Кожному потрібно випрацювати толерантність до ризиків, але це не означає, що варто забути про всі заходи безпеки.
На тлі того, як різні частини США починають обережно виходити з карантину, у людей з'являються питання. Чи безпечно їздити на трамваях? А літати на літаках? Чи безпечно ходити в перукарні? А в ресторани?
В рівнянні досить багато відомих параметрів: ваш стан здоров'я, кількість випадків у місці, де ви живете, вжиті заходи безпеки у місці, куди ви б хотіли піти. Але остаточна відповідь на всі запитання може залежати від вашої особистої толерантності до контактів з інфекційною хворобою. Про це на сторінках New York Times пише колишній лікар реанімації й журналіст Елізабет Розентал.
Читайте такожThe Atlantic: Коронавірус вже змінив людей назавжди
"Я чула, як чимало людей говорили: "Я не повернуся до звичного життя, поки не з'явиться вакцина". Ніби вакцина вмить нейтралізує всі ризики. Цього не буде. Навіть якщо одна з нинішніх вакцин-кандидатів спрацює, знадобиться досить багато часу, щоб вона стала поширеною. А щоб Управління з продовольства і ліків схвалило її, вона повинна захищати від інфекції хоча б половину населення", - пояснює автор.
Тож у найближчому майбутньому нам доведеться жити у світі з коронавірусом. І якщо люди хочуть вийти зі своїх "бункерів", доведеться нарощувати толерантність до ризиків.
Читайте такожPolitico: Більше тестів - більше знайдених хворих на COVID-19, але чи справді це так?
"Як лікар я працювала в реанімації у Нью-Йорку, а також в прибережній клініці в Кенії. А потім стала журналістом, який пише про хвороби. Мені доводилося оцінювати свою толерантність до ризиків заразитися у різних ситуаціях. Одного разу, збираючи зразок крові у хворого на СНІД, я не могла намацати вену через рукавичку. Тож довелося її зняти. Лікуючи пацієнта від резистентного до ліків туберкульозу, я затягнула хірургічну маску тугіше, відкрила вікна і, як це не смішно, намагалася менше дихати", - пригадує Розентал.
Вона також пригадує, як вела репортаж з тваринного ринку, де почався спалах SARS.
"Я сказала собі, що зі мною все буде добре, оскільки я на дворі. Але я трималася подалі від тварин, яких забивали, не торкалася поверхонь і зняла взуття, перш ніж зайти в готельну кімнату", - йдеться в статті.
Вона зауважує, що толерантність до ризиків не означає ігнорування всіх даних й рекомендацій щодо профілактики інфекцій. Так само це не означає, що зараз під час пандемії коронавірусу потрібно відкрити всі школи, бізнеси, ресторани й відновити спортивні змагання. Насправді все навпаки. Прийняти ризик не означає відкинути будь-яку обережність. Це означає вжити всіх заходів безпеки і вирішити, що можна жити з тим скороченим ризиком, який лишився.
Читайте такожThe Guardian: Коронавірус - це не нищівна "хвиля", а пожежа
Тож на тлі того, як штати і міста намагаються розробити розумні політики виходу з карантину, всі повинні навчитися оцінювати власну толерантність до ризиків і обережно розширювати свої особисті межі. Декому, звісно, не доведеться навіть довго думати над цим. Толерантність до ризиків стосується обов'язку й свідомості, але дуже часто вона про те, наскільки вам потрібні гроші.
"Лікарі, медсестри й інші працівники сфери охорони здоров'я не мають вибору, окрім як пірнути з головою в пандемію. Багато з них, попри всі твердження, не пішли в лікарі, "знаючи всі ризики". Вони прийшли в професію, знаючи, що ризик підхопити інфекцію можна контролювати за допомогою заходів безпеки. Саме тому вони злі й почуваються зрадженими, коли їх відправляють боротися з новим коронавірусом без адекватного забезпечення засобами захисту й підготовки. І дехто з них трагічно помер в результаті", - йдеться в статті.
Читайте такожThe Guardian: Другої хвилі коронавірусу не існує, але чому про неї говорять?
Саме тому, на думку автора, маски повинні стати обов'язковими. Тому що йдеться не про особисту толерантність до ризиків, а про збереження безпеки всіх. Те ж саме стосується соціального дистанціювання за порогом дому.
COVID-19 - дуже серйозне захворювання. Але воно не "чорна смерть", яка вбила половину населення Європи в 14-му столітті. Вакцина, якщо і коли вона з'явиться, дуже допоможе. Але до того часу у нас є наука. Всі знають, що викликає COVID-19. Людство кожного вчиться виявляти вірус, запобігати зараженням і лікувати хворих. Тож замість того, щоб міряти температуру двічі на день і перевіряти свій пульс, краще виділити час, щоб оцінити свою толерантність до ризиків.