньоукраїнськими справами.

У перекроювання сил в Європі я не вірю. США продовжує залишатися найсильнішою країною. Росія нею не є. Хоч і дуже хоче покарати Захід і США за ті приниження, яких вона зазнала за останні 15 років. Росія хворобливо ставиться до втрати свого обличчя і неможливості вплинути на світові справи. Росію ніхто не послухав, коли приймалося рішення по Косово, і те, що сталося в Грузії, - це така її відповідь на дії Заходу по відношенню до Росії.

Важливо, щоб закінчилася словесна війна між РФ і США. Ми не на межі холодної війни, ми на її початку, просто ніхто не хоче цього визнавати. І я сподіваюся, що всім вистачить відповідальності, щоб не перейти цю межу.

Опитувала Маша Міщенко

УНІАН в Google News